Постанова

від 02.07.2019 по справі 909/68/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2019 р. Справа №909/68/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Орищин Г.В.

Зварич О.В.

секретар судового засідання Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Калуської міської ради, вих. № 475/02-32/04 від 15.05.2018

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2018 (суддя Гриняк Б.П., повний текст складено 21.03.2018)

у справі № 909/68/18

за позовом: фізичної особи-підприємця Кінаша Віталія Івановича (надалі ФОП Кінаш В.І.), м. Калуш, Івано-Франківська область

до відповідача: фізичної особи-підприємця Тенюх Оксани Володимирівни (надалі ФОП Тенюх О.В.), м. Івано-Франківськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Калуської міської ради, м. Калуш Івано-Франківської області

про визнання укладеною додаткової угоди

за участю учасників справи:

від позивача: Кінаш В.І. - підприємець; Галущак Л.О. - адвокат (ордер ІФ № 055707 від 19.06.2019, договір про надання правничої допомоги від 04.06.2019)

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: Шпитальний Р.Р. - представник (довіреність №1360/02-32/01 від 29.12.2018)

ВСТАНОВИВ:

ФОП Кінаш В.І. звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ФОП Тенюх О.В. про визнання укладеною додаткової угоди до договору купівлі-продажу від 22.08.2017.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2018 у справі №909/68/18 позовні вимоги задоволено. Визнано укладеною в редакції позивача (стосовно заміни предмета купівлі-продажу) додаткову угоду до договору купівлі-продажу від 22.08.2017, який укладено між ФОП Кінашем Віталієм Івановичем та ФОП Тенюх Оксаною Володимирівною, посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Тихан О.М., зареєстрований в реєстрі за № 702. Стягнуто з ФОП Тенюх О.В., на користь ФОП Кінаша В.І. судовий збір в сумі 1 762,00 грн (а.с. 61-64 том І).

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суду встановив, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 22.08.2017 позивачем сплачено за майно кошти, а відповідачем передано позивачу спірне майно, ключі та документи, як це передбачено п. 6 вищевказаного договору, що свідчить про повне виконання договору. Проте, ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, порушує законні права та інтереси позивача, оскільки унеможливлює реєстрацію за останнім права власності на спірне майно.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Калуська міська рада, як особа, яка не брала участі у справі, однак вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права, інтереси та обов`язки, подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зокрема, скаржник стверджує, що є власником земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно. Суд, визнавши додаткову угоду до договору купівлі-продажу укладеною, фактично змінив статус приміщення з тимчасового на капітальне без законних на те підстав. В зв`язку з чим після прийняття оскаржуваного рішення суду до ФОП Кінаша В.І. перейшло першочергове право на земельну ділянку, у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно. Однак, таке право не переходить у зв`язку з набуттям права власності на тимчасову споруду, оскільки вона не є нерухомістю.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 закрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Калуської міської ради на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2018 у справі №909/68/18 на підставі п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України (а.с. 153-155 том І).

Постановою Верховного Суду від 21.09.2018 ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 у справі №909/68/18 скасовано, а справу № 909/68/18 направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. При цьому суд зазначив, що прийняте у справі судове рішення, яким змінено статус придбаного позивачем майна з рухомого на нерухоме, тобто фактично встановлено правовий зв`язок між майном, яке є предметом спору у справі та належною скаржнику земельною ділянкою, безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків та зачіпає інтереси останнього, як власника земельної ділянки, на якій це майно розташоване (а.с. 195-199 том І).

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 апеляційну скаргу Калуської міської ради задоволено. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2018 у справі №909/68/18 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову про визнання укладеною додаткової угоди відмовлено. Калуську міську раду залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Стягнуто з ФОП Кінаша В.І. на користь Калуської міської ради судовий збір у розмірі 2 643,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (а.с. 92-96 том ІІ).

Постановою Верховного Суду від 03.04.2019 касаційну скаргу ФОП Кінаша В.І. задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 у справі №909/68/18 скасовано, а справу №909/68/18 направлено на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду (а.с. 205-212 том ІІ).

Направляючи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний суд вказав на те, що суд апеляційної інстанції, дійшовши правильного та обґрунтованого висновку про те, що рішення місцевого господарського суду прийнято про права заявника апеляційної скарги та місцевий господарський суд допустив порушення норм процесуального права, прийняв у зв`язку з цим нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, не здійснивши розгляд справи по суті позовних вимог. Більше того, питання щодо залучення Калуської міської ради у порушення вимог ст.50 ГПК України було вирішено судом не до початку розгляду справи по суті, а вже безпосередньо при прийнятті спірної постанови.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю, просить її задовольнити повністю.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив. 02.07.2019 на електронну адресу суду надіслав заяву в якій зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

27.06.2013 між Калуською міською радою (орендодавець) та підприємцем Тенюх О.В. (орендар) було укладено договір оренди землі, згідно з умовами якого орендодавець надає в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 2610400000:08:004:009) для обслуговування торгового павільйону №147, яка знаходиться в м. Калуші на вул. Б. Хмельницького (а.с. 14-18 том І).

Строк дії договору, з врахуванням додаткової угоди до договору оренди землі, сторонами погоджено до 07.06.2017. Після закінчення строку договору орендар має переважне право продовження його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (а.с. 19 том І).

22.08.2017 між ФОП Тенюх О.В. (продавець) та ФОП Кінаш В.І. (покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого підприємець Тенюх О.В. передала у власність, а підприємець Кінаш В.І. прийняв у власність належний продавцю торговий павільйон №147 з терасою, що розташований за адресою: Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Богдана Хмельницького (а.с. 7 том І).

У п.2, п.3 договору зазначено, що об`єкт належить продавцю на підставі договору дарування та знаходиться на земельній ділянці площею 0,0144 га, яка надана продавцю в оренду для обслуговування торгового павільйону №147, кадастровий номер земельної ділянки 2610400000:08:004:0009, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим 18.06.2017 Міськрайонним управлінням у Калуському районі та м. Калуші Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, номер витягу: НВ-2602655062017.

19.09.2017 між ФОП Чех Л.М. (виконавець) та ФОП Кінаш В.І. (замовник) укладено договір №491 на виконання робіт технічної інвентаризації вищезазначеного нерухомого майна (а.с. 21-22 том І).

Як стверджує ФОП Кінаш В.І. в результаті інвентаризації було з`ясовано, що за вказаною адресою знаходиться не торговий павільйон з терасою, а нерухоме майно - нежитлові приміщення, що на його думку підтверджується копією технічного паспорта від 19.09.2017 (а.с. 23-27 том І).

У зв`язку з цим, 26.09.2017 між ФОП Тенюх О.В. (продавець) та ФОП Кінаш В.І. (покупець) підписано додаткову угоду про внесення змін до договору купівлі-продажу від 22.08.2017, якою змінено пункт 1 та викладено його в наступній редакції: "Продавець передала у власність, а покупець прийняв у власність нерухоме майно: нежитлові приміщення (далі - об`єкт), що розташовані за адресою: вулиця Богдана Хмельницького, в„– 32-Г , м. Калуш, Івано-Франківська область" (а.с. 28 том І).

Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що протягом трьох робочих днів, наступних за днем її підписання, сторони зобов`язуються з`явитися до нотаріуса для нотаріального посвідчення цієї додаткової угоди.

За твердженнями позивача, проект зазначеної додаткової угоди підприємець Тенюк О.В. хоч і підписала, однак від нотаріального його посвідчення ухиляється.

В зв`язку з чим, ФОП Кінаш В.І. звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач письмових пояснень щодо позову суду не подав.

Калуська міська рада позовні вимоги вважає не обґрунтованими, а дії позивача щодо зміни предмета продажу замість торгового павільйону з терасою на нежитлові приміщення не законними, з огляду на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами статусу придбаного торгового павільйону як об`єкта нерухомого майна. Прийняте ж у справі судове рішення, яким змінено статус придбаного позивачем майна з рухомого на нерухоме, фактично встановлено правовий зв`язок між майном, яке є предметом спору у справі та належною третій особі земельною ділянкою, що в свою чергу безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків та зачіпає інтереси останньої, як власника земельної ділянки, на якій це майно розташоване. Оскільки прийнятим рішенням міську раду обмежено в праві розпоряджатися земельною ділянкою кадастровий номер 2610400000:08:004:0009.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами частин 2, 3 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Судом встановлено, що предметом договору купівлі-продажу від 22.08.2017 був торговий павільйон №147 з терасою (загальною площею 133,8 кв.м., в тому числі 56,4 кв.м. площа павільйону, 77,4 кв.м. площа тераси), що розташований за адресою: Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Богдана Хмельницького (а.с. 7 том І).

26.09.2017 між ФОП Тенюх О.В. (продавець) та ФОП Кінаш В.І. (покупець) підписано додаткову угоду про внесення змін до договору купівлі-продажу від 22.08.2017, якою змінено пункт 1 та викладено його в наступній редакції: "Продавець передала у власність, а покупець прийняв у власність нерухоме майно : нежитлові приміщення (далі - об`єкт), що розташовані за адресою: вулиця Богдана Хмельницького, в„– 32-Г , м . Калуш, Івано-Франківська область" (а.с. 28 том І).

Статтею 220 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Предметом даного спору є внесення змін до укладеного між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) договору купівлі-продажу в частині його предмета.

За твердженням позивача, куплене майно у відповідача за ознаками відноситься до об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з ч.2 ст. 181 ЦК України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Посилання позивача на висновок експерта від 04.10.2018 (а.с. 8-24 том ІІ) та на технічний паспорт від 19.09.2017 (а.с. 23-27 том І) як на доказ того, що спірний торговий павільйон є об`єктом нерухомого майна колегія суддів вважає необґрунтованим та зазначає таке.

Згідно з нормами чинного законодавства, зокрема положеннями статей 182, 331, 334 ЦК України, основною умовою для визначення статусу нерухомого майна будь-якого об`єкта нерухомості є державна реєстрація прав на нього .

Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 4 ст.5 вказаного Закону встановлено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження, зокрема, на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що станом на момент укладення договору купівлі-продажу від 22.08.2017 та станом на момент розгляду даної справи позивачем не представлено суду доказів реєстрації спірного об`єкта як нерухомого майна у відповідності до вищенаведених норм права.

Натомість на об`єкт, який був предметом відчуження за первинним договором - торговий павільйон, ФОП Тенюх О.В . 19.07.2017 видано паспорт прив`язки, відповідно до якого цей об`єкт є тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності (а.с. 138-148 том І).

За змістом ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

У розумінні зазначених полежень, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Таким чином, існує певний порядок реалізації прав суб`єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Звернення до суду з відповідними вимогами є одним із способів захисту прав суб`єктів господарювання.

Неналежність чи невідповідність обраного способу судового захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

В даному випадку заявлена позивачем вимога про визнання укладеною додаткової угоди до договору купівлі-продажу від 22.08.2017 щодо зміни предмета продажу - замість торгового павільйону з терасою на нежитлові приміщення, посилаючись на ухилення відповідача від нотаріального посвідчення такої угоди, не підлягає до задоволення, оскільки у справі не встановлено наявності у позивача правовстановлюючих документів про право власності на майно, яке є предметом спірної додаткової угоди. Таке майно не прийнято в експлуатацію, не зареєстровано у встановленому порядку, тобто, воно не існує як об`єкт нерухомості та, відповідно, не може бути предметом договору купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Також слід зазначити, що на відміну від рухомих речей, нерухомість має безпосередній та нерозривний правовий зв`язок із земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Враховуючи особливий правовий статус нерухомого майна, чинне земельне законодавство передбачає і особливий пріоритетний порядок набуття законним власником нерухомості речового права на земельну ділянку, зокрема: перехід речового права на землю (ст.120 Земельного кодексу України), отримання земельної ділянки у власність поза конкурсом (ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України) тощо. У той же час такий порядок відсутній щодо власників рухомого майна, які можуть набути прав на земельну ділянку на загальних підставах у порядку, встановленому чинним законодавством.

Визнаючи право власності на торговий павільйон як на об`єкт нерухомого майна, суд першої інстанції фактично вирішив питання щодо користування земельною ділянкою, яка є необхідною для його обслуговування.

За таких обставин, прийняте у справі судове рішення, яким змінено статус придбаного позивачем майна з рухомого на нерухоме, тобто фактично встановлено правовий зв`язок між майном, яке є предметом спору у справі та належною скаржнику земельною ділянкою, безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків та зачіпає інтереси останнього, як власника земельної ділянки, на якій це майно розташоване.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції зобов`язаний був залучити до участі у справі Калуську міську раду як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, враховуючи те, що остання є власником земельної ділянки, на якій розташоване майно, предметом якого є додаткова угода до договору купівлі-продажу від 22.08.2017.

Приписами п.4 ч.3 ст. 277 ГПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд неповно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав невірну юридичну оцінку обставинам справи, в зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Апелянтом з врахуванням вищенаведених нормам права, належними та допустимими доказами підтверджено свої доводи, викладені в апеляційній скарзі.

В свою чергу позивачем не спростовано доводи апеляційної скарги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити.

За змістом ст. 129 ГПК України у разі відмови у позові судовий збір покладається на позивача.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Калуської міської ради задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2018 у справі № 909/68/18 скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову повністю.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.

4. Стягнути з ФОП Кінаша В.І. (77300 АДРЕСА_4 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Калуської міської ради (77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. І. Франка, 1, код 33578261) 2 643,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки передбаченні ст.288 ГПК України.

6. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Г.В. Орищин

О.В. Зварич