Постанова

від 03.07.2019 по справі 915/1239/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/1239/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Аленіна О.Ю.

при секретарі - Лук`ященко В.Ю.

за участю представників:

від позивача: Манжос І.М.

від відповідача: Третьяк Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Приватного підприємства "ХОРТ-М"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 12.03.2019, суддя в І інстанції Алексєєв А.П., повний текст якого складено 22.03.2019 в м. Миколаєві

у справі № 915/1239/18

за позовом: Приватного підприємства "ХОРТ-М"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР"

про: визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.03.2019 відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства "ХОРТ-М" про визнання недійсним з моменту укладення договору поставки №14-Я від 17.04.2018р., укладеного між Приватним підприємством "ХОРТ-М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Приватне підприємство "ХОРТ-М" у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Скаржник вважає, що висновки викладені у рішенні господарського суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач наводить такі ж самі доводи, що викладені в позовній заяві.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога позивача визнати недійсним з моменту укладення договір поставки №14-Я від 17.04.2018р., укладений між Приватним підприємством "ХОРТ-М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР". Підставами для визнання оспорюваного договору поставки недійсним позивач вказує наступні обставини: за умовами даного договору ПП "ХОРТ-М" як постачальник зобов`язалося продати та поставити, а відповідач як покупець зобов`язався оплатити і прийняти товар - ячмінь врожаю 2018 року, у кількості 1 000 тон, за ціною 4000 грн. за 1 тону. Договір поставки № 14-Я від 17.04.2018р. від імені ТОВ "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" укладено директором Димчишиною О.В., яка діяла на підставі статуту товариства. Згідно із статутом ТОВ "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" питання щодо укладання договорів на суму, що перевищує 100 000 грн., відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства, і директор як виконавчий орган товариства обмежений правом самостійного укладання договорів поставки від імені товариства на суму, що перевищує 100 000 грн. У даному випадку, діючи від імені товариства директор Димчишина О.В. не мала необхідного обсягу повноважень на укладення договору поставки, сума якого перевищує 100 000 грн., у зв`язку з чим договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що передбачені статутом відповідача обмеження повноважень директора Димчишиної О.В. мають негативні наслідки лише для відповідача, і позивачем не доведено, що внаслідок укладення спірного договору порушуються його права та законні інтереси, у зв`язку з чим дійшов висновку, що позов є безпідставним та у його задоволенні слід відмовити. Апеляційний господарський суд в цілому погоджується з прийнятим судом першої інстанції судовим рішенням, однак, вважає, що мотиви, з яких позивачу слід відмовити у задоволенні позову є іншими, ніж ті, що наведені судом у мотивувальній частині рішення, з огляду на таке.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Пунктами 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України встановлено, що подана до господарського суду позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Як вказувалося вище, предметом даного спору є вимога позивача визнати недійсним договір поставки на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, обґрунтована дана вимога тим, що оспорюваний позивачем договір не відповідає вимогам чинного законодавства.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України, згідно з якою: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013 № 11, чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, тому господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Отже, виходячи із наведених приписів, позивач, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним договір поставки, зобов`язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими; обов`язком позивача, відповідно до ст. 74 ГПК України є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Разом з тим, як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, позивач не зазначив чим саме порушуються його права наявністю оспорюваного ним договору поставки, та не обґрунтував, у зв`язку з чим він звернувся з позовом у даній справі, а лише стверджує про невідповідність оспорюваного ним договору нормам цивільного законодавства. Не зміг цього пояснити представник позивача і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Однак, уявлення позивача про невідповідність оспорюваного договору нормам чинного законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійсним в судовому порядку, оскільки, відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.

Крім того, відповідно до приписів ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2018 року між Приватним підприємством "Хорт-М", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР", як покупцем, було укладено договір поставки №14-Я, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався продати та поставити, а покупець зобов`язався оплатити і прийняти товар - ячмінь урожаю 2018 року у відповідності до умов даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов`язується здійснити поставку (передачу) товару на умовах DАР (поставка на місці призначення, відповідно до правил "Інкотермс 2010") - до зернового складу товариства з обмеженою відповідальністю "Баловнянська виробнича база", який знаходиться за адресую: вул. Миколаївська, 1, с.Костянтинівка, Новоодеського району Миколаївської області.

Відповідно до 2.2 договору строком останнього дня поставки визначено 25.07.2018 року.

Умовами п.п. 4.1, 4.3, 4.5 договору визначено, що ціна за 1 тону товару за даним договором складає 4000 грн.; постачальник зобов`язується поставити 1 000 тон товару з опціоном +5,0/-5,0% за вибором постачальника; загальна вартість товару за даним договором складає 4 000 000 грн.

Пунктом 5.2 договору встановлено порядок оплати за товар, а саме: покупець сплачує за товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у такий спосіб: 1600000 грн. 00 коп. з ПДВ, в якості попередньої оплати перераховується протягом 5 банківських днів після підписання даного Договору.

Після отримання оплати постачальник забезпечує реєстрацію в ЄДРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у відповідності до вимог податкового законодавства.

Відповідно до п. 5.2.2 Договору після поставки постачальником товару на суму переплати, визначеної в п. 5.2.1 даного Договору покупець зобов`язується здійснювати оплату вартості відповідної партії товару у два етапи:

- 80 (вісімдесят) % вартості фактично поставленої партії товару за кожним додатком до Договору сплачується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати поставки товару і визначення фактичної кількості та якості поставленого товару згідно умов даного Договору, а також після отримання покупцем: оригіналу та/або факсокопії, сканкопії додатку до Договору з підписами та відбитками печаток постачальника; оригіналу та/або факсокопії, сканкопії видаткової накладної на відповідну партію товару згідно фактичної кількості товару, що була визначена у пункті поставки; оригіналу та/або факсокопії, сканкопії рахунку на оплату вартості поставленого товару;

- 20 (двадцять) % вартості фактично поставленої партії товару за кожним додатком до Договору сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної або розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної та наявності електронної квитанції про реєстрацію постачальником відповідних накладної та/або розрахунку на відповідну партію товару.

Відповідно до п. 9.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2018 року, а в частині зобов`язань, що виникли до цієї дати, - до повного їх виконання відповідними сторонами.

18.04.2018 року ТОВ "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" на виконання умов договору поставки на підставі рахунку-фактури ПП "Хорт-М" № 27 від 08.04.2018 перерахувало на розрахунковий рахунок останнього 1 600 000 грн. в якості попередньої оплати за товар, що підтверджується платіжним дорученням від 18.04.2018 року № 1336 та не заперечується позивачем. Отже, ТОВ "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" взяте на себе зобов`язання за договором поставки виконало належним чином.

Разом з тим, станом на момент вирішення даного спору ПП "Хорт-М" здійснило поставку лише 47,28 тон ячменю загальною вартістю 189 119,81 грн., що підтверджується видатковими накладними № 2 від 17.07.2018, № 3 від 18.07.2018 та не спростовується позивачем.

Спірний договір поставки №14-Я від 17.04.2018 року з боку ТОВ "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" підписано його директором Димчишиною О.В., яка діяла на підставі статуту.

Згідно з положеннями пунктів 5.1, 5.7 статуту ТОВ "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР", затвердженого загальними зборами учасників товариства, протокол № 13 від 15.08.2016 року, органами управління Товариства є: - загальні збори учасників - вищий орган управління; - дирекція Товариства - виконавчий орган; - ревізійна комісія Товариства - контролюючий орган. Для забезпечення діяльності Товариства створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками Товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства крім тих, які віднесені цим статутом до компетенції загальних зборів Товариства. Дирекція (директор) підзвітна зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) діє від імені Товариства в межах, встановлених законодавством та установчими документами. Директор без довіреності діє від імені товариства, є представником його інтересів в усіх підприємствах, організаціях і органах, укладає будь-які договори та угоди сума яких не перевищує 100 000 грн., видає довіреності, затверджує штат товариства, видає накази у тому числі про прийняття на роботу і звільнення з роботи, надає вказівки, що є обов`язковими для всіх працівників Товариства .

Наказом ТОВ "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" №7/16 від 16.08.2016 року на посаду директора призначено Димчишину О.В.

Наявні у справі матеріали свідчать про те, що 13.04.2018 року загальними зборами учасників ТОВ "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" були прийняті рішення, оформлені протоколом № 2, укласти з Приватним підприємством "Хорт-М" договір поставки товару (ячмінь) без обмеження суми договору та надати повноваження директору ТОВ "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" Димчишиній О.В. на укладення з Приватним підприємством "Хорт-М" договору поставки без обмеження суми договору та додаткових угод, а також самостійно на власний розсуд визначати істотні умови цих договорів, можливих додатків та додаткових угод до них.

17.04.2018 року загальними зборами учасників ТОВ "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" було прийнято рішення, оформлене протоколом № 3, затвердити підписаний договір поставки за № 14-Я від 17.04.2018 укладений між ТОВ "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" та Приватним підприємством "Хорт-М".

Таким чином, апеляційним судом установлено, що 13.04.2018 року загальними зборами учасників ТОВ "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" було ухвалено рішення про надання директору товариства Димчишиній О. В . певних повноважень для укладення конкретно визначеного договору, а саме договору поставки з Приватним підприємством "Хорт-М" без обмеження суми договору, що в цілому не збільшило загальних повноважень директора, визначених статутом, та не потребувало внесення відповідних змін до установчих документів юридичної особи та їх державної реєстрації.

Статтею 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно з ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, встановлені апеляційним судом у даній справі обставини свідчать про те, що директор ТОВ "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" Димчишина О.В. при укладанні оспорюваного договору поставки діяла в межах повноважень, наданих їй загальними зборами, а відтак, колегія суддів приходить до висновку, що договір поставки зі сторони ТОВ "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" був підписаний уповноваженою особою без перевищення своїх повноважень. Окрім того, укладений директором ТОВ "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" Димчишиною О.В. договір поставки у наступному був схвалений загальними зборами учасників товариства.

За таких обставин, правові підстави для визнання недійсним спірного договору поставки, з визначених позивачем у позовній заяві підстав, відсутні.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач необґрунтовано звернувся до суду з даним позовом, а місцевий суд, відповідно, правомірно відмовив у позові, однак, зробив немотивований висновок про те, що вказаний позов є безпідставним, у зв`язку з чим у його задоволенні слід відмовити.

Разом з тим колегія суддів вважає, що допущені господарським судом Миколаївської області помилки у застосуванні норм матеріального права при вирішенні даного спору не призвели до неправильного вирішення спору по суті заявлених вимог, у зв`язку з чим не є підставами для скасування прийнятого у даній справі судового рішення, а обумовлюють лише відмову у позові з підстав, викладених у даній постанові.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Апеляційним судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд в сумі 2643 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 12 березня 2019 року у справі № 915/1239/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "ХОРТ-М" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 04.07.2019р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Аленін О.Ю.

Богатир К.В.