Рішення

від 08.07.2019 по справі 913/192/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

08 липня 2019 року Справа № 913/192/19

м. Харків Провадження №17/913/192/19

Господарський суд Луганської області у складі судді Фонової О.С., розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Промресурси , м. Суми

до відповідача Приватного акціонерного товариства Сталь , м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 1265959, 13 грн.

Секретар судового засідання Рвачов О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача - Переверзев І.В., адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2510 від 15.05.2012, довіреність № 34/02 від 03.03.2019;

від відповідача - Комісаренко А.В., адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №5189 від 29.08.2012, довіреність б/н від 01.07.2019.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Промресурси (позивач у справі) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою № б/н від 01.04.2019 до Приватного акціонерного товариства Сталь (відповідач у справі) про стягнення 1265959, 13 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки б/н від 11.06.2018 (далі - Договір) він здійснив попередню оплату на загальну суму 10139280,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.

Однак, відповідач здійснив часткову поставку на загальну суму 8970180,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані повноважними представниками сторін. У зв`язку з частковим неотриманням позивачем товару та неповерненням грошових коштів, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача переплати у сумі 1169100,00 грн.

Оскільки відповідачем порушені строки поставки, на підставі п. 10.1 Договору, позивач нарахував та пред`явив до стягнення пеню в сумі 96859,13 грн, згідно з наданим позивачем розрахунком.

Ухвалою суду від 09.04.2019 відкрито провадження у справі № 913/192/19, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

10.05.2019 до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив від 08.05.2019 б/н на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні повністю, з огляду на те, що згідно з умовами Договору право позивача вимагати передання йому товару виникає виключно з моменту повної 100 % оплати вартості всієї партії товару, до цього моменту у відповідача відсутній обов`язок здійснювати поставку товару, а відтак відсутнє прострочення передання такого товару. Водночас, з платіжних доручень №182 від 12.06.2018, №220 від 10.07.2018, №245 від 20.07.2018 та №272 від 06.08.2018 вбачається сплата вартості партії товару, вказаної у Специфікації № 1 від 11.06.2019 на загальну суму 3801600,00 грн. З платіжних доручень №284 від 16.08.2018, №302 від 28.08.2018 та №329 від 18.09.2018 вбачається часткова сплата вартості партії товару, вказаної у Специфікації № 2 від 05.09.2018, сплачено суму 2901600,00 грн при вартості товару 2914560,00 грн. З платіжних доручень №356 від 27.09.2018, №377 від 19.10.2018 та №457 від 18.12.2018 вбачається сплата позивачем залишку вартості партії товару, вказаної у Специфікації № 2 від 05.09.2018 у розмірі 12960,00 грн та частково сплата вартості партії товару, вказаної у Специфікації №3 від 24.09.2018, сплачено суму 3423120,00 грн при вартості товару 4003200,00 грн. Отже, партія товару, вказана у Специфікації №3 від 24.09.2018 у повному обсязі позивачем оплачена не була, тому правові підстави для задоволення вимоги про повернення коштів, сплачених позивачем в якості часткової передплати вартості товару та пені за несвоєчасну поставку товару відсутні.

Крім того, відповідач зазначив, що долучені до позовної заяви документи не містять обов`язкового реквізиту, а саме дати засвідчення тотожності копій оригіналів документів згідно з п.5.27 ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55, у зв`язку з чим, відсутні належно оформлені докази, які б підтверджували обставини, на які посилається позивач.

Як вказує відповідач, відповідно до п.2.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою НБУ від 21.01.2004 №22, примірник розрахункового документа, реєстр платіжних вимог, які залишаються в банку, мають містити підписи/підпис відповідальних/відповідальної осіб/особи, зразки підписів яких/якої заявлені банку в картці із зразками підписів. З копій платіжних доручень, які додані позивачем до позовної заяви в якості доказів оплати коштів відповідачу, такий обов`язковий реквізит, як підпис відповідальної особи банку, відсутній, тому вказані докази не можуть бути допустимими доказами в розумінні ст.77 ГПК України.

13.06.2019 до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н б/д, в якій останній заперечив проти тверджень відповідача щодо відсутності обов`язку здійснювати поставку товару, вказаного у Специфікації № 3 від 24.09.2018, відповідач поставив частково товар зі Специфікації № 3 від 24.09.2018, чим підтвердив свій обов`язок щодо поставки товарів.

Крім того, позивач вказує, що відповідач помилково вважає, що партією товару є товар в асортименті і кількості, вказаний в конкретній Специфікації і що це вбачається з наведених положень Договору. Водночас, позивач вважає, що партією товару є кількість товару визначена у видатковій накладній.

Позивач також вважає, що доводи відповідача щодо права не поставляти товар, оскільки позивачем недоплачено частину товару зі Специфікації № 3, є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на те, що Договір не містить умов щодо повної передплати товару згідно до Специфікацій, натомість передбачає передплату товару за окремі партії поставки (п.5.1 Договору).

Позивач повідомив, що керівник ТОВ Торговий дім Промресурси не має обмежень повноважень, що підтверджується Статутом Товариства.

Також, як вказує позивач, долучені до позовної заяви копії документів засвідчені згідно до вимог Національного стандарту України ...Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003 , затвердженим Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.03 №55, що підтверджується наявністю їх в матеріалах справи.

Позивач також зазначив, що твердження відповідача щодо відсутності підпису відповідальної особи банку на копіях платіжних доручень, доданих позивачем в якості доказу сплати коштів відповідачу, спростовуються належно завіреними платіжними дорученнями з підписом відповідальної особи банку, які є наявними в матеріалах справи.

18.06.2019 до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по суті спору від 12.06.2019 б/н, в яких останній просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з огляду на таке.

Відповідач зазначив, що невиконання ним свого обов`язку щодо поставки товару сталося внаслідок прострочення позивачем щодо перерахування 100 % попередньої оплати за партію товару відповідно до Специфікацій до договору поставки, а тому відсутні підстави для стягнення пені, передбаченої п. 10.1.

Ухвалою суду від 18.06.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 08.07.2019.

01.07.2019 до початку розгляду справи по суті до відділу документального забезпечення суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по суті спору від 25.06.2019 б/н, в яких останній зазначив, зокрема, що 03.09.2018 не виконавши до кінця поставку передплаченої партії товару за Специфікацією №1 від 11.06.2018 (згідно до рахунку №202 від 11.06.2018) та за Специфікацією №2 від 05.09.2018 (згідно до рахунку №230 від 27.08.2018), відповідач відправив на адресу позивача лист (вих № 14) щодо збільшення вартості на продукцію, вказану у Специфікаціях. Позивач не погодився з вказаною ціною та запропонував іншу ціну.(лист № 2/55-157 від 11.09.2018), на що відповідач відповів незгодою та відправив рахунок на сплату з новими цінами (рахунок №236 від 17.09.2018). Позивач погодився, оскільки мав необхідність в даному товарі, тому сплатив 18.09.2018 (платіжне доручення №329 від 18.09.2018) за наступну партію товару вже за новою, більш вищою ціною, ніж вказано в Специфікаціях № 1 та № 2, хоча на той час відповідач так і не допоставив товар вже передплачений раніше (рахунки № 202 та №230).

Представник позивача вказує, що 27.09.2018 позивач сплатив повну передплату за партію товару (платіжне доручення № 356) та отримав лише частину, а саме: упор передній та упор задній у кількості по 52 штуки замість 120 шт. За рахунком № 258 від 18.12.2018 було здійснено передплату за 172 штуки упорів задніх та 172 штуки упорів передніх для того, щоб разом з урахуванням попереднього боргу у кількості 68 штук кожного виду товару вийшла кількість по 240 штук (тобто 2 партії товару). 30.10.2018 заборгованість за рахунком № 236 від 17.09.2018 (платіжне доручення № 356) була закрита, але виникла інша за рахунком № 258 від 18.12.2018 (було недопоставлено 99 штук упорів передніх та 79 штук упорів задніх). Також залишився недопоставленим Товар за Специфікацією № 2 (за рахунком № 230 від 27.08.2018). Продукція за рахунком № 202 від 11.06.2018 була поставлена 26.12.2018. Отже, на підставі вищенаведеного, станом на дату складання додаткових пояснень по суті спору борг відповідача перед позивачем складає: 1) упор передній, УП-1, креслення ЧУ 5.07.192 у кількості 151 шт.; 2) упор задній , УЗ-1, креслення ЧУ 5.07.193 у кількості 131 шт., що у грошовому еквіваленті дорівнює 1169100,00 грн.

05.07.2019 до початку розгляду справи по суті до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив від 03.07.2019 б/н, в яких останній просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі зазначивши, зокрема, що часткова поставка відповідачем товару за Специфікацією № 3 від 24.09.2018 не є підтвердженням обов`язку відповідача поставити решту товару, якщо позивач попередньо не оплатив 100% вартості всієї партії товару, вказаної в Специфікації № 3 від 24.09.2018; на кожну партію товару складалася окрема Специфікація, в тому числі і Специфікація № 3 від 24.09.2018; рахунки на оплату не засвідчують фактичну поставку товару і не містять номера відвантажувального документа; відповідач передав позивачу меншу кількість товару не через те, що він порушив умови Договору, а через порушення позивачем умов Договору щодо 100% попередньої оплати за партію товару, тому позивач не має права вимагати повернення сплаченої грошової суми.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши представників сторін, що прибули в судове засідання, господарський суд встановив таке.

20.06.2018 між Приватним акціонерним товариством Сталь , як Продавцем (відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Промресурси , як Покупцем (позивач у справі) було укладено Договір.

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов`язався поставити і передати у власність Покупця товар, відповідно до Специфікацій на кожну поставку, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити за поставлену продукцію на умовах даного Договору.

У п.2.3 Договору сторони передбачили, що прийом товару здійснюється Покупцем за наявності товарно-супровідних документів: видаткової накладної на кожну партію товару, рахунку-фактури, сертифікату або паспорту якості - у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.1965 Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю та Інструкції № П-7 від 25.04.1966 Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю .

Кількість та асортимент товару передбачається у Специфікаціях до Договору, які є його невід`ємною частиною (п.3.1 Договору).

Згідно з п.5.1 Договору, Продавець надає у розпорядження Покупцю продукцію, протягом 20 днів з моменту 100 % попередньої сплати Покупцем за партію товару на розрахунковий рахунок Продавця.

У п.5.3 Договору сторони визначили, що датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару.

Представник Покупця при прийнятті товару зобов`язаний звірити відповідність, кількість і асортимент товару, вказаного в рахунку-фактурі і/або накладній, розписатися за отримання товару та видати Продавцю доручення на отримання даної партії товару (п.5.4 Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору, Продавець сплачує товар за ціною, вказаною у рахунку-фактурі і в Специфікаціях на кожну партію товару.

Згідно з п.7.2 Договору, Покупець здійснює оплату товару згідно перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця: 100 % передплата за кожну партію продукції.

Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної (п.7.3 Договору).

У п.10.1 Договору сторони встановили, що у випадку прострочення поставки товару, згідно з умовами даного договору, Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який стягується пеня за кожен день прострочення.

Згідно з п.14.2 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 13.03.2019, термін дії договору з моменту підписання до 31.12.2019, а в частині розрахунків за поставлену продукцію до повного розрахунку.

11.06.2018 між сторонами за Договором було підписано Специфікацію №1 від 11.06.2018 на загальну суму 3801600,00 грн, а саме: упор задній, крес. ЧУ 5.07.0193, 480 шт. за ціною за одиницю без ПДВ - 2700,00 грн та упор передній, крес. ЧУ 5.07.0192, 480 шт. за ціною за одиницю без ПДВ - 3900,00 грн, в якій у п.1 сторони визначили, що Продавець надає у розпорядження Покупцю продукцію протягом 20 днів з моменту 100 % попередньої сплати Покупцем за партію товару на розрахунковий рахунок Продавця (а.с.21).

05.09.2018 між сторонами за Договором було підписано Специфікацію №2 від 05.09.2018 на загальну суму 2914560,00 грн, а саме: упор задній, крес. ЧУ 5.07.0193, 368 шт. за ціною за одиницю без ПДВ - 2700,00 грн та упор передній, крес. ЧУ 5.07.0192, 368 шт. за ціною за одиницю без ПДВ - 3900,00 грн, в якій у п.1 визначили, що Продавець надає у розпорядження Покупцю продукцію, протягом 20 днів з моменту 100 % попередньої сплати Покупцем за партію товару на розрахунковий рахунок Продавця (а.с.22).

24.09.2018 між сторонами за Договором було підписано Специфікацію №3 від 24.09.2018 на загальну суму 4003200,00 грн, а саме: упор задній, крес. ЧУ 5.07.0193, 480 шт. за ціною за одиницю без ПДВ - 2850,00 грн та упор передній, крес. ЧУ 5.07.0192, 480 шт. за ціною за одиницю без ПДВ - 4100,00 грн, в якій у п.1 визначили, що Продавець надає у розпорядження Покупцю продукцію, протягом 20 днів з моменту 100 % попередньої сплати Покупцем за партію товару на розрахунковий рахунок Продавця (а.с.23);

Відповідачем було виставлено наступні рахунки на оплату, які були сплачені позивачем, а саме:

- 11.06.2018 відповідач виставив позивачу рахунок № 202 на оплату продукції за ціною: упор передній - 3900,00 грн за 1 шт. без ПДВ, упор задній - 2700,00 грн за 1 шт. без ПДВ, на загальну суму 950400,00 грн (а.с.98), який позивачем було сплачено 12.06.2018 у сумі 950400,00 грн, про що свідчить платіжне доручення, на якому є відмітка банківської установи про зарахування коштів(а.с.44);

- 18.06.2018 відповідач виставив позивачу рахунок № 207 на оплату продукції за ціною: упор передній - 3900,00 грн за 1 шт. без ПДВ, упор задній - 2700,00 грн за 1 шт. без ПДВ, на загальну суму 950400,00 грн (а.с.99), який позивачем було сплачено 10.07.2018 у сумі 950400,00 грн, про що свідчить платіжне доручення, на якому є відмітка банківської установи про зарахування коштів (а.с.45);

- 16.07.2018 відповідач виставив позивачу рахунок № 218 на оплату продукції за ціною: упор передній - 3900,00 грн за 1 шт. без ПДВ, упор задній - 2700,00 грн за 1 шт. без ПДВ, на загальну суму 950400,00 грн (а.с.100), який позивачем було сплачено 20.07.2018 у сумі 950400,00 грн, про що свідчить платіжне доручення, на якому є відмітка банківської установи про зарахування коштів (а.с.46);

- 31.07.2018 відповідач виставив позивачу рахунок № 222 на оплату продукції за ціною: упор передній - 3900,00 грн за 1 шт. без ПДВ, упор задній - 2700,00 грн за 1 шт. без ПДВ, на загальну суму 950400,00 грн (а.с.101), який позивачем було сплачено 06.08.2018 у сумі 950400,00 грн, про що свідчить платіжне доручення на якому є відмітка банківської установи про зарахування (а.с.47).

- 15.08.2018 відповідач виставив позивачу рахунок № 225 на оплату продукції за ціною: упор передній - 3900,00 грн за 1 шт. без ПДВ, упор задній - 2700,00 грн за 1 шт. без ПДВ, на загальну суму 950400,00 грн (а.с.102), який позивачем було сплачено 16.08.2018 у сумі 950400,00 грн, про що свідчить платіжне доручення на якому є відмітка банківської установи про зарахування (а.с.48);

- 27.08.2018 відповідач виставив позивачу рахунок № 230 на оплату продукції за ціною: упор передній - 3900,00 грн за 1 шт. без ПДВ, упор задній - 2700,00 грн за 1 шт. без ПДВ, на загальну суму 950400,00 грн (а.с.103), який позивачем було сплачено 28.08.2018 у сумі 950400,00 грн, про що свідчить платіжне доручення на якому є відмітка банківської установи про зарахування (а.с.49);

- 17.09.2018 відповідач виставив позивачу рахунок № 236 на оплату продукції за ціною: упор передній - 4100,00 грн за 1 шт. без ПДВ, упор задній - 2850,00 грн за 1 шт. без ПДВ, на загальну суму 4003200,00 грн (а.с.104), який позивачем було сплачено 18.09.2018 у сумі 1000800,00 грн, 27.09.2018 у сумі 1000800,00 грн та 19.10.2018 у сумі 1000800,00 грн, про що свідчать платіжні доручення на яких є відмітка банківської установи про зарахування (а.с.50-52).

- 18.12.2018 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № 258 на оплату продукції за ціною: упор передній - 4100,00 грн за 1 шт. без ПДВ, упор задній - 2850,00 грн за 1 шт. без ПДВ, на загальну суму 1434480,00 грн (а.с.105), який позивачем було сплачено 18.12.2018 у сумі 1434480,00 грн, про що свідчить платіжне доручення, де є відмітка банківської установи про зарахування (а.с.53).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на виконання умов Договору поставив позивачеві товар у період з 12.07.2018 по 26.12.2018 на загальну суму 8970180,00 грн за видатковими накладними (а.с.32-43).

Так, межах Специфікації № 1 позивач сплатив 3801600,00 грн, а відповідач поставив позивачеві товар за ціною, вказаною в цій специфікації: упор передній - 3900,00 грн за 1 шт. без ПДВ, упор задній - 2700,00 грн за 1 шт. без ПДВ, в кількості упор задній - 480 шт., упор передній - 480 шт., зокрема:

- №120718002 від 12.07.2018 на суму 411840,00 грн, кількістю упор задній - 52 шт., упор передній - 52 шт.;

- №230718001 від 23.07.2018 на суму 950400,00 грн, кількістю упор задній - 120 шт., упор передній - 120 шт.;

- №130818001 від 13.08.2018 на суму 950400,00 грн, кількістю упор задній - 120 шт., упор передній - 120 шт.;

- №300818001 від 30.08.2018 на суму 950400,00 грн, кількістю упор задній - 120 шт., упор передній - 120 шт.;

- з видаткової накладної №50918001 від 05.09.2018 частково на суму 538560 грн, кількістю упор задній - 68 шт., упор передній - 68 шт.

Таким чином, товар за Специфікацією № 1 було повністю передплачено та поставлено.

В межах Специфікації № 2 позивач сплатив 1900800,00 грн., а відповідач поставив позивачеві товар за ціною, вказаною в цій специфікації: упор передній - 3900,00 грн за 1 шт. без ПДВ, упор задній - 2700,00 грн за 1 шт. без ПДВ, в кількості упор задній - 188 шт., упор передній - 188 шт. на загальну суму 1488960,00 грн , зокрема:

- з видаткової накладної №50918001 від 05.09.2018 частково на суму 411840,00 грн, кількістю упор задній - 52 шт., упор передній - 52 шт.;

- №280918001 від 28.09.2018 на суму 538560,00 грн, кількістю упор задній - 68 шт., упор передній - 68 шт.;

- №261218002 від 26.12.2018 на суму 538560,00 грн., кількістю упор задній - 68 шт., упор передній - 68 шт.

Не поставлено за Специфікацією № 2 було товару на загальну суму - 411840,00 грн.

В межах Специфікації № 3 позивач сплатив 4436880,00 грн, а відповідач поставив позивачеві товар за ціною, вказаною в цій специфікації: упор передній - 4100,00 грн за 1 шт. без ПДВ, упор задній - 2850,00 грн за 1 шт. без ПДВ, в кількості упор задній - 453 шт., упор передній - 433 шт., на загальну суму 3679620,00 грн, зокрема:

№240918001 від 24.09.2018 на суму 1000800,00 грн, кількістю упор задній - 120 шт., упор передній - 120 шт.;

№280918002 від 28.09.2018 на суму 433680,00 грн, кількістю упор задній - 52 шт., упор передній - 52 шт.;

- №101018001 від 10.10.2018 на суму 1000800,00 грн, кількістю упор задній - 120 шт., упор передній - 120 шт.;

- №301018001 від 30.10.2018 на суму 1000800,00 грн, кількістю упор задній - 120 шт., упор передній - 120 шт.;

- №261218001 від 26.12.2018 на суму 243540,00 грн, кількістю упор задній - 41 шт., упор передній - 21 шт.;

Не поставлено за Специфікацією № 3 було товар на загальну суму 757260,00 грн.

Оскільки відповідач повністю не поставив позивачу оплачений товар, 07.03.2019 позивачем на адресу відповідача була направлена досудова - вимогу №б/н від 01.03.2019 з вимогою сплатити пеню згідно з п.10.1 Договору, та поставити товар: упор передній, крес. ЧУ 5.07.0192, 151 шт. (99 шт. за ціною за одиницю без ПДВ - 4100,00 грн та 52 шт. за ціною за одиницю без ПДВ - 3900,00 грн) та упор задній, крес. ЧУ 5.07.0193, 131 шт. (79 шт. за ціною за одиницю без ПДВ - 2850,00 грн та 52 шт. за ціною за одиницю без ПДВ - 2700,00 грн) або повернути грошові кошти, перераховані на рахунок відповідача, у сумі 1169100,00 грн, яка отримана відповідачем 13.02.2017 (а.с.26-28).

Відповідач, посилаючись на тяжке економічне становище, зобов`язався поставити частину товару не пізніше 29.03.2019 (листи від 05.03.2019 №4 та від 12.03.2019 №11 - а.с.29,30).

У зв`язку з неотриманням позивачем товару та неповерненням грошових коштів, позивач звернувся до суду з вимогою про стягненням з відповідача перерахованих раніше грошових коштів у сумі 1169100,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 96859,13 грн за період з 08.01.2019 по 01.04.2019.

Відповідач з позовними вимогами не погодився в повному обсязі, з підстав викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши представників сторін, що прибули в судове засідання, суд дійшов висновку про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Відповідно до ст. 712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 2 ст. 712 ЦК та ч.6 ст.265 ГК України).

В силу приписів ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З пункту 5.1 Договору вбачається, що відповідач повинен був здійснити постачання товару протягом 20 днів з моменту 100% передплати позивачем за партію товару.

Платіжним дорученням № 302 від 28.08.2009 позивач сплатив 950400,00 грн, однак відповідач згідно з видатковою накладною № 280918001 від 28.09.2018 поставив товар на суму 538560,00 грн, тому на суму 411840,00 грн відбулось прострочення виконання зобов`язання з поставки товару з 18.09.2018.

Також платіжним дорученням № 457 від 18.12.2018 позивач сплатив 1434480,00 грн, однак, відповідач згідно з видатковими накладними № 301018001 від 30.10.2018 та № 261218001 від 26.12.2018 поставив товар на суму 433680,00 грн та 243540,00 грн відповідно, тому на суму 757260,00 грн відбулось прострочення виконання зобов`язання з поставки товару з 08.01.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару на суму 1169100,00грн. не виконав, оплачений товар позивачу на цю суму не поставив.

Частиною 2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з досудовою вимогою, в якій вимагав передання оплаченого товару від продавця або повернення суми попередньої оплати (а.с.26-28). Оскільки товар подавлено не було, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення сплаченої передплати.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач станом на час звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи поставив позивачу товар, за який було проведено попередню оплату, а також відсутні докази повернення суми попередньої оплати.

З огляду на встановлені факти та враховуючи те, що відповідач не поставив позивачу товар, не повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати в розмірі 1169100,00 грн, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо примусового стягнення з відповідача 1169100,00 грн попередньої оплати є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Водночас, суд звертає увагу, що відомості, вказані позивачем у зведеній таблиці передплат та поставок за Договором, не відповідають матеріалам справи, так як ним помилково віднесено поставку за видатковою накладною № 240918001 від 24.09.2018 до поставок за Специфікацією № 2, оскільки у вказаній накладній постачання відбувалось за іншою ціною, ніж визначена у Специфікації № 2, а саме, упор передній за ціною 4100,00 грн за 1 шт. без ПДВ, упор задній - 2850,00 грн за 1 шт. без ПДВ.

Позивачем також помилково було віднесено поставку за видатковою накладною № 261218002 від 26.12.2018 до поставок за Специфікацією № 1, оскільки її слід було віднести до Специфікації № 2 з огляду на дату поставки та наявність більш ранніх поставок за аналогічною ціною.

Однак, зазначене не впливає на обґрунтованість позовних вимог, так як з матеріалів справи та доданих доказів вбачається борг відповідача в сумі 1169100,00 грн., про підстави виникнення якого судом детально зазначено вище.

Також суд звертає увагу на безпідставність тверджень відповідача щодо нездійснення 100% оплати за партію товару позивачем, як це встановлено умовами договору, а тому відсутністю обов`язку щодо поставки товару, так як партія товару визначається в специфікації.

Так, відповідно до підпункту 5.1.6 пункту 5.1 розділу 5 ДСТУ 3993-2000 Товарознавство. Термін та визначення партія товару - це визначена кількість товарів одного чи декількох найменувань закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом .

Крім того, у п.2.3 Договору встановлено, що прийом товару здійснюється Покупцем при наявності товарно-супровідних документів: видаткової накладної на кожну партію товару , рахунку-фактури, сертифікату або паспорту якості - у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.1965 Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю та Інструкції № П-7 від 25.04.1966 Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю .

Представник Покупця при прийнятті товару зобов`язаний звірити відповідність, кількість і асортимент товару, вказаного в рахунку-фактурі і/або накладній, розписатися за отримання товару та видати Продавцю доручення на отримання даної партії товару (п.5.4 Договору).

Отже, з пунктів 2.3, 5.4 Договору вбачається, що під партією товару все ж таки розуміється кількість товару, визначена у видатковій накладній, рахунку-фактурі, а не Специфікації, як помилково зазначає відповідач. Крім того, рахунки на оплату товару виставлялись відповідачем не на повну його кількість, вказану у Специфікаціях, а на меншу кількість товару, який повністю було передплачено позивачем.

Стосовно зауважень відповідача щодо вартості угоди та статутного фонду позивача, суд зазначає, що розмір статутного фонду жодним чином не впливає на вартість угод, які укладаються під час господарської діяльності юридичної особи. Крім того, будь-які обмеження керівника позивача щодо розміру укладених угод в його Статуті відсутні.

Також, оскільки відповідачем порушені строки поставки, на підставі п. 10.1 Договору, позивач нарахував та пред`явив до стягнення пеню в сумі 96859,13 грн за період з 08.01.2019 по 01.04.2019. Відносно цієї вимоги суд зазначає таке.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з абзацом 3 пункту 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Водночас, у п.10.1 Договору встановлено, що у випадку прострочення поставки товару, згідно з умовами даного договору, Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який стягується пеня за кожен день прострочення.

Від якої суми обраховується пеня, в Договорі не визначено, тобто відсутня база її нарахування, а приписами чинного законодавства не передбачено обов`язок та умови її сплати за порушення зобов`язання з поставки товару, що з огляду на п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013, зумовлює відмову в стягненні пені у сумі 96859,13 грн.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 1169100,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати, відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись п.2 ч.1 ст.129, ст.ст. 232-233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України , суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Сталь , вул. Енергетиків, 54, м. Сєвєродонецьк, Луганської області, 93404, ідентифікаційний код 13386478, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Промресурси , вул. Воєводіна, 4, корп. А-2, кімн. 23 м. Суми 40007, ідентифікаційний код 40958162, грошові кошти в сумі 1169100,00 грн, судовий збір в сумі 17536,50 грн.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні 08.07.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.07.2019.

Суддя О.С. Фонова