Рішення

від 10.07.2019 по справі 910/2650/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2019Справа № 910/2650/19

Господарський суд міста Києва у складі:

судді: за участю секретаря:Данилової М.В. Бордунової К.Е. за участю представників сторін: від позивача: Василенко А.В., , адвокат; від відповідача: Циба О.Ю., , адвокат; вільний слухач: ОСОБА_1., , ; від третіх осіб: не з`явилися, , ; за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Сонячний квартал до треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача проТовариства з обмеженою відповідальністю АВТОКАР-777 Споживче товариство КРОКУС ; Споживче товариство ТРАНЗИТ-2008 ; Броварське автотранспортне підприємство Броварської районної спілки споживчих товариств; Київська обласна спілка споживчих товариств стягнення грошових коштів,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04 березня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Сонячний квартал (позивач) надійшла позовна заява б/н від 01.03.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОКАР-777 (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 2 495 940, 10 грн. з них: основний борг в розмірі 1 200 000, 00 грн., сума 3 % річних в розмірі 20 904, 66 грн., сума, з урахуванням індексу інфляції в розмірі 75 035, 44 грн., штраф за прострочення передачі об`єкту оренди в розмірі 1 200 000, 00 грн. за договором оренди № 02/13 від 01 листопада 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором оренди № 02/13 від 01 листопада 2013 року, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідач добровільно не сплатив заборгованість та не звільнив приміщення, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 року у справі №910/2650/19 позовну заяву б/н від 01.03.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю Сонячний квартал до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОКАР-777 про стягнення заборгованості залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю Сонячний квартал строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

13 березня 2019 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Сонячний квартал надійшло клопотання про усунення недоліків б/н від 13.03.2019 року, відповідно до якого, на виконання вимог ухвали суду від 06.03.2019 року, позивачем було додано платіжне доручення № 662 від 13.03.2019 року на суму в розмірі 29,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/2650/19 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.04.2019 року.

02 квітня 2019 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява б/н, б/д про збільшення розміру позовних вимог.

В підготовчому засіданні 03.04.2019 року суд задовольнив заяву позивача б/н, б/д про збільшення розміру позовних вимог та оголосив перерву на 24.04.2019 року.

04 квітня 2019 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОКАР-777 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

23 квітня 2019 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Сонячний квартал надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 року продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та відкладено підготовче засіданні по справі №910/2650/19 на 29.05.2019 року.

24 квітня 2019 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОКАР-777 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. Суд дійшов висновку відкласти розгляд вищезазначеного клопотання відповідача. Також, 24 квітня 2019 року через канцелярію суду відповідачем були подані додаткові пояснення по справі.

27 травня 2019 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Сонячний квартал надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, в яких позивач звернувся до суду з проханням відмовити в задоволенні клопотання про зупинення провадження.

27 травня 2019 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Сонячний квартал надійшло клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Споживче товариство КРОКУС (код ЄДРПОУ 31463382, 07400, Київська область, м. Бровари, вулиця Богунська, 22); Споживче товариство ТРАНЗИТ-2008 (код ЄДРПОУ 35876151, 07400, Київська область, м. Бровари, вулиця Богунського, 22); Броварське автотранспортне підприємство Броварської районної спілки споживчих товариств (код ЄДРПОУ 01737004, 07454, Київська область, Броварський район, село Требухів, вул. Гоголівська, буд. 2); Київську обласну спілку споживчих товариств (код ЄДРПОУ 01753776, 01042, м. Київ, вул.Іоанна Павла II, буд. 21), яке обґрунтоване тим, що рішення суду по справі №910/2650/19 може вплинути на права та обов`язки вищезазначених третіх осіб, оскільки як зазначає відповідач, майно, яке перебувало в нього в оренді відповідно до договору оренди № 02/13 від 01 листопада 2013 року, він передав Споживчому товариству КРОКУС , Споживчому товариству ТРАНЗИТ-2008 та Київській обласній спілкці споживчих товариств, крім того, Споживче товариство ТРАНЗИТ-2008 також передало в оренду майно Броварському автотранспортному підприємству Броварської районної спілки споживчих товариств.

29 травня 2019 року через канцелярію суду відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів та заперечення на відповідь на відзив.

В підготовчому засіданні 29.05.2019 року суд оголосив перерву на 12.06.2019 року з метою повного з`ясування обставин справи та для надання часу представникам сторін для примирення.

06 червня 2019 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Сонячний квартал надійшли доповнення до клопотання про залучення третіх осіб.

В підготовчому засіданні 12.06.2019 року представник позивача надав пояснення з приводу клопотання про залучення третіх осіб та підтримав зазначене клопотання.

В підготовчому засіданні 12.06.2019 року представник відповідач не заперечував з приводу клопотання про залучення третіх осіб.

Суд в підготовчому судовому засіданні поставив на обговорення питання про можливість завершення підготовчого провадження, та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представники сторін зазначили про можливість закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Суд, в підготовчому засіданні 12.06.2019 року, вирішив задовольнити клопотання позивача про залучення третіх осіб та залучити їх до розгляду справи, також закрити підготовчого провадження та призначити розгляд справи на 26.06.2019 до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2019 року повідомлено сторін про оголошену в судовому засіданні перерву на 10.07.2019 року.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ та ТОВ АВТОКАР - 777 укладений договір оренди № 02/13 від 01.11.2013 року.

Відповідно п. 1.1. договору оренди, Позивачем було передано, а Відповідачем прийнято на весь строк оренди, який зазначений у п. 2.1, нежилі приміщення:- яйцесклад, загальна площа 265,4 кв.м.;- бойня нова, загальна площа 415,9 кв.м.,- бокси АТП, загальна площа 1068,3 кв.м.,- адмінбудівля заготконтори, загальна площа 69,7 кв.м.,- адмінбудівля АТП, загальна площа 202,6 кв.м.,- шкіряний склад, загальна площа 181,3 кв.м.,- бойня стара, загальна площа 322,5 кв.м.ьзагальною площею 5252,7 кв.м., які розташовані за адресою: місто Бровари, вул. Богунська, 22 .

Зазначене нерухоме майно передано Відповідачу згідно Акту прийому-передачі об`єкту нерухомості від 01.11.2013 року у відповідності до Договору, що не заперечується Відповідачем.

Пунктом 2.1. договору оренди встановлено, що строк оренди за даним Договором починається від дати підписання Сторонами Акту прийому-передачі (01.11.2013) та продовжується протягом 35-ти місяців.

Відповідно до п. 3.2. договору оренди в редакції викладеної в Додатковій угоді від 01 серпня 2014 року № 1, за згодою сторін, було визначено, що розмір орендної плати на місяць за всі орендовані приміщення становить 80 000,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Пунктом 3.9. договору оренди встановлено, що зміна розміру орендної плати встановлюється за взаємною домовленістю сторін і викладається в письмовому виді, шляхом укладання додаткових угод до Договору.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, жодних додаткових угод, крім вказаної, про зміну розміру, порядку або звільнення від сплати орендної плати, між сторонами не укладалося.

01 вересня 2015 року між Позивачем та Відповідачем підписано додаткову угоду № 2 до договору оренди № 02/13 від 01.11.2013 року (далі додаткова угода №2), відповідно до умов якої сторони дійшли згоди змінити п. 8.2. договору оренди та викласти його в наступній редакції п. 8.2. До 31 грудня 2016 року припинення дії договору можливо тільки за взаємною згодою сторін. Починаючи з 1 січня 2017 року орендар та орендодавець мають право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору, письмово попередивши про це іншу сторону в строк не менше ніж за 6 (шість) місяців. У разі відмови однієї із сторін від договору, договір є розірваним з дати визначеної в повідомленні, підписання окремої додаткової угоди про припинення не обов`язкове .

Користуючись своїм правом на односторонню відмову від договору, Позивач листом попередженням вих. № 62/01 від 03.01.2017р., який, було направлено рекомендованим листом з описом, попередив Відповідача про те, що договір розривається в односторонньому порядку. Даний лист було отримано Відповідачем 13.01.2017р.

В Постанові Верховного суду від 16.04.2019р. по справі № 911/3731/17 вищезазначені обставини встановлені та зазначено, що договір припинив свою дію 13.07.2017р. Дана обставина не заперечувалась Відповідачем.

Статтею 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ч. 2 ст. 795 ЦК України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що після закінчення або дострокового припинення строку оренди орендар протягом 5-ти днів повертає орендодавцю приміщення за Актом приймання-передачі (повернення) приміщень, у стані, ні гіршому від того, в якому приміщення перебували на дату отримання їх у користування орендарем, враховуючи нормальний знос протягом строку оренди, орендодавець та орендар спільно перевіряють приміщення на предмет будь-якого пошкодження, заподіяного не внаслідок нормального зносу.

Сторони врегулювали питання, щодо повернення приміщень з оренди, шляхом укладання спільної перевірки приміщення на предмет будь - якого пошкодження, заподіяного в наслідок нормального зносу та підписанням Акту приймання - передачі (повернення).

Листом попередженням про відмову від договору вих. № 62/01 від 03.01.2017р. було зазначено про те, що у строк передбачений умовами Договору звільнити орендовані приміщення. Про дату та час передачі приміщень з оренди, просимо повідомити нас завчасно письмово. . Також листом вих. № 76/07 від 03.07.2017р., який було направлено на адресу Відповідача та отримано ним, було ще раз наголошено на тому, що договір оренди припинений, а Відповідач зобов`язаний сплатити наявну заборгованість та у строк до 08.07.2017р. звільнити орендовані приміщення та підписати Акт прийому передачі (повернення) приміщення. Про дату та час передачі просимо завчасно письмово попередити. До листа було додані 2 примірники Актів прийому - передачі (повернення) приміщення.

Будь яких письмових повідомлень, щодо причин не підписання Акту прийому передачі (повернення) майна в матеріалах справи Відповідачем не надавалося. Акт прийому передачі (повернення) майна з оренди між сторонами не укладався, що також не заперечувалося Відповідачем.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2019р. відкрито виконавче провадження з виконання Наказу № 911/3731/17 виданого 18.02.2019р. господарським судом Київської області про зобов`язання ТОВ АВТОКАР-777 усунути перешкоди у здійсненні права користування нерухомим майном ТОВ СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ шляхом виселення ТОВ АВТОКАР - 777 з нежитлових приміщень, а саме: яйцесклада, загальною площею 265,4 кв.м.; бойні нової, загальною площею 415,9 кв.м.; боксів АТП, загальною площею 1 068,3 кв.м.; адмінбудівлі заготконтори, загальною площею 69,7 кв.м.; адмінбудівлі АТП, загальною площею 202,6 кв.м.; шкіряного складу, загальною площею 181,3 кв.м.; бойні старої, загальною площею 322,5 кв.м., розташовані за адресою: місто Бровари, вулиця Богунська, 22 . Відповідачем у ході виконання Наказу № 911/3731/17 виданого 18.02.2019р., було надані письмові пояснення від 27.02.2019р., в яких Відповідачем зазначається, що включно до 13.03. 2019р. він самостійно звільнить приміщення.

06.03.2019 року згідно Постанови про закінчення виконавчого провадження було встановлено, що ТОВ Автокар - 777 добровільно звільнив вищезазначені приміщення, про, що складено Акт державного виконавця від 06.03.2019р..

У справі № 911/3731/17 розрахунок боргу по сплаті орендної плати та штрафних санкцій згідно договору оренди та закону було здійснено за період з 14.07.2017р. включно по 30.11.2017р.

Розрахунок боргу по сплаті орендної плати та штрафних санкцій згідно договору оренди та закону в даній справі здійснено за період з 01.12.2017р. і по день фактичного звільнення приміщень 06.03.2019р. .

Відповідно до п. 2.3 договору оренди, після закінчення або дострокового припинення строку оренди відповідач протягом 5-ти днів повертає орендодавцю приміщення за актом приймання-передачі (повернення) приміщень, у стані, не гіршому від того, в якому приміщення перебували на дату отримання їх у користування орендарем, враховуючи нормальний знос протягом строку оренди. Орендодавець та орендар спільно перевіряють приміщення на предмет будь-якого пошкодження, заподіяного не внаслідок нормального зносу. З моменту підписання акту приймання передачі (повернення) приміщень, припиняється нарахування орендної плати та інших платежів.

Сторони погодили, що у випадку дострокового припинення договору оренди, орендна плата не нараховується з моменту підписання Акту приймання-передачі (повернення) Приміщень. Отже, з Відповідача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати, що виникла після припинення дії договору оренди по дату фактичного повернення орендованого Приміщення.

Зазначена позиція узгоджується з висновками Вищого господарського суду України, викладеними в постанові від 12 квітня 2016 року у справі № 910/20246/15 та постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року у справі № 12/75-2167-33/75-4/180.

Відповідач зазначає, що ним було здійснено демонтаж приміщень: шкіряного складу загальною площею: 181,3 кв.м. та бойні старої, загальною площею 322,5 кв.м., на підтвердження даного факту, Відповідачем було надано копію листа ТОВ Сонячний квартал б/н і б/д.

В матеріалах справи відсутні документи, які підтверджували б демонтаж шкіряного складу, загальною площею 181,3 кв.м., та бойні старої, загальною площею 322,5 кв.м..

Крім того, суд зазначає, що після отримання листів щодо передачі приміщень (вих. № 62/01 від 03.01.2017р. та вих. № 76/07 від 03.07.2017р. ) з зазначенням і цих приміщень, Відповідач не повідомляв Позивача, що він не може їх передати в зв`язку з їх демонтажем. П. 2.3. Договору, передбачено, що під час огляду приміщень при передачі, орендодавець та орендар спільно перевіряють приміщення на предмет будь-якого пошкодження. Отже, Відповідач, мав можливість зазначити про це у Акті прийому передачі (поверненні) та показати це при огляді приміщень, але він своїм правом не скористався.

Суд відхиляє цей лист як доказ з огляду на наступне:

Відповідно до змісту наданого Відповідачем листа без номеру та без дати, після проведення демонтажу приміщень, всі умови договору оренди № 02/13 від 01.11.2013р., в тому числі і розмір орендної плати не змінюється.

Суд наголошує, що предметом спору є саме стягнення заборгованості, а не встановлення правомірності демонтажу орендованих приміщень.

Відповідач у відзиві зазначає, що з 17.08.2017 року в користуванні останнього відсутні об`єкти нерухомого майна, які були предметом Договору оренди, на підтвердження цього надав: лист-вимогу б/н від 25.07.2017 р. від СТ КРОКУС , акт приймання - передачі нерухомого майна (на виконання листа вимоги від 25.07.2017р.) укладеного 25.07.2017 р. та лист - вимогу б/н від 17.08.2017 р. від СТ ТРАНЗИТ-2008 , акт приймання - передачі нерухомого майна (на виконання листа вимоги від 17.08.2017р.) укладеного від 17.08.2017 р. В подальшому СТ Транзит - 2008 на підставі вимоги від 10.09.2018р. та акту приймання - передачі нерухомого майна від 11.09.2018р. передало об`єкти нерухомого майна Броварському автотранспортному підприємству Броварської районної спілки споживчих товариств.

Виходячи з текстів листів - вимог, ні СТ КРОКУС , ні СТ ТРАНЗИТ -2008 , ні Броварське автотранспортне підприємство Броварської районної спілки споживчих товариств не надали Відповідачу жодного належного правового документа, на підставі чого вони вимагали повернення нерухомого майна саме їм.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що Відповідачу було направлено Позивачем лист вих. № 81/08 від 14.08.2017р., який ним було отримано, що підтверджується повідомленням про вручення і в якому було зазначено, що станом на 14.08.2017р. орендовані приміщення не повернуті, Акт приймання передачі (повернення) не підписано. Зважаючи на ту обставину, що згідно наданих Відповідачем актів приймання передачі та звернень СТ Крокус та СТ Транзит 2008 орендовані приміщення на момент отримання листа № 81/08 від 14.08.2017р. були передані Відповідачем СТ КРОКУС та СТ ТРАНЗИТ -2008 . Отже, після отримання листа Позивач вих. № 81/08 від 14.08.2017р., Відповідач для уникнення нарахування орендної плати, мав можливість повідомити Позивача, що дані приміщення не перебувають у його користуванні та надати Позивачу : лист-вимогу б/н від 25.07.2017 р. від СТ КРОКУС , акт приймання - передачі нерухомого майна (на виконання листа вимоги від 25.07.2017р.) укладеного 25.07.2017 р. та лист - вимога б/н від 17.08.2017 р. від СТ ТРАНЗИТ-2008 , акт приймання - передачі нерухомого майна (на виконання листа вимоги від 17.08.2017р.) укладеного від 17.08.2017 р., однак він своїм правом не скористався.

Вищенаведені факти спростовують твердження ТОВ АВТОКАР-777 щодо передачі приміщень СТ Крокус та СТ Транзит-2008 та в подальшому Броварському автотранспортному підприємству Броварської районної спілки споживчих товариств.

З огляду на вищевикладене, документи, які ТОВ АВТОКАР-777 надало на підтвердження передачі орендованих приміщень СТ Крокус та СТ Транзит-2008 , а саме: акти приймання-передачі нерухомого майна від 25.07.2017 року та 17.08.2017 року не відповідають дійсним обставинам справи.

Так, дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків відповідно до положень ст. 202 ЦК України є правочином.

Положеннями ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). (ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

За таких обставин, слід прийти до висновку, що між ТОВ АВТОКАР-777 ,

СТ Крокус та СТ Транзит-2008 , а також між СТ Транзит - 2008 та Броварським автотранспортним підприємством Броварської районної спілки споживчих товариств не вчинено жодного правочину, який би міг вплинути на обсяг їх прав та обов`язків.

Відповідно до п.п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Міністерством фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Акти приймання-передачі нерухомого майна від 25.07.2017 року, оформлені між

ТОВ АВТОКАР-777 та СТ Крокус та від 17.08.2017 року між ТОВ АВТОКАР-777 та СТ Транзит-2008 та Акт приймання - передачі нерухомого майна від 11.09.2018р. оформлений між СТ Транзит - 2008 та Броварським автотранспортним підприємством Броварської районної спілки споживчих товариств не можуть вважатися первинними документами, оскільки не містять достовірних відомостей про факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Таким чином, вищезазначені Акти приймання-передачі не свідчать про жодну юридично значущу дію, та не можуть вважатися належними та допустимими доказами.

Відповідачем було надано до суду договір оренди № 15 від 27.09.2017р., укладений з Київською обласною спілкою споживчих товариств. Предметом оренди, згідно п.1.1. договору є нежитлові приміщення (ангар, загальною площею 538 кв.м.; склад будівельних матеріалів, загальною площею 674,4 кв.м; бокси АТП, загальною площею 1068,3 кв.м.; бойня нова, загальною площею 415,9 кв.м.)

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.04.2017 року у задоволенні позовів Київської обласної спілки споживчих товариств та споживчого товариства "КРОКУС" відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 року зазначене рішення суду було скасовано, позов Київської обласної спілки споживчих товариств задоволено повністю, у задоволенні позову споживчого товариства "КРОКУС" відмовлено повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2017 року рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

15 січня 2018 року рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/3871/16 у задоволенні позову Київської обласної спілки споживчих товариств відмовлено повністю. У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - споживчого товариства "КРОКУС", відмовлено повністю. Ухвалами ВС України від 11.09.2018р. та від 20.11.2018р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами СТ Крокус , СТ Транзит -2008 , Київської обласної спілки споживчих товариств.

Суд звертає увагу, що у справі №911/3871/16 позивачем виступає Київська обласна спілка споживчих товариств, третьою особою є СТ Крокус . Після винесення Постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 року яким, позов Київської обласної спілки споживчих товариств задоволено повністю, визнано за ними право власності на об`єкти нерухомості (ангар, загальною площею 538 кв.м.; склад будівельних матеріалів, загальною площею 674,4 кв.м; бокси АТП, загальною площею 1068,3 кв.м.; бойня нова, загальною площею 415,9 кв.м.), а у задоволенні позову споживчого товариства "КРОКУС" у визнанні за собою права власності відмовлено повністю, до ТОВ АВТОКАР - 777 звертається не Київська обласна спілка споживчих товариств, а саме СТ Крокус і ТОВ АВТОКАР - 777 повертає приміщення особі, яка не надала жодного документу на підтвердження її прав на ці об`єкти, а потім, виходячи з наданих Відповідачем документів, 27.09.2017р. укладається договір оренди з Київською обласною спілкою споживчих товариств, як з власником приміщень, право власності у якою виникло на підставі Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 року. На момент укладання договору оренди № 15 від 27.09.2017р. відбувається розгляд касаційної скарги і вже 11.10.2017 року Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2017 року рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2017 року та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Відповідач зазначає, що 02.01.2019р. він підписав Акт приймання передачі до договору № 15 від 27.09.2017р. про повернення об`єктів нерухомості (ангар, загальною площею 538 кв.м.; склад будівельних матеріалів, загальною площею 674,4 кв.м; бокси АТП, загальною площею 1068,3 кв.м.; бойня нова, загальною площею 415,9 кв.м.).

В матеріалах справи наявні наступні документи:

Акт державного виконавця від 29.01.2018р., яким встановлено, що СТ Крокус за адресою м. Бровари, вул. Богунська, 22 не перебуває, а за вказаною адресою перебуває ТОВ Автокар - 777 .

Пояснення Відповідача від 27.02.2019р., які були надані до матеріалів виконавчого провадження № 58431965, в яких Відповідачем зазначається, що включно до 13.03. 2019р. він самостійно звільнить приміщення.

Зміст вищезазначених документів суперечать один одному і не можуть розцінюватися судом як належні та допустимі докази. З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що доводи ТОВ АВТОКАР-777 , щодо того, що починаючи з 17.08.2017 року Відповідач не перебував у орендованих приміщеннях не знайшли свого підтвердження.

Крім того, Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що останній не мав можливості і що ним вжито всіх залежних від нього заходів, щодо виконання умови п. 2.3. Договору та ч. 2 ст. 795 ЦК України, щодо належного оформлення повернення об`єктів нерухомості з оренди, шляхом укладання Акту прийому передачі (повернення).

Не повернення об`єктів оренди за Договором оренди відбулося виключно з вини самого Відповідача, який не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди орендодавцю (Позивачу по справі) у визначений договором строк, а продовжував користування орендованим майном.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами статей 526, 527, 530, 599, 610 та 629 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена норма кореспондується зі статтею 526 Цивільного кодексу, якою встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір оренди №02/13 від 01.11.2013 року є договором оренди (найму), який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст.283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Як підтверджується матеріалами справи на виконання умов договору оренди №02/13 від 01.11.2013 року за актами приймання-передачі об`єктів нерухомості від 01 листопада 2013 року ТОВ СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ передало а ТОВ АВТОКАР-777 прийняло в оренду нерухоме майно.

01 серпня 2014 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору оренди №02/13 від 01.11.2013 року, згідно з умовами якої, було збільшено оренду плату за орендовані приміщення яка становить 80 000,00 (вісімдесят тисяч гривень 00 копійок) грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 13 333 грн. 33 коп. Сума щомісячної орендної плати зазначеної в п. 3.2 договору включає в себе: - вартість користування відповідачем приміщенням протягом відповідного місяця; - плату за землю (земельний податок або орендну плату за земельну ділянку державної або комунальної власності).

Відповідно до п. 3.5 договору, відповідач сплачує орендну плату щомісяця авансовим платежем не пізніше, ніж на 15-й день поточного календарного місяця, за який здійснюється оплата, на підставі рахунку фактури позивача. Позивач повинен виставити рахунок фактуру на сплату орендної плати за поточний місяць не пізніше, ніж за 5 банківських днів до 10 числа кожного календарного місяця. Рахунок фактура попередньо виставляється по факсимільному зв`язку з наступним обов`язковим наданням позивачем оригіналу.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, розмір орендної плати за місяць становив 80 000,00 грн. Судом встановлено, що документів, які підтверджували б оплату відповідачем боргу за користування орендованими приміщеннями або укладення сторонами додаткової угоди щодо зміни розміру орендної плати, до суду надано не було.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як підтверджуєтеся матеріалами справи, 01 вересня 2015 року сторонами було підписано додаткову угоду №2 до договору оренди №02/13 від 01.11.2013 року, відповідно до якої, сторони дійшли згоди, що починаючи з 1 січня 2017 року орендар та орендодавець мають право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору, письмово попередивши про це іншу сторону в строк не менше ніж за 6 (шість) місяців. У разі відмови однієї із сторін від договору, договір є розірваним з дати визначеної в повідомленні, підписання окремої додаткової угоди про припинення не обов`язкове.

03 січня 2017 року позивач листом №62/01 повідомив відповідача про відмову від договору та просив відповідача звільнити орендовані приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що 13 січня 2017 року відповідач отримав лист №62/01 від 03.01.2017 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Судом встановлено, що договір оренди №02/13 від 01.11.2013 року припинив свою дію 13.07.2017 року і Відповідач був зобов`язаний повернути приміщення Позивачу не пізніше 19.07.2017 року.

Згідно з ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості пр. зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його змін.

Згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 2.3 договору, після закінчення або дострокового припинення строку оренди відповідач протягом 5-ти днів повертає позивачу приміщення за актом приймання передачі (повернення) приміщень, у стані, не гіршому від того, в якому приміщення перебували на дату отримання їх у користування відповідачем, враховуючи нормальний знос протягом строку оренди. Позивач та відповідач спільно перевіряють приміщення на предмет будь-якого пошкодження, заподіяного не внаслідок нормального зносу. З моменту підписання акту приймання передачі (повернення) приміщень, припиняється нарахування орендної плати та інших платежів.

Підпунктом 3.3.3 п. 3.3. встановлено, що за останній місяць оренди - орендна плата нараховується з першого числа останнього місяця оренди до дати підписання Сторонами Акту прийому передачі.

Таким чином, сторони погодили, що у випадку дострокового припинення Договору, орендна плата не нараховується з моменту підписання Акту приймання-передачі (повернення) Приміщень.

Згідно п. 6.1.1. договору Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати Орендодавцеві орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.

П. 8.4. Договору передбачено, що припинення або розірвання цього договору не звільняє сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ними своїх зобов`язань за цим договором, а також не звільняє сторони від виконання ними своїх зобов`язань за цим договором, що виникли в період дії договору, але не виконаних належним чином на момент його розірвання або припинення, і зобов`язань за цим договором, що виникли внаслідок його розірвання або припинення.

Суд звертає увагу, що зобов`язання Відповідача сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном не припиняється, оскільки його припинення в розумінні умов договору пов`язано з моментом повернення орендованого майна, а не з фактом припинення дії договору.

Отже, з Відповідача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати, що виникла після припинення дії Договору по дату фактичного повернення орендованого Приміщення.

Зазначена позиція узгоджується з висновками Вищого господарського суду України, викладеними в постанові від 12 квітня 2016 року у справі № 910/20246/15 та постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року у справі № 12/75-2167-33/75-4/180.

Пунктом 5.1. Пленуму ВГС України від 29.05.2013р № 12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна передбачено, що з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання - передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

В матеріалах справи наявні рахунки - фактури, які направлялися Позивачем Відповідачу поштою і були отримані Відповідачем:

Грудень 2017р. - рахунок - фактури № СФ - 0000075 від 31.12.2017р. , отримано Відповідачем 04.01.18р.

Січень 2018р. - рахунок - фактури № СФ - 0000011 від 31.01.2018р. , отримано Відповідачем 13.02.18р.

Лютий 2018р. - рахунок - фактури № СФ - 0000017 від 28.02.2018р. , отримано Відповідачем 06.03.18р.

Березень 2018р. - рахунок - фактури № СФ - 0000018 від 31.03.2018р. , отримано Відповідачем 04.04.18р.

Квітень 2018р. - рахунок - фактури № СФ - 0000024 від 30.04.2018р. , отримано Відповідачем 24.05.18р.

Травень 2018р. - рахунок - фактури № СФ - 0000030 від 31.05.2018р. , отримано Відповідачем 07.06.18р.

Червень 2018р. - рахунок - фактури № СФ - 0000036 від 30.06.2018р. , отримано Відповідачем 12.07.18р.

Липень 2018р. - рахунок - фактури № СФ - 0000042 від 31.07.2018р. , отримано Відповідачем 07.08.18р.

Серпень 2018р. - рахунок - фактури № СФ - 0000048 від 31.08.2018р. , отримано Відповідачем 13.09.18р.

Вересень 2018р. - рахунок - фактури № СФ - 0000059 від 31.09.2018р. , отримано Відповідачем 11.10.18р.

Жовтень 2018р. - рахунок - фактури № СФ - 0000061 від 31.10.2018р. , отримано Відповідачем 15.11.18р.

Листопад 2018р. - рахунок - фактури № СФ - 0000077 від 30.11.2018р. , отримано Відповідачем 05.12.18р.

Грудень 2018р. - рахунок - фактури № СФ - 0000088 від 31.12.2018р. , отримано Відповідачем 18.01.19р.

Січень 2019р. - рахунок - фактури № СФ - 0000010 від 31.01.2019р. , отримано Відповідачем 15.02.19р.

Лютий 2019р. - рахунок - фактури № СФ - 0000021 від 28.02.2019р. , направлено Відповідачу 28.02.19р.

Березень 2019р. - рахунок - фактури № СФ - 0000031 від 05.03.2019р. отримано Відповідачем 25.03.2019р.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем орендної плати.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, суд приходить до висновку, що Відповідач своїх зобов`язань за договором оренди не виконав, плату за користування об`єктом оренди плати за період з 01.12.2017р. і по 06.03.2019р. не здійснював, доказів на спростування викладених в позові обставин Відповідачем не надано. Відтак, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача боргу по сплаті орендної плати в сумі 1 212 903 грн. 23 коп. за період з 01.12.2017р. і по 06.03.2019р. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат, то суд вважає за можливе зазначити про наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.1 . Постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013р. № 14, сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь - який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й період часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, перевіривши здійснений Позивачем розрахунок 3% та інфляційних витрат за період з 01.12.2017 по 28.02.2019р. за кожен місяць окремо, погоджується з здійсненим розрахунком та вважає його вірним, у зв`язку з чим з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню 20 904 грн. 66 коп. - три відсотки річних та 72 911 грн. 26 коп. інфляційних витрат.

Щодо стягнення 2 124 грн. 18 коп. інфляційних витрат,суд зазначає наступне: оскільки, рішенні Господарського суду Київської області від 30.05.2018р. та Постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019р., по справі № 911/3731/17 на сьогоднішній день скасовані, то і сума інфляційних витрат в розмірі 2 124 грн. 18 коп. не підлягає стягненню і позивачу в частині стягнення 2 124 грн. 18 коп. інфляційних витрат слід відмовити.

Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафу, суд зазначає про наступне:

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.1 договору, у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до п. 9.2.3. Договору у разі прострочення передачі об`єкта, Орендар зобов`язаний сплатити штрафні санкції у розмірі орендної плати, яка визначається пропорційно кількості днів прострочення.

Про те, що орендовані приміщення не були повернуті Позивачу в належні строки та шляхом укладання Акту приймання передачі (повернення) майна визнається і самим Відповідачем.

Відповідач орендовані приміщення Позивачу не повернув та продовжував ними користуватися, хоча був повідомлений належним чином про припинення дії договору оренди.

Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що Відповідач не мав можливості і що ним вжито всіх залежних від нього заходів, щодо виконання умови п. 2.3. Договору та ч. 2 ст. 795 ЦК України, щодо повернення орендованого майна орендодавцеві.

Не повернення об`єктів оренди за Договором оренди відбулося виключно з вини самого Відповідача, який не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди орендодавцю (Позивачу по справі) у визначений договором строк, а продовжував користування орендованим майном.

Згідно ч. 2 ст. 786 ЦК України, перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем.

Згідно Постанови про закінчення виконавчого провадження від 06.03.2019року було встановлено, що ТОВ АВТОКАР - 777 добровільно звільнив вищезазначені приміщення, про, що складено Акт державного виконавця від 06.03.2019р..

Виходячи з вищевикладеного вимоги про стягненню 1 212 903 грн. 23 коп. штрафу за прострочення передачі орендованих приміщень є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що за подання позовної заяви ТОВ СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ сплатило судовий збір в сумі 39 360 грн. 10 коп., що підтверджується платіжними дорученнями долученими до матеріалів справи.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОКАР - 777 про стягнення заборгованості у сумі 2 521 746 грн. 56 коп.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОКАР-777 (код ЄДРПОУ 36303499, 01042 м. Київ вул.. І.Кудрі будинок 12 офіс 5) на користь ТОВ СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ ( Код ЄДРПОУ 38690374, 04112 м. Київ вул.. Грекова 12 р/р НОМЕР_1 в АТ ОТП Банк ) основного боргу у сумі 1 212 903 грн. 23 коп. (Один мільйон двісті дванадцять тисяч дев`ятсот три гривні 23 коп.), 3 % річних у сумі 20 904 грн.66 коп. (Двадцять тисяч дев`ятсот чотири гривні 66 коп.), суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 72 911 грн.26 коп. (Сімдесят дві тисячі дев`ятсот одинадцять гривень, 26 коп.), штраф за прострочення передачі об`єкту оренди у сумі 1 212 903 грн. 23 коп. (Один мільйон двісті дванадцять тисяч дев`ятсот три гривні 23 коп.), витрат на сплату судового збору у сумі 39 360 грн. 10 коп. (Тридцять дев`ять тисяч триста шістдесят гривень 10 коп.).

3. Відмовити в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 2 124 грн. 18 коп. ( Дві тисячі сто двадцять чотири гривні 18 коп.)

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23 липня 2019р.

Суддя М.В. Данилова