Постанова

від 16.07.2019 по справі 552/2527/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/2527/19 Номер провадження 22-ц/814/1997/19Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Гальонкіна С.А.,

суддів: Кривчун Т.О., Прядкіної О.В.,

з секретарем судового засідання: Григоришиної М.В.,

з участю: представника заявника - адвоката Бойченка В.П.,

прокурора - Сазонової О.В.,

особи, щодо якої вирішується питання - ОСОБА_1 ,

представника особи, щодо якої вирішується питання - адвоката Пащенка В.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 травня 2019 року, у складі головуючого судді Яковенко Н.Л., присяжних Онацко С.М., Лисенко А.О., ухвалене в залі суду в м. Полтаві, повний текст якого складено 17 травня 2019 року у?справі №?552/2527/19 за заявою в.о. головного лікаря Комунального підприємства Полтавський обласний психоневрологічний диспансер Полтавської обласної ради Кіянцевої М.М. про психіатричний огляд в примусовому порядку ОСОБА_1 .

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

В.о. головного лікаря КП Полтавський обласний психоневрологічний диспансер Полтавської обласної ради Кіянцева М.М. 06 травня 2019 року звернулася до місцевого суду з заявою про психіатричний огляд в примусовому порядку ОСОБА_1 .

Підставою такого звернення заявник зазначає те, що 09 квітня 2019 року до адміністрації диспансеру надійшла колективна скарга від мешканців гуртожитку по АДРЕСА_1 з приводу неадекватної та агресивної поведінки ОСОБА_1 .

Посилаючись на наявність підстав запідозрити у ОСОБА_1 тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих, а також зважаючи на те, що ненадання їй психіатричної допомоги може завдати значної шкоди її особистому здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану, лікар просив суд ухвалити рішення про проведення ОСОБА_1 психіатричного огляду в примусовому порядку.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17 травня 2019 року у задоволенні заяви в.о. головного лікаря Комунального підприємства Полтавський обласний психоневрологічний диспансер Полтавської обласної ради Кіянцевої М.М. про психіатричний огляд в примусовому порядку ОСОБА_1 - відмовлено.

З рішенням суду не погодилася ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі просить визнати поважними причини неподання доказу до суду першої інстанції та приєднати до матеріалів справи копію Медичної довідки серії 12ЯЯУ №459741 про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 10.06.2019 року, та змінити рішення місцевого суду, виключивши з мотивувальної частини рішення наступні речення:

Як встановлено судом, лікарем та медичною сестрою КП ПОПНД ПОР ОСОБА_1 неодноразово відвідувалася вдома, від спілкування уникала, двері не відчиняла.

Дослідженими в справі доказами встановлено, що ОСОБА_1 вчиняє протиправні дії, які хоча і не становлять складу правопорушення, але є об`єктивно протиправними та соціально шкідливими діяннями.

Зокрема, показаннями допитаних в судовому засіданні свідків встановлено, що ОСОБА_1 здійснює відеозаписи особистого приватного життя мешканців гуртожитку без їх згоди, що може свідчити про порушення нею права на приватність таких осіб.

ОСОБА_1 допускає образливі висловлювання щодо мешканців гуртожитку, які містять характер тверджень, можуть не просто засмучувати, а за своїм змістом є неприємними, образливими та наклепницькими.

ОСОБА_1 за місцем проживання в гуртожитку по АДРЕСА_1 виражає постійну незадоволеність, претензії і необґрунтовані зазіхання до інших мешканців гуртожитку, що спричиняє конфліктні ситуації.

Свої дії та поведінку ОСОБА_1 обґрунтовує своєю активною громадянською позицією.

Зазначені вище встановлені судом обставини та поведінкові ознаки ОСОБА_1 дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи психічного розладу.

Тому суд приходить до висновку, що дійсно є необхідність в проведенні психіатричного огляду ОСОБА_1 , який в силу норм ч. 1 ст. 11 Закону України Про психіатричну допомогу проводиться саме з метою з`ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.

Апелянт посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що суд при вирішення спору безпідставно не взяв до уваги докази, надані нею на підтвердження її психічного здоров`я, зокрема посвідчення водія ОСОБА_1 від 07.12.2018 року, медичну довідку щодо придатності до керування транспортним засобом ОСОБА_1 від 18.09.2018 року, диплом та свідоцтва про підвищення кваліфікації. Також вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а взяв до уваги виключно покази свідків, з якими апелянт перебуває у конфлікті та які були підписантами скарги до психдиспансеру.

Представник Комунального підприємства Полтавський обласний психоневрологічний диспансер Полтавської обласної ради (далі - КП ПОПНД ПОР ) - адвокат Бойченко В.П., подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення місцевого суду законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає зміні, оскільки винесено на підставі доказів, які досліджувалися в судовому засідання.

У відзиві зазначає, що з метою з`ясування причин фактичної поведінки та обстеження громадянки ОСОБА_1 медичними працівниками КП ПОПНД ПОР (лікарем-психіатром 26.04.2019 року та медичною сестрою 11.04.2019р., 24.04.2019р., 25.04.2019р.) була відвідана за місцем проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), яка була відсутня за місцем проживання. Висновок лікаря-психіатра Голоскокової Ю.М. від 02.05.2019р. № 01-40/1261/03 про необхідність психіатричного примусового огляду ОСОБА_1 ґрунтувався на фактах, викладених 09.04.2019 року у колективному зверненні жителів гуртожитку з огляду на ч. 4 ст. 11 ЗУ Про психіатричну допомогу .

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

В судове засідання з`явилися представник заявника - адвокат Бойченко В.П., прокурор Сазонова О.В., особа, щодо якої вирішується питання - ОСОБА_1 , представник особи, щодо якої вирішується питання - адвокат Пащенко В.В.

Відповідно до ч. 1 , ч. 2 та ч. 3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з підстав визначених п. 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України -невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні заяви, місцевий суд виходив з того, що попри те, що дійсно існує конфлікт між ОСОБА_1 та мешканцям гуртожитку по АДРЕСА_1 , твердження мешканців про заподіяння з вини ОСОБА_1 тілесних ушкоджень іншим мешканцям гуртожитку не підтверджено належними доказами. При цьому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою небезпеку для неї, чи для оточуючих.

Враховуючи відсутність згоди ОСОБА_1 , на проведення психіатричного огляду, а також не встановлення судом підстав, передбачених ч. 3 ст. 11 Закону України Про психіатричну допомогу для проведення психіатричного огляду в примусовому порядку, місцевий суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви лікаря.

Колегія суддів в повній мірі не може погодитися з такими висновками, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , постійно проживає в гуртожитку по АДРЕСА_1 , та на обліку в КП Полтавський обласний психоневрологічний диспансер Полтавської обласної ради не перебуває.

09 квітня 2019 року до КП Полтавський обласний психоневрологічний диспансер Полтавської обласної ради надійшла колективна скарга від мешканців гуртожитку по АДРЕСА_1 , зі змісту якої вбачається, що мешканці вказаного гуртожитку доводили до відому керівника медичного закладу інформацію про неадекватну, на їх думку, поведінку ОСОБА_1 , а саме з приводу її неадекватної та агресивної поведінки, зокрема, що остання погрожувала іншій особі зіштовхнути зі сходів, проклинала, вчинила протиправні дії щодо малолітньої дитини, серед ночі вривається в кімнати мешканців, знімаючи їх на відео, висловлює погрози випадково облити окропом дітей та інше (а.с.3-5).

Відповідно до висновку лікаря психіатра КП Полтавський обласний психоневрологічний диспансер Полтавської обласної ради Голоскокової Ю.М. від 02.05.2019 року за № 01-40/1261/03 вбачається, що ОСОБА_1 раніше психіатром не спостерігалася. 09 квітня 2019 року до адміністрації диспансеру надійшла колективна скарга від мешканців гуртожитку по АДРЕСА_1 з приводу неадекватної та агресивної поведінки ОСОБА_1 З`ясовано, що остання погрожувала громадянці ОСОБА_6 , зіштовхнувши її вагітну зі сходів, проклинала її та говорила, що та народить мертву дитину, у зв`язку з чим остання потрапила до лікарні на збереження. Після народження дитини громадянкою ОСОБА_6 , ОСОБА_1 підстерегла її двохрічного сина та вдарила ногою дитину так, що хлопчик злетів із іграшкової машини додолу. Потім вона погрожувала, що випадково обіллє окропом дітей, бо вони бігають по коридору. ОСОБА_1 зіштовхнула головного бухгалтера зі сходів другого поверху. Серед ночі вривається в кімнати мешканців, знімаючи їх на відео.

Також у висновку зазначено, що остання багаторазово відвідувалася вдома дільничною медичною сестрою та лікарем, але спілкування уникала, двері не відчиняла, від бесід відмовлялася. З`ясовані факти дають підставу запідозрити у ОСОБА_1 наявність тяжкого психічного розладу, а тому вона потребує психіатричного огляду в примусовому порядку (а.с.2).

При цьому у відзиві на апеляційну скаргу представником КП ПОПНД ПОР зазначено, що з метою з`ясування причин фактичної поведінки та обстеження громадянки ОСОБА_1 медичними працівниками КП ПОПНД ПОР (лікарем-психіатром 26.04.2019 року та медичною сестрою 11.04.2019р., 24.04.2019р., 25.04.2019р.) була відвідана за місцем проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), яка була відсутня за місцем проживання. Висновок лікаря-психіатра Голоскокової Ю.М. від 02.05.2019р. № 01-40/1261/03 про необхідність психіатричного примусового огляду ОСОБА_1 ґрунтувався з огляду на факти, викладені 09.04.2019 року у колективному зверненні жителів гуртожитку з огляду на ч. 4 ст. 11 ЗУ Про психіатричну допомогу .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення місцевого суду, виключивши з мотивувальної частини наступні речення:

Як встановлено судом, лікарем та медичною сестрою КП ПОПНД ПОР ОСОБА_1 неодноразово відвідувалася вдома, від спілкування уникала, двері не відчиняла.

Дослідженими в справі доказами встановлено, що ОСОБА_1 вчиняє протиправні дії, які хоча і не становлять складу правопорушення, але є об`єктивно протиправними та соціально шкідливими діяннями.

Зокрема, показаннями допитаних в судовому засіданні свідків встановлено, що ОСОБА_1 здійснює відеозаписи особистого приватного життя мешканців гуртожитку без їх згоди, що може свідчити про порушення нею права на приватність таких осіб.

ОСОБА_1 допускає образливі висловлювання щодо мешканців гуртожитку, які містять характер тверджень, можуть не просто засмучувати, а за своїм змістом є неприємними, образливими та наклепницькими.

ОСОБА_1 за місцем проживання в гуртожитку по АДРЕСА_1 виражає постійну незадоволеність, претензії і необґрунтовані зазіхання до інших мешканців гуртожитку, що спричиняє конфліктні ситуації.

Свої дії та поведінку ОСОБА_1 обґрунтовує своєю активною громадянською позицією.

Зазначені вище встановлені судом обставини та поведінкові ознаки ОСОБА_1 дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи психічного розладу.

Тому суд приходить до висновку, що дійсно є необхідність в проведенні психіатричного огляду ОСОБА_1 , який в силу норм ч. 1 ст. 11 Закону України Про психіатричну допомогу проводиться саме з метою з`ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.

Підставою своїх вимог апелянт зазначає недоведеність зазначених у рішенні суду фактичних обставин, ненадання судом першої інстанції оцінки показам свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та наданим нею письмовим доказам.

Надавши оцінку доводам апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про психіатричну допомогу № 1489-III від 22.02.2000 року зі змінами і доповненнями (далі - Закон № 1489-III), визначено, що тяжкий психічний розлад - це розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку. Згідно з цією ж нормою, психіатрична допомога - це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України , профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.

Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України (ст. 3 Закону № 1489-III).

Психіатричний огляд проводиться з метою з`ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання (ч. 1 ст. 11 Закону № 1489-III).

Відповідно до ч. 5 ст. 11Закону № 1489-III, заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність психіатричного огляду і вказують на відмову особи чи її законного представника від звернення до лікаря-психіатра. Лікар-психіатр має право робити запит щодо надання йому додаткових медичних та інших відомостей, необхідних для прийняття відповідного рішення.

Дослідивши наявні у справі докази та враховуючи обставини, викладені у висновку лікаря-психіатра, та пояснення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що лікарем-психіатром не було вчинено будь-яких належних і допустимих дій щодо з`ясування обставин, викладених у колективному зверненні.

Відсутність особи за місцем проживання під час виходу до неї медичних працівників не свідчить про її уникнення та відмову від проходження психіатричного огляду в добровільному порядку.

Також, із відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що висновки лікаря-психіатра ґрунтувалися лише на обставинах, викладених у колективному зверненні.

Натомість в суді першої інстанції встановлено, що факти нанесення тілесних ушкоджень мешканцям гуртожитку, в тому числі малолітнім дітям, не знайшли свого підтвердження.Повідомлення відділення поліції № 1 ГУ НП в Полтавській області від 24 квітня 2019 року № 2626/115/102/03-2019 щодо розгляду повідомлення з приводу неправомірних дій ОСОБА_1 не свідчить про вчинення нею дій, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих.

Належних і допустимих доказів наявності фактів нанесення особою тілесних ушкоджень мешканцям гуртожитку КП ПОПНД ПОР суду не надано. Так само не вбачається, що такі факти перевірялися лікарем-психіатром КП ПОПНД ПОР під час прийняття рішення про примусовий психіатричний огляд ОСОБА_1 .

Частиною 3 статті 11 Закону № 1489-III передбачено, що психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу , внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або завдасть значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги. Такий перелік підстав є виключним.

У випадках, коли відсутні дані, що свідчать про наявність обставин, передбачених абзацами другим та третім частини третьої цієї статті, заява повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність проведення такого огляду. У разі встановлення обґрунтованості заяви про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника лікар-психіатр направляє до суду за місцем проживання цієї особи заяву про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку. До заяви додається висновок лікаря-психіатра, який містить обґрунтування про необхідність проведення такого огляду, та інші матеріали. Психіатричний огляд особи проводиться лікарем-психіатром у примусовому порядку за рішенням суду (ч. 7 ст. 11 Закону № 1489-III).

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 1489-III виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного розладу, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов`язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що висновок лікаря-психіатра взагалі не містить обґрунтування з яких саме підстав лікар-психіатр дійшов припущення про наявність у ОСОБА_1 саме тяжкого психічного розладу, що в свою чергу давало б підстави звертатися до суду з відповідною заявою.

Також слід зауважити, що компетенція надання висновку про наявність обґрунтованих припущень тяжкого психічного розладу у особи та необхідності проведення її огляду належить саме медичним фахівцям та саме медичний заклад повинен довести обґрунтовану наявність таких припущень, в тому числі й щодо визначення стану особи (тяжкий психічний розлад).

Суд в цьому випадку лише надає оцінку доведеності звернення до суду та наданим доказам всіма учасниками справи даної категорії в їх сукупності. Висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

На зазначені вище обставини суд першої інстанції не звернув уваги.

Розглядаючи справу, місцевим судом було встановлено, що між мешканцями гуртожитку та ОСОБА_1 існує тривала конфліктна ситуація, що підтверджується показами свідків, як тих, що були підписантами колективного звернення, так і свідків, опитаних зі сторони ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ).

Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 активно відстоює свою громадянську позицію, в тому числі й з питань порушення прав мешканців гуртожитку (а.с.41-56). Зазначене не може впливати на висновки щодо її психічного стану, що в свою чергу узгоджується з нормами ч. 1 ст. 7 Закону № 1489-III, згідно якої діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов`язаних із станом її психічного здоров`я.

Також колегія суддів вважає, що судом безпідставно не взято до уваги та взагалі не надано оцінки доказам, долученим ОСОБА_1 до справи, зокрема щодо проходження нею медичного огляду під час отримання посвідчення особи, яка має право керувати транспортними засобами (а.с.33-35).

Що стосується клопотання, висловленого в апеляційній скарзі, про визнання поважними причини неподання доказу до суду першої інстанції та приєднання до матеріалів справи копії медичної довідки серії 12ЯЯУ №459741 про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 10.06.2019 року, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд вважає, що ненадання вказаного доказу суду першої інстанції спричинено поважними причинами, оскільки враховуючи стислі строки розгляду справ даної категорії, визначені ч. 1 ст. 341 ЦПК України, ОСОБА_1 об`єктивно була позбавлена можливості пройти такий огляд в добровільному порядку та отримати відповідну довідку протягом часу розгляду справи судом першої інстанції.

Відповідно до копії медичної довідки серії 12ЯЯУ №459741 про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 10.06.2019 року психіатричні протипоказання до роботи в навчальних закладах не виявлено.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи медичну довідку щодо придатності до керування транспортним засобом від 18.09.2018р., яка дійсна до 18.09.2028року (а.с.35), медичну довідку про проходження обов`язкових попередніх та періодичного психіатричних оглядів від 10.06.2019 року, яка дійсна до 10.06.2024 року (а.с.114), надавши оцінку встановленим у справі фактичним обставинам, показам допитаних в суді першої інстанції свідків, дослідженим письмовим доказам, наявним в матеріалах справи, висловленим позиціям учасників справи, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції про те, що поведінкові ознаки ОСОБА_1 дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи психічного розладу, а тому дійсно є необхідність в проведенні психіатричного огляду ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги про виключення із мотивувальної частини рішення наступних речень: Зазначені вище встановлені судом обставини та поведінкові ознаки ОСОБА_1 дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи психічного розладу. ; Тому суд приходить до висновку, що дійсно є необхідність в проведенні психіатричного огляду ОСОБА_1 , який в силу норм ч. 1 ст. 11 Закону України Про психіатричну допомогу проводиться саме з метою з`ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.

Разом з цим, доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм ст. 91 ЦПК України при здійсненні допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Норми розділу IV Окреме провадження ЦПК України щодо порядку розгляду справ даної категорії носять конкурентний характер порівняно із загальними процесуальними нормами цивільного судочинства.

Статтею 294 ЦПК України визначено порядок розгляду справ окремого провадження. Зокрема в даній статті закріплено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що на відміну від позовного провадження, під час розгляду справ окремого провадження збільшується активність суду. З цією метою суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази, в тому числі вирішення питання допиту свідків.

Також колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню доводи апелянта про виключення з рішення суду наступних речень: Як встановлено судом, лікарем та медичною сестрою КП ПОПНД ПОР ОСОБА_1 неодноразово відвідувалася вдома, від спілкування уникала, двері не відчиняла. ; Дослідженими в справі доказами встановлено, що ОСОБА_1 вчиняє протиправні дії, які хоча і не становлять складу правопорушення, але є об`єктивно протиправними та соціально шкідливими діяннями. ; Зокрема, показаннями допитаних в судовому засіданні свідків встановлено, що ОСОБА_1 здійснює відеозаписи особистого приватного життя мешканців гуртожитку без їх згоди, що може свідчити про порушення нею права на приватність таких осіб. ; ОСОБА_1 допускає образливі висловлювання щодо мешканців гуртожитку, які містять характер тверджень, можуть не просто засмучувати, а за своїм змістом є неприємними, образливими та наклепницькими. ; ОСОБА_1 за місцем проживання в гуртожитку по АДРЕСА_1 виражає постійну незадоволеність, претензії і необґрунтовані зазіхання до інших мешканців гуртожитку, що спричиняє конфліктні ситуації. ; Свої дії та поведінку ОСОБА_1 обґрунтовує своєю активною громадянською позицією. , оскільки вказані речення являються описом змісту досліджених доказів, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 265 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доводам апеляційної скарги та наявним у справі доказам, враховуючи характер виниклих правовідносин та норми матеріального права, що їх регулюють, приходить до висновку, про часткове задоволення апеляційної скарги та необхідність змінити рішення місцевого суду, виключивши з його мотивувальної частини наступні рішення: Зазначені вище встановлені судом обставини та поведінкові ознаки ОСОБА_1 дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи психічного розладу. ; Тому суд приходить до висновку, що дійсно є необхідність в проведенні психіатричного огляду ОСОБА_1 , який в силу норм ч. 1 ст. 11 Закону України Про психіатричну допомогу проводиться саме з метою з`ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.

Керуючись ст. ст. 367; 368; 374 ч.1 п. 2; 376 ч. 1 п. 3, 4; 381; 382; 383; 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 травня 2019 року - змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення наступні речення:

Зазначені вище встановлені судом обставини та поведінкові ознаки ОСОБА_1 дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи психічного розладу.

Тому суд приходить до висновку, що дійсно є необхідність в проведенні психіатричного огляду ОСОБА_1 , який в силу норм ч. 1 ст. 11 Закону України Про психіатричну допомогу проводиться саме з метою з`ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 22 липня 2019 року.

Головуючий: (підпис) С.А. Гальонкін

Судді: (підпис) Т.О. Кривчун

(підпис) О.В. Прядкіна

Згідно з оригіналом:

Суддя Полтавського

апеляційного суду С.А. Гальонкін