Постанова

від 03.07.2019 по справі 750/4258/18

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 750/4258/18

Провадження № 14-300цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ситнік О. М.,

суддів: Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

учасники справи:

позивач - Чернігівська міська рада (далі - Чернігівська міськрада),

відповідачі: Приватне акціонерне товариство Чернігівоблбуд (далі - ПрАТ Чернігівоблбуд ), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство Чернігівське міське бюро технічної інвентаризації (далі - КП Чернігівське МБТІ ), Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження за касаційною скаргою Чернігівської міськради

на постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року у складі колегії суддів Онищенко О. І., Лакізи Г. П., Харечко Л. К.

та за касаційною скаргою ПрАТ Чернігівоблбуд

на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів Онищенко О. І., Лакізи Г. П., Харечко Л. К.

у справі за позовом Чернігівської міськради до ПрАТ Чернігівоблбуд , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: КП Чернігівське МБТІ , Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно, скасування права власності на нерухоме майно та визнання права власності, і

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року Чернігівська міськрада звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , видані на підставі пункту 1.8 рішення виконавчого комітету Чернігівської міськради (далі - виконком Чернігівської міськради) від 17 квітня 1995 року НОМЕР_1 та на підставі пункту 1.37 рішення виконкому Чернігівської міськради від 15 березня 2010 року НОМЕР_2; визнати право власності на зазначену квартиру за територіальною громадою м. Чернігова в особі Чернігівської міськради.

Вимоги мотивувала тим, що ПрАТ Чернігівоблбуд , яке є правонаступником Проектного ремонтно-будівельного орендного підприємства Чернігівоблбуд (далі - ПРБОП Чернігівоблбуд ), набуло та зареєструвало право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі пункту 1.8 рішення виконкому Чернігівської міськради від 17 квітня 1995 року НОМЕР_1 та на підставі пункту 1.37 рішення виконкому Чернігівської міськради від 15 березня 2010 року НОМЕР_2, які на цей час скасовані. Враховуючи положення Житлового кодексу України, зазначена квартира відноситься до державного житлового фонду та є власністю територіальної громади м. Чернігова. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вселилися у спірну квартиру на підставі ордеру, виданого ПрАТ Чернігівоблбуд , володіють і користуються нею.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 серпня 2018 року позов Чернігівської міськрадизадоволено. Визнано недійсними та скасовано свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , видані на підставі пункту 1.8 рішення виконкому Чернігівської міськради від 17 квітня 1995 року НОМЕР_1 та на підставі пункту 1.37 рішення виконкому Чернігівської міськради від 15 березня 2010 року НОМЕР_2 . Визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за територіальною громадою м. Чернігова в особі Чернігівської міськради.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки рішення виконкому Чернігівської міськради про видачу свідоцтва про право власності ПрАТ Чернігівоблбуд на квартири в указаному будинку скасовані, то спірна квартира відноситься до державного житлового фонду, який перебуває у віданні місцевих рад, і ця квартира є комунальною власністю територіальної громади м. Чернігова.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року апеляційну скаргу ПрАТ Чернігівоблбуд задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 серпня 2018 року скасовано. Провадження у справі у частині позову виконкому Чернігівської міськради до ПрАТ Чернігівоблбуд про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно, скасування права власності на нерухоме майно та визнання права власності закрито. У задоволенні позову виконкому Чернігівської міськради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно, скасування права власності на нерухоме майно та визнання права власності відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у цій справі виник спір між органом місцевого самоврядування та юридичною особою, а тому він має розглядатися за правилами господарського судочинства. За відсутності такого спору між органом місцевого самоврядування та фізичними особами, у задоволенні позову до цих осіб слід відмовити.

Додатковою постановою Чернігівського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року заяву ПрАТ Чернігівоблбуд про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Зобов`язано Управління казначейства у м. Чернігові повернути ПрАТ Чернігівоблбуд 2643 грн судового збору за подання апеляційної скарги та відмовлено у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правову допомогу.

Додаткову постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відсутні правові підстави для відшкодування Чернігівською міськрадою ПрАТ Чернігівоблбуд витрат на правову допомогу. У зв 'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги ПрАТ Чернігівоблбуд слід повернути судовий збір, сплачений за її подання.

Короткий зміст наведених у касаційних скаргах вимог

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у січні 2019 року, Чернігівська міськрада просила скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у березні 2019 року, ПрАТ Чернігівоблбуд просило скасувати додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у частині відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення та ухвалити в цій частині рішення про задоволення цієї заяви у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, - Чернігівської міськради

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд зробив помилковий висновок про відсутність спору між органом місцевого самоврядування та фізичними особами, які володіють спірною квартирою, з приводу цієї квартири. Також суд помилково закрив провадження у справі, оскільки розгляд зазначеного спору віднесено до компетенції судів загальної юрисдикції і він підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, - ПрАТ Чернігівоблбуд

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд, вирішивши спір на користь відповідача, безпідставно відмовив у стягненні з позивача на його користь витрат, понесених ним на правову допомогу.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 21 лютого 2019 року та 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами Чернігівської міськради та ПрАТ Чернігівоблбуд та прийнято їх до провадження.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 08 травня 2019 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та матеріали справи, вважає, що касаційні скарги Чернігівської міськради, ПрАТ Чернігівоблбуд не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди установили, що згідно з пунктом 1.8 рішення виконкому Чернігівської міськради від 17 квітня 1995 року НОМЕР_1 виділено ПРБОП Чернігівоблбуд квартири з в„– 1 по в„– 32 та з в„– 34 по № АДРЕСА_4 . Також вказано, що у зв 'язку з тим, що 40-квартирний будинок збудований за кошти орендного підприємства, тому бюро технічної інвентаризації необхідно видати свідоцтва на право власності на вказані квартири.

12 листопада 1997 року ОСОБА_1 на сім'ю з трьох осіб (дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 ) видано ордер № 4 на житлову площу у відомчому житловому будинку - квартиру АДРЕСА_1 на підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету Закритого акціонерного товариства Чернігівоблбуд (далі - ЗАТ Чернігівоблбуд ).

Пунктом 16.2 рішення виконкому Чернігівської міськради від 19 жовтня 1999 року № 268 скасовано пункт 1.8 рішення виконкому Чернігівської міськради від 17 квітня 1995 року НОМЕР_1 про видачу свідоцтв на право власності на квартири в„– в„– 32, 35, 38, АДРЕСА_4 ( будівельний в„– 4 а) ЗАТ Чернігівоблбуд .

Рішенням виконкому Чернігівської міськради від 25 січня 2002 року № 7 затверджено акти державних приймальних комісій, зокрема, 40-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_8 , загальною площею 2475,3 кв. м, збудованого ЗАТ Чернігівоблбуд для власних потреб, будинок прийнято в експлуатацію.

08 січня 2003 року на підставі рішення виконкому Чернігівської міськради від 17 квітня 1995 року НОМЕР_1 Чернігівському обласному проектному ремонтно-будівельному ЗАТ Чернігівоблбуд видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яке зареєстроване Чернігівським міським бюро технічної інвентаризації (далі - Чернігівське МБТІ) на праві колективної власності.

Пунктом 1.37 рішення виконкому Чернігівської міськради від 15 березня 2010 року НОМЕР_2 доручено Чернігівському МБТІ оформити свідоцтва про право власності на підставі проведеної технічної інвентаризації юридичним та фізичним особам, зокрема ЗАТ Чернігівоблбуд , в тому числі на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з рішенням Чернігівської міськради від 04 червня 2015 року скасовано пункт 1.37 рішення виконкому Чернігівської міськради від 15 березня 2010 року НОМЕР_2 Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, оформлення дублікатів свідоцтва про право власності, заміну ідеальних частин між співвласниками в загальному користуванні житловими будинками .

Рішенням Чернігівської міськради від 28 лютого 2017 року № 16/ VII -30 визнано пункт 1.8 рішення виконкому Чернігівської міськради від 17 квітня 1995 року НОМЕР_1 таким, що не відповідає Конституції України та чинному законодавству України, і скасовано його.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17 жовтня 2017 року, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ПрАТ Чернігівоблбуд до Чернігівської міськради про скасування рішення від 28 лютого 2017 року № 16/VII-30.

Позивач вважав, що оскільки пункт 1.8 рішення виконкому Чернігівської міськради від 17 квітня 1995 року НОМЕР_1 та пункт 1.37 рішення виконкому Чернігівської міськради від 15 березня 2010 року НОМЕР_2 скасовані, то квартира АДРЕСА_1 відноситься до державного житлового фонду та є власністю територіальної громади м. Чернігова.

Вирішуючи питання юрисдикційності спору, у зв`язку з чим справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, слід зазначити таке.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

У справі, яка переглядається, Чернігівська міськрада звернулася до суду з позовом до юридичної особи - ПрАТ Чернігівоблбуд та фізичних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно, скасування права власності на нерухоме майно та визнання права власності.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про закриття провадження у справі в частині вимог до ПрАТ Чернігівоблбуд , зазначивши, що цей спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком справ, розгляд яких прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.

При цьому суди повинні враховувати принцип правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а отже, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами різних юрисдикцій.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).

У справі, яка переглядається, Чернігівська міськрада оспорює право власності на квартиру, яке зареєстроване за ПрАТ Чернігівоблбуд , та просить визнати за нею право власності на цю квартиру. Тобто спір фактично виник між Чернігівською міськрадою і ПрАТ Чернігівоблбуд щодо права власності на майно, а саме, між органом місцевого самоврядування, який є юридичною особою, і іншою юридичною особою, з приводу права власності, підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

З матеріалів справи не вбачається, що апеляційний суд порушив правила предметної чи суб`єктної юрисдикції.

При цьому апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , оскільки у позовній заяві відсутні будь-які вимоги до цих відповідачів.

Крім того, задовольняючи частково заяву ПрАТ Чернігівоблбуд про розподіл судових витрат за розгляд апеляційної скарги на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 серпня 2018 року, апеляційний суд правильно зазначив, що на підставі пункту 5 частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір відповідач, який подав апеляційну скаргу і сплатив за її подання судовий збір, має право на його повернення.

Також Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційний суд у додатковій постанові належним чином застосував частину п`яту статті 142 ЦПК України та обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог ПрАТ Чернігівоблбуд про компенсацію, здійснених ним витрат на професійну правову допомогу, оскільки відповідач не зазначив, в чому саме полягають необґрунтовані дії позивача.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на вказане постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року та додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року необхідно залишити без змін, а касаційні скарги Чернігівської міськради, ПрАТ Чернігівоблбуд - без задоволення.

У такому разі розподіл судових витрат згідно зі статтею 141 ЦПК України не проводиться.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційні скарги Чернігівської міської ради, Приватного акціонерного товариства Чернігівоблбуд залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року та додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. Ситнік

Судді: Т. О. Анцупова О. Р. Кібенко

С. В. Бакуліна В. С. Князєв

В. В. Британчук Л. М. Лобойко

Ю. Л. Власов Н. П. Лященко

М. І. Гриців О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима Л. І. Рогач

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. С. Золотніков О. Г. Яновська