Постанова

від 21.10.2019 по справі 552/2527/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 552/2527/19

провадження № 61-15610св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,

учасники справи:

заявник - виконуючий обов`язки головного лікаря Комунального підприємства Полтавський обласний психоневрологічний диспансер Полтавської обласної ради Кіянцева М. М.,

заінтересована особа (особа, щодо якої порушено питання про примусовий огляд) - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Полтави від 17 травня 2019 року у складі судді Яковенко Н. Л. та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 липня 2019 року у складі колегії суддів: Гальонкіна С. А., Кривчун Т. О., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року виконуючий обов`язки головного лікаря КП Полтавський обласний психоневрологічний диспансер Полтавської обласної ради Кіянцева М. М. 06 травня 2019 року звернулася до місцевого суду з заявою про психіатричний огляд в примусовому порядку ОСОБА_1 .

Підставою такого звернення заявник зазначає те, що 09 квітня 2019 року до адміністрації диспансеру надійшла колективна скарга від мешканців гуртожитку по АДРЕСА_1 з приводу неадекватної та агресивної поведінки ОСОБА_1 .

Посилаючись на наявність підстав запідозрити у ОСОБА_1 тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих, а також зважаючи на те, що ненадання їй психіатричної допомоги може завдати значної шкоди її особистому здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану, лікар просив суд ухвалити рішення про проведення ОСОБА_1 психіатричного огляду в примусовому порядку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 17 травня 2019 року в задоволенні заяви відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відсутня згода ОСОБА_1 на проведення психіатричного огляду, не встановлено підстав, передбачених частиною третьою статті 11 Закону України Про психіатричну допомогу для проведення психіатричного огляду в примусовому порядку, існує конфлікт між ОСОБА_1 та мешканцям гуртожитку по АДРЕСА_1 , твердження мешканців про заподіяння з вини ОСОБА_1 тілесних ушкоджень іншим мешканцям гуртожитку не підтверджено належними доказами, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою небезпеку для неї, чи для оточуючих.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 16 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Київського районного суду міста Полтави від 17 травня 2019 року змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення наступні речення: Зазначені вище встановлені судом обставини та поведінкові ознаки ОСОБА_1 дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи психічного розладу .

Тому суд приходить до висновку, що дійсно є необхідність в проведенні психіатричного огляду ОСОБА_1 , який в силу норм ч. 1 ст. 11 Закону України Про психіатричну допомогу проводиться саме з метою з`ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання .

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 травня 2019 року - залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанцій мотивована тим, що лікарем-психіатром не було вчинено будь-яких належних і допустимих дій щодо з`ясування обставин, викладених у колективному зверненні. Відсутність особи за місцем проживання під час виходу до неї медичних працівників не свідчить про її уникнення та відмову від проходження психіатричного огляду в добровільному порядку. Крім того, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги про виключення із мотивувальної частини рішення наступних речень: Зазначені вище встановлені судом обставини та поведінкові ознаки ОСОБА_1 дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи психічного розладу ; Тому суд приходить до висновку, що дійсно є необхідність в проведенні психіатричного огляду ОСОБА_1 , який в силу норм ч. 1 ст. 11 Закону України Про психіатричну допомогу проводиться саме з метою з`ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання , оскільки наведені висновки є передчасними.

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі

У серпні 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 16 липня 2019 року в частині часткової відмови в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , ухвалити в цій частині нову постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, змінити рішення Київського районного суду міста Полтави від 17 травня 2019 року, вилучивши з мотивувальної частини рішення наступні речення: Дослідженими в справі доказами встановлено, що ОСОБА_1 вчиняє протиправні дії, які хоча і не становлять складу правопорушення, але є об`єктивно протиправними та соціально шкідливими діяннями. Зокрема, показаннями допитаних в судовому засіданні свідків встановлено, що ОСОБА_1 здійснює відеозаписи особистого приватного життя мешканців гуртожитку без їх згоди, що може свідчити про порушення нею права на приватність таких осіб. ОСОБА_1 допускає образливі висловлювання щодо мешканців гуртожитку, які містять характер тверджень, можуть не просто засмучувати, а за своїм змістом є неприємними, образливими та наклепницькими. ОСОБА_1 за місцем проживання в гуртожитку по АДРЕСА_1 виражає постійну незадоволеність, претензії і необґрунтовані зазіхання до інших мешканців гуртожитку, що спричиняє конфліктні ситуації.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції вийшов за межі окремого провадження, встановлюючи протиправність дій ОСОБА_1 , оскільки це не відповідає меті (завданню) окремого провадження. Судами не враховано ті обставини, що незадоволеність претензії і необґрунтовані зазіхання виявляють до ОСОБА_1 саме окремі мешканці гуртожитку, а не ОСОБА_2 , підтвердженням чому є її заяви до поліції, покази свідків , відео- та аудіо запис.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2019 року головний лікар КП Полтавський обласний психоневрологічний диспансер Полтавської обласної ради ОСОБА_3. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення Київського районного суду міста Полтави від 17 травня 2019 року, яке змінене постановою Полтавського апеляційного суду від 16 липня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

18 вересня 2019 року матеріали цивільної справи №552/2527/19 надійшли до Верховного Суду.

19 вересня 2019 року матеріали справи передано судді-доповідачу.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 , постійно проживає в гуртожитку по АДРЕСА_1 , на обліку в КП Полтавський обласний психоневрологічний диспансер Полтавської обласної ради не перебуває.

09 квітня 2019 року до КП Полтавський обласний психоневрологічний диспансер Полтавської обласної ради надійшла колективна скарга від мешканців гуртожитку по АДРЕСА_1 , зі змісту якої вбачається, що мешканці вказаного гуртожитку доводили до відому керівника медичного закладу інформацію про неадекватну, на їх думку, поведінку ОСОБА_1 , а саме з приводу її неадекватної та агресивної поведінки, зокрема, що остання погрожувала іншій особі, зіштовхнути зі сходів, проклинала, вчинила протиправні дії щодо малолітньої дитини, серед ночі вривається в кімнати мешканців, знімаючи їх на відео, висловлює погрози випадково облити окропом дітей та інше.

Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з гарантіями, що передбачені цією статтею.

Проте згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту е пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод особа може бути позбавлена свободи як психічно хвора , якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.

Перед тим як визначати, чи було достовірно доведено, що особа страждає на психічний розлад, вид і ступені якого можуть бути підставою для примусового тримання цієї особи у психіатричній лікарні, суди повинні встановити, чи було таке тримання законним у розумінні підпункту е пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, зокрема, чи була дотримана процедура, передбачена чинним законодавством України.

Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту е пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07 (провадження № 14-9св18).

Частиною 3 статті 11 Закону України Про психіатричну допомогу передбачено, що психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або завдасть значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги. Такий перелік підстав є виключним.

У випадках, коли відсутні дані, що свідчать про наявність обставин, передбачених абзацами другим та третім частини третьої цієї статті, заява повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність проведення такого огляду. У разі встановлення обґрунтованості заяви про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника лікар-психіатр направляє до суду за місцем проживання цієї особи заяву про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку. До заяви додається висновок лікаря-психіатра, який містить обґрунтування про необхідність проведення такого огляду, та інші матеріали. Психіатричний огляд особи проводиться лікарем-психіатром у примусовому порядку за рішенням суду (ч. 7 ст. 11 Закону України Про психіатричну допомогу ).

Встановлено, що між мешканцями гуртожитку та ОСОБА_1 існує тривала конфліктна ситуація, що підтверджується показами свідків, як тих, що були підписантами колективного звернення, так і свідків, опитаних зі сторони ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ).

ОСОБА_1 активно відстоює свою громадянську позицію, в тому числі й з питань порушення прав мешканців гуртожитку

Зазначене не може впливати на висновки щодо її психічного стану, що в свою чергу узгоджується з нормами частини першої статті 7 Закону України Про психіатричну допомогу , згідно якої діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов`язаних із станом її психічного здоров`я.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Отже, суди дійшли обґрунтованих висновків про відмову в задоволенні заяви.

Висновки Верховного Суду:

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Полтави від 17 травня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат