КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/530/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" (далі - ТОВ "Вест Ойл Груп", Відповідач)

на постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий - Чернота Л. Ф., судді Пелипенко Н. М., Пушай В. І.) від 06.02.2019 у справі Господарського суду Харківської області

за позовом Харківської міської ради (далі - Рада)

до ТОВ "Вест Ойл Груп"

про стягнення 552 493,80 грн,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 07.03.2018 Рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Вест Ойл Груп" про стягнення безпідставно збережених грошових коштів в розмірі орендної плати на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у сумі 552 493,80 грн.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що Відповідач набув право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,3606 га по вул. Шевченка, 41 (далі - Земельна ділянка), яка належить Раді, та не вчинив дій щодо укладення договору оренди, у зв`язку з чим не сплачував орендну плату у період з 01.06.2017 по 31.02.2018 та користувався Земельною ділянкою без достатніх правових підстав.

2. Короткий зміст рішення прийнятого у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.07.2018, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна сума орендної плати, яку просить стягнути Позивач, за своєю правовою природою є збитками у вигляді упущеної вигоди; Відповідач упродовж спірного періоду додержувався правил здійснення господарської діяльності, оформив право власності на нерухоме майно, вжив заходів з метою укладення договору оренди Земельної ділянки та вносив плату за землю у формі земельного податку; Позивачем не надано доказів ухилення Відповідачем від укладення договору оренди або перешкоджання Позивачеві отримати доходи від оренди Земельної ділянки; у діях Відповідача відсутні усі елементи складу цивільного правопорушення для покладення на нього обов'язку з виплати збитків у виді упущеної вигоди відповідно до положень статті 22 ЦК України і частини другої статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 Рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2018 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено; стягнуто з ТОВ "Вест Ойл Груп" на користь Ради 552 493,80 грн безпідставно збережених грошових коштів; здійснено розподіл судових витрат.

2.4. Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано набуттям Відповідачем у власність нерухомого майна на Земельній ділянці, у зв'язку з чим до нього, в силу статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) перейшло право оренди Земельної ділянки від попереднього орендаря (ПП Тех-Спец-Сервіс ), незалежно від державної реєстрації такого права та державної реєстрації припинення права попереднього землекористувача.

Протягом спірного періоду Відповідач договір оренди земельної ділянки не уклав та не сплатив орендну плату з 01.06.2017 по 31.02.2018, у зв'язку з чим наявні правові підстави для стягнення з нього суми орендної плати як безпідставно збережених грошових коштів за рахунок Позивача. При цьому, відповідно до положень статті 1212 ЦК України, наявність складу цивільного правопорушення не вимагається.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 23.04.2019 ТОВ "Вест Ойл Груп" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 13.06.2018.

4. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі

4.1. Підставою для сплати орендної плати є укладений договір оренди земельної ділянки, який в силу статті 11 ЦК України є підставою для виникнення правовідносин між користувачем земельної ділянки та органом місцевого самоврядування. Суд апеляційної інстанції стягнув зі Скаржника орендну плату за період, коли договір оренди земельної ділянки не був укладений, що свідчить про порушення статей 16, 21 Закону України "Про оренду землі" та статті 123 ЗК України.

4.2. Рада зловживає своїми правами та не вчиняє дій з укладення договору оренди землі, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції повинен був застосувати до спірних правовідносин положення статті 13 та частини третьої статті 16 ЦК України.

4.3. Апеляційний суд допустив неповне з'ясування обставин справи оскільки не дослідив твердження Відповідача про те, що з урахуванням принципу належного урядування він мав законні очікування на вчинення Радою дій з припинення прав попереднього землекористувача, затвердження нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та підписання договору оренди.

4.4. Суд апеляційної інстанції не дослідив наявний в матеріалах справи лист Київського ОДПІ у м Харкові ГУ ДФС у Харківській області від 18.05.2017 № 884/9/20-31-1204-18 згідно з яким ТОВ "Вест Ойл Груп" перебуває на обліку як платник податку на Земельну ділянку з 26.01.2017, у зв'язку з чим при здійсненні розрахунку стягуваної суми безпідставно не врахував розміру сплаченого Скаржником земельного податку.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. 12.06.2019 від Ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційної інстанції залишити без змін.

5.2. Відзив обґрунтований тим, що до спірних відносин мають бути застосовані положення статей 1212-1214 ЦК України; Відповідач не спростував наданий Позивачем розрахунок; Відповідач не є платником податку на землю; доводи, викладені у касаційній скарзі, не обґрунтовані та суперечать наявним в матеріалах справи доказам.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою ТОВ "Вест Ойл Груп" у письмовому провадженні; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 07.06.2019; відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2019.

7. Встановлені судами обставини

7.1. На підставі рішення Ради від 25.04.2012 № 693/12 між Радою та ПП ТЕХ-СПЕЦ-СЕРВІС укладено договір оренди землі від 16.08.2012 № 631010004000796 на земельну ділянку для будівництва АЗК з урахуванням знесення існуючої будівлі (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації), строком до 31.12.2015.

7.2. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.02.2018 № 112850260 (том 1, а.с. 14-16) право приватної власності на нежитлову будівлю літ. Б-1 , загальною площею 182,9 кв.м. по вул. Шевченка, 41 у м. Харкові (далі - Нерухоме майно) з 09.09.2015 зареєстровано за ТОВ "Вест Ойл Груп" на підставі свідоцтва про право власності від 10.09.2015 № 43648168.

7.3. 26.09.2016 ТОВ "Вест Ойл Груп" звернулося до Ради із заявою про надання в оренду Земельної ділянки.

7.4. 04.10.2016 Відповідач звернувся до Департаменту територіального контролю Ради із заявою про надання в оренду Земельної ділянки.

7.5. Рішенням Ради 10 сесії 7 скликання від 21.12.2016 № 461/16 Відповідачу надано в оренду Земельну ділянку площею 0,3606 га (кадастровий номер 6310136600:03:006:0035) строком до 31.12.2021.

7.6. На виконання зазначеного рішення, Відповідач уклав договір № 398 від 28.11.2016 з ПП "Арт'Ламма" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж Земельної ділянки в натурі.

7.7. 24.01.2017 відповідно до акту приймання-передачі № 8/17, Земельна ділянка передана попереднім орендарем (ТОВ "Тех-Спец-Сервіс") до земель запасу міста.

7.8. Актом від 24.03.2017 погоджені межі Земельної ділянки.

7.9. 29.06.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області зареєстровано технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж Земельної ділянки в натурі ТОВ "Вест Ойл Груп".

7.10. 10.07.2018 Відповідачем отримано Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку Земельної ділянки.

7.11. 05.02.2018 Департаментом територіального контролю Ради здійснено обстеження Земельної ділянки та встановлено, що Відповідач використовує земельну ділянку площею 0,2225 га по вул. Шевченка, 41 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування Нерухомого майна. За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації. Межі земельної ділянки визначені відповідно до фактичного використання (межі паркану, будівлі та бордюру).

7.12. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 05.02.2018 № 112850260 (том 1, а.с. 14); листом Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 24.05.2017 № 19-20-0.23,08-424/116-17 (том 1, а.с. 21); листом Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 25.04.2017 № 5382/0/225-17, речові права Відповідача на Земельну ділянку не зареєстровані.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

8.2. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

8.3. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (такий висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

8.4. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

8.5. Зі змісту глави 15, статей 120, 125 ЗК України та положень статті 1212 ЦК України, випливає, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 04.06.2019 у справі 914/1925/18.

8.6. З огляду на викладене у пункті 8.5 цієї постанови та беручи до уваги, що позов у цій справі подано з підстав фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку, Суд не погоджується з тим, як суд першої інстанції кваліфікував спірні правовідносини, і погоджується в цій частині з висновками апеляційного суду, щодо кваліфікації відносин як кондикційних. Наведене спростовує доводи Скаржника, викладені в пункті 4.1. цієї постанови.

8.7. З урахуванням викладеного Суд відхиляє доводи Скаржника про зловживання Радою своїми правами, що полягає у невчиненні дій з укладення договору оренди (пункти 4.2., 4.3. цієї постанови), оскільки вказані обставини могли б підтвердити лише відсутність в діях Скаржника вини у несвоєчасному укладенні вказаного договору, що не має значення для виникнення кондикційних зобов'язань.

8.8. Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

8.9. Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України) плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

8.10. Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

8.11. З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

8.12. Скасовуючи рішення суду першої інстанції і задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд апеляційної інстанції відхилив доводи Відповідача про сплату ним земельного податку за використання Земельної ділянки, виходячи з того, що єдиною можливою формою плати за землю для Відповідача може бути орендна плата; відповідно до інформації Головного управління ДФС у Харківській області з бази ІС Податковий блок ТОВ "Вест Ойл Груп" не значиться платником плати за землю в Київському районі міста Харкова; Відповідачем не надано підстав перерахування вказаних коштів до УДКС У Київському районі міста Харкова, у розумінні статей 73,74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та не доведено надходження таких коштів саме Позивачеві як плати за Земельну ділянку.

8.13. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8.14. Згідно з частиною першою статті 269 та підпунктом "в" пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

8.15. З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

8.16. Разом з тим, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, апеляційний господарський суд, під час здійснення оцінки наданого Радою розрахунку безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, помилково залишив поза увагою та без належної оцінки твердження Відповідача про те, що згідно з наявним в матеріалах справи листом Київського ОДПІ у м Харкові ГУ ДФС у Харківській області від 18.05.2017 № 884/9/20-31-1204-18 ТОВ "Вест Ойл Груп" перебуває на обліку як платник податку на Земельну ділянку з 26.01.2017, внаслідок чого не врахував імовірності подвійного стягнення з Відповідача суми безпідставно збережених коштів та можливості її зменшення на суму фактично сплаченого земельного податку (див., mutatis mutandis , пункт 53 постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17).

8.17. Суд не може здійснити перевірку доводів учасників справи щодо суперечливого розрахунку розміру позовних вимог, здійсненого без урахування можливих надходжень в бюджет Ради земельного податку з боку Відповідача, оскільки достовірне з'ясування цих фактичних обставин потребує дослідження доказів і виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, та має бути проведено в ході нового розгляду справи. У зв'язку з цим Суд частково погоджується з доводами Скаржника (пункт 4.4. цієї постанови) та доходить висновку про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив під час розгляду справи наявні в матеріалах справи докази та не надав правової оцінки обставинам стосовно розрахунку суми безпідставно збережених коштів. З'ясування цих обставин є істотним для прийняття правильного рішення у цій справі.

8.18. Відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

8.19. Згідно з частиною четвертою статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

8.20. З огляду на викладене прийняту у справі постанову суду апеляційної інстанції визнати обґрунтованою не можна, тому вона підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

8.21. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, з'ясувати усі істотні обставини справи, дослідивши надані учасниками справи докази, надати їм належну оцінку та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

9. Судові витрати

З огляду на те, що розгляд справи не завершено розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 у справі № 922/530/18 скасувати. Справу направити до Східного апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак

Зареєстровано 11.07.2019
Оприлюднено 11.07.2019
Дата набрання законної сили 08.07.2019

Судовий реєстр по справі 922/530/18

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Постанова від 09.09.2019 Східний апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 19.08.2019 Східний апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 29.07.2019 Східний апеляційний господарський суд Господарське
Постанова від 08.07.2019 Касаційний господарський суд Господарське
Ухвала від 24.05.2019 Касаційний господарський суд Господарське
Ухвала від 15.04.2019 Касаційний господарський суд Господарське
Ухвала від 14.03.2019 Касаційний господарський суд Господарське
Постанова від 06.02.2019 Східний апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 04.02.2019 Східний апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 09.01.2019 Східний апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 10.12.2018 Східний апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 05.11.2018 Східний апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 03.09.2018 Харківський апеляційний господарський суд Господарське

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Перевірити компанію

Додайте Опендатабот до улюбленного месенджеру

Вайбер Телеграм Месенджер

Опендатабот для телефону