Постанова

від 17.12.2019 по справі 902/145/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 902/145/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.

помічник судді - Чернишевич Д. А. (здійснює повноваження секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді),

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні відповідача за первісним позовом - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні позивача за первісним позовом - не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Салько"

на рішення Господарського суду Вінницької області від 26.06.2019 (суддя Яремчук Ю. О.) і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 (Бучинська Г. Б. - головуючий, судді Грязнов В. В., Петухов М. Г.) у справі

за позовом Приватного підприємства "Салько"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні відповідача за первісним позовом - Садковецька сільська рада,

про розірвання договору суборенди землі та повернення земельної ділянки;

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський"

до Приватного підприємства "Салько",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні позивача за первісним позовом - Головне управління Держземагенства у Вінницькій області,

про визнання частково недійсним договору суборенди землі.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У березні 2018 року Приватне підприємство "Салько" (далі - ПП "Салько") звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський" (далі - ТОВ "Боровський") про розірвання договору суборенди землі від 08.10.2013 (далі - договір суборенди) та зобов`язання повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду Садковецької сільської ради загальною площею 65,3000 га ріллі, кадастровий номер 0525387500:01:003:0204.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за умовами пунктів 9 та 11 договору суборенди відповідач мав сплачувати орендну плату у розмірі 3 % від нормативної-грошової оцінки землі щомісячними платежами в сумі 3 041,39 грн на розрахунковий рахунок позивача, який уточнюється на момент сплати. Однак відповідач узятих на себе зобов`язань, починаючи із моменту прийняття земельної ділянки в суборенду за актом приймання-передачі об`єкта оренди від 08.10.2013, не виконував, жодного платежу не здійснив, доказом чого є виписка з рахунку, відкритого у Вінницькій філії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", за період із 01.01.2012 по 23.01.2018.

Позивач також наголосив, що у зв`язку із реорганізацією суборендаря (Приватне підприємство "Боровський" (далі - ПП "Боровський") було припинено, а його права та обов`язки перейшли до ТОВ "Боровський") договір суборенди землі мав бути розірваний на підставі положень абзацу 1 пункту 41 цього договору.

3. ТОВ "Боровський" звернулося до місцевого господарського суду із зустрічним позовом про визнання недійсними пункту 40 та абзацу 1 пункту 41 спірного договору суборенди землі як таких, що суперечать законодавству.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Справа розглядалася судами неодноразово.

5. За результатами нового розгляду останнім рішенням Господарського суду Вінницької області від 26.06.2019 у справі № 902/145/18, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2019, у задоволенні первісного позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

6. Відмовляючи у задоволенні первісного позову, місцевий господарський суд, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що виконання ТОВ "Боровський" свого зобов`язання щодо внесення орендної плати на розрахунковий рахунок орендаря, з огляду на інші встановлені обставини у цій справі, мало бути відстрочено на час прострочення ПП "Салько" (до уточнення ним відповідного рахунку для оплати), а отже немає підстав для розірвання договору суборенди землі у зв`язку з систематичною несплатою суборендарем орендних платежів на рахунок орендаря.

Стосовно позовних вимог про розірвання договору суборенди землі на підставі абзацу 1 пункту 41 цього правочину у зв`язку із реорганізацією суборендаря місцевий господарський суд зауважив, що факт реорганізації юридичної особи - суборендаря може бути підставою для зміни умов договору суборенди та не може становити самостійну підставу для розірвання договору суборенди.

7. Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні первісного позову, зазначив, що за договором оренди позивача із Шаргородською райдержадміністрацією від 25.10.2012 (далі - договір оренди) та договором суборенди відповідача з позивачем розмір орендної плати є однаковим і становить 36 496,62 грн, а отже сплата відповідачем орендної плати безпосередньо до бюджету не завдала шкоди позивачеві та не могла позбавити його того, на що розраховувало ПП "Салько" при укладенні договору, оскільки позивач самостійно вважається зобов`язаним зі сплати орендної плати до бюджету за зобов`язаннями, які виникли із договору оренди, у рівнозначній сумі. Враховуючи, що позивач самостійно не сплатив орендну плату до бюджету за договором оренди (у період, коли цю плату вносило ТОВ "Боровський"), тому жодних збитків від неотримання орендної плати за договором суборенди не зазнав. Натомість відбулося виконання зобов`язань боржника - ПП "Салько" третьою особою - ТОВ "Боровський" за угодою із Шаргородською райдержадміністрацією.

Крім цього, позивач не довів, яким саме чином зміна організаційно - правової форми відповідача вплинула на їх відносини за договором і позбавила значною мірою позивача того, на що він розрахував при укладенні договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Вінницької області від 26.06.2019 і постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі № 902/145/18, ПП "Салько" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПП "Салько" у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. Скаржник акцентує, що в умовах договору суборенди не конкретизовано, чиїм саме обов`язком, орендаря чи суборендаря, є уточнення на момент сплати розрахункового рахунку.

10. ПП "Салько" наголошує, що неотримання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні положень статті 212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та не є простроченням кредитора у розумінні положень статті 613 ЦК України, тому наявність або відсутність реквізитів рахунку не звільняє орендаря від обов`язку сплатити у визначений договором строк плату за користування майном.

11. Заявник касаційної скарги вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права і відмовили у задоволенні позовних вимог про розірвання укладеного договору суборенди у зв`язку із реорганізацією відповідача, оскільки за змістом частин 2, 3 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється також в інших випадках передбачених законом.

12. Заявник касаційної скарги наголошує, що суди попередніх інстанцій не врахували та не надали правової оцінки тому факту, що у квітні 2019 року на адресу позивача надійшов лист Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 15.04.2019 № 6045/10/02-32-52-08, в якому зазначено про необхідність подання ПП "Салько" податкової декларації за 2016- 2018 роки і, відповідно, сплати земельного податку, що, на думку товариства, додатково спростовує доводи відповідача про сплату ним земельного податку за ПП "Салько" і його належне зарахування контролюючим органом.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

13. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Боровський" просить відмовити у її задоволенні, рішення і постанову залишити без змін, оскільки оскаржувані судові рішення є законними, повністю обґрунтованими і такими, що прийнято із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14. Як свідчать матеріали справи та встановили суди попередніх інстанцій, 25.10.2012 між Шаргородською районною державною адміністрацією в особі голови Слободянюка М. І. (орендодавець) і ПП "Салько" в особі керівника Салько Т. Д. (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець на підставі розпорядження Шаргородської районної державної адміністрації від 31.07.2012 № 362 надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду Садковецької сільської ради.

15. Згідно з пунктом 2 договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 65,3000 га, в тому числі: рілля - 65,3000 га за межами населеного пункту, кадастровий номер 0525387500:01:003:0204.

16. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 216 554,00 грн (пункт 5 договору оренди).

17. Відповідно до пункту 9 договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі та розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі в сумі 36 496,62 грн за 1 рік, або 3 041,39 грн за місяць.

18. Згідно з пунктом 10 договору оренди обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням (без урахування) індексів інфляції.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

19. У пункті 11 договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця, який уточнюється на момент сплати. Орендна плата сплачується також у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.

20. У пунктах 30, 31 договору оренди передбачено, що орендар має право самостійно господарювати на землі із дотриманням умов договору оренди землі; передавати земельну ділянку в суборенду без письмового погодження орендодавця.

21. Суди попередніх інстанцій установили, що 08.10.2013 між ПП "Салько" в особі керівника Салько Т. Д. (орендар) і ПП "Боровський" в особі керівника Палія І. В. (суборендар) укладено договір суборенди землі, за умовами якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду Садковецької сільської ради.

22. Згідно з пунктами 2, 5 договору суборенди у суборенду передається земельна ділянка загальною площею 65,3000 га, в тому числі: рілля - 65,3000 га за межами населеного пункту, кадастровий номер 0525387500:01:003:0204. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 216 554,00 грн.

23. У пунктах 9, 10 договору суборенди сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі та розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі в сумі 36 496,62 грн за 1 рік, або 3 041,39 грн за місяць.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

24. У пункті 11 договору суборенди сторони домовилися, що орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця, який уточнюється на момент сплати. Орендна плата сплачується також у випадках, якщо орендар із поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.

25. Згідно з пунктом 39 договору суборенди дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

26. Відповідно до пункту 40 договору суборенди розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається у разі несплати орендної плати у встановлені договором строки, а також у випадку невиконання вимог статті 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

27. Згідно з пунктом 41 договору суборенди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - суборендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - суборендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду (не переходить) до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом із суборендарем.

28. У пунктах 42, 43 договору суборенди передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

29. Згідно з пунктом 44 договору суборенди зазначений договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

30. Договір укладено на 14 років (пункт 8 договору суборенди).

31. Право суборенди за ПП "Боровський" зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Шаргородського районного управління юстиції, про що 30.01.2014 внесено запис № 44588534.

32. Згідно з актом приймання - передачі від 08.10.2013 орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 65,3000 га, в тому числі рілля - 65,3000 га за межами населеного пункту, кадастровий номер 0525387500:01:003:0204, із земель запасу Садковецької сільської ради.

33. Крім того, у матеріалах справи є витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що правонаступником ПП "Боровський" є ТОВ "Боровський".

34. ПП "Салько" звернулося до відповідача із повідомленням про дострокове розірвання договору у зв`язку із несплатою орендної плати, яке керівник товариства отримав 02.02.2018, що підтверджується відповідними поштовими квитанціями. Крім того, ПП "Салько" запропонувало відповідачеві достроково припинити дію договору суборенди землі за згодою сторін шляхом укладення угоди про припинення договору, проект якої було надіслано разом із зазначеним повідомленням.

35. Однак, ТОВ "Боровський" залишило це звернення позивача без відповіді та задоволення, що послужило підставою для звернення до суду із первісним позовом у цій справі про розірвання договору суборенди та про зобов`язання ТОВ "Боровський" повернути ПП "Салько" за актом прийому-передачі земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду Садковецької сільської ради площею 65,3000 га ріллі.

Позиція Верховного Суду

36. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

37. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

38. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

39. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

40. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

41. З урахуванням викладеного суд не приймає та не розглядає доводи скаржника, пов`язані із переоцінкою доказів і встановленням обставин справи наново.

42. Колегія суддів зауважує, що судові рішення у частині відмови у задоволенні зустрічного позову (визнання частково недійсним договору суборенди землі) не оскаржує жодна зі сторін.

43. ПП "Салько" оспорює правомірність висновків судів попередніх інстанцій саме щодо відмови у задоволенні первісних позовних вимог.

44. З урахуванням положень статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає цю справу саме у межах доводів і вимог, наведених у касаційній скарзі.

45. У статті 1 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

46. Відповідно до статті 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

47. Використання землі в Україні є платним, і землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

48. У статті 8 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

49. Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

50. За змістом абзацу 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендар має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

51. Згідно з частинами 3, 4 статті 31 цього Закону, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

52. Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

53. У статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

54. Разом із тим за змістом частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

55. Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, потрібно дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України.

56. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

57. Також необхідно зауважити, що згідно з пунктом 288.6 статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) плата за суборенду земельних ділянок державної та комунальної власності не може перевищувати орендну плату. Плата за землю вноситься до бюджету у вигляді земельного податку та орендної плати. Платником орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності до бюджету є підприємство-орендар нa підставі укладеного з місцевою владою договору оренди землі (пункт 288.1 статті 288 ПК України ).

58. У свою чергу, суборендар повинен виконувати умови укладеного договору суборенди земельних ділянок.

59. Ураховуючи наведене, плата за землю орендованої земельної ділянки вноситься до бюджету у виді земельного податку та орендної плати. Платником орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної форми власності є підприємство-орендар нa підставі укладеного з місцевою владою договору оренди землі (пункт 288.1 статті 288 ПК України). При цьому обов`язок сплати за оренду землі до бюджету та обов`язок подавати відповідному контролюючому органу податкову декларацію покладено на орендаря (в тому числі за наявності договору суборенди).

60. Як уже зазначав суд, однією із підстав для розірвання договору суборенди позивач за первісним позовом вважає несплату орендної плати безпосередньо на його рахунки, а отже очевидно, що сторона договору розраховувала на певний матеріальний інтерес при укладенні угоди (отримання орендної плати).

61. Суди попередніх інстанцій установили, що у пункті 11 договору суборенди сторони погодили внесення орендної плати у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця, який уточнюється на момент сплати. Орендна плата сплачується також у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.

62. За змістом матеріалів справи за час дії договору суборенди ПП "Салько" рахунків на оплату ПП "Боровський" (правонаступнику - ТОВ "Боровський") не виставляло, відомостей про розрахунковий рахунок, на який необхідно сплачувати орендні платежі, договір суборенди не містить.

63. Згідно з частиною 2 статті 613 ЦК України, якщо кредитор не вчиняв дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочено на час прострочення кредитора.

64. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (частина 4 статті 612 ЦК України).

65. Ураховуючи викладене, Касаційний господарський суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що виконання ТОВ "Боровський" свого зобов`язання із внесення орендної плати на розрахунковий рахунок орендаря, з огляду на інші встановлені обставини у цій справі, мало бути відстрочено на час прострочення ПП "Салько" (до уточнення ним відповідного рахунку для оплати), у зв`язку з чим немає підстав для розірвання договору суборенди землі із підстав систематичної несплати суборендарем орендних платежів на рахунок орендаря.

66. Крім цього, необхідно зауважити, що суди виконали вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.03.2019 у цій справі, та встановили, що: у матеріалах справи є платіжні доручення, за змістом яких з березня 2013 року по час ухвалення оскаржуваного рішення суборендар здійснює сплату орендних платежів на рахунок Садковецької сільської ради, призначення платежу - "орендна плата за землю"; із дати укладення договору суборенди (08.10.2013) по 30.01.2018 (дата надіслання повідомлення про дострокове розірвання договору суборенди та угоди про розірвання договору), тобто понад чотири роки, ПП "Салько" не заперечувало щодо внесення ПП "Боровський" орендної плати на рахунок сільської ради та не зверталося із вимогою чи позовом про стягнення несплачених сум орендної плати за договором суборенди; впродовж цього часу ПП "Салько" самостійно не сплачувало орендну плату за користування земельною ділянкою за договором оренди із Шаргородською районною державною адміністрацією та не подавало податкової звітності до фіскальних органів у формі податкової декларації з плати за землю; несплата орендних платежів на поточний рахунок орендаря, спричинена переданням суборендареві оригіналу договору оренди із Шаргородською районною державною адміністрацією (чого не заперечують сторони) та неповідомленням власного рахунку ПП "Салько", на який належало би сплачувати орендну плату за договором суборенди.

67. Аргументи скаржника (пункт 9 цієї постанови) колегія суддів відхиляє, адже належне виконання будь-якого правочину залежить від добросовісності та розумної обачності обох сторін договору, а тому неповідомлення рахунку позивачем і незаперечення впродовж понад чотирьох років щодо сплати орендної плати відповідачем не може вважатись належним виконанням обов`язку з боку позивача.

68. Крім цього, суд апеляційної інстанції правомірно врахував, що сплата відповідачем орендної плати безпосередньо до бюджету не завдала шкоди позивачеві та не могла позбавити його того, на що розраховувало ПП "Салько", укладаючи договір суборенди, оскільки позивач вважається зобов`язаним самостійно сплачувати орендну плату до бюджету за зобов`язаннями, які виникли із договору оренди, у рівнозначній сумі. Оскільки позивач самостійно не сплачував орендну плату до бюджету за договором оренди (у період, коли цю плату вносило ТОВ "Боровський"), жодних збитків унаслідок неотримання орендної плати за договором суборенди не зазнав. Натомість відбулося виконання зобов`язань боржника - ПП "Салько" третьою особою - ТОВ "Боровський" за угодою з Шаргородською райдержадміністрацією.

69. Аргументи скаржника (пункт 11 цієї постанови) про наявність підстав для розірвання договору суборенди на підставі абзацу 1 пункту 41 цього договору у зв`язку із реорганізацією суборендаря колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

70. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, правонаступником усіх прав і обов`язків ПП "Боровський" є ТОВ "Боровський", яке утворене внаслідок зміни організаційно-правової форми юридичної особи, внаслідок реорганізації не відбулося жодних змін у статутному капіталі відповідача, у складі його засновників та кінцевих бенефіціарних власників, у керівництві, видах діяльності та місцезнаходженні.

71. В абзаці 1 пункту 41 договору суборенди встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - суборендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Тобто це положення альтернативно визначило правові наслідки у разі настання такого юридичного факту як реорганізація суборендаря.

72. Водночас у пункті 39 договору суборенди сторони погодили вичерпний перелік підстав, з яких цей договір може бути розірвано, в якому не наведено такої підстави для його розірвання як реорганізація суборендаря.

73. Крім того, у чинному законодавстві України також не передбачено такої підстави для розірвання договору як зміна організаційно-правової форми суб`єкта господарювання.

74. Ураховуючи викладене, факт реорганізації юридичної особи - суборендаря може бути підставою до зміни умов договору суборенди та не може ввадатися самостійною підставою для розірвання договору суборенди.

75. Крім цього, позивач не довів, яким саме чином зміна організаційно - правової форми відповідача вплинула на відносини сторін за договором суборенди і позбавила значною мірою позивача того, на що він розрахував при укладенні цього договору.

76. Решта доводів, викладених у касаційній скарзі, аналогічні доводам, наведеним в апеляційній скарзі, та зводяться до необхідності переоцінки обставин справи, що виходить за межі касаційного провадження, визначені у статті 300 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

77. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

78. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

79. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення первісної позовної заяви.

Розподіл судових витрат

80. Оскільки підстав для скасування рішення і постанови немає, судовий збір за подання касаційної скарги необхідно покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Салько" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 26.06.2019 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі № 902/145/18 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ