Рішення

від 09.07.2019 по справі 922/533/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/533/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління АТ "Ощадбанку", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецмаш", м. Дергачі , Фізичної особи ОСОБА_1 , с. Покотилівка про стягнення 890339,60 грн. за участю :

представника позивача - Бугай О.С., на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 18.01.2018 року та довіреності від 23.10.2018 року;

представника відповідача 1 - Карапетян А.Р., на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 21.02.2014 року та ордеру від 27.05.2019 року;

представника відповідача 2 - Карапетян А.Р., на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 21 02.2014 року та ордеру від 12.04.2019 року.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління АТ "Ощадбанку" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецмаш" та Фізичної особи ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 845758,22 грн.

27.02.2019 року на виконання приписів ч. 7 ст. 176 ГПК України, судом було здійснено запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Харківській області щодо надання інформації стосовно місця реєстрації ОСОБА_1 , як другого відповідача по справі.

11.03.2019 року Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Харківській області було надано відповідь на запит суду щодо надання інформації стосовно місця реєстрації ОСОБА_1 .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.03.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження на 15.04.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.04.2019 року продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання у справі було відкладено на 20.05.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.06.2019 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено її до розгляду по суті на 10.06.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.06.2019 року судове засідання було відкладено на 08.07.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.07.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, в судовому засіданні було оголошено перерву до 09.07.2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні 09.07.2019 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, посилаючись на неналежне виконання відповідачем 1 умов кредитного договору щодо погашення кредиту та сплати відсотків, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути відповідну заборгованість солідарно з відповідача 1, як кредитора та відповідача 2, як поручителя за вказаним кредитним договором.

Представник відповідача 1 та відповідача 2 в судовому засіданні 09.07.2019 року проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не доведено наявності заборгованості у розмірі, заявленій до стягнення позивачем за кредитним договором, строк погашення кредиту не настав та сплата відсотків, заявлених до стягнення позивачем не передбачена умовами договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

26 березня 2018 року між AT Ощадбанк (позивач, Банк) та Товариством обмеженою відповідальністю Торговий будинок СПЕЦМАШ (Відповідач-1, позичальник) укладено Кредитний договір № 293 (далі - Кредитний договір), згідно якого Банком надано Позичальнику Кредит в сумі 945 000,00 (дев`ятсот сорок п`ять) гривень 00 коп. з рахунку для обліку Основної суми боргу в безготівковому порядку з цільовим визначенням на придбання нової Лінії гранулювання, що складається з комплексу обладнання.

26.03.2018 між Банком та Позичальником укладено Додатковий договір № 1 до кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору банк зобов`язується надати на умовах якого Договору, а Позичальник зобов`язується отримати, належним чином використати та повернути в передбачені цим Договором строки Кредит у розмірі 945 000,00 (дев`ятсот сорок п`ять тисяч) гривень 00 коп. та сплатити проценти за користування Кредитом, комісійні винагороди та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 2.2. Кредитного Кредит надається одноразово з остаточним терміном повернення Кредиту не пізніше 25 березня 2021 року.

П. 2.3. Кредитного договору визначає графік погашення Кредиту.

Згідно з п.2.7. Кредитного договору за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим Договором. При нарахуванні та сплаті процентів за користування Кредитом сторони повинні керуватись наступним:

Згідно з п. 2.7.6. Кредитного договору проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт на Основну суму боргу та за строк фактичного користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту включно, та до повного погашення Основної суми боргу за цим Договором.

Відповідно до п. 2.7.7. Кредитного договору порядок сплати процентів: нараховані за період з дня видачі Кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день погашення Позичальником Кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням пп. 2.7.8. цього Договору) сплачуються Позичальником не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, а в разі розірвання цього Договору або настання остаточного терміну повернення Кредиту - одночасно з погашенням всієї Основної суми боргу.

П. 3.3. Кредитного договору встановлює порядок та підстави відкликання Банком кредиту (дострокове повернення Кредиту за ініціативою Банку):

П. 3.3.1. Кредитного договору Банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання Позичальником та/або Майновим поручителем/Поручителем взятих на себе обов`язків та недотримання умов, передбачених цим Договором та/або Документами забезпечення та/або іншими договорами, укладеними Позичальником з Банком, відкликати Кредит та вимагати (в порядку, визначеному пп.3.3.2. цього Договору) повернення суми Кредиту та сплати суми нарахованих процентів за користування Кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що її тягають сплаті за цим Договором), у тому числі, але не виключно, якщо:

1) Позичальник вчасно не здійснив погашення Основної суми боргу або її частини, або не сплатив проценти за користування Кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим Договором та/або за будь-яким іншим договором, який укладений Позичальником з Банком з метою здійснення будь-якої кредитної операції.

Згідно з пп. 3.3.2. п. 3.2. Кредитного договору Відкликання Банком Кредиту (дострокове повернення Кредиту за ініціативою Банку) з підстав, визначених п.3.3.1. цього Договору здійснюється шляхом направлення Позичальнику в порядку, визначеному п.10.4. цього Договору, вимоги про відкликання кредиту. Після отримання від Банку зазначеної вище вимоги про відкликання Кредиту, Позичальник зобов`язаний не пізніше 25 (двадцяти п`яти) Банківських днів з дати направлення Банком такої вимоги здійснити повне погашення заборгованості за цим Договором (в тому числі повернути Основну суму боргу, сплатити враховані та несплачені проценти за користування Кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку відповідно до умов цього Договору).

Відповідно до п. 3.4.1. Кредитного договору підставою для визначення суми Зобов`язання (включаючи Основну суму боргу, суми нарахованих процентів, комісійні винагороди та інші платежі) є виписки з рахунків, відкритих у Банку для обліку заборгованості Позичальника за цим Договором.

Крім того, для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір застави обладнання, яке визначено додатком 1 до вказаного договору застави.

Також, в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором укладено Договір поруки № 292 від 26.03.2019 року між Банком як Кредитором, Позичальником як Боржником та фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП 25 НОМЕР_1 ) (далі - Поручитель або Відповідач-2).

Відповідно до п. 2.1 договору поруки передбачено, що поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до розділу 1 договору поруки, кредитний договір який є предметом договору поруки є кредитний договір № 293 від 26.03.2018 року, який укладений між банком та Боржником, а також усі додаткові договори, угоди, додатки, зміни та доповнення до нього, в тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та інших умов, які є чинними на момент укладення цього договору або можуть бути укладені після його укладання.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав позичальнику кредит у розмірі 945000,00 грн., що підтверджується банківською випискою, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 39, том 1).

Відповідач 1 в свою чергу неналежним чином виконував умови, укладеного між сторонами договору, а саме не сплачував своєчасно нараховані Банком проценти за користування кредитом та не здійснював погашення Основної суми Боргу відповідно до графіку, встановленого Кредитним договором.

На підтвердження порушення відповідачем 1 умов кредитного договору позивачем було надано виписки за Рахунками Відповідача 1 та виписки з рахунків, які відкриті Позивачем для обліку заборгованості Відповідача за Кредитним договором.

Представник відповідачів (ТОВ ТБ Спецмаш , ОСОБА_1 ) проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не доведено наявність заборгованості відповідача 1 за кредитним договором у сумі, яка заявлена у позові та зазначив, що без проведення судової експертизи з розрахунку позивача неможливо встановити період та суму боргу.

Відзиву на позов відповідачами подано не було.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням) , то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Згідно з ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано позичальнику кредит у розмірі 945000,00 грн., що підтверджується банківською випискою, яка наявна в матеріалах справи.

За приписами п.п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України № 566 від 30.12.1998 (зі змінами та доповненнями), яке діяло в період нарахування боргу по кредиту та відсотків, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003р. N254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 р. за N559/7880, яке діяло в період нарахування боргу по кредиту та відсотків, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Приписами п. 5.4. Положення про організацію операційної діяльності в банках України передбачено, що особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п. 5.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 06 листопада 2018 року по справі № 910/1580/18.

З урахуванням вищевикладеного, суд приймає банківську виписку, як належний доказ підтвердження видачі кредиту відповідачу 1 за кредитним договором.

У відповідності до п. 2.2 кредитного договору, строк повернення кредиту було визначено до 25 березня 2021 року.

Проте враховуючи порушення позичальником строків погашення кредиту та відсотків, позивачем 04.02.2019 року було направлено відповідачу 1 вимогу (від 29.01.2019 року № 118/20-07/197) про відкликання кредиту та термінове погашення всієї суми заборгованості за кредитним договором.

Крім того, банком було направлено вимогу про дострокове погашення кредиту поручителю за договором поруки (від 29.01.2019 року № 118/20-07/147).

Як вже було зазначено вище, згідно з пп. 3.3.2. п. 3.2. Кредитного договору Відкликання Банком Кредиту (дострокове повернення Кредиту за ініціативою Банку) з підстав, визначених п.3.3.1. цього Договору здійснюється шляхом направлення Позичальнику в порядку, визначеному п.10.4. цього Договору, вимоги про відкликання кредиту. Після отримання від Банку зазначеної вище вимоги про відкликання Кредиту, Позичальник зобов`язаний не пізніше 25 (двадцяти п`яти) Банківських днів з дати направлення Банком такої вимоги здійснити повне погашення заборгованості за цим Договором (в тому числі повернути Основну суму боргу, сплатити враховані та несплачені проценти за користування Кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку відповідно до умов цього Договору).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку та виписки, заборгованість відповідача 1 за кредитним договором становить 787245,16 грн.

Докази погашення заборгованості позичальником та поручителем в матеріалах справи відсутні.

Щодо наданої представником відповідачів довідки за підписом директора відповідача 1, суд зазначає наступне.

Дослідивши надану представником відповідачів довідку (а.с. 184, том 2), судом встановлено, що вона не мітить обґрунтованого розрахунку (суми оплат за основною сумою боргу, за відсотками) та суми, зазначені у вказаній довідці не підтверджується будь-якими доказами.

В той час, як матеріали справи містять банківську виписку з особового розрахунку з якої вбачається сума заборгованості відповідача 1 за кредитним договором.

Так як вже було зазначено вище, п. 3.4.1. Кредитного договору передбачено, що підставою для визначення суми Зобов`язання (включаючи Основну суму боргу, суми нарахованих процентів, комісійні винагороди та інші платежі) є виписки з рахунків, відкритих у Банку для обліку заборгованості Позичальника за цим Договором.

Обґрунтованого контррозрахунку заборгованості представником відповідачів до суду надано не було.

Посилання представник відповідачів на те, що він не є спеціалістом в економічній галузі, у зв`язку з чим у останнього відсутня можливість визначити суму заборгованості є безпідставними, оскільки представник відповідачів не був позбавлений права самостійно подати висновок спеціаліста щодо суми заборгованості відповідачів за кредитним договором та акт звірки взаємних розрахунків.

Крім того, що пояснень представника відповідачів щодо того, що умовами кредитного договору не було передбачено нарахування та сплата відсотків, то суд зазначає, що п. 2.7.7 кредитного договору було визначено порядок сплати процентів, у зв`язку з чим відповідні посилання відповідачів є безпідставними.

Як вже було зазначено вище, відзивів на позов з обґрунтованими запереченнями проти позову, відповідачами надано не було.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було заявлено до стягнення вищезазначену заборгованість солідарно з відповідачів, тобто кредитора та поручителя.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов`язання. Забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Стаття 554 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки стороною основного зобов`язання є юридична особа, а фізична особа (відповідач-2) є поручителем у даному зобов`язані, слід зазначити, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017р. господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення підсудності господарському суду щодо розгляду відповідної справи.

За таких обставин, даний спір підлягає розгляду в господарському суді.

До аналогічних висновків прийшов і Верховний суд у складі Великої палати у постанові від 13.03.2018р. у справі №415/2542/15-ц (провадження №14-40цс18).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Як зазначено у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява № 4909/04, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем 1 умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором в розмірі 787245,16 грн. (основна заборгованість) обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідачів заборгованості за простроченими нарахованими процентами за користування кредитом та нарахованим процентам за користування основною сумою боргу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з п.2.7. Кредитного договору за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим Договором. При нарахуванні та сплаті процентів за користування Кредитом сторони повинні керуватись наступним:

- відповідно до п. 2.7.1.1 договору розмір процентної ставки 18,3% процентів річних застосовується за відсутності підстав для застосування розміру процентної ставки, зазначеного в п.п. 2.7.1.2 (за умови, що НУФ (Німецько-Український фонд) не здійснив дострокового відкликання коштів, наданих Банку в рамках Програми (Програми мікрокредитування, що реалізується НУФ));

- розмір ставки 19,3% процентів річних застосовується за відсутності підстав для застосування розмір процентної ставки, зазначеного в пи.2.7.1.2. (у випадку дострокового відкликання ПУФ наданих Банку в рамках Програми коштів);

- відповідно до п. 2.7.1.2 договору розмір 21,3% процентів річних застосовується за наявності порушення Позичальником зобов`язання встановленого пунктом 5.3.7. цього Договору.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, положення абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін, може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняються.

Однак, у відповідності до п. п. 2.7.6. Кредитного договору проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт на Основну суму боргу та за строк фактичного користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту включно, та до повного погашення Основної суми боргу за цим Договором.

При цьому в п. 10.6 кредитного договору зазначено, що договір діє до повного виконання зобов`язань позичальника по цьому договору.

Отже виходячи з умов кредитного договору від 26.03.2018 року № 293 проценти нараховуються позивачем, та, відповідно, сплачуються відповідачем 1 до дня фактичного повернення кредиту.

У даній справі сторонами у пункті 2.7.6 кредитного договору з урахуванням принципу свободи договору (статті 6, 627 ЦК України) передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, допускає нарахування Банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, не можуть бути застосовані в цій справі оскільки умовами кредитного договору від 26.03.2012 №2 передбачений інший порядок нарахування та сплати відсотків.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 грудня 2018 року справа №913/11/18.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши розрахунок позивача по нарахованим процентам, суд дійшов висновку про правомірність та доведеність позовних вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за простроченими нарахованими процентами за користування кредитом у розмірі 59603,66 грн. та нарахованим процентам за користування основною сумою боргу у розмірі 12235,73 грн.

Щодо солідарного стягнення з відповідачів пені за прострочення сплати основної суми боргу та процентів за користування основною сумою боргу у розмірі 26622,09 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 кредитного договору, Банком нараховано пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення платежу, за кожен день прострочення.

Крім того, п. 7.4 договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим договором, здійснюється до повного виконання відповідного зобов`язання, встановленого цим договором та не припиняється через шість місяців від дня, коли таке зобов`язання мало бути ним виконано.

Також, п. 2.2 договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку, визначеному кредитним договором.

Пунктом 1.1 договору поруки визначено, що термін зобов`язання у даному договорі використовується у такому значенні: зобов`язання боржника, що випливають з кредитного договору, в тому числі, але не виключно: 4. Сплатити на користь кредитора штрафні санкції, у випадку неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором, а також інші платежі, що підлягають сплаті згідно умов кредитного договору.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст.343 ЦК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, сума пені за порушення строків оплати основної заборгованості становить 21475,47 грн., сума пені за порушення строків сплати відсотків за користування основою сумою боргу становить 5146,62 грн.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд вважає його арифметично вірним, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення пені за прострочення сплати основної суми боргу та процентів за користування основною сумою боргу у розмірі 26622,09 грн. обґрунтована та така, що підлягає задоволенню.

Щодо солідарного стягнення з відповідачів 3% річних за прострочення сплати основної суми боргу у розмірі 1843,21 грн., 3% річних за прострочення сплати процентів за користування основною сумою боргу, інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за користування основою сумою боргу у розмірі 495,73 грн., інфляційних втрат по простроченій основній сумі боргу у розмірі 1566,85 грн. та інфляційних втрат по простроченим процентам за користування основною сумою боргу у розмірі 727,17 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги порушення відповідачем графіку оплати основної суми кредиту та відсотків за кредитом та перевіривши відповідність наданого позивачем розрахунку вимогам чинного законодавства, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог позивача в частині солідарного стягнення з відповідачів 1843,21 грн. 3% річних за прострочення сплати основної суми боргу, 495,73 грн. 3% річних за прострочення сплати процентів за користування основною сумою боргу, 1566,85 грн. інфляційні втрати по простроченій основній сумі боргу, 727,17 грн. інфляційні втрати по простроченим процентам та користуванню основною сумою боргу

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, ч.1, 3 ст. 202, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецмаш", м. Дергачі (62300, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Петровського, буд. 163-Г, офіс 413, код ЄДРПОУ 35617176) та Фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління АТ "Ощадбанку", м. Харків (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129, адреса філії: м. Харків, Конституції майдан,22 код ЄДРПОУ 09351600) 787245,16 грн. основної заборгованості, 59603,66 грн. заборгованості за простроченими нарахованими процентами за користування основною сумою боргу, 12235,73 грн. заборгованість за нарахованими процентами за користування основною сумою боргу, 26622,09 грн. пені за прострочення сплати основної суми боргу та процентів за користування основною сумою боргу, 1843,21 грн. 3% річних за прострочення сплати основної суми боргу, 495,73 грн. 3% річних за прострочення сплати процентів за користування основною сумою боргу, 1566,85 грн. інфляційні втрати по простроченій основній сумі боргу, 727,17 грн. інфляційні втрати по простроченим процентам та користуванню основною сумою боргу, 13355,10 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "15" липня 2019 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/533/19