Постанова

від 09.07.2019 по справі 569/1209/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2019 року м. Рівне

Справа № 569/1209/19

Провадження № 22-ц/4815/836/19

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області,

третя особа на стороні позивача - навчально-курсовий комбінат Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд"

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно- оздоровчий центр "Шериф - СВ"

за участю: позивача ОСОБА_1 , представника відповідача

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та інтересах Навчально-курсового комбінату Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2019 року в складі судді Кучиної Н.Г., проголошене в м. Рівне, дата складання повного судового рішення - 26 березня 2019 року,

в с т а н о в и в:

21.01.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно- оздоровчий центр "Шериф - СВ" третя особа на стороні позивача - навчально-курсовий комбінат Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд", просив суд визнати будівлю АДРЕСА_2, набутою державою Україна в особі РВ ФДМУ по Рівненській області (код ЄДРПОУ-13989432) на підставі рішення Рівненського міського суду від 12 березня 2010 р. у справі №2-424/10 та набутою ТзОВ Спортивно - оздоровчий центр Шериф-СВ (код ЄДРПОУ-36171167) на підставі нотаріально посвідчених договорів №1531 від 03.09.14р. та №111 від 25 квітня 2015р. купівлі-продажу першого та другого поверхів будівлі у РВ ФДМУ по Рівненській області, такою, що набута незаконно, без достатніх правових підстав. Скасувати записи та рішення про державну реєстрацію права власності держави України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області та запис 289-2543 в книзі 16 від 10 червня 2011 року про державну реєстрацію права власності держави на будинок, площа 394,2 кв.м., реєстраційний номер майна 23051745, а також запис про це право власності № 2915254, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно 17 жовтня 2013 року на підставі рішення Рівненського міського суду від 12.03.2010 року у справі № 2-424/10.

Позов мотивований тим, що спірне нерухоме майно, а саме будівля по АДРЕСА_2 до 1940 року належала сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Належні докази набуття державою права власності на вказане нерухоме майно відсутні, наявні лише докази перебування будівлі у віданні домоуправлінь виконкому Рівненської міської ради та передачу її в оренду різним підприємствам та організаціям у проміжок часу з 1944 по 1986 року, останньою із яких(із 1966р. по 1985р.) був трест Ровносільбуд .

У 1985 році трест Ровносільбуд , а також ще три обласні трести та об`єднання Облміжколгоспбуд були ліквідовані із створенням у 1986 році замість них статутного кооперативно-державного об`єднання Ровноагробуд . Засновником об`єднання Ровноагробуд від імені держави виступав Ровенський облвиконком, який передав до його статутного фонду майно ліквідованих об`єднання та трестів, внаслідок чого це майно стало майном об`єднання Ровноагробуд , яке у цьому ж 1986 році було передано на баланс ПМК-16 цього об`єднання, а у 1987 році, за наказом об`єднання, -НКК об`єднання Ровноагробуд взамін переданої від НКК до ПМК-16 належної йому на праві власності будівлі по АДРЕСА_3 .

Діюче на той час законодавство не передбачало обов`язковість нотаріального посвідчення укладених між юридичними особами угод про відчуження об`єктів нерухомого майна, а також державної реєстрації набутого на підставі таких угод права власності. Умовою виникнення набутого на підставі таких угод права власності на об`єкт нерухомого майна був передбачений факт передачі об`єкта нерухомості у користування та володіння нового власника

Єдиним державним реєстратором права власності на об`єкти нерухомого майна у місті Рівне із 1.01.2004р. по 1.01.2013. було КП Рівненське МБТІ , звернувшись до якого НКК асоціації Рівнеагробуд отримав офіційну відмову у здійсненні реєстрації через відсутність достатніх документів, які б підтверджували, що власником будівлі є саме НКК асоціації Рівнеагробуд , а не, власне, сама асоціація Рівнеагробуд (підставою фактичної відмови була зацікавленість РВ ФДМУ визнати будівлю об`єктом державної власності за відсутності підстав для цього).

Рішенням третейського суду від 27 травня 2006 року визнано право власності на спірну будівлю за НКК асоціації Рівнеагробуд , яке оскаржене РВ ФДМУ по Рівненській області до господарського суду, і, яке недійсним визнане не було та стало підставою для реєстрації права власності НКК у квітні 2008 року.

Тобто НКК асоціації Рівнеагробуд (як правонаступник НКК об`єднання Ровноагробуд ) тривало, безперервно, відкрито та правомірно користувався та володів будівлею, як об`єктом своєї власності, допоки вона не була витребувана із його володіння у 2015 році на підставі заочного рішення Рівненського міського суду від 12.03.10р. у справі №2-424/10.

Вважає, що заочне рішення Рівненського міського суду від 12.03.10р. у справі №2-424/10 не являється правовою підставою набуття права власності держави на спірну будівлю тому що:

1)саме по собі рішення суду взагалі не є правовою підставою набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, якщо ним не встановлюється юридичний факт, що передбачений законом такою правовою підставою, окрім випадків, передбачених ст.ст.335 та 376 ЦК України;

2)заочним рішенням від 12.03.10р. у справі №2-424/10 юридичні факти, як правові підстави набуття права власності держави на спірну будівлю до 1986 року також не встановлені (а якби і були встановлені, то таке право держави, у будь-якому випадку, є припиненим у 1986 році,-з моменту передачі будівлі до статутного фонду об`єднання Ровноагробуд ) ;

3)право власності НКК асоціації Рівнеагробуд (як НКК об`єднання Ровноагробуд ) було набуте та виникло у 1987 році відповідно до чинного на той час законодавства, до сьогодні не є скасованим ні законом, ні будь-яким рішенням суду, а предметом розгляду у справі №2-424/10 не було взагалі);

4) рішення суду від 12.03.10р. у справі №2-424/10 про визнання права власності держави на спірну будівлю є безпідставним ще й через незастосування судом при його ухваленні трирічного строку позовної давності для звернення до суду із позовом про визнання права власності та про витребування майна із чужого незаконного володіння(сплив до 01.01.04р, а тому у задоволенні позову мало б бути відмовлено). Наведене є підставою для витребування спірного майна від держави та повернення його власнику.

До початку підготовчого судового засідання позивач подав до суду заяву про залишення позовних вимог в частині, що стосується ТзОВ СОЦ СВ-ШЕРИФ без розгляду.( а.с. 216-217)

Ухвалою суду від 01 березня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача Навчально-курсовий комбінат Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, ТзОВ "Спортивно-оздоровчий центр "Шериф-СВ" про визнання майна набутим безпідставно, витребування його з чужого незаконного володіння в частині позовних вимог про витребування будівлі АДРЕСА_2 із незаконного володіння ТзОВ Спортивно-оздоровчий центр Шериф-СВ , зобов`язавши його передати цю будівлю в натурі ОСОБА_1 ; про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ТзОВ Спортивно-оздоровчий центр Шериф-СВ на 48/100 будинку по АДРЕСА_2 площею 394,2 кв.м., індексний номер 16297865 від 07.10.14р. , державного реєстратора Рівненського міського управління юстиції Зелінського Р.В, та запис про право власності 7244333 від 06.10.2014р. на підставі договору купівлі - продажу №1531 від 03.09.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Олинець A.M.; про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ТзОВ Спортивно-оздоровчий центр Шериф-СВ на 52/100 будинку по АДРЕСА_2 площею 208 , індексний номер 21514585 від 22.05.2015р., державного реєстратора Рівненського міського управління юстиції Гакало О.М, та запис про право власності 9765201 від 22.05.2015р. на підставі договору купівлі-продажу №111 від 28 04.15р., про купівлю приміщень площею 204,8 кв.м., посвідченого приватним нотаріусом Олинець А.М. - залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 1 березня 2019 року продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача Навчально-курсовий комбінат Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, ТзОВ "Спортивно-оздоровчий центр "Шериф-СВ" про визнання майна набутим безпідставно, витребування його з чужого незаконного володіння - за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 1 березня 2019 року змінено статус учасника відповідача ТзОВ "Спортивно-оздоровчий центр "Шериф-СВ", залучено ТзОВ "Спортивно-оздоровчий центр "Шериф-СВ" до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено незаконність набуття державою в особі РВ ФДМУ по Рівненській області права власності на спірне нерухоме майно та наявність підстав для скасування його державної реєстрації.

У поданій апеляційній скарзі позивач вказує, що рішення судом першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, його позов задовольнити в повному об`ємі.

Доводить про безпідставність висновків суду про набуття державою права власності на спірну будівлю, оскільки із 1987 року вона перебувала у власності НКК об`єднання Ровноагробуд , що стверджується рішенням третейського суду від 27.05.2006року, яке залишено в силі рішеннями господарських судів всіх трьох інстанцій та за ним 24.04.2008 року здійснена його державна реєстрація. В подальшому, 14.10.2008 року між НКК об`єднання Ровноагробуд та ОСОБА_1 був нотаріально укладений договір купівлі-продажу 48/100 частин нежитлового приміщення та проведена державна реєстрація права власності на майно.

Зазначає, що рішенням Рівненського міського суду від 12.03.2010року зазначений договір купівлі - продажу визнаний нікчемним, витребувано будівлю із незаконного володіння НКК об`єднання Ровноагробуд та ОСОБА_1 , скасовано державну реєстрацію їх права власності.

Однак стверджує, що вказане рішення суду не скасувало право власності НКК асоціації Рівнеагробуд на спірну будівлю, що набуте та виникло у 1987 році і визнане рішенням третейського суду у 2006 році, а право власності держави на неї визнане на підставі нічим не підтверджених висновків суду про те, що будівля до 1987 року перебувала на балансі ПМК-207 тресту Ровносільбуд , який у цьому ж році безоплатно передав його на баланс УКК об`єднання Ровноагробуд , в зв`язку із чим відсутня правова підстава переходу права власності держави до НКК та 48 її частин-від НКК до ОСОБА_1 .

Вказує, що заочне рішення суду від 12.03.2010 року у справі №2-424/10 не являється правовою підставою набуття державою права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 та для врегулювання спірних відносин, суд має керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими у справах №6-1047цс17 від 22.06.2017 року, №6-3090цс15 від 2.03.2016 року, №6-100цс15 від 3.06.2015 року, №6-54цс12 від 5.07.2012року, №6-1858цс15 від 18.11.2015 року, №6-1912цс15 від 27.01.2016 року, №6-727цс16 від 7.09.2016року, №6-504цс16 від 12.10.2016року, №6-14цс15 від 25.02.2015року, №6-2510цс15 від 16.12.2015 року та Верховного суду у справі №752/13368/15-ц від 7.10.2018 року та у справі №367/6344/16-ц від 5.12.2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Вказує, що позивач звернувся до суду із позовом, в якому свої доводи обґрунтовує доказами, яким вже було надано правову оцінку судовими рішеннями, він є керівником НКК асоціація Рівнеагрогбад та має на меті добитися повторного слухання справи та нового її вирішення, що суперечить встановленій практиці Європейського суду з прав людини щодо принципу юридичної визначеності. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України 2004 року, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Крім того, відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обв`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини (пункт 1), так і інші юридичні факти (пункт 4).

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Встановлено, що рішенням третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті від 18.05.2006 року у справі №1/27-2006, яке залишено в силі після перегляду господарським судом Рівненської області, визнано право власності НКК асоціації "Рівнеагробуд" на будівлю АДРЕСА_2 .( а.с.75)

24.04.2008 року КП "Рівненське МБТІ" зареєструвало право власності НКК асоціації "Рівнеагробуд" на спірну будівлю, що підтверджується витягом про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно №23051745.( а.с. 87)

14 жовтня 2008 р. між Навчально-курсовим комбінатом Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу частини приміщення, а саме 48/100 по АДРЕСА_2 . У зв`язку з цим, КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" 29.01.2009 року здійснено реєстрацію права власності на 48/100 частини вказаної будівлі, реєстраційний запис № 289-2543 в книзі № 16 за ОСОБА_1

12.03.2010 року заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі №2-424/10 задоволено позов заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Рівненській області до Навчально-курсового комбінату Рівненської обласної державної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд", ОСОБА_1 , треті особи - КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", Рівненська обласна асоціація по сільському будівництву "Рівнеагробуд", визнано право власності на приміщення по АДРЕСА_2 за державою в особі РВ ФДМУ по Рівненській обл., витребувано зазначене майно з чужого незаконного володіння НКК асоціації "Рівнеагробуд" та ОСОБА_1 , скасовано записи від 23.04.2008 №189-2543, від 29.01.2009 №289-2543 про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Згідно частини 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Цим рішенням суду, на підставі ст. 228 ЦК України зазначений правочин від 14.10.2008 року визнаний нікчемним, оскільки він порушував публічний порядок і був спрямований на незаконне заволодіння державним майном, а відтак, відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним не вимагається та поновлено право власності щодо спірного об`єкта нерухомості за державою.

Статтею 216 ЦК України передбачено загальні наслідки недійсності правочину - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а згідно зі ст. 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

Таким чином, ОСОБА_1 не набув у передбачений законом спосіб права власності на 48/100 частин приміщення по АДРЕСА_2 .

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Також, згідно із вимогами зазначеної статті особа, яка звернулася до суду з таким позовом, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача та права власника, в цьому випадку, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

За наведеного, оспорюване рішення суду є законним та обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матріального та процесуального права, оскільки ОСОБА_1 не є власником майна, яке просить витребувати, а тому його права чи інтереси не порушені і не підлягають захисту у судовому порядку у обраний спосіб.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду від 12.03.2010 року у справі №2-424/10 не породжує, а підтверджує наявне у держави право власності, яке було захищено судом шляхом його витребування з чужого незаконного володіння НКК асоціації "Рівнеагробуд" та ОСОБА_1 , а останній, не будучи власником майна, та, пред`явивши даний позов, має на меті у такий спосіб скасувати рішення суду, яке набрало законної сили, що нормами ЦПК не передбачено.

Інші аргументи апеляційної скарги є ідентичними аргументам, що були викладені заявником у його позовній заяві, та є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки, з якими погоджується апеляційний суд.

Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів.

Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін із підстав, передбачених частиною 1 статті 375 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 та ч. 13 ст.141 ЦПК України підлягають пропорційному розподілу понесені сторонами судові витрати.

Судові витрати понесені по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги у сумі 15 560,1грн. віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375,376, 381, 382, 383, 384, 390, 423, 429 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та інтересах Навчально-курсового комбінату Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2019 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги віднести за рахунок ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 липня 2019 року.

Судді: Бондаренко Н.В.

Ковальчук Н.М.

Хилевич С.В.