Постанова

від 18.09.2019 по справі 902/145/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року Справа № 902/145/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача - Фролов В.О.;

відповідача - Дудчик О.М.;

третьої особи: Свинобой В.В..

за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Салько" на рішення господарського суду Вінницької області, від 26.06.19р. суддею Яремчуком Ю.О., повний текст складено 05 липня 2019 року у справі № 902/145/18

за позовом: Приватного підприємства "Салько"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом Садковецька сільська рада

про розірвання договору суборенди землі та повернення земельної ділянки

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський"

до: Приватного підприємства "Салько"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом ГУ Держземагенства у Вінницькій області

про визнання частково недійсним договору суборенди землі

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Салько" звернулось в Господарський суд Вінницької області з позовом до ТОВ "Боровський" про розірвання договору суборенди землі від 08.10.2013 р. та зобов`язання відповідача повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду Садковецької сільської ради загальною площею 65,3000 га ріллі, кадастровий номер 0525387500:01:003:0204.

Крім того, ТОВ "Боровський" звернулось Господарського суду Вінницької області зустрічним позовом до Приватного підприємства "Салько" про визнання недійсним п.40 та абз.1 п.41 договору суборенди землі від 08 жовтня 2013 року.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.09.2018 р. в позові ПП "Салько" до ТОВ "Боровський" про розірвання договору суборенди землі та повернення земельної ділянки - відмовлено. В зустрічному позові ТОВ "Боровський" до ПП "Салько" про визнання частково недійсним договору суборенди землі - відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 902/145/18 рішення господарського суду Вінницької області в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 14.03.19 р. Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду та рішенням Господарського суду Вінницької області у даній справі скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 26.06.19 р. у задоволенні первісного та зустрічного позовів - відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що орендна плата вносилась відповідачем за первісним позовом щомісячно, своєчасно та розмір перерахованих коштів відповідає розміру орендної плати, про яку зазначено у п.9 договору суборенди від 08.10.2013 р.

При цьому суд вважав, що відповідно до ч.4 ст.612 ЦК України на момент розгляду даної справи прострочення боржника (відповідача за первісним позовом) не настало, оскільки зобов`язання не виконано внаслідок прострочення кредитора (позивача за первісним позовом), в зв`язку з цим відсутні підстави до розірвання договору суборенди землі від 08.10.2013 р. з підстав систематичної несплати суборендарем орендних платежів на рахунок орендаря.

Суд, проаналізувавши пункт 39 договору, дійшов висновку, що дана умова договору не містить такої підстави до його розірвання, як реорганізація суборендаря. Закон також не встановлює такої підстави. А відтак, суд зазначив, що факт реорганізації юридичної особи - суборендаря є підставою до зміни умов договору суборенди від 08.10.2013 р., а відтак ПП "Салько", як орендар, може захистити свої інтереси в зв`язку із перетворення суборендаря шляхом звернення з відповідною пропозицію в спосіб, визначений законом.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що п. 40, 41 договору суборенди від 08.10.2013 р. не суперечить положенням законодавства, відповідає ч.4 ст.32 Закону України "Про оренду землі" №161-ХІV від 06 жовтня 1998 року, в зв`язку з чим відсутні підстави до задоволення зустрічного позову в цій частині.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП Салько звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 26.06.19 року в частині відмови в задоволенні первісного позову та прийняти нове рішення, яким задовільнити первісні позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не задовільнив клопотання про відкладення розгляду справи, чим порушив право позивача на участь в судовому засіданні та обмежено можливість доведення правової позиції під час судового розгляду.

Скаржник стверджує, що умовами договору суборенди не конкретизовано чиїм саме обов`язком, орендаря чи суборендаря, є обов`язок уточнювати на момент сплати розрахунковий рахунок.

Наголошує на тому, що неотримання рахунку не є відкладною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку не звільняє орендаря від обов`язку сплатити у визначений договором строк плату за користування майном.

Позивач вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та відмовив в задоволенні позовних вимог про розірвання укладеного договору суборенди в зв`язку з реорганізацією відповідача, оскільки ч. 2, 3 ст. 31 ЗУ Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі припиняється також в інших випадках передбачених законом.

В письмових поясненнях Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області стосовно первинного та зустрічних позовів зазначило, що спірні правовідносини, які виникли у даній справі носять приватно-правовий характер та не зачіпають інтереси Головного управління як розпорядника землями сільського господарського призначення за межами населеного пункту, тому останнє при вирішенні даної справи покладається на рішення суду.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2012 р. між Шаргородською районною державною адміністрацією в особі голови Слободянюка М.І. (орендодавець) та приватним підприємством "Салько" в особі керівника Салько Т.Д. (орендар) укладено договір оренди землі.

Відповідно до п.1 Договору, орендодавець на підставі розпорядження Шаргородської районної державної адміністрації за №362 від 31.07.2012 року надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду Садковецької сільської ради.

Згідно п. 2 договору оренди, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 65,3000 га, в тому числі: рілля - 65,3000 га за межами населеного пункту, кадастровий номер 0525387500:01:003:0204.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 1216554,00 грн (п.5 договору).

Відповідно до п.9 договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі в сумі 36496,62 грн за 1 рік, або 3041,39 грн за місяць.

Згідно п.10 договору оренди, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням (без урахування) індексів інфляції.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Пунктом 11 договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця, який уточнюється на момент сплати. Орендна плата сплачується також у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.

Згідно п.п. 30, 31 даної угоди, орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; передавати земельну ділянку в суборенду без письмового погодження орендодавця.

08.10.2013 р. між ПП "Салько" в особі керівника Салько Т.Д. (орендар) та ПП "Боровський" в особі керівника Палія І.В. (суборендар) укладено договір суборенди землі.

Відповідно до п.1 договору орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду Садковецької сільської ради.

Згідно п.2 даної угоди, в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 65,3000 га, в тому числі: рілля - 65,3000 га за межами населеного пункту, кадастровий номер 0525387500:01:003:0204.

Нормативно - грошова оцінка земельної ділянки становить 1216554,00 грн (п.5 договору суборенди).

Пунктом 9 сторони визначити, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі в сумі 36496,62 грн за 1 рік, або 3041,39 грн за місяць.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п.10 договору суборенди).

Пунктом 11 договору сторони домовились, що орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця, який уточнюється на момент сплати. Орендна плата сплачується також у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.

Згідно п.39 договору суборенди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та в наслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п.40 договору суборенди, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається у разі несплати орендної плати у встановлені договором строки; невиконання вимог ст.96 Земельного кодексу України.

Згідно п.41 договору суборенди, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - суборендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - суборендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду (не переходить) до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з суборендарем.

Пунктами 42, 43 договору суборенди передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Згідно п.44 договору суборенди, вказаний договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір укладено на чотирнадцять років (п. 8 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що право суборенди за ПП "Боровський" зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Шаргородського районного управління юстиції, про що 30.01.2014 р. внесено запис №44588534.

08.10.2013 р. орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 65,3000 га, в тому числі рілля - 65,3000 га за межами населеного пункту, кадастровий номер 0525387500:01:003:0204 із земель запасу Садковецької сільської ради, що підтверджується актом приймання-передачі.

Крім того, в матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що правонаступником ПП "Боровський" є ТОВ "Боровський".

Позивач (за первинним позовом) звернувся до відповідача з повідомленням про дострокове розірвання договору, в зв`язку із несплатою орендної плати, яке отримано керівником товариства 02.02.2018 р., що підтверджується відповідними поштовими квитанціями. Крім того, позивачем було запропоновано відповідачу достроково припинити дію договору суборенди землі за згодою сторін шляхом укладення угоди про припинення договору, проект якої було надіслано разом з вищевказаним повідомленням.

Однак, відповідач (за первісним позовом), залишив вказане звернення позивача без відповіді та задоволення.

Предметом первісного позову є вимога про розірвання договору суборенди та про зобов`язання ТОВ Боровський повернути ПП Салько за актом прийому-передачі земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду Садковецької сільської ради площею 65,3000 га ріллі. При цьому, позовні вимоги, позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору суборенди в частині сплати орендної плати у встановлені договором строки та невиконання вимог ст.96 Земельного кодексу України.

Позивач за первинним позовом зазначив, що згідно п.41 договору суборенди, реорганізація відповідача за первинним позовом, який є суборендарем по договору, є підставою для розірвання договору суборенди.

Аналізуючи встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Частинами 1, 2 статті 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Використання землі в Україні є платним і землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Статтею 8 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Згідно з статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За змістом абзацу1 статті 24 Закону України "Про оренду землі", орендар має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Абзацом 3 статті 31 Закону визначено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом "д" статті 141 ЗК України встановлено, що систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з п. 288.6 Податкового кодексу плата за суборенду земельних ділянок державної та комунальної власності не може перевищувати орендну плату. Плата за землю вноситься до бюджету у вигляді земельного податку та орендної плати. Платником орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності до бюджету є підприємство-орендар нa підставі укладеного з місцевою владою договору оренди землі (п. 288.1 ПК).

У свою чергу, суборендар повинен виконувати умови укладеного договору суборенди земельних ділянок.

Враховуючи наведене, плата за землю орендованої земельної ділянки вноситься до бюджету у вигляді земельного податку та орендної плати. Платником орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної форми власності є підприємство-орендар нa підставі укладеного з місцевою владою договору оренди землі (п.288.1 ПК України). При цьому, обов`язок оплати за оренду землі до бюджету та обов`язок подавати відповідному контролюючому органу податкову декларацію покладено на орендаря (в тому числі при наявності договору суборенди).

Як вже зазначалося судом, підставою для розірвання договору суборенди позивач за первісним позовом визначає несплату орендної плати та зміну організаційно-правової форми суборендаря.

У п. 11 Договору суборенди, сторони погодили, що орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця, який уточнюється на момент сплати. Орендна плата сплачується також у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "Салько" за час дії договору суборенди рахунки на оплату ПП "Боровський" (правонаступнику - ТОВ "Боровський") не виставлялись, відомості про розрахунковий рахунок, на якій підлягають сплаті орендні платежі, договір суборенди землі від 08.10.2013 р. - не містить.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься платіжні доручення, з яких вбачається, що з березня 2013 р. по час винесення оскаржуваного рішення, суборендарем здійснюється сплата орендних платежів на рахунок Садковецької сільської ради з призначенням платежу "орендна плата за землю". Дослідивши надані платіжні доручення в частині суми оплат, апеляційний суд дійшов висновку про належну сплату орендної плати у розмірі, яка визначена договором, на рахунки сільської ради.

Оскільки землі, які є предметом договору оренди та суборенди належать до земель резервного фонду Садковецької сільської ради, то оплата за суборенду землі в повному обсязі слачувалася відповідачем (за первинним позовом) - ТОВ "Боровський" до місцевого бюджету за місцем розташування земельних ділянок. За період існування орендних відносин по договору суборенди заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками державної форми власності до бюджету відсутня.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що підставою сплати відповідачем орендних платежів на виконання договору суборенди безпосередньо на рахунок органу, уповноваженого представляти інтереси власника земельної ділянки, сілької ради - є усна домовленість між ПП "Салько" та ПП "Боровський", що підтверджується наявною в матеріалах справи заявою свідка Палія І.В. , наданою у порядку ст. 88 ГПК України та поведінкою сторін у справі.

Зокрема, оцінючи умови договору в частині розміру орендної плати , суд вказує, що розмір орендної плати за договором оренди між позивачем за первісним позовом та Шаргородською районною державною адміністрацією відповідає розміру орендної плати за договором суборенди та складає 36496,62 грн. в рік (п. 9 договорів від 25.10.2012 та 08.10.2013), обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 10 договорів).

З моменту укладення договору суборенди (08.10.2013) до 30.01.2018 (дата надіслання повідомлення про дострокове розірвання договору суборенди та угоди про розірвання договору (т. 1 а.с. 30-33), тобто більше чотирьох років ПП "Салько" не заперечувало про здійснення ПП "Боровський" оплати орендної плати на рахунок сільської ради, не зверталося з вимогою чи позовом про стягнення несплачених сум орендної плати за договором суборенди.

Разом з тим, впродовж даного часу ПП "Салько" самостійно не здійснювало сплату орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди з Шаргородською районною державною адміністрацією від 25.10.2012 та не подавало податкової звітності до фіскальних органів у формі податкової декларації з плати за землю.

Натомість матеріали справи містять докази сплати орендної плати відповідачем за первісним позовом на рахунок Садковецької сільської ради: платіжні доручення з призначенням платежу "орендна плата за землю" (т. 1 а.с. 104-163); подання відповідачем - ТОВ "Боровський" податкових декларацій з плати за землю за період 2013-2017 включно (т. 1 а.с. 164-202) та прийняття їх податковим органом. В судовому засіданні представником відповідача та представником сільської ради підтверджено факт сплати орендної плати ТОВ "Боровський" на рахунки сільської ради до кінця 2018 року (тобто під час розгляду справи за час фактичного користування земельною ділянкою).

Дана поведінка та дії сторін засвідчують існування домовленості між ПП "Салько" та ПП "Боровський" на час укладення договору суборенди в частині порядку здійснення розрахунків за оренду земельної ділянки, зокрема погодження на час укладення договору суборенди здійснення оплати орендної плати ПП "Боровський" безпосередньо на рахунок органу, уповноваженого представляти інтереси власника земельної ділянки, яким є держава.

Більше того, погодження таких дій вбачається і з поведінки державних органів та органу місцевого самоврядування, зокрема сільська рада не вчиняла спроб до повернення орендної плати, сплаченої ТОВ "Боровський", яке не є стороною договору з Шаргородською райдержадміністрацією, а орган фіскальної служби приймав податкові декларації, що засвідчують спеціальні відмітки в податковій звітності, саме від суборендаря (відповідача за первісним позовом).

Погодженість дій сторін у справі в частині сплати орендної плати підтверджується також заявою свідка Палія І.В. (т. 1 а.с. 241), в якій останній повідомив, що з моменту створення та державної реєстрації приватного підприємства "Боровський" він є учасником та керівником даного підприємства. У 2013 р. між ним та Сальком О.В. , який на той час був єдиним власником приватного підприємства "Салько", велись переговори з приводу укладення договору користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0525387500:01:003:0204. Салько О.В. повідомив йому, що приватне підприємство "Салько" не має наміру та можливостей самостійно використовувати земельну ділянку, яка перебувала у останнього на правах оренди на підставі договору, що укладений з Шаргородською районною державною адміністрацією. При цьому, оскільки процедура розірвання договору оренди вказаної земельної ділянки між приватним підприємством "Салько" та Шаргородською районною державною адміністрацією з наступним укладанням нового договору оренди з приватним підприємством "Боровський" була більш складною, затратною та несла певні ризики, між Палійом І.В. та Сальком О.В. було досягнуто згоди саме щодо укладення договору суборенди між очолюваними ними підприємствами, з огляду на що 08.10.2013 р. був підписаний договір суборенди, на підставі якого відповідач за первісним позовом отримав у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду Садковецької сільської ради загальною площею 65,3000 га ріллі, кадастровий номер 0525387500:01:003:0204. Між сторонами було досягнуто згоди, що орендні платежі на виконання договору суборенди суборендар буде вносити безпосередньо на рахунок органу, уповноваженого представляти інтереси власника земельної ділянки, яким є держава. На виконання такої домовленості Салько О.В. передав свідку І.В. Палію примірник оригіналу договору оренди землі від 25.10.2012 р., згідно якого і здійснювались платежі на рахунки орендодавця.

Апеляційний суд дійшов висновку, що несплата орендних платежів на поточний рахунок орендаря, спричинена переданням суборендарю оригіналу договору оренди з Шаргородською районною державною адміністрацією (що не заперечується сторонами) та неповідомленням власного рахунку ПП "Салько", на який мала б відбуватися сплата орендної плати за договором суборенди.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції помилково протрактовано п. 11 договору в частині обов`язку саме позивача уточнити розрахунковий рахунок на момент сплати, оскільки належне виконання будь-якого правочину залежить від добросовісності та розумної обачності обох сторін договору, а тому неповідомлення рахунку позивачем та не заперечення впродовж більше ніж чотирьох років щодо сплати суборендної плати відповідачем на рахунки сільської ради, слід вважати погодженою умовою обох сторін договору суборенди.

При цьому, суд враховує, що між Шаргородською районною державною адміністрацією та ТОВ Боровських не існує договірних зобов`язань, а зобов`язання в частині внесення орендної плати до бюджету за договором райдержадміністрації з ПП "Салько", останнім не виконувалися.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" ЄСПЛ постановив, що стаття 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Як зазначив Верховний суд у постанові від 14.03.2019 у даній справі, встановлена домовленість сторін про сплату відповідачем орендних платежів безпосередньо до бюджету, триваючий характер спірних правовідносин сторін вказує, що відповідач мав правомірні очікування, спрямовані на сплату орендних платежів безпосередньо до бюджету.

Частиною 2 статті 613 ЦК України визначено, якщо кредитор не вчиняв дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочено на час прострочення кредитора.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч.4 ст.612 ЦК України).

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконання ТОВ "Боровський" свого зобов`язання щодо внесення орендної плати на розрахунковий рахунок орендаря, з огляду на інші встановлені обставини у даній справі, підлягало відстроченню на час прострочення ПП "Салько" (до уточнення ним відповідного рахунку для оплати), у зв`язку з чим відсутні підстави до розірвання договору суборенди землі від 08.10.2013 р. з підстав систематичної несплати суборендарем орендних платежів на рахунок орендаря.

Враховуючи норми чинного законодавства та той факт, що суборендар не вчинив дій, що встановлені договором, апеляційний суд вважає необгрунтованими доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, про помилковість застосування судом першої інстанції ст. 613 ЦК України.

Щодо позовних вимог про розірвання договору суборенди землі від 08.10.2013 р. на підставі абз.1 п.41 даного правочину в зв`язку з реорганізацією суборендаря, колегія суддів враховує наступне.

Правонаступником усіх прав та обов`язків ПП "Боровський" є ТОВ "Боровський", останнє утворено внаслідок зміни організаційно-правової форми юридичної особи, внаслідок реорганізації не відбулось жодних змін у статутному капіталі відповідача, у складі його засновників та кінцевих бенефіціарних власників, у керівництві, видах діяльності та місцезнаходженні. Реорганізація юридичної особи-орендаря не може бути підставою для розірвання договору оренди землі, виходячи з наступного.

Абзацом 1 п.41 договору суборенди землі від 08.10.2013 р. встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також, реорганізація юридичної особи - суборендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відбулась процедура реорганізації приватного підприємства "Боровський" шляхом його ліквідації і одночасного створення товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський", при цьому останнє є правонаступником приватного підприємства "Боровський".

Відповідно до ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно ст.108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Таким чином, однією з форм реорганізації юридичної особи є її перетворення, тобто зміна організаційно-правової форми. Внаслідок цієї форми реорганізації до правонаступника перетвореної юридичної особи переходять усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Абз.1 п.41 договору суборенди від 08.10.2013 р. встановлено, що реорганізація юридичної особи є підставою або для зміни умов договору суборенди або до його розірвання. Тобто дане положення альтернативно визначило правові наслідки в разі настання такого юридичного факту, як реорганізація суборендаря.

При цьому, п. 39 договору суборенди сторонами погоджено вичерпний перелік підстав, за яким даний договір може бути розірвано. При цьому, з аналізу п. 39 договору вбачається, що дана умова договору не містить такої підстави до його розірвання, як реорганізація суборендаря.

Крім того, чинне законодавство України також не встановлює такої підстави для розірвання дії договору, як зміна організаційно-правової форми суб`єкта господарювання.

Враховуючи вищевказане, апеляційний суд дійшов висновку, що факт реорганізації юридичної особи - суборендаря може бути підставою до зміни умов договору суборенди, та не може визначатися самостійною підставою для розірвання договору суборенди.

Окрім наведеного, апеляційний суд розглядаючи позовні вимоги про розірвання договору суборенди вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною першою статті 32 ЗУ Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Разом з тим за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Позивач визначає підставою для розірвання договору - несплату орендної плати безпосередньо на його рахунки, а відтак слід вважати, що сторона договору розраховувала на певний матеріальний інтерес при укладенні угоди (отримання орендної плати).

Водночас, суд апеляційної інстанції, дослідивши обставини справи, встановив, що за довором оренди позивача з Шаргородською райдержадміністрацією та договором суборенди відповідача з позивачем, розмір орендної плати є однаковий і складає 36496,62 грн. в рік (яка індексується; п. 9, 10 договорів), а відтак сплата відповідачем орендної плати безпосередньо до бюджету, не завдала шкоди позивачу та не могла позбавити його того, на що розраховував ПП "Салько" при укладенні договору, оскільки позивач самостійно вважається зобов`язаним по сплаті орендної плати до бюджету за зобов`язаннями, які виникли з договору оренди від 25.10.2012, в рівнозначній сумі. Враховуючи, що позивач самостійно орендну плату до бюджету за договором оренди від 25.10.2012 (в період, коли ця плата вносилася ТОВ "Боровський") не сплачував, а тому жодних збитків від неотримання орендної плати за договором суборенди не поніс. Натомість відбулося виконання зобов`язань боржника - ПП "Салько" третьою особою - ТОВ "Боровський" за угодою з Шаргородською райдержадміністрацією.

Аналогічно, позивач не довів, яким чином зміна організаційно правової форми відповідача вплинула на їх відносини за договором та позбавила значною мірою позивача того, на що він розрахував при укладенні договору.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що дана справа постановою ВС від 14.03.2019 передана на новий розгляд, при цьому суд касаційної інстанції не погодився з висновками суду в частині в визначених підстав для розірвання (несплата орендної плати), вказавши при цьому, що дослідженню підлягають всі обставини у даній справі та поведінка сторін під час дії договору суборенди.

Щодо твердження скаржника, викладене в апеляційній скарзі, про позбавлення його можливості прийняти участь в судовому засіданні суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею ч. 2 ст. 202 ГПК України передбачений вичерпний перелік підстав для відладення розгляду справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку.

Разом з тим, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п. При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні свого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Таким чином, позивач не був позбавлений права забезпечити явку іншого свого представника (адвоката) в судове засідання.

Стаття 269 ГПК України встановлює межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, зокрема суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

А тому рішення суду першої інстанції в частині зустрічних позовних вимог апеляційному перегляду не підлягає.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача за первісним позовом.

Керуючись ст. ст. 175, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Салько" на рішення Господарського суду Вінницької області від 26.06.19р. у справі № 902/145/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 26.06.19р. у справі № 902/145/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/145/18 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "26" вересня 2019 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Петухов М.Г.