Постанова

від 03.07.2019 по справі 2-139/10

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року м. Херсон

Номер справи: 2-139/10

Номер провадження: 22-ц/819/907/19

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В.,

суддів : Бездрабко В.О.,

Бугрика В.В.,

секретар Кутузова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу адвоката Тихоши Сергія Михайловича, який діє від імені ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 19 листопада 2015 року, у складі судді Заболотного В.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики в сумі 239 400 гривень. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 22.02.2006 року уклав з філією ТОВ Миколаївське регіональне управління кредитний договір на суму 39500 доларів США, та отримавши від банку кошти, 22.04.2006 року уклав з ОСОБА_1 договір позики, за яким позивач передав ОСОБА_1 30 000 доларів США, які він зобов`язувався повернути у грудні 2008 року, але до теперішнього часу відповідач не повернув вказані кошти. На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача на його користь 30000 доларів США, що еквівалентно 239400,00 грн станом на 16.09.2009 року.

18 січня 2010 року ухвалою Дніпровського районного суду м.Херсона позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

10 вересня 2010 року ухвалою Апеляційного суду Херсонської області скасовано ухвалу Дніпровського районного суду м.Херсона від 18 січня 2010 року, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представник позивача під час розгляду справи судом першої інстанції уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 713 132,34 гривень, що на час ухвалення рішення суду еквівалентно 30 000 доларів США. (а.с.117)

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 19 листопада 2015 року позов задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики від 22.02.2006 року, що складає грошову суму у розмірі 713 132,34 грн, та судові витрати у розмірі 241,80 грн.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27 березня 2019 року заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Адвокат Тихоша С.М., який діє від імені ОСОБА_1 звернувся з апеляційної скаргою на заочне рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що судом не було досліджено оригінал розписки, за якою, начебто, ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 кошти за договором позики. Також вказує, що не доведено факту, що ОСОБА_2 взагалі мав такі кошти та передав їх ОСОБА_1 , оскільки кошти в банку позивач отримав на цільове використання, а саме на купівлю квартири. Заперечуючи факт укладення договору позики та отримання коштів відповідачем від позивача, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачем було надано ксерокопію розписки наступного змісту: Я, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 роджения, прож. АДРЕСА_1 , обязуюсь вернуть долг в суме 30 000 $ (тридцать тысяч долларов США) в декабре 2008 года ОСОБА_2 , взятый у него 22.04.2006 года в долг для покупки участка земли. Расписка написана мной собственноручно 24.12.2007 г. (подпись) ОСОБА_1 (а.с.5).

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції представники ОСОБА_2 пояснили, що оригінал розписки знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 1202230020000126 за ознаками кримінальних порушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.3 ст.258 КК України.

На запит апеляційного суду слідчим СВ Корабельного ВП ХВП ГУНП в Херсонській області підтверджено факт знаходження в матеріалах кримінального провадження оригіналу розписки та надано завірену слідчим ксерокопію вказаної розписки.

Візуальний вигляд та зміст наданої слідчим ксерокопії розписки відповідає ксерокопії розписки, що була надана позивачем та знаходиться в матеріалах даної цивільної справи.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції представник відповідача підтвердив факт написання вказаної розписки, однак вказав, що вона написана ОСОБА_1 під тиском в органах міліції.

З матеріалів справи слідує, що 22 лютого 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Банк Фінанси та кредит, в особі заступника керуючого філією Миколаївське обласне управління та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № Н-01-ivs -2006 за умовами якого банком надано ОСОБА_2 39500 доларів США зі сплатою по процентній ставці 11,5 процентів річних. (а.с.7-9)

Відповідно до п.2.3 договору кредитні ресурси отримані Позичальником за цим договором використовуюся за цільовим призначенням: для придбання житлового будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_2 .

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 22 лютого 2006 року укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок, розташований за адресою : АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_5 - мати ОСОБА_2 , пояснила, що вказаний будинок належав її сину до укладення даних договорів кредиту та іпотеки, а за підробленими документами було укладені вказані договори. На її думку документи були підроблені саме ОСОБА_1 , він і умовив її сина взяти вказаний кредит. Отримавши готівкові кошти в банку її син віддав їх ОСОБА_1 , який зобов`язався йому їх повернути. В зв`язку з неповерненням коштів банку в 2007 році будинок було продано з торгів. За фактом підроблення документів Комсомольським ВМ ХМВ УМВС України порушено кримінальну справу за статтею 358 ч.3 КК України. Представник підтвердила, що ОСОБА_1 насправді написав власноруч вказану розписку та передав їй особисто коли вони були вдвох в приміщенні міліції, однак зазначає, що ніякого тиску на нього не вчинялось, він визнав, що взяв у ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 30 000 доларів та зобов`язувався їх повернути в строк до грудня 2008 року.

З матеріалів наданих представниками позивача слідує, що рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 11 грудня 2009 року, в незміненій рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 24 лютого 2010 року частині, визнано недійсним договір іпотеки, укладений 22.02.2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ Банк Фінанси та Кредит на житловий будинок та земельну ділянку в АДРЕСА_2 . Як слідує зі змісту вказаного рішення підставою для визнання недійсним договору іпотеки стало те, що в ньому на час укладення договору проживали та були зареєстровані неповнолітні діти ОСОБА_2 .

Також з наданих представниками позивача матеріалів слідує, що з 13.04.2007 року в Корабельному ВП ХВП ГУНП в Херсонській області розслідується кримінальне провадження за фактом використання підроблених документів для оформлення договору кредитування та іпотеки з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.358, ч.1 ст.190 КК України.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України(у редакції, чинній на час укладення договору позики) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 виходив із того, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передачі грошової суми позичальнику. Суд встановив, що наявність між сторонами позикових відносин підтверджується розпискою, яка підтверджує як факт отримання боржником коштів за договором позики, так і зобов`язання повернути ці кошти. Оскільки у визначений у розписці строк кошти повернуті не були, у позивача, були підстави для звернення до суду з цим позовом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідач не надав доказів виконання умов договору позики, як і не надав доказів безгрошовості укладеного договору та психологічного тиску на нього з боку позивача чи інших осіб, направленого на написання розписки.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу вказаної в розписці.

За таких обставин підстав для скасування чи зміни рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.367, п.1ч.1 ст.374, ст. 375, ст. 382 ЦПК України Херсонський апеляційний суд у складіколегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу адвоката Тихоши Сергія Михайловича, який діє від імені ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 19 листопада 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий І.В. Вейтас

Судді: В.О. Бездрабко

В.В. Бугрик

Повний текст постанови складено 08 липня 2019 року

Суддя: І.В. Вейтас