Постанова

від 19.12.2019 по справі 922/533/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2019 р. Справа № 922/533/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Марченко В.О.

за участю представників сторін:

позивача - Рябової С.П. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХВ №2372 від 14.08.209, довіреність № 766 від 03.03.2018)

відповідача-1 - Романченка О.М. (ордер серія АХ №1003013 від 15.11.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1584 від 10.09.2008)

відповідача-2 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Спецмаш , м. Дергачі, Харківська область (вх. № 3020 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2019 у справі № 922/533/19 (повне рішення складено 15.07.2019; суддя Добреля Н.С. )

за позовом Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі Харківського обласного управління АТ Державний ощадний банк України , м. Харків

до відповідачів :

1.Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Спецмаш , м. Дергачі, Харківська область

2.Фізичної особи ОСОБА_1 , с. Покотилівка, Харківська область

про стягнення 890339,60 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2019 року Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі Харківського обласного управління АТ Ощадбанку (далі - ПАТ Державний ощадний банк України в особі ХОУ АТ Державний ощадний банк України ; позивач; Банк) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Спецмаш (далі - ТОВ ТБ Спецмаш ; відповідач-1) та Фізичної особи ОСОБА_1 (далі - ФО ОСОБА_1 ; відповідач-2) про солідарне стягнення з відповідача-1, як кредитора, та відповідача-2, як поручителя за кредитним договором, заборгованості в розмірі 890339,60 грн. (з урахуванням прийнятої до розгляду судом заяви про збільшення позовних вимог № 9024 від 12.04.2019; том 2 аркуші справи 8-18), з яких:

-787245,16 грн. заборгованості за простроченою основною сумою боргу;

-59603,66 грн. заборгованості за простроченими нарахованими процентами за користування основною сумою боргу;

-12235,73 грн. заборгованості за нарахованими процентами за користування основною сумою боргу;

-26622,09 грн. пені за прострочення сплати основної суми боргу та процентів за користування основною сумою боргу;

-1843,21 грн. заборгованості за 3% річних за прострочення сплати основної суми боргу;

-495,73 грн. заборгованості за 3% річних за прострочення сплати процентів за користування основною сумою боргу;

-1566,85 грн. заборгованості за інфляційними втратами по простроченій основній сумі боргу;

-727,17 грн. заборгованості за інфляційними втратами по простроченим процентам за користування основною сумою боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Банк належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором № 293 від 26.03.2018, надавши відповідачу-1 кредит в сумі 945000,00 грн., що підтверджується виписками з рахунку для обліку заборгованості за основною сумою боргу, які додані до позову. Однак відповідач-1 неналежним чином виконував умови Кредитного договору, а саме не сплачував своєчасно нараховані Банком проценти за користування кредитом та не здійснював погашення основної суми боргу відповідно до встановленого договором графіку, встановленого Кредитним договором. Факт порушень відповідачем-1 зобов`язань підтверджується виписками за рахунками відповідача-1 та виписками з рахунків, які відкриті позивачем для обліку заборгованості відповідача-1 за Кредитним договором. Звернені до відповідача-2 вимоги обґрунтовані Договором поруки № 292 від 26.03.2019, який укладений між Банком та ФО ОСОБА_1, для забезпечення виконання боржником основного зобов`язання. За умовами Договору поруки ФО ОСОБА_1 зобов`язався перед кредитором (Банком) солідарно відповідати за виконання позичальником (відповідачем-1) зобов`язань за Кредитним договором № 293 від 26.03.2018. Розрахунок сум, що підлягають стягненню за даним позовом, надано до уточненої позовної заяви (том 2 аркуші справи 20-22).

Господарський суд Харківської області рішенням від 09.07.2019 у справі № 922/533/19 позовні вимоги задовольнив повністю; стягнув солідарно з ТОВ ТБ Спецмаш та ФО ОСОБА_1 на користь ПАТ Державний ощадний банк України в особі ХОУ АТ Ощадбанку , м. Харків 787245,16 грн. основної заборгованості, 59603,66 грн. заборгованості за простроченими нарахованими процентами за користування основною сумою боргу, 12235,73 грн. заборгованості за нарахованими процентами за користування основною сумою боргу, 26622,09 грн. пені за прострочення сплати основної суми боргу та процентів за користування основною сумою боргу, 1843,21 грн. 3% річних за прострочення сплати основної суми боргу, 495,73 грн. 3% річних за прострочення сплати процентів за користування основною сумою боргу, 1566,85 грн. інфляційних втрат по простроченій основній сумі боргу, 727,17 грн. інфляційних втрат по простроченим процентам та користуванню основною сумою боргу, 13355,10 грн. судового збору.

Рішення суду обґрунтоване тим, що позовні вимоги є доведеними належними, допустимими та достатніми доказами, які відповідачами не спростовані.

Не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ ТБ Спецмаш , в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2019 у справі № 922/533/19 та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ ТБ Спецмаш посилається на те, що оскільки спір між сторонами носить більш економічний характер, та стосується складних розрахунків, відповідачі були позбавлені можливості надати суду відповідні докази та відзив, на підставі цих доказів. Крім того, ані відповідачі, ані їх представник не є фахівцями у економічній, фінансовій та банківській галузі, тому позбавлені можливості робити висновки на підставі наданих банком виписок з рахунків, оскільки ці документи є складними для розуміння відповідачами. У зв`язку з чим, відповідачами було заявлено клопотання про призначення судової економічної експертизи для встановлення дійсного розміру заборгованості та клопотання про забезпечення доказів, шляхом призначення судової економічної експертизи. У задоволенні всіх цих клопотань судом було безпідставно відмовлено, в зв`язку з чим відповідачі були позбавлені можливості надати суду аргументовані докази своєї позиції. ТОВ ТБ Спецмаш зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо наявності заборгованості у розмірі 890339,60 грн. перед позивачем, ґрунтується виключно на документах наданих Банком, які не є первинними банківськими документами. Але суд першої інстанції не дослідив первинні документи у частини видачі кредитних коштів, натомість зробив висновок щодо цього, виходячи лише з виписки, наданої представником Банку. Таким чином, ТОВ ТБ Спецмаш вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, та таким, що ґрунтується виключно на позиції та документах, наданих позивачем. Разом із апеляційною скаргою відповідачем-1 надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2019 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий (суддя-доповідач) Барбашова С.В., судді Істоміна О.А., Пелипенко Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 відмовлено скаржнику у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення у даній справі, з наведених у клопотанні підстав. Також судом встановлено, що при повторному зверненні дана скарга не оплачена судовим збором, тому скаргу відповідача-1 залишено без руху із встановленням скаржникові строку на усунення виявлених недоліків.

17.10.2019 та 22.10.2019 від скаржника надійшли додаткові матеріали (вх. № 9860, 9965), зокрема оригінал квитанції № 31 від 17.10.2019 про сплату судового збору в розмірі 20034,00 грн. та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі з відповідним обґрунтуванням поважності причин його пропуску.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 задоволено клопотання відповідача-1 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, поновлено ТОВ ТБ Спецмаш пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2019 у справі № 922/533/19, зупинено дію рішення суду першої інстанції у даній справі до закінчення апеляційного розгляду справи Східним апеляційним господарським судом, відкрито апеляційне провадження у справі №922/533/19, а позивачу та відповідачу-2 встановлено строк до 05.11.2019 (включно) для подачі суду відзивів на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України.

05.11.2019, тобто у встановлені судом строки, позивач направив засобами поштового зв`язку відзив на апеляційну скаргу, який надійшов до Східного апеляційного господарського суду 07.11.2019 за вх. № 10493. Позивач заперечує проти поданої апеляційної скарги, вважаючи доводи відповідача-1 безпідставними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України відповідач-1 мав можливість самостійно замовити та надати до суду висновок експерта в якості доказу на підтвердження розрахунку наявності або відсутності заборгованості, проте вказаною можливістю не скористався з невідомих для позивача причин. Також позивач зазначає, що відповідачем-1 на жодній стадії розгляду справи не було надано контррозрахунку або ж виписок/довідок про факт сплати заборгованості за кредитом, які можливо на його думку, Банком не були враховані, або які б спростовували розрахунок, наданий Банком. Натомість Банком на підтвердження факту наявності та розміру заборгованості було надано виписки по рахункам ТОВ ТБ Спецмаш , які підтверджують як суму наданого кредиту, так і суму заборгованості. Позивач стверджує, що виписки по рахунках є належними доказами існування спірної заборгованості відповідно до пункту 3.4.1. спірного Договору та вимог чинного законодавства, зокрема ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1.37 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні та п.п. 5.5., 5.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254. Ще одним доказом на підтвердження факту видачі кредитних коштів на переконання позивача є меморіальний ордер 27.03.2018 та платіжне доручення від 27.03.2018, які наявні у справі (в копіях).

Також, в обґрунтування своєї правової позиції, позивач посилається на висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, що викладені у постанові від 06.03.2018 по справі № 225/4626/15-ц, де зазначено, що банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, яких підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов`язкових реквізитів.

З огляду на норми чинного законодавства, положення спірного Договору та правову позицію Верховного Суду, позивач вважає, що ним було надано достатні та належні докази, для підтвердження факту наявності та розміру суми заборгованості, без необхідності призначення судової економічної експертизи по справі, тому на переконання позивача висновок суду першої інстанції про задоволення позову є законним та обґрунтованим.

За вказаних підстав позивач просить залишити апеляційну скаргу відповідача-1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі - без змін.

Відзив на апеляційну скаргу від Фізичної особи ОСОБА_1 у строк, встановлений судом апеляційної інстанції, не надходив, що в силу ч. 2 ст. 263 ГПК України не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 справу № 922/533/19 призначено до апеляційного розгляду на 26.11.2019 о 12:30 год.

25.11.2019 відповідач-1, ТОВ ТБ Спецмаш , надав письмові пояснення щодо кредитних правовідносин з ПАТ Державний ощадний банк України (вх. № 11102), в яких стверджує, що суд першої інстанції безпідставно погодився із доводами позивача, вважаючи доведеним факт існування між позивачем та відповідачем кредитних правовідносин, а отже необґрунтовано задовольнив позовні вимоги. Відповідач-1 стверджує про неврахування судом першої інстанції, що позовні вимоги не доведені належними та допустимими доказами, і не можуть бути задоволені, виходячи з таких підстав, а саме:

-Банком не доведено факту надання кредиту саме ТОВ ТБ Спецмаш ;

-з поданих Банком документів не вбачається зарахування кредитних коштів на поточний (позичковий) рахунок позичальника (відповідача-1) та можливість їх контролю та розпорядження ними саме позичальником;

-позивач не надав доказів укладення з ТОВ ТБ Спецмаш договору банківського рахунку для обліку кредитних коштів, який з огляду на його правову природу, має бути укладений та підписаний обома сторонами (с. 1066 ЦК України);

-подання директором ТОВ ТБ Спецмаш заяви про надання кредиту слід вважати офертою на отримання кредиту у визначений договором спосіб, яка без підтвердження належними та допустимими доказами видачі/переказу кредитних коштів, не породжує взаємні права та обов`язки сторін договору;

-підписання директором ТОВ ТБ Спецмаш платіжної вимоги про списання коштів з певного рахунку не свідчить, що списані кошти на цей рахунок були перераховані Банком та перейшли у власність позичальника, а він, в свою чергу, зміг розпорядитися ними, адже до моменту зарахування коштів на рахунок власника рахунку він не вправі ними розпоряджатися;

-з наданої Банком копії меморіального ордеру, як документа для переказу коштів за внутрішньобанківськими операціями, не вбачається перерахування саме кредитних коштів в рахунок придбання виробничої лінії;

-сама по собі банківська виписка не може бути окремим та єдиним документом на підтвердження банківських операцій, в тому числі кредитних;

-згідно із позицією Верховного суду, що викладена у постанові від 30.01.2018 по справі № 161/16891/15-ц, банківська виписка дозволяє встановити рух коштів по конкретному рахунку, позаяк не підтверджує факт використання рахунку саме боржником та обов`язкові умови використання коштів, а так само як і підставу (платіжний документ) про внесення/переказ коштів на конкретний рахунок;

-переказ Банком кредитних коштів фізичній особі-підприємцю лише за умови підписання кредитного договору ТОВ ТБ Спецмаш , не свідчить про виникнення кредитних правовідносин між Банком та ТОВ ТБ Спецмаш ;

-позивач не довів, що кредитні кошти отримані саме ТОВ ТБ Спецмаш , а не іншою особою, тому відсутні підстави стверджувати про існування договорів про забезпечення кредитного зобов`язання саме ТОВ ТБ Спецмаш .

Поряд із цим колегією суддів встановлено, що надаючи зазначені письмові пояснення, відповідач-1 не надав суду доказів їх надсилання (надання) позивачу у справі.

25.11.2019 від адвоката Коваля А.М. надійшла заява (вх. № 11124), в якій останній повідомив суд, що він більше не представляє інтереси ТОВ ТБ Спецмаш у справі № 922/533/19.

Відповідач-2, ФО ОСОБА_1, в судове засідання 26.11.2019 не з`явився. Матеріали справи містять докази направлення апеляційним судом ухвали про призначення справи до розгляду на єдину відому суду адресу відповідача-2, яка повернулася до суду через неможливість її вручення ФО ОСОБА_1

В судовому засіданні 26.11.2019 судом розпочато апеляційний розгляд справи за відсутністю відповідача-2, який згідно ст. 120 ГПК України вважається належним чином повідомленим про апеляційний розгляд справи.

Заслухавши у судовому засіданні 26.11.2019 думку представників позивача та відповідача-1, оцінивши складність справи, особливості предмета спору, важливість результатів розгляду справи для її сторін, користуючись наданим суду правом, колегією суддів оголошено перерву в судовому засіданні до 12:30 год. 19.12.2019. Разом із цим, ТОВ ТБ Спецмаш зобов`язано направити (надати) позивачу копію письмових пояснень від 25.11.2019 вх. № 11102 листом з описом вкладення, докази чого надати до канцелярії Східного апеляційного господарського суду у строк до 06.12.2019 включно, а позивачу надано строк до 13.12.2019 (включно) для подачі до канцелярії суду своїх міркувань або заперечень щодо наданих відповідачем-1 письмових пояснень від 25.11.2019 вх. № 11102. Явку представників учасників справи в судове засідання 19.12.2019 вирішено визнати необов`язковою.

13.12.2019, тобто у встановлені судом строки, від АТ Ощадбанк в особі філії ХОУ АТ Ощадбанк на виконання вимог попередньої ухвали суду надійшли письмові пояснення (вх. № 11791), в яких Банк вважає доводи ТОВ ТБ Спецмаш необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, суперечать наявним письмовим доказам долученим до матеріалів справи, направленими на уникнення виконання своїх кредитних зобов`язань.

В підтвердження своєї правової позиції по справі Банк зазначає, що на виконання пунктів 2.4., 3.1.1. Кредитного договору № 293 від 26.03.2018, Банк відкрив відповідачу-1 позичковий рахунок за № НОМЕР_1 для обліку Основної суми у розмірі 945000,00 грн., згідно Плану рахунків, а 27.03.2018 ТОВ ТБ Спецмаш в особі директора ОСОБА_1 звернулося до Банку із Заявою на отримання Кредиту, в якій просило надати кредит в розмірі 945000,00 грн., строком користування до 25.03.2021 (включно) згідно з Кредитним договором № 293 від 26.03.2018 відповідно до цільового призначення За придбання нової лінії гранулювання за Договором поставки № 11К від 10.03.2018, рахунка на оплату №11К від 12.03.2018, у т.ч. ПДВ 157500,00 грн. (позичковий рахунок НОМЕР_1 ). Про перерахування коштів у розмірі 945000,00 грн. з позичкового рахунку № НОМЕР_1 на рахунок отримувача - Фізичної особи-підприємця Бутенко О.М. за № НОМЕР_2 , з призначенням платежу: за придбання нової лінії гранулювання за Договором поставки №11К від 10.03.2018 свідчить також платіжне доручення № 3. Зазначені розрахункові документи були сформовані та власноруч підписані Позичальником - директором ТОВ ТБ Спецмаш ОСОБА_1

Також, позивач наголошує, що розрахунковий документ, який підтверджує списання кредитних коштів, є оформлений Банком меморіальний ордер № 3 від 27.03.2018, щодо перерахування коштів з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок контрагента - ФОП Бутенко О.М. № НОМЕР_2 (за придбання нової лінії гранулювання за Договором поставки № 11К від 10.03.2018) у розмірі 945000,00 грн. Крім того, на виконання пункту 2.8. Кредитного договору Банком було відкрито транзитний рахунок № НОМЕР_3 , з використанням якого відповідач-1 здійснював часткове погашення кредиту, процентів та комісій. Поряд із цим, у відділенні АТ Ощадбанк відкритий на ім`я ТОВ ТБ Спецмаш поточний рахунок за № НОМЕР_4 для здійснення розрахунково-касових операцій.

Таким чином, Банк вважає, що ним було виконано умови укладеного Кредитного договору та вимоги чинного законодавства України, зокрема надано відповідачу-1 кредит у розмірі 945000,00 грн. шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок продавця, з відкриттям всіх необхідних для надання та обслуговування кредиту рахунків. В свою чергу, ТОВ ТБ Спецмаш отримав та розпорядився наданими кредитними коштами шляхом перерахування кредитних коштів у розмірі 945000,00 грн. на рахунок контрагента (ФОП Бутенко О.М.) за придбання нової лінії гранулювання за Договором поставки № 11 к від 10.03.2018, що також підтверджується банківською випискою, однак відповідач-1 свої кредитні зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та погашення нарахованих процентів не виконав.

Відповідач-2, ФО ОСОБА_1, в судове засідання 19.12.2019 не з`явився, хоча судом апеляційної інстанції вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача-2 про наступне судове засідання у справі. Судом встановлено, що направлене на єдину відому суду адресу відповідача-2 (62458, Харківська область, Харківський район, с. Покотилівка, вул. Жихорська, буд. 52) поштове відправлення за № 6102230392535, в якому знаходиться ухвала Східного апеляційного господарського суду про оголошення перерви на 19.12.2019, надійшло 03.12.2019 до відділення зв`язку ПОКОТИЛІВКА з індексом 62458 і на даний час не вручене ФО ОСОБА_1

Згідно з частиною сьомою статті 120 Господарського процесуального кодексу учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З урахуванням положень наведеної процесуальної норми ухвала вважається врученою, а неперебування відповідача-2 за відповідною адресою чи можливе свідоме небажання отримувати поштову кореспонденцію, як засіб зловживання процесуальними правами, не є порушенням норм процесуального права зі сторони саме апеляційного суду.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників в судове засідання 19.12.2019 судом обов`язковою не визнавалась, а у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами за відсутністю відповідача-2.

В судовому засіданні 19.12.2019 представник відповідача-1 підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та письмових поясненнях, просив скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні 19.12.2019 представник позивача щодо апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача-1 залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача-1 задоволенню не підлягає, зважаючи на нижченаведене.

Згідно частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, 26.03.2018 між позивачем - ПAT Державний ощадний банк України в особі філії ХОУ ПАТ Державний ощадний банк України (Банк) та відповідачем-1 - ТОВ ТБ Спецмаш (Позичальник) укладено Кредитний договір № 293 (далі - Кредитний договір) (том 1 аркуші справи 41-54).

Згідно пункту 2.1. Кредитного договору Банк зобов`язався надати на умовах цього Договору, а Позичальник зобов`язався отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим Договором строки кредит у розмірі 945000,00 грн. та сплатити проценти за користування кредитом, комісійні винагороди та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно пункту 2.1. Додаткового договору № 1 до Кредитного договору № 293, укладеного між позивачем та відповідачем-1 26.03.2018, кредит за Кредитним договором надається Позичальнику Банком за рахунок залучених в рамках Програми коштів відповідно до укладеного між Німецько-Українським фондом (НУФ) та Банком договору.

Згідно пункту 2.2. Кредитного договору кредит надається одноразово з остаточним терміном його повернення не пізніше 25.03.2021.

У пункті 2.3. Кредитного договору сторони визначили графік погашення кредиту.

У пункті 2.4. Кредитного договору сторони передбачили, що кредит надається в порядку та на умовах, передбачених статтею 3 цього Договору з рахунку для обліку Основної суми боргу в безготівковому порядку на такі цілі :

-придбання нової Лінії гранулювання, що складається з комплексу обладнання: Гранулятор ОГМ 1,5, 90кВт, 2017 р.в. - 1 од.; Матриця Manch Endelstahl GmbH Х46Сr13, 2017 р.в. - 1 од.; Вальці ОГМ 1,5/8, 2017 р.в. - 1 од.; Шнековий транспортер ШТР-3000, 2017 р.в. - 1 од.; Пульт управління ОГМ - 1,5, 2017 р.в. - 1 од.; Подрібнювач з пневмовигрузкой ДБ-1000, 2017 р.в. - 1 од.; Сушка аеродинамічна СП-1,5, 2017 р.в. - 1 од.; Охолоджувач ОГМ - 1,5, 2017 р.в. - 1 од.; Бункер накопичувальний ОГМ-1,5, 2017 р.в. - 2 од.; Циклони ЦА-1, ЦП-1,2017 р.в. - 2 од.; Транспортер ленточний до 10 м.п., 2017 р.в. - 1 од.

Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. Кредитного договору Банк відкриває Позичальнику рахунок (рахунки) для обліку основної суми боргу відповідно до правил, що діють у Банку, та законодавства . Банк надає кредит у безготівковій формі в один із наступних способів:

1) шляхом сплати з рахунку для обліку основної суми боргу в національній валюті платіжних документів, наданих Позичальником, на користь його контрагентів згідно із цільовим призначенням кредиту ;

2) шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника, відкритий в Банку.

Спосіб надання кредиту визначається Банком самостійно згідно із законодавством.

Пункт 3.3. Кредитного договору встановлює порядок та підстави відкликання Банком кредиту (дострокове повернення Кредиту за ініціативою Банку), а саме:

(пп.3.3.1.) - Банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання Позичальником та/або Майновим поручителем/Поручителем взятих на себе обов`язків та недотримання умов, передбачених цим Договором та/або Документами забезпечення та/або іншими договорами, укладеними Позичальником з Банком, відкликати кредит та вимагати (в порядку, визначеному пп. 3.3.2. цього Договору) повернення суми кредиту та сплати суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим Договором), у тому числі, але не виключно, якщо:

1) Позичальник вчасно не здійснив погашення основної суми боргу або її частини, або не сплатив проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим Договором та/або за будь-яким іншим договором, який укладений Позичальником з Банком з метою здійснення будь-якої кредитної операції…;

7) з`являться обставини, які за обґрунтованим висновком Банку призведуть до того, що Позичальник не виконає свої зобов`язання за Договором.

Згідно з підпунктом 3.3.2 пункту 3.2. Кредитного договору відкликання Банком кредиту (дострокове повернення Кредиту за ініціативою Банку) з підстав, визначених підпунктом 3.3.1. цього Договору здійснюється шляхом направлення Позичальнику в порядку, визначеному пунктом 10.4. цього Договору, вимоги про відкликання кредиту . Після отримання від Банку зазначеної вище вимоги про відкликання кредиту, Позичальник зобов`язаний не пізніше 25 (двадцяти п`яти) Банківських днів з дати направлення Банком такої вимоги здійснити повне погашення заборгованості за цим Договором (в тому числі повернути Основну суму боргу, сплатити враховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку відповідно до умов цього Договору).

Крім того, для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір застави обладнання, яке визначено додатком 1 до вказаного договору застави (том 1 аркуші справи 66-73).

Також, в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором укладено Договір поруки № 292 від 26.03.2019 між Банком, як Кредитором, Позичальником, як Боржником, та фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) (Поручитель) (том 1 аркуші справи 57-65).

Відповідно до пункту 2.1. Договору поруки передбачено, що поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.

У підпункті 2.2.1. пункту 2.2. Договору поруки визначено, що Поручитель відповідає перед кредитором (Банком) за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і Боржник в порядку, визначеному Кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі: повного чи часткового невиконання Боржником зобов`язання, зокрема щодо сплати процентів та/або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення кредиту, щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов`язання за вимогою кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені Кредитним договором.

Відповідно до розділу 1 Договору поруки, предметом договору поруки є Кредитний договір № 293 від 26.03.2018, який укладений між банком та Боржником, а також усі додаткові договори, угоди, додатки, зміни та доповнення до нього, в тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та інших умов, які є чинними на момент укладення цього договору або можуть бути укладені після його укладання.

Як зазначає позивач, на виконання умов Кредитного договору № 293 від 26.03.2018 Банком надано Позичальнику (ТОВ ТБ Спецмаш ) кредит в сумі 945000,00 з рахунку для обліку Основної суми боргу в безготівковому порядку з цільовим визначенням на придбання нової Лінії гранулювання, що складається з комплексу обладнання.

На підтвердження цього факту Банк надав до позовної заяви відповідні банківські виписки по рахунку ТОВ ТБ Спецмаш .

Із матеріалів справи вбачається, що Банк із посиланням на порушення позичальником строків погашення кредиту та відсотків, 04.02.2019 направив відповідачу-1 вимогу (від 29.01.2019 № 118/20-07/197) про відкликання кредиту та термінове погашення всієї суми заборгованості за Кредитним договором.

Крім того, банком було направлено вимогу про дострокове погашення кредиту й поручителю за договором поруки (від 29.01.2019 № 118/20-07/147).

Дані вимоги залишені відповідачами без задоволення, що зумовило звернення Банку із даним позовом до суду.

За даними позивача станом на 10.04.2019 заборгованість відповідача-1 за Кредитним договором становить 890339,60 грн., з яких:

- 787245,16 грн. основний борг, 59603,66 грн. - заборгованість за простроченими нарахованими процентами за користування основною сумою боргу, 12235,73 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на користування основною сумою боргу, 26622,09 грн. пеня, 1843,21 грн. 3% річних за прострочення сплати основної суми боргу, 495,73 грн. 3% річних за прострочення сплати процентів за користування основною сумою боргу, 1566,85 грн. інфляційні втрати по простроченій основній сумі боргу, 727,17 грн. інфляційні втрати по простроченим процентам за користування основною сумою боргу.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.

Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем-1, як позичальником, своїх зобов`язань за Кредитним договором про надання кредиту на придбання нової Лінії гранулювання, що складається з комплексу обладнання.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами частин першої-третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічна норма міститься у частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За визначенням частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У своїх додаткових поясненнях заявник апеляційної скарги посилається на те, що позивачем не надано доказів укладення Банком з ТОВ ТБ Спецмаш договору банківського рахунку для обліку кредитних коштів, який з огляду на його правову природу, має бути укладений та підписаний обома сторонами.

Проте вказані твердження є безпідставними та спростовуються наступним.

Кредитні, вкладні (депозитні) операції, які здійснюються установами Банку, відображаються в бухгалтерському обліку за відповідними балансовими та позабалансовими рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління НБУ від 11.09.2017 № 89 (зі змінами і доповненнями) (далі - План рахунків), Плану аналітичних рахунків Ощадбанку залежно від категорії оцінки, категорії контрагенту, виду кредиту, вкладу (депозиту) та строків їх використання.

Як обґрунтовано вказує позивач, облік операцій з видачи кредитів здійснюється ним з використанням рахунку № 2063 Довгострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб`єктами господарювання на суму наданого кредиту. Погашення ж суми основного боргу, процентів, комісійних доходів, штрафів, пені за наданими кредитами в бухгалтерському обліку здійснюється з використанням балансового рахунку № 3739 Транзитний рахунок за іншими розрахунками .

Пунктом 3.1.1. пункту 3.1. Кредитного договору сторони обумовили, що Банк відкриває Позичальнику рахунок для обліку основної суми боргу та надає кредит у безготівковій формі, зокрема шляхом сплати з рахунку для обліку основної суми боргу в національній валюті платіжних документів, наданих Позичальником, на користь його контрагентів згідно із цільовим призначенням кредиту .

Матеріалами справи достеменно підтверджено та не спростовано відповідачами, що на виконання пунктів 2.4., 3.1.1. Кредитного договору Банк відкрив відповідачу-1 позичковий рахунок за № НОМЕР_1 для обліку Основної суми у розмірі 945000,00 грн., згідно Плану рахунків , та 27.03.2018 перерахував з позичкового рахунку № НОМЕР_1 обумовлену Договором суму 945000,00 грн. (цільове призначення платежу: За придбання нової лінії гранулювання за Договором поставки №11к від 10.03.2018, рахунку на оплату №11к від 12.03.2018, у т.ч. ПДВ 157500,00 грн. ) на рахунок отримувача № НОМЕР_2 (контрагента відповідача-1 - ФОП Бутенка Олександра Михайловича), що підтверджується банківською випискою, яка наявна в матеріалах справи (том 1 аркуш справи 39).

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними аргументи скаржника про недоведеність факту надання кредиту Банком саме ТОВ ТБ Спецмаш , оскільки зазначене перерахування кредитних коштів здійснювалося Банком на користь контрагента ТОВ ТБ Спецмаш ФОП Бутенка О.М. згідно із цільовим призначенням кредиту, що повністю узгоджується з умовами підпункту 3.1.1. пункту 3.1. Кредитного договору.

Отже, в ході апеляційного розгляду справи підтверджується, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором у повному обсязі.

За встановлених обставин справи відповідач-1 не довів суду апеляційної інстанції необхідність зарахування кредитних коштів на його поточний (позичковий) рахунок та можливість їх контролю та розпорядження ними саме ТОВ ТБ Спецмаш .

Водночас, слід зазначити, що відповідач-1 визнавав наявність кредитних правовідносин з Банком на підставі Кредитного договору № 293 від 26.03.2018, що підтверджується відповідною довідкою за підписом директора ТОВ ТБ Спецмаш - ОСОБА_1 (том 1 аркуш справи 184), а тому посилання скаржника на відсутність доказів в підтвердження виникнення кредитних правовідносин між Банком та ТОВ ТБ Спецмаш є безпідставними.

Також колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на те, що банківська виписка є неналежним доказом виконання банківської операції з видачі Банком кредиту відповідачу-1, з огляду на правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 06.11.2018 по справі № 910/1580/18.

Так, Верховним Судом зазначено, що відповідно до частини 3 статті 6 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно зі статтею 41 Закону України Про Національний банк України та частин 1, 2 статті 68 Закону України Про банки та банківську діяльність Національний банк встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Згідно з частиною 3 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1.10., 4.1. - 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003, яке було чинним станом на дату вчинення спірних виконавчих написів, (далі за текстом - Положення) операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов`язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пунктів 5.1.- 5.5. Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку. Зокрема, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; їх форма затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення.

Згідно з пунктами 5.6., 5.8. Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

Таким чином, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Поряд із цим згідно правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №225/4626/15-ц, якщо виписка з рахунку відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до умов договору, укладеного між клієнтом і банком, то такий документ може бути доказом, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону.

З огляду на викладене, оцінивши надані позивачем докази (банківські виписки) за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, які відповідачем не спростовані, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що надана позивачем банківська виписка з особового рахунку клієнта (ТОВ ТБ Спецмаш ) є належним та достатнім в межах даної справи доказом підтвердження видачі кредиту відповідачу-1 за Кредитним договором.

Поряд із цим слід зазначити, що надані позивачем суду апеляційної інстанції до відзиву на апеляційну скаргу копія меморіального ордеру № 3 від 27.03.2018 та копія платіжного доручення № 3 від 27.03.2018, якими позивач підтверджує видачу відповідачу-1 кредитних коштів в сумі 945000,00 грн., не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вже подавались Банком до суду першої інстанції та згідно ухвали від 09.07.2019 були відхилені судом, як такі, що подані з порушенням процесуального строку для їх надання, без жодного обґрунтування необхідності поновлення цього строку. З цих же підстав судом першої інстанції було відмовлено у поновленні строку на подачу іншого доказу (копії заяви директора ТОВ ТД Спецмаш ОСОБА_1 на отримання кредиту від 27.03.2018). Тому посилання позивача в суді апеляційної інстанції на ці докази слід визнати безпідставними.

В процесі апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно пункту 2.8. Кредитного договору з метою виконання зобов`язання (погашення основної суми боргу (її частини) та /або сплати процентів та /або комісійних винагород та/або інших платежів за цим Договором) Позичальник, шляхом надання Банку розрахункового документу, направляє кошти на погашення заборгованості за цим Договором (крім випадку, коли погашення заборгованості здійснюється шляхом договірного списання Банком коштів з рахунку (ів) Позичальника). Таке погашення проводиться з використанням рахунку № НОМЕР_3 (код Банк 351823) у валюті, що передбачена умовами цього Договору для кожного виду платежу та Банк зараховує зазначені кошти з вказаного рахунку на рахунок для обліку заборгованості Позичальника за відповідним Зобов`язанням з дотриманням умов, передбачених п. 2.9. цього Договору. Підписанням цього Договору Позичальник доручає Банку здійснити зарахування коштів в погашення заборгованості Позичальника за відповідними Зобов`язаннями в порядку, визначеному пунктом 2.9. цього Договору, якою визначена послідовність (черговість) виконання зобов`язання позичальником.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання пункту 2.8. Кредитного договору Банком відповідачу-1 було відкрито транзитний рахунок № НОМЕР_3 , з використанням якого відповідач-1 здійснював часткове погашення кредиту, процентів та комісій.

Поряд із цим, відповідно до підпункту 3.4.1 пункту 3.4. Кредитного договору підставою для визначення суми зобов`язання (включаючи Основну суму боргу, суми нарахованих процентів, комісійні винагороди та інші платежі) є виписки з рахунків, відкритих у Банку для обліку заборгованості Позичальника за цим Договором .

На підтвердження часткового погашення відповідачем-1 основної заборгованості за кредитом та відсотками, порушення відповідачем-1 умов Кредитного договору (здійснення погашення основної суми боргу з порушенням графіку, встановленого договором; несвоєчасна оплата нарахованих Банком процентів за користування кредитом), а також в обґрунтування наявної суми заборгованості і її розміру, позивачем було надано виписки за рахунками відповідача-1, на яких обліковується заборгованість відповідача-1 за Кредитним договором (том 2 аркуші справи 23-78).

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідачів про призначення судової експертизи щодо вирішення питання, пов`язаного із визначенням суми кредитної заборгованості, оскільки господарський суд вправі розглянути спір про стягнення основної суми боргу по суті шляхом надання оцінки правовідносинам, що склалися між сторонами спору, дослідження та аналізу первинних документів, наданих на підтвердження позовних вимог, а саме доказів видачі кредиту та часткового погашення боржником кредитної заборгованості (банківських виписок), дослідження детального розрахунку заборгованості відповідача-1 перед Банком станом на 10.04.2019 за Кредитним Договором.

Крім того, колегія суддів відхиляє посилання відповідача-1 на безпідставну відмову суду першої інстанції у задоволенні заяви ТОВ ТБ Спецмаш про забезпечення доказів шляхом призначення судової економічної експертизи, оскільки постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 у даній справі № 922/533/19 було залишено без змін ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.05.2019, якою розглянуто вказану заяву ТОВ ТБ Спецмаш про забезпечення доказів та відмовлено в її задоволенні.

Отже, судом першої інстанції на підставі правової оцінки документів, наданих позивачем в обґрунтування розміру заборгованості, що підлягає стягненню (банківських виписок та розрахунку боргу), обґрунтовано встановлено факт наявності основної заборгованості відповідача-1 за Кредитним договором та її розміру, яка становить 787245,16 грн.

При цьому докази погашення вказаної суми заборгованості позичальником та/або поручителем в матеріалах справи відсутні.

В свою чергу судом апеляційної інстанції не встановлено обставин надання відповідачем-1 належних письмових заперечень на позовні вимоги, контррозрахунку з доказами на спростування розміру позовних вимог та на підтвердження необґрунтованості розрахункових відомостей Банку (позивача) про розмір заборгованості відповідача-1 за основним (кредитним) зобов`язанням.

Матеріалами підтверджується, що відповідач-1 раніше визнавав наявну у нього перед Банком суму заборгованості за Кредитним договором № 293 від 26.03.2018 в розмірі 594711,00 грн. (567164,00 грн. основний борг; 27547,00 грн. борг за відсотками), про що свідчить відповідна довідка за підписом директора ТОВ ТБ Спецмаш (том 1 аркуш справи 184).

Однак судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що надана відповідачем-1 довідка за підписом директора підприємства не містить обґрунтованого розрахунку (суми оплат за основною сумою боргу, за відсотками, періоду заборгованості, тощо).

При цьому суми, які зазначені відповідачем-1 у вказаній довідці, не підтверджуються будь-якими доказами, а тому надана довідка не є належним доказом у справі.

Посилання скаржника на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15-ц, в даному випадку є необґрунтованим, оскільки обставини справи, підстави позову та характер правовідносин у зазначеній цивільній справі не є подібними до цієї справи № 922/533/19. У справі № 161/16891/15-ц судами встановлено, що позивач (ПАТ КБ Приватбанк ) не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку, через те, що на вимогу суду Банк не надав оригіналів кредитних договорів, оригіналу Генеральної угоди та виписки з особового рахунку відповідача.

Натомість, як свідчать матеріали даної справи, позивачем було заявлено до стягнення вищезазначену заборгованість солідарно з відповідачів, тобто кредитора та поручителя, та надано банківські виписки, які є належними доказами у справі, зокрема доказами, які підтверджують видачу кредиту відповідачу-1 за Кредитним договором та суму заборгованості відповідача-1 за Кредитним договором, а отже й розмір заявлених до відповідачів позовних вимог.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов`язання.

Забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Стаття 554 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи, що у відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги дійсні обставини справи, а також доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем-1 умов Кредитного договору та вимог чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо солідарного стягнення з відповідачів основної заборгованості в розмірі 787245,16 грн.

Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідачів заборгованості за простроченими нарахованими процентами за користування кредитом та нарахованим процентам за користування основною сумою боргу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з частинами першою, другою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

З умов Кредитного договору вбачається, що сторони передбачили наступний порядок нарахування та сплати відсотків.

У пункті 2.7. Додаткового договору № 1 від 26.03.2018 до Кредитного договору сторони обумовили, що за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим Договором. При нарахуванні та сплаті процентів за користування Кредитом сторони повинні керуватись наступним:

2.7.1. Процентна ставка є фіксованою та нараховується і сплачується в розмірах:

Розмір процентної ставкиПідстави застосування відповідного розміру процентної ставки 2.7.1.1. 1) 18,3 % процентів річнихзастосовується за відсутності підстав для застосування розміру процентної ставки, зазначеного в пп. 2.7.1.2. (за умови, що Німецько-український фонд (НУФ) не здійснив дострокового відкликання коштів, наданих Банку в рамках Програми) або 2) 19,3 % процентів річнихзастосовується за відсутності підстав для застосування розміру процентної ставки, зазначеного в пп. 2.7.1.2. цього Договору (у випадку дострокового відкликання НУФ наданих Банку в рамках програми коштів) 2.7.1.2. 21,3 % процентів річнихзастосовується за наявності порушення Позичальником зобов`язання, встановленого пунктом 5.3.7. цього Договору

Згідно пункту 5.3.7. Кредитного Договору Позичальник зобов`язаний починаючи з першого числа другого календарного місяця від дати укладення цього Договору забезпечити щоквартальне надходження грошових коштів на поточні рахунки, відкриті в Банку, в обсязі не менше 100,0 (сто) відсотків від загальної суми надходжень грошових коштів на всі поточні рахунки Позичальника, відкриті в Банку та інших банках України в такому кварталі, що визначаються виходячи з даних щоквартальних довідок всіх обслуговуючих банків Позичальника.

Водночас, у пункті 2.7.6. Кредитного договору сторони погодили, що проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт на основну суму боргу та за строк фактичного користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту включно, та до повного погашення основної суми боргу за цим Договором.

У пункті 2.7.7. Кредитного договору сторони визначили наступний порядок сплати процентів:

-нараховані за період з дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день погашення Позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням пп. 2.7.8. цього Договору) сплачуються Позичальником не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, а в разі розірвання цього Договору або настання остаточного терміну повернення Кредиту - одночасно з погашенням всієї основної суми боргу. Перший раз Позичальник сплачує проценти не пізніше 10.03.2018.

При цьому в пункті 10.6. Кредитного договору зазначено, що договір діє до повного виконання зобов`язань позичальника по цьому договору.

Отже виходячи з умов Кредитного договору від 26.03.2018 № 293 проценти нараховуються позивачем, та, відповідно, сплачуються відповідачем-1 до дня фактичного повернення кредиту.

Колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначає, що у даній справі сторонами у пункті 2.7.6 Кредитного договору з урахуванням принципу свободи договору (статті 6, 627 Цивільного кодексу України) передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом 2 частини першої статті 1048 ЦК України, допускає нарахування Банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.

Подібний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 грудня 2018 року справа № 913/11/18.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши в ході апеляційного розгляду справи розрахунки позивача по нарахованим процентам, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок місцевого господарського суду про правомірність та доведеність позовних вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за простроченими нарахованими процентами за користування кредитом у розмірі 59603,66 грн. та заборгованості за нарахованими процентами за користування основною сумою боргу у розмірі 12235,73 грн.

В свою чергу, розглядаючи вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів пені за прострочення сплати основної суми боргу в розмірі 21475,47 грн. та процентів за користування основною сумою боргу у розмірі 5146,62 грн. згідно наданого до позову розрахунку, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість, з чим повністю колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. Кредитного договору сторони передбачили, що у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником взятих на себе зобов`язань, передбачених цим Договором, Банк має право застосувати до Позичальника штрафні санкції за порушення Позичальником строків виконання зобов`язання щодо погашення основної суми боргу та/або сплати комісійних винагород та/або процентів за користування кредитом - пеню на користь Банку, яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення платежу, за кожен день прострочення.

Крім того, пунктом 7.4. Кредитного договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим договором, здійснюється до повного виконання відповідного зобов`язання, встановленого цим договором та не припиняється через шість місяців від дня, коли таке зобов`язання мало бути ним виконано.

Також, у пункті 2.2. Договору поруки визначено, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку, визначеному Кредитним договором.

Згідно пункту 1.1. Договору поруки визначено, що термін зобов`язання у даному договорі використовується у такому значенні: зобов`язання боржника, що випливають з кредитного договору, в тому числі, але не виключно: сплатити на користь кредитора штрафні санкції, у випадку неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором, а також інші платежі, що підлягають сплаті згідно умов кредитного договору.

Виходячи зі змісту статті 229 Господарського кодексу України та статті 611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення грошового зобов`язання є стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені).

Згідно статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина шоста статті 231 Господарського кодексу України).

Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (частина друга статті 343 Цивільного кодексу України).

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені, судом апеляційної інстанції встановлено його арифметичну та методологічну вірність, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення пені за прострочення сплати основної суми боргу та процентів за користування основною сумою боргу у загальному розмірі 26622,09 грн. обґрунтовано задоволена судом першої інстанції.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги порушення відповідачем графіку оплати основної суми кредиту та відсотків за кредитом та перевіривши відповідність наданого позивачем розрахунку вимогам чинного законодавства, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо правомірності позовних вимог позивача в частині солідарного стягнення з відповідачів 1843,21 грн. 3% річних за прострочення сплати основної суми боргу, 495,73 грн. 3% річних за прострочення сплати процентів за користування основною сумою боргу, 1566,85 грн. інфляційних втрат по простроченій основній сумі боргу, 727,17 грн. інфляційних втрат по простроченим процентам та користуванню основною сумою боргу.

Підсумовуючи все вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскільки позивач довів належними, допустимими та достовірними доказами наявність заборгованості ТОВ ТБ Спецмаш за Кредитним договором у розмірі, вказаному у розрахунку, тому позовні вимоги про солідарне її стягнення з відповідачів у даній справі обґрунтовано задоволені місцевим господарським судом у повному обсязі.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, оскільки суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм чинного законодавства, у зв`язку із чим підстав для скасування вмотивованого рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2019 у справі № 922/533/19, суд апеляційної інстанції не вбачає.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги відповідача-1 без задоволення судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Спецмаш , м. Дергачі, Харківська область на рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2019 у справі № 922/533/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2019 у справі № 922/533/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20.12.2019.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко