Рішення

від 10.07.2019 по справі 910/6379/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2019Справа № 910/6379/19

Господарський суд міста Києва у складі:

судді: за участю секретаря:Данилової М.В. Бордунової К.Е.

за участю представників сторін: Представники сторін: від позивача, Кравчук О.М., , ; від відповідача, Петруньок І.В., , адвокат; вільний слухач, ОСОБА_3

за позовомФізичної особи - підприємця Кравчука Олега Михайловича

до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача проТовариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Пластик - Україна Приватне акціонерне товариство Завод пластмас відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок залиття орендованого приміщення, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17 травня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Фізичної особи - підприємця Кравчука Олега Михайловича (позивач) надійшла позовна заява б/н від 16.05.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Пластик - Україна (відповідач) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок залиття орендованого приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір № 39 від 01.12.2017 року, предметом якого є суборенда приміщення, проте орендоване приміщення було неодноразово залито, звідси, майно позивача було пошкоджено. Тому, враховуючи відмови відповідача на звернення позивача щодо складання актів про залиття та відшкодування витрат, позивач був вимушений звернутися до суду для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок залиття орендованого приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/6379/19 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 12.06.2019 року.

29 травня 2019 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Пластик - Україна надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують повноваження представника відповідача.

05 червня 2019 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Пластик - Україна надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач звернувся до суду з проханням відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 12.06.2019 року оголошувалась перерва на 26.06.2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні 26.06.2019 року надав пояснення по справі та звернувся до суду з клопотання про допуск в зал судового засідання двох свідків для дачі пояснень по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.06.2019 року надав пояснення по справі, заперечував щодо клопотання позивача про допуск в зал судового засідання двох свідків для дачі пояснень по справі та подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Суд, в судовому засіданні 26.06.2019 року, вирішив на місці, відмовити в задоволенні клопотання позивача про допуск в зал судового засідання двох свідків для дачі пояснень по справі та залучити до участі у справі в якості третьої особи - Приватне акціонерне товариство Завод пластмас .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство Завод пластмас (код ЄДРПОУ: 04593190; 04074, м. Київ, вул.. Шахтарська, будинок 5). Розгляд справи № 910/6379/19 відкладено на 10.07.2019 року.

05 липня 2019 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Пластик - Україна надійшли додаткові пояснення, у яких Відповічач проти позову заперечував.

08 липня 2019 року через відділ діловодства суду від ПрАТ Завод пластмас надійшли пояснення на позовну заяву, у яких ПрАТ Завод пластмас стверджує, що Відповідач є відповідальним за спричинення шкоди Позивачу.

В судовому засіданні 10.07.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.12.2017 року між Фізичною особою - підприємцем Кравчуком Олегом Михайловичем (Позивач/Суборендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Пластик - Україна (Відповідач/Суборендодавець) було укладено договір №39, предметом якого є суборенда приміщення площею 9,7 м. кв, яке знаходиться в м . Києві по вул. Шахтарській, 5 , літера А .

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що 04.12.2018 року та 16.12.2018 року відбулось залиття орендованого приміщення, внаслідок чого було пошкоджено майно Позивача, що знаходилось у вказаному приміщенні.

Позивачем 12.12.2018 року було складено акт про залиття суборендованого приміщення , що відбулось 04.12.2018 року та 17.12.2018 року було складено акт про залиття суборендованого приміщення, що відбулось 16.12.2018 року.

У вказаних актах зазначено, що причиною залиття, зі слів представника ТОВ Торговий Дім Пластик-Україна , є прорив труби на другому поверсі вказаного приміщення, внаслідок чого ФОП Кравчук О.М. зазнав збитків.

Позивачем також було проведено експертизу ринкової вартості прямих матеріальних збитків.

Відповідно до висновку, ринкова вартість прямих матеріальних збитків, нанесених власнику майна, що знаходиться за адресою - місто Київ, вулиця Шахтарська, буд. 5, приміщення літера А , 1 поверх , кімната 29 , внаслідок залиття, становить 86 204 грн. (Вісімдесят шість тисяч двісті чотири грн.), що еквівалентно 3 096 дол. С11ІА (Три тисячі дев`яносто шість дол. США) по курсу НБУ - 1 дол. США = 27,847943 грн.

Відповідно до акту приймання передачі наданих послуг від 10.01.2019 року вартість експертного дослідження становить 2 700 грн.

Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідачем належними та допустимими доказами висновок експерта спростовано не було.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Згідно із частиною першою ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Загальні засади та правила відшкодування збитків (майнової шкоди) у позадоговірних відносинах визначені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). 3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди, а відсутність хоча б одного з цих елементів, відповідно, виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Суд звертається до правових позицій, викладених в пункті 4.2.4 постанови Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 922/2187/16.

Суб`єктом відшкодування шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України є особа, яка її завдала. Частина 2 статті 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору; внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди;.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини 2 статті 24 цього Закону балансоутримувач зобов`язаний забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Згідно з пунктами 1, 7, 8 частини 2 статті 25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" управитель зобов`язаний: 1) забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; 7) здійснювати огляд основних конструктивних елементів, огороджуючих конструкцій будинків і споруд, інженерних мереж, об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях (зовнішніх та внутрішньобудинкових систем, під`їзних шляхів і тротуарів), і складати відповідні акти; 8) забезпечувати здійснення профілактичних, поточних, капітальних та аварійних ремонтів відповідно до встановлених стандартами, нормативами, нормами і правилами вимог щодо строків та регламентів.

Матеріалами справи підтверджується, що власником приміщення площею 9,7 м. кв, яке знаходиться в м. Києві по вул. Шахтарській, 5, літера А є третя особа, а саме ПрАТ Завод пластмас .

01.12.2017 року між ПрАТ Завод пластмас (Орендодавець) та ТОВ Торговий дім Пластик-Україна (Орендар) укладено договір оренди №1. Відповідно до п. 4.2.8 Договору оренди від 01.12.2017 року, при виявлені аварійного стану сантехнічного, електротехнічного і іншого устаткування, водопровідних та електричних мереж Орендар повинен негойно проводити ремонті роботи.

Відповідно до п. 4.2.9 Договору оренди від 01.12.2017 року, Орендар повинен забезпечити контроль стану приміщень, що орендуються, стану сантехнічного, електротехнічного устаткування та обладнання, водопровідних та електричних мереж і умов їх експлуатації.

Відповідно до п. 10.8 Договору оренди від 01.12.2017 року, Орендар підтверджує шляхом підписання акта прийому передачі Орендованих приміщень, що перевірив стан приміщення, і комунікації і вважає його відповідним своїм вимогам і придатним для використання в цілях оренди. Орендар заявляє, що він надалі не пред`являтиме яких-небудь претензій до Орендодавця, пов`язаних із станом Орендованих приміщень, і комунікацій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідальним за стан водопровідних мереж, комунікацій приміщень, які здані в оренду є ТОВ Торговий дім Пластик-Україна .

Враховуючи викладене, встановлені судом обставини, за яких сталася аварія та Позивачу була завдана майнова шкода, а також те, що на Відповідача покладені функції балансоутримувача і управителя будинку, у якому сталася аварія, суд дійшов висновку, що суб`єктом відповідальності за завдану Позивачу майнову шкоду є Відповідач в силу наведених обов`язків стосовно забезпечення належної експлуатації та утримання майна, що перебуває на його балансі, зокрема внутрішньобудинкових мереж, та через їх неналежне виконання - внаслідок незабезпечення ним належного стану внутрішньобудинкової мережі.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2019 року у справі № 922/1153/16.

Відповідно до п. 5.10. Договору, збиток, заподіяний стороні невиконанням іншою стороною(неналежним виконанням) своїх зобов`язань за даним договором, відшкодовуються в розмірі визначеному відповідно до законодавства або згодою сторін. У кожному разі Суборендодавець відповідає за збиток, заподіяний Суборендарю, в розмірі не більше однієї місячної суборендної плати.

Згідно з ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється згідно з ст. 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими ст. 213 ЦК України.

Якщо правила встановленні ст. 213 ЦК України не дозволяють визначити зміст відповідної умови договору потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.05.2019 року у справі № 911/1366/18.

Суд дійшов висновку, що у даному випадку має бути використане тлумачення Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party). Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення Воловік проти України від 06.12.2007).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у даному випадку, збиток, заподіяний стороні невиконанням іншою стороною(неналежним виконанням) своїх зобов`язань за даним договором, відшкодовуються в розмірі визначеному відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що на Відповідача покладено обов`язок по відшкодуванню заподіяній Позивачу шкоди у повному обсязі, а саме у розмірі 86 204 грн.

Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Заявляючи вимогу про відшкодування майнової шкоди, позивач посилався на те, що внаслідок незаконних дій відповідача, йому завдано майнові збитки, оскільки він з 28 квітня 2016 року до 26 жовтня 2016 року не мав можливості здійснювати нотаріальні дії, пов`язані з реєстрацією нерухомості, що по своїй суті є вимогою про відшкодування упущеної вигоди.

Упущена вигода - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (пункт 2 частини другої статті 22 ЦК України).

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Необхідно довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи є наслідком такої протиправної поведінки.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на особу обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Враховуючи наведене, сума збитків, яку просив стягнути позивач на відшкодування майнової шкоди, обґрунтовується умовними припущеннями про можливість отримання ним доходу. Також позивачем не доведено, що неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що вимоги Позивача про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) з Відповідача не підлягає задоволенню.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з Відповідача грошових коштів, а саме: майнової шкоди у розмірі 86 204 грн.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, Експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Суд ще раз звертає увагу, що відповідно до акту приймання передачі наданих послуг від 10.01.2019 року вартість експертного дослідження становить 2 700 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 544,70 грн.. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Пластик - Україна (04074, м.Київ, вул. Шахтарська, буд. 5, код ЄДРПОУ 30441111)на користь Фізичної особи - підприємця Кравчука Олега Михайловича ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_1 ) грошові кошти, а саме : майнову шкоду у розмірі 86 204 грн. (вісімдесят шість тисяч двісті чотири грн.), 2 700 грн. судових витрат, пов`язаних з проведенням експертного дослідження та судовий збір у розмірі 1 544,70 грн. (тисяча п`ятсот сорок чотири грн. 70 коп.)

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 липня 2019р.

Суддя М.В. Данилова