Рішення

від 26.06.2019 по справі 902/145/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" червня 2019 р. Cправа № 902/145/18

за позовом: Приватного підприємства "Салько" (вул. Івана Франка, 26, с.Хоменки, Шаргородського району Вінницької області, 23544)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський" (вул. Миру,152, с.Лозова, Шаргородського району Вінницької області , 23540)

про розірвання договору суборенди землі та повернення земельної ділянки

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський" (вул. Миру,152, с.Лозова, Шаргородського району Вінницької області , 23540)

до:Приватного підприємства "Салько" (вул. Івана Франка, 26, с.Хоменки, Шаргородського району Вінницької області, 23544)

про визнання частково недійсним договору суборенди землі

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом Садковецька сільська рада (Вінницька область, Шаргородський район, с. Садківці, вул. Горького, 17)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом ГУ Держземагенства у Вінницькій області (вул. Келецька, б. 63, м. Вінниця, 21027)

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Резніченко Ю.В.

за участю представників:

приватного підприємства "Салько" - не з`явився

Товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський" - Дудчика О.М.,

ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області: Скоцька А.Е.

Садковецької сільської ради: Свинобой В.В.

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Салько" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський" про розірвання договору суборенди землі від 08.10.2013 р. та зобов`язання відповідача повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду Садковецької сільської ради загальною площею 65,3000 га ріллі, кадастровий номер 0525387500:01:003:0204.

Ухвалою суду від 27.03.2018 р. постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №902/145/18; справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

12.06.2018 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Боровський" подано до Господарського суду Вінницької області зустрічний позов №б/н від 12.06.2018 (вх.канц.суду №324/18) до Приватне підприємство "Салько" про визнання недійсним п.40 та абз.1 п.41 договору суборенди землі від 08 жовтня 2013 року.

Ухвалою суду від 18.06.2018 р. зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі №902/145/18.

Ухвалою суду від 22.06.2018 р. задоволено клопотання приватного підприємства "Салько" вх.№02.1-34/4944/18, постановлено почати розгляд справи №902/145/18 спочатку. Також даним судовим рішенням призначено підготовче засідання у справі на 26.07.2018 р.

За наслідками розгляду вказаної справи 20.09.2018 р. прийнято рішення, яким в позові Приватного підприємства "Салько" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський" про розірвання договору суборенди землі та повернення земельної ділянки - відмовлено. В зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський" до Приватного підприємства "Салько" про визнання частково недійсним договору суборенди землі - відмовлено, яке в подальшому було оскаржено в апеляційному та касаційному порядках.

12.04.2019 р. до Господарського суду Вінницької області повернулась справа № 902/145/18 після її перегляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2019 р. рішення Господарського суду Вінницької області від 20.09.2018 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.12.2018 р. у справі № 902/145/18 скасовано. Справу № 902/145/18 передано на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

12.04.2019 р. відповідно до автоматизованого розподілу документообігу суду справу № 902/145/18 передано судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 16.04.2019 р. суддею Яремчуком Ю.О. прийнято справу № 902/148/18 до свого провадження. Визначено, що розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 06.05.2019 р.

Ухвалою суду від 06.05.2019 р. розгляд справи було відкладено на 27.05.2019 р.

Ухвалою суду від 27.05.2019 р. підготовче засідання у справі відкладено на 10.06.2019 р. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом Садковецьку сільську раду та ГУ Держземагенства у Вінницькій області на стороні позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом.

Суд зауважує, що 24.05.2019 р. від представника позивача за первинним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшли додаткові пояснення (вх. № канц. 02.1-34/4397/19 від 24.05.2019 р.) щодо обставин справи, які долучені судом до матеріалів справи.

За результатами проведеного судового засідання 10.06.2019 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.06.2019 р., про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

13.06.2019 р. від представника третьої особи ГУ Держгеокастру надійшло пояснення на позовну заяву (№ 9-2-0.6-7222/2-19 від 18.06.2019 р.), яке долучене судом до матеріалів справи.

В судове засідання призначене на 26.06.2019 р. з`явились представник відповідача за первинним позовом/позивача за зустрічним позовом, представник третьої особи ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, представник Садковецької сільської ради.

Представник позивача за первинним позовом не з`явився, при цьому суд зауважує, що від представника позивача за первинним позовом адвоката Фролова В.О. надійшла заява (вх. № канц. 02.1-34/5288/19 від 26.06.2019 р.) про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв`язку із отриманою травмою та необхідністю проведення лікування, на підтвердження викладеного представником надано виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 10198 від 24.06.2019 р.

Представник відповідача за первинним позовом/позивача за зустрічним позовом проти даної заяви заперечив.

Представник третьої особи ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області щодо даної заяви поклався на розсуд суду.

Представник третьої особи Садковецької сільської ради щодо даної заяви поклався на розсуд суду.

Суд, дослідивши дану заяву дійшов висновку про її відхилення з огляду на її необґрунтованістю, оскільки позивач не обмежений правом направити в судове засідання іншого уповноваженого представника, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Розгляд справи здійснювався з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників судового процесу, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається із первинної позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на наступне:

08.10.2013 р. між приватним підприємством "Салько" в особі керівника Салько Т.Д. (орендар) та приватним підприємством "Боровський" в особі керівника Палія І.В. (суборендар) було укладено договір суборенди землі б/н.

Відповідно до п.1 договору орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду Садковецької сільської ради.

Згідно п.2 даної угоди в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 65,3000 га, в тому числі: рілля - 65,3000 га за межами населеного пункту, кадастровий номер НОМЕР_1 :01:003:0204.

Нормативно - грошова оцінка земельної ділянки становить 1216554,00 грн (п.5 договору суборенди).

Пунктом 9 сторони визначити, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі в сумі 36496,62 грн за 1 рік, або 3041,39 грн за місяць.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п.10 договору суборенди).

Пунктом 11 договору сторони домовились, що орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця, який уточнюється на момент сплати. Орендна плата сплачується також у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.

Згідно п.39 договору суборенди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та в наслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п.40 договору суборенди, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається у разі: несплати орендної плати у встановлені договором строки; невиконання вимог ст.96 Земельного кодексу України.

Згідно п.41 договору суборенди, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - суборендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - суборендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду (не переходить) до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з суборендарем.

Пунктами 42, 43 договору суборенди передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Згідно п.44 договору суборенди, вказаний договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

Пунктом 8 сторони встановили, що договір укладено на чотирнадцять років.

Право суборенди за приватним підприємством "Боровський" зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Шаргородського районного управління юстиції В.Д.Залокоцькою 30.01.2014 р. про що внесено запис про інше речове право за №44588534.

08.10.2013 р. на підставі акту приймання-передачі об`єкту оренди у відповідності до умов договору суборенди орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 65,3000 га, в тому числі рілля - 65,3000 га за межами населеного пункту, кадастровий номер 0525387500:01:003:0204 із земель запасу Садковецької сільської ради.

Як слідує з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань правонаступником приватного підприємства "Боровський" є товариство з обмеженою відповідальністю "Боровський".

При цьому, як стверджується матеріалами справи що перед укладанням договору суборенди 25.10.2012 р. між Шаргородською районною державною адміністрацією в особі голови Слободянюка М.І. (орендодавець) та приватним підприємством "Салько" в особі керівника Салько Т.Д. (орендар) укладено договір оренди землі б/н.

Відповідно до п.1 даної угоди, орендодавець на підставі розпорядження Шаргородської районної державної адміністрації за №362 від 31.07.2012 року надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду Садковецької сільської ради.

Згідно п.2 договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 65,3000 га, в тому числі: рілля - 65,3000 га за межами населеного пункту, кадастровий номер НОМЕР_1 :01: НОМЕР_2 .

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 1216554,00 грн (п.5 договору оренди).

Відповідно до п.9 договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі в сумі 36496,62 грн за 1 рік, або 3041,39 грн за місяць.

Згідно п.10 договору оренди, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням (без урахування) індексів інфляції.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Пунктом 11 договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця, який уточнюється на момент сплати. Орендна плата сплачується також у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.

Згідно п.п. 30, 31 даної угоди: орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; передавати земельну ділянку в суборенду без письмового погодження орендодавця.

Підставою первинного позову позивач зазначає, що з моменту укладення спірного договору суборенди землі суборендар не сплачував на розрахунковий рахунок орендаря (позивача за первинним позовом) орендну плату, як визначено п.11 даного правочину, що і стало підставою для подання позову з вимогою про зобов`язання ТОВ Боровський повернути ПП Салько за актом прийому-передачі земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду Садковецької сільської ради загальною площею 65,3000 га ріллі, кадастровий номер 0525387500:01:003:0204.

Крім того позивачем за первинним позовом заявлено вимогу про розірвання договору суборенди землі від 08.10.2013 р. укладеного між ПП "Салько" та ПП "Боровський" (правонаступник ТОВ Боровський).

Підставою даної вимоги позивач за первинним позовом зазначає наступне: відповідно до п.40 договору суборенди, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається у разі: несплати орендної плати у встановлені договором строки; невиконання вимог ст.96 Земельного кодексу України.

Позивач за первинним позовом звертався до відповідача за первинним позовом з повідомленням про дострокове розірвання договору, в зв`язку із несплатою орендної плати, яке згідно інформації ДП Укрпошта було вручене керівнику відповідача за первинним позовом ОСОБА_1 , 02.02.2018 р., що підтверджується відповідними поштовими квитанціями. Крім того, з метою уникнення можливого судового спору відповідачеві було також запропоновано достроково припинити дію договору суборенди землі за згодою сторін шляхом укладення угоди про припинення договору, проект якої було надіслано разом з вищевказаним повідомленням.

При цьому, як стверджується позивачем за первинним позовом відповідач за первинним позовом відповіді на дане повідомлення не надав, як не було сплачено заборгованість з орендної плати за передану в суборенду земельну ділянку.

Крім того позивачем за первинним позовом зазначається, що згідно п.41 договору суборенди, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - суборендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - суборендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду (не переходить) до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з суборендарем.

Позивач за первинним позов вказує, що згідно відомостей Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань юридична особа ПП Боровський , який є суборендарем за укладеним договором, перебуває в стані припинено , про що внесено запис 27.01.2017 р. за № 11721120015000483, а його правонаступником вказана інша юридична особа - ТОВ Боровський з аналогічним ідентифікаційним кодом: 35155249, що може свідчити, що відбулась реорганізація юридичної особи шляхом перетворення. Додатковим підтвердженням викладеного є те, що в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань міститься інформація про ТОВ Боровський щодо дати державної реєстрації, дати та номеру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи , яка утворена в результаті перетворення, а саме Дата державної реєстрації: 22.06.2007 р. Дата запису: 27.01.2017 р. Номер запису: 11721450000000884.

З врахуванням викладеного позивач за первинним позовом вказує, що з поміж іншого підставою розірвання укладеного договору суборенди є підтверджений факт реорганізації відповідача за первинним позовом, який є суборендарем по договору.

Крім того представником позивача за первинним позовом в додаткових поясненнях щодо обставин справи зазначено, що сплата відповідачем за первинним позовом безпосередньо на рахунок державного бюджету орендної плати за землю без наявності будь-якої додаткової угоди між сторонами не може бути відображено належним чином в бухгалтерському обліку позивача за первинним позовом, в зв`язку з цим фактично рахується заборгованість відповідача за первинним позовом щодо платежу по суборенді та відповідно заборгованість позивача за первинним позовом перед державним бюджетом по сплаті орендної плати.

Крім того зауважує, що сплата орендної плати за землю і подання відповідної декларації з плати за землю є виключним обов`язком орендаря земельної ділянки та не може бути переданий іншому суб`єкту господарювання (наприклад суборендареві). Вказане твердження підтверджено правовим роз`ясненням, що міститься в Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі Державної фіскальної служби. Таким чином, відповідач за первинним позовом протиправно подавав до контролюючого орган декларацію з плати за землю, підставою виникнення права в якій вказував договір суборенди, що прямо суперечить Податковому кодексу України та сплачував орендну плату напряму до державного бюджету, оминаючи виконання обов`язків, визначених Договором суборенди, а контролюючий орган, в свою чергу, протягом тривалого часу приймав відповідні декларації, що містили недостовірні відомості і враховував їх. При цьому, вказує, що на адресу позивача за первинним позовом надійшов лист від ГУ ДФС у Вінницькій області від 15.04.2019 р. № 6045/10/02-32-52-05, в якому наводяться норми податкового законодавства та як підсумок зазначено про необхідність подання позивачем за первинним позовом податкової декларації за 2016-2018 роки і сплати відповідно земельного податку, що ще додатково спростовує твердження відповідача про сплату ним земельного податку за позивача за первинним позовом і його належне зарахування контролюючим органом.

Крім того, позивач за первинним позовом зазначає, що укладаючи договір суборенди землі, позивач за первинним позовом не мав наміру отримати додатковий дохід, так як це прямо суперечить п. 288.6 Податкового кодексу України, який визначає, що плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати. Тому такі дії відповідача за первинним позовом щодо самовільної сплати орендної плати на рахунок державного бюджету фактично привели до наступних наслідків: за позивачем за первинним позовом рахується заборгованість по орендній платі за 2016-2018 роки (попередні роки не рахуються податковим органом, так як сплив строк давності 1095 днів, визначений Податковим кодексом); позивач за первинним позовом вимушений подати декларацію з плати за землю та донарахувати податкові зобов`язання з плати за землю за 2016-2018 роки, або такі донарахування будуть проведені податковим органом за Актом перевірки; позивач за первинним позовом повинен сплатити суму орендної плати за землю за 2016-2018 роки, а також штрафні санкції, передбачені Податковим кодексом (штраф у розмірі 20% від суми несплаченого податкового платежу і пеню у розмірі 120 відсотків облікової ставки НБУ); позивач за первинним позовом буде вимушений звертатися до суду (нести додаткові витрати) з вимогами до відповідача про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за договором суборенди землі від 08.10.2013 р. в межах строку позовної давності.

Відповідач за первинним позовом/позивач за зустрічним позовом проти первинного позову заперечив, свою процесуальну позицію останнім було викладено у відзиві на первинну позовну заяву (б/н від 12.06.2018 р.), в якому останній зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Боровський" не виконувало обов`язки по сплаті орендної плати, оскільки, за домовленістю сторін, суборендар вносив грошові кошти безпосередньо на рахунок органу, уповноваженого представляти інтереси власника земельної ділянки, яким є держава. Відповідач за первинним позовом зазначає, що на виконання п.11 договору суборенди від 08.10.2013 р., згідно якого позивач за первинним позовом мав уточнити розрахунковий рахунок, на який мали надходити дані кошти, останній передав суборендарю примірник оригіналу договору оренди землі від 25.10.2012 р. На рахунок орендодавця товариством з обмеженою відповідальністю "Боровський" перераховувались орендні платежі, що підтверджується платіжними дорученнями за період з 2013 року по теперішній час.

Окрім цього, саме суборендар стосовно земельної ділянки, яка є об`єктом договору суборенди від 08.10.2013 р., подавав податкові декларації з плати за землю до податкових органів.

З моменту укладення спірного договору суборенди землі та до моменту звернення позивача за первинним позовом з пропозицією щодо його дострокового розірвання, останній жодних претензій до відповідача за первинним позовом з приводу несплати орендної плати, вимог про сплату орендної плати у спосіб, відмінний від того, про який сторони досягли домовленості у момент укладання договору та яких дотримувався відповідач за первинним позовом, не пред`являв, повідомлень з уточненням реквізитів рахунків, на які потрібно у подальшому здійснювати внесення орендної плати, позивач за первинним позовом відповідачу за первинним позовом також не надавав, що свідчить про відсутність з боку відповідача порушень в частині виконання зобов`язань по сплаті орендної плати.

Дані обставини, на думку товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський", свідчать про прострочення кредитора, що дає підстави застосувати до даних правовідносин положення ст.613 ЦК України.

Крім того відповідач за первинним позовом зазначає, що правонаступником усіх прав та обов`язків приватного підприємства "Боровський" є товариство з обмеженою відповідальністю "Боровський", останнє утворено внаслідок зміни організаційно-правової форми юридичної особи, внаслідок реорганізації не відбулось жодних змін у статутному капіталі відповідача, у складі його засновників та кінцевих бенефіціарних власників, у керівництві, видах діяльності та місцезнаходженні. Реорганізація юридичної особи-орендаря не може бути підставою для розірвання договору оренди землі.

Суд зауважує, що в матеріалах справи міститься заява свідка у порядку ст. 88 ГПК України , саме заява свідка ОСОБА_1 , в якій останній повідомив, з моменту створення та державної реєстрації приватного підприємства "Боровський" він є учасником та керівником даного підприємства. У 2013 р. між ним та ОСОБА_2 , який на той час був єдиним власником приватного підприємства "Салько", велись переговори з приводу укладення договору користування земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 :01:003:0204. Салько О ОСОБА_3 повідомив йому, що приватне підприємство "Салько" не має наміру та можливостей самостійно використовувати земельну ділянку, яка перебувала у останнього на правах оренди на підставі договору, що укладений з Шаргородською районною державною адміністрацією. При цьому, оскільки процедура розірвання договору оренди вказаної земельної ділянки між приватним підприємством "Салько" та Шаргородською районною державною адміністрацією з наступним укладанням нового договору оренди з приватним підприємством "Боровський" була більш складною, затратною та несла певні ризики, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було досягнуто згоди саме щодо укладення договору суборенди між очолюваними ними підприємствами, з огляду на що, 08.10.2013 р. був підписаний договір суборенди, на підставі якого відповідач за первісним позовом отримав у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду Садковецької сільської ради загальною площею 65,3000 га ріллі, кадастровий номер 0525387500:01:003:0204.

Між сторонами було досягнуто згоди, що орендні платежі на виконання договору суборенди суборендар буде вносити безпосередньо на рахунок органу, уповноваженого представляти інтереси власника земельної ділянки, яким є держава. На виконання такої домовленості ОСОБА_2 передав свідку І.В. Палію примірник оригіналу договору оренди землі від 25.10.2012 р., згідно якого і здійснювались платежі на рахунки орендодавця.

З моменту укладення договору суборенди землі від 08.10.2013 р. та по теперішній час відповідач за первісним позовом у встановлені договором строки та розміри вносив грошові кошти в рахунок орендної плати та подавав відповідну звітність з плати за землю до податкових органів.

До моменту звернення приватного підприємства "Салько" до Господарського суду Вінницької області з даним позовом останнє жодних претензій до товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський" не пред`являло.

Зі змісту зустрічних позовних судом встановлено наступне:

08.10.2013 р. між приватним підприємством "Салько" в особі керівника Салько Т.Д. (орендар) та приватним підприємством "Боровський" в особі керівника Палія І.В. (суборендар) укладено договір суборенди землі б/н.

Пунктом 11 договору сторони домовились, що орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця, який уточняється на момент сплати. Орендна плата сплачується також у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що у момент укладення спірного договору суборенди землі відповідач за зустрічним позовом повідомив позивачу за зустрічним позовом, що земельну ділянку, яка є об`єктом оренди, відповідач за зустрічним позовом самостійно використовувати наміру та можливостей не має, не має також змоги сплачувати орендну плату за користування такою земельною ділянкою тощо. При цьому, оскільки вказана земельна ділянка орендується відповідачем за зустрічним позовом на підставі договору оренди землі від 25.10.2012 р., укладеного між позивачем за первинним позовом та Шаргородською державною адміністрацією, сторони з ініціативи відповідача за зустрічним позовом дійшли взаємної згоди, що належним виконанням з боку позивача за зустрічним позовом своїх зобов`язань в частині сплати орендної плати є внесення грошових коштів безпосередньо на рахунок органу, уповноваженого представляти інтереси власника земельної ділянки, яким є держава. На виконання такої домовленості відповідач за зустрічним позовом передав позивачу за зустрічним позовом примірник оригіналу договору оренди землі від 25.10.2012 року. З моменту укладення спірного договору суборенди землі та по теперішній час позивач за зустрічним позовом у встановлені договором строки та розміри вносив грошові кошти в рахунок орендної плати та подавав відповідну звітність з плати за землю до податкових органів.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до п.40 договору суборенди, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається у разі: несплати орендної плати у встановлені договором строки; невиконання вимог ст.96 Земельного кодексу України.

Згідно п.41 договору суборенди, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - суборендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - суборендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду (не переходить) до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з суборендарем.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що окремі частини спірного договору суборенди землі, а саме п. 40 та частково положення абз. 1 п. 41 мають бути визнані судом недійсними з огляду на наступне.

Щодо підстав для визнання недійсним п. 40 спірного договору позивач за зустрічним позовом вказує, що серед обов`язків позивача за зустрічним позовом як суборендаря, визначених ст. 25 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на момент його укладення, а також п. 31 спірного договору суборенди обов`язок сплачувати орендну плату у встановлені договором строки прямо не передбачений, а тому положення п. 40 спірного договору суборенди землі про право на розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у зв`язку з несплатою орендної плати у встановлені договором строки не відповідає вимогам положень ст. 32 Закону України Про оренду землі , що є підставою для визнання його недійсним. При цьому, це не означає, що орендар за умови несплати суборендарем у встановлені строки та порядку орендної плати позбавляється можливості захистити свої права, оскільки у такому випадку він може обрати інші способи захисту, наприклад, пред`явити, за наявності підстав, вимоги про стягнення заборгованості з урахуванням штрафних санкцій, 3% річних, втрат від інфляції тощо.

При цьому, позивач за зустрічним позовом зазначає, що п. 40 спірного договору суборенди землі передбачено можливість розірвання в односторонньому порядку не договору або договору суборенди , а безпосередньо договору оренди . Тому вважає, що оскільки позивач за зустрічним позовом не являється стороною за договором оренди землі (а саме за договором оренди землі від 25.10.2012 р., укладеним між ПП САЛЬКО та Шаргородською державною адміністрацією), включення до умов спірного договору суборенди землі можливості розірвання основного договору оренди суперечить вимогам закону та обсягу цивільної дієздатності сторін договору суборенди щодо відносин суборенди тощо, що є підставою для визнання цього пункту недійсним положення п. 40 спірного договору суборенди землі про право на розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у зв`язку з несплатою орендної плати у встановлені договором строки не відповідає вимогам положень ст. 32 Закону України Про оренду землі , що є підставою для визнання його недійсним.

Щодо підстав для визнання недійсним абз. 1 п.41 спірного договору суборенди землі.

Відповідно до абз. 1 п. 41 спірного договору суборенди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що положення вказаного абзацу в частині того, що реорганізація юридичної особи-суборендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору, мають бути визнані судом недійсними з огляду на наступне.

Згідно ч. 4 ст. 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Таким чином, в силу вимог закону реорганізація юридичної особи-суборендаря не являється безумовною підставою для розірвання договору оренди землі. При цьому, у оскаржуваному положенні спірного договору суборенди землі чітко не визначено, які наслідки тягне за собою реорганізація юридичної особи - суборендаря, чи впливає на такі наслідки спосіб реорганізації тощо.

Відповідач за зустрічним позовом проти позову заперечує, з поміж іншого у відзиві на зустрічну позовну заяву (вх. № канц. 02.1-34/5629/18 від 18.07.2018 р.) зазначає, що позовна заява за первісним позовом ґрунтується на порушенні ТОВ "Боровський" взятих на себе обов`язків щодо своєчасної сплати орендної плати, а посилання на п.40 спірного договору вказується як додаткова самостійна підстава для можливості прийняття рішення про одностороннє розірвання договору. Зазначене також підтверджується тим, що позовною вимогою за первісним позовом є вимога щодо розірвання спірного договору суборенди землі, а не вимога щодо визнання розірваним такого договору в односторонньому порядку. Отже, вважає, що позовна вимога за зустрічним позовом щодо визнання недійсним п. 40 спірного договору суборенди, який передбачає право на розірвання договору в односторонньому порядку, не є пов`язаною з позовною вимогою про дострокове розірвання договору суборенди за рішенням суду, що заявлена в первісному позові. Крім того вважає, що позовна вимога визнання недійсним п. 40 спірного договору суборенди землі є безпідставною, так як згідно діючого законодавства сторонам правочину надано право за обопільною згодою закріплювати право на розірвання договору в односторонньому порядку та визначати підстави, за яких можлива реалізація такого права. Позивач за зустрічним позовом, підписуючи спірний правочин, був ознайомлений його змістом, повністю розумів та усвідомлював об`єм прав і обов`язків, що виникнуть між сторонами в результаті його укладення, наразі не наводить жодного доказу неусвідомлення значення власних дій під час його укладення, а тому фактично погодився щодо можливості його розірвання в односторонньому порядку за визначених умов, перелік яких чітко визначений в п. 40.

Позовну вимогу щодо визнання недійсним абз.1 п.41 договору суборенди землі позивач за зустрічним позовом обґрунтовує суперечністю його положень принципу правової визначеності, однак не наводить ні визначення вказаного принципу, ні трактування його значення.

Відповідач за зустрічним позовом вважає, що положення абз.1 п. 41 спірного договору суборенди землі не суперечать діючому законодавству, є належним чином погодженими сторонами під час його укладання, а можливість їх реалізації визначена іншими нормами законодавства, які визначають порядок внесення змін до договору в зв`язку її зміною сторони в зобов`язанні.

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області стосовно первинного та зустрічних позовів зазначила, що спірні правовідносини, які виникли у даній справі носять приватно-правовий характер та не зачіпають інтереси Головного управління як розпорядника землями сільського господарського призначення за межами населеного пункту, тому останнє при вирішенні даної справи покладається на рішення суду.

Надаючи оцінку аргументам, наведеним позивачем в обґрунтування первісного позову, суд, застосовуючи норми права, дійшов до наступних висновків.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Використання землі в Україні є платним і землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 8 Закону України "Про оренду землі" №161-ХІV від 6 жовтня 1998 року визначено: "Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду."

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ч.1 ст.13).

Згідно з статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За змісту абз.1 ст.24 Закону України "Про оренду землі" випливає, що "Орендар має право вимагати від орендаря ... своєчасного внесення орендної плати."

Абз. 3 ст.31 даного Закону також визначено: "Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом."

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом "д" статті 141 ЗК України встановлено, що систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків

Частинами 1, 2 статті 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Між сторонами за первинним позовом було погоджено, що орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця, який уточнюється на момент сплати. Орендна плата сплачується також у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору (п.11 договору суборенди).

Згідно з п. 288.6 Податкового кодексу плата за суборенду земельних ділянок державної та комунальної власності не може перевищувати орендну плату. Плата за землю вноситься до бюджету у вигляді земельного податку та орендної плати. Платником орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності до бюджету є підприємство-орендар нa підставі укладеного з місцевою владою договору оренди землі (п. 288.1 ПК).

У свою чергу, суборендар повинен виконувати умови укладеного договору суборенди земельних ділянок.

Відповідно п. 287.4 Податкового кодексу податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З врахуванням викладеного суд робить висновок, що орендар землі державної та комунальної власності може передати земельну ділянку або її частину в суборенду іншій особі. Відносини суборенди оформляються договором суборенди, у якому повинні бути зазначені всі істотні умови, установлені законодавством для договорів оренди землі. Суд вважає, що плата за землю вноситься до бюджету у вигляді земельного податку та орендної плати. Платником орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності до бюджету є підприємство-орендар нa підставі укладеного з місцевою владою договору оренди землі (п.288.1 ПК України). Тому сплачувати за землю до бюджету і подавати відповідному контролюючому органу податкову декларацію повинен саме орендар (в тому числі при наявності договору суборенди).

Матеріалами справи стверджується, що приватним підприємством "Салько" за час дії договору суборенди рахунки на оплату приватному підприємству "Боровський" (товариству з обмеженою відповідальністю "Боровський") не виставлялись, відомості про розрахунковий рахунок, на якій підлягають сплаті орендні платежі, договір суборенди землі від 08.10.2013 р. не містить.

При цьому як стверджується матеріалами справи, відповідачем за первісним позовом долучено до матеріалів справи платіжні доручення, з яких судом встановлено, що з березня 2013 р. до теперішнього часу приватним підприємством "Боровський" (товариством з обмеженою відповідальністю "Боровський") здійснюється сплата орендних платежів на рахунок Садковецької сільської ради з призначенням платежу "орендна плата за землю". Оскільки землі, які є предметом договору оренди та суборенди належать до земель резервного фонду Садковецької сільської ради то плата за суборенду землі в повному обсязі зараховувалась відповідачем за первинним позовом до місцевого бюджету за місцем розташування земельних ділянок, що є в свою чергу є правомірною дією в даному випадку у зв`язку із відсутність виставлених рахунків позивачем за первинним позовом на оплату за суборенду.

Суд дослідивши наявні в справі платіжні документи дійшов висновку, що орендна плата вносилась щомісячно, своєчасно та розмір перерахованих коштів відповідає розміру орендної плати, про яку зазначено у п.9 договору суборенди від 08.10.2013 р.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, з показів свідка ОСОБА_4 .В.Палія слідує, що підставою сплати суборендарем коштів на рахунок орендодавця є домовленість між приватним підприємством "Салько" та приватним підприємством "Боровський", доказом чого є переданий позивачем за первісним позовом відповідачу оригінал договору оренди від 25.10.2012 р.

Зокрема, відповідач за первісним позовом починаючи з 2013 р. звітує перед фіскальними органами за земельну ділянку, що перебуває у нього у користуванні на підставі договору суборенди, шляхом подання декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).

Враховуючи, що відповідно до вимог ст.288.2 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки, який щорічно самостійно має обчислювати відповідну суму та у термін не пізніше 20 лютого поточного року має подавати до відповідного податкового органу податкову декларацію з плати за землю за встановленою формою, суд дійшов висновку, що долучені позивачем за первісним позовом документи (копії декларацій платника єдиного податку) не є належними доказами в розумінні ст.76 ГПК України, на підставі них не можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що несплата орендних платежів на поточний рахунок орендаря спричинена порушенням обов`язку останнього повідомляти суборендарю рахунок для оплати.

Частиною 2 статті 613 ЦК України визначено: "Якщо кредитор не вчиняв дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочено на час прострочення кредитора."

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч.4 ст.612 ЦК України).

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Боровський" свого зобов`язання щодо внесення орендної плати на розрахунковий рахунок орендаря підлягає відстроченню на час прострочення приватного підприємства "Салько" (до уточнення ним відповідного рахунку для оплати).

При цьому суд вважає, що відповідно до ч.4 ст.612 ЦК України на момент розгляду даної справи прострочення боржника (відповідача за первісним позовом) не настало, оскільки зобов`язання не виконано внаслідок прострочення кредитора (позивача за первісним позовом), в зв`язку з цим відсутні підстави до розірвання договору суборенди землі від 08.10.2013 р. з підстав систематичної несплати суборендарем орендних платежів на рахунок орендаря.

Також приватне підприємство "Салько" просить розірвати договір суборенди землі від 08.10.2013 р. на підставі абз.1 п.41 даного правочину в зв`язку з реорганізацією суборендаря.

Абзацом 1 п.41 договору суборенди землі від 08.10.2013 р. встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - суборендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відбулась процедура реорганізації приватного підприємства "Боровський" шляхом його ліквідації і одночасного створення товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський", при цьому останнє є правонаступником приватного підприємства "Боровський".

Відповідно до ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно ст.108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Таким чином, однією з форм реорганізації юридичної особи є її перетворення, тобто зміна організаційно-правової форми. Внаслідок цієї форми реорганізації до правонаступника перетвореної юридичної особи переходять усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Абз.1 п.41 договору суборенди від 08.10.2013 р. встановлено, що реорганізація юридичної особи є підставою або для зміни умов договору суборенди або до його розірвання. Тобто дане положення альтернативно визначило правові наслідки в разі настання такого юридичного факту, як реорганізація суборендаря.

При цьому, даним пунктом 39 договору суборенди від 08.10.2013 р. між сторонами було погоджено визначений вичерпний перелік підстав, за яким даний договір може бути розірвано. Суд, проаналізувавши пункт 39 договору, дійшов висновку, що дана умова договору не містить такої підстави до його розірвання, як реорганізація суборендаря. Закон також не встановлює такої підстави.

З урахуванням викладеного суд доходить до висновку, що факт реорганізації юридичної особи - суборендаря є підставою до зміни умов договору суборенди від 08.10.2013 р., а відтак приватне підприємство "Салько", як орендар, може захистити свої інтереси в зв`язку із перетворення суборендаря шляхом звернення з відповідною пропозицію в спосіб, визначений законом.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за первинним позовом є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський" про визнання недійсними абз.1 п.41, п.40 договору суборенди землі від 08.10.2013 р. суд, застосовуючи норми права, які регулюють дані відносини, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 2 ст. 203 ЦК встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Пунктом 8 постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 роз`яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Частиною 4 статті 32 Закону України "Про оренду землі" №161-ХІV від 06 жовтня 1998 року в редакції закону станом на час підписання договору суборенди землі від 08.10.2013 р. визначено: "Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі."

В сукупності наведеного суд дійшов висновку, що абз.1 п.41 договору суборенди від 08.10.2013 р. не суперечить положенням законодавства, відповідає ч.4 ст.32 Закону України "Про оренду землі" №161-ХІV від 06 жовтня 1998 року, в зв`язку з чим відсутні підстави до задоволення зустрічного позову в цій частині.

Пунктом 40 договору суборенди від 08.10.2013 р., який позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається у разі: несплати орендної плати у встановлені договором строки; невиконання вимог ст.96 Земельного кодексу України.

Зі змісту ст.ст. 24, 25 Закону України "Про оренду землі" випливає обов`язок орендаря дотримуватись умов договору оренди землі щодо своєчасного внесення орендної плати.

Частиною 2 статті 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, з аналізу чинного законодавства вбачається, що несплата орендної плати є загальними підставами для розірвання договору оренди землі в передбачуваний законом спосіб, а тому, несплата орендарем орендної плати дає право орендареві на розірвання договору оренди землі.

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, зважаючи на встановлені судом в процесі розгляду справи обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки вважає, що положення пункту 40 спірного договору суборенди землі відповідає вимогам Цивільному кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та Типовому договору оренди землі.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача за зустрічним позвом.

26.06.2019 р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 3, 7, 11, 13, 15, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 86, 88, 89, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні первісного позову у справі №902/145/18 відмовити.

2. В задоволенні зустрічного позову у справі №902/145/18 відмовити.

3. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 05 липня 2019 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - Приватному підприємству "Салько" (вул. І.Франка, 26, с.Хоменки Шаргородського району Вінницької обл., 23544; вул.Вишнева/Сабарівське шосе, 24/13, м.Вінниця, 21037)

4 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Боровський" (вул. Миру,152, с.Лозова, Шаргородського району Вінницької області , 23540)

5- Садковецькій сільській раді (Вінницька область, Шаргородський район, с. Садківці, вул. Горького, 17)

6 - ГУ Держземагенству у Вінницькій області (вул. Келецька, б. 63, м. Вінниця, 21027)