Рішення

від 24.07.2019 по справі 378/94/19

СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 378/94/19

Провадження № 2/378/55/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2019 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.

за участю секретаря: Мельник Н.Д.,

ТОВ Журавлиське : Пенязькової О.О.,

представників відповідача

Литвинця А.В., співвідповідачів

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника третьої особи -

органу опіки та піклування

Журавлиської сільської ради: Михальченка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Журавлиське» до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Журавлиської сільської ради Ставищенського району Київської області, про визнання незаконними наказів, визнання недійсним договору дарування, визнання незаконними та скасування записів в реєстрі речових прав на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ Журавлиське посилаючись на те, що ним укладено договір оренди земельної ділянки із Ставищенською районною державною адміністрацією Київської області від 04.06.2009 року, за яким товариство орендує вісім земельних ділянок загальною площею 88,3381 га., а саме: НОМЕР_1 площею 42,5973 га, НОМЕР_2 площею 10,1501 га, НОМЕР_3 площею 6,4878 га, НОМЕР_4 площею 2,4404 га, НОМЕР_5 площею 5,6091 га, НОМЕР_6 площею 3,7065 га, НОМЕР_7 площею 11,8588 га, НОМЕР_8 площею 5,4881 га. Вказаний договір укладено на 49 років, починаючи з моменту державної реєстрації у Ставищенському районному відділі №23 Київської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.06.2009р. за №040992000083. З метою виділення земельної ділянки в натурі з кадастровим номером НОМЕР_1 ТОВ "Журавлиське" уклало договір з ФОП ОСОБА_7 про розроблення технічної документації із землеустрою меж земельної ділянки площею 42,5973 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 17.01.2017 року ФОП ОСОБА_7 повідомлено ТОВ Журавлиське , що на земельній ділянці з кадастровим номером: НОМЕР_1 розташовані земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_9 площею 2,000 га та НОМЕР_10 площею 1,3799 га, власниками яких є відповідачі відповідно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .. Підставами виникнення в останніх права власності на вказані земельні ділянки стали накази ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-5274/15-16-сг від 31.03.2016р.; та № 10-11075/15-16-сг від 02.06.2016р. та №10-23529/15-16-сг від 11.11.2016р.. Відповідно до листа Журавлиської сільської ради №02 - 19/12 від 14.05.2018р., земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_9 площею 2,000 га використовує відповідач ОСОБА_5 , а земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_10 площею 1,3799 га використовує відповідач ОСОБА_6 .. ТОВ "Журавлиське" не погоджується із даними наказами, які призвели до реєстрації права власності на земельну ділянку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , якою користується ТОВ Журавлиське . Вважає дії ГУ Держгеокадастру у Київській області незаконними та такими, що порушують права ТОВ "Журавлиське", так як воно відкрито, безперервно користується земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 , починаючи із 2009р. та набуло статусу добросовісного землекористувача, а тому є єдиним її законним користувачем. ГУ Держгеокадастру у Київській області, як орган державної влади, не мало та не має жодного права (повноважень) щодо прийняття наказів (рішень) відносно земель, що є в користуванні ТОВ Журавлиське , яке за орендовані земельні ділянки сплачувало плату за землю в повному обсязі.

Позивач з урахуванням усунених недоліків в позовній заяві (Т. 1 а. с. 40-44), залучення співвідповідачів у справі, зміни предмету позову (Т. 1 а. с. 168, 235-237), просить суд: визнати незаконним наказ Головного Управління Держгеокадастру у Київській області №10-5274/15-16-сг від 31.03.2016р., який став підставою виникнення права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_9 ; визнати незаконним наказ Головного Управління Держгеокадастру у Київській області №10-11075/15-16-сг від 02.06.2016р., який став підставою виникнення права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_9 ; визнати незаконним наказ Головного Управління Держгеокадастру у Київсь області №10-23529/15-16-сг від 11.11.2016р., який став підставою виникнення права власності ОСОБА_6 на земельну ділянки з кадастровим номером НОМЕР_10 ; визнати незаконним та скасувати запис в реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_10 , а саме: №18525512 від 04.01.2017р.; визнати незаконним та скасувати запис в реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_9 , а саме: №15110162 від 22.06.2016р.; визнати недійсним договір дарування №240 від 06.03.2018 року, за яким перейшло право власності на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_9 від ОСОБА_8 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і скасувати відповідні записи в реєстрі речових прав на нерухоме майно №40026435 від 06.03.2018 року та №40026217 від 06.03.2018 року.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ Журавлиське Пенязькова О.О. позовні вимоги підтримала, підтвердила обставини, на які посилається в позовній заяві. У відповіді на відзив (Т. 1 а. с. 132-133) ОСОБА_9 зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких грунтується позов мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. Наведені твердження описані в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №910/13755/17.

Відповідно до п. 11.1 договору оренди від 04.06.2009р., зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Істотними умовами договору оренди землі є площа земельних ділянок, сума орендної плати, яка підлягала до сплати у відповідності з умовами договору. Вони визначені в договорі оренди. Перехід права власності земельних ділянок із державної в приватну власність автоматично зменшує загальну площу орендованих земельних ділянок на площу ділянок ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , хоч розмір орендної плати по договору залишається незмінним. В пункті договору 11.7. зазначено, що при переході права власності на орендовані земельні ділянки до іншої особи не допускається зміна умов договору, крім умов щодо визначення орендодавця, отримувача орендної плати та порядку сплати орендної плати. Оскільки істотні умови договору фактично змінені шляхом передачі ГУ Держгеокадастру у Київській області у власність ОСОБА_8 та ОСОБА_6 спірних земельних ділянок, останні порушили права ТОВ Журавлиське на володіння та користування земельною ділянкою. У ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України і в ч. 4 ст. 9 Закону України Про оренду землі наявні норми, які забороняють відчуження орендованих земельних ділянок державної або комунальної власності без згоди на це орендаря.

Представник відповідача - Головного Управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання не з`явився, відповідач належним чином повідомлений про місце, час та дату судового розгляду по справі, причини неявки свого представника до суду не повідомив. Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву (Т. 1 а. с. 65-68), в якому зазначено, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі. При підготовці наказів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , розглянуто подані ними клопотання. Підстави щодо відмови відсутні. На підставі наданих матеріалів та відсутності порушень норм земельного законодавства, Головним управлінням надано дозвіл на розробку проекту землеустрою. В подальшому, перевіривши документи на відповідність вимогам законодавства, державний кадастровий реєстратор здійснив державну реєстрацію земельної ділянки та на підтвердження такої реєстрації видав витяг з Державного земельного кадастру. Після перевірки проектів вимогам законодавства та проведення реєстрації земельної ділянки проекти подано до Головного управління і затверджені відповідними наказами Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність . Оспорювані накази Головного управління про надання земельної ділянки у власність є ненормативним актом, який вичерпує свою дію внаслідок його виконання. Скасування таких наказів не породжує наслідків для користувачів земельних ділянок. Позов, предметом якого є ці накази, не може бути задоволений, оскільки накази вичерпали свою дію шляхом виконання, тому вони не можуть бути скасованими після їх виконання. Скасування оспорюваних наказів не породжує наслідків для власників земельних ділянок, оскільки у таких осіб виникло право власності або користування земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах. Згідно із ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку проводиться державними реєстратором прав на нерухоме майно та не входить до процедури приватизації. За ст. 126 вказаного Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Документи, які свідчать про завершення оформлення права власності на земельну ділянку та відповідно, виникнення права власності на неї у певної особи, визначено даним Законом.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про місце, час та дату судового розгляду по справі, причини своєї неявки суду не повідомив. Відзив на позовну заяву не подавав.

Відповідач ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про місце, час та дату судового розгляду по справі. Його представниками - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до суду подано відзиви на позовну заяву (Т. 1 а. с. 72-74, 219-221), в яких зазначено, що у задоволенні позову необхідно відмовити з огляду на наступне. Підставою своєї позовної заяви ТОВ "Журавлиське" наводить договір оренди земельної ділянки від 04.06.2009 року, за яким воно є орендарем. Даний договір є локальним правовим актом та його положення мають пріоритет перед іншими нормами законодавства України. У ньому позивач виказав своє волевиявлення на встановлення саме таких правовідносин, як це зазначено у пунктах 11.6, 11.7 вказаного договору. Це повністю узгоджується зі статтею 32 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-XIV, статтями 6, 627, 770 Цивільного кодексу України, статтею 148-1 Земельного кодексу України. На даний час жодних дій, пропозицій з боку позивача щодо зміни умов зазначеного договору до первинного орендодавця та до нього не надходило і не було внесено змін до цього договору. Таким чином, позивач погодився на умови, коли може відбутися перехід права власності на орендовані земельні ділянки до іншої особи. У зв`язку з вищевикладеним частина п`ята статті 116 Земельного кодексу України не може застосовуватися як обгрунтування своєї правової позиції позивачем. У даному випадку застосовуватиметься спеціальна норма - стаття 32 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-XIV, частина перша статті 148-1 Земельного кодексу України, а не загальна норма права - частина п`ята статті 116 Земельного кодексу України. Конституційний Суд України у справі №1-21/2005, у своєму рішенні від 11.10.2005 року №8-рп/2005 підтвердив положення теорії права щодо превалювання спеціальної норми над загальною. Тому підлягає до застосування положення статті 32 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року №161-XIV, яким передбачено перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування). У розумінні статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотні умови вказаного договору не змінилися.

Позивач не вказує, в чому саме полягає порушення його права користування земельною ділянкою та яким чином вказане порушення пов`язане з правом власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . А тому безпідставні вимоги позивача щодо визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 06.03.2018 року, зареєстрованого в реєстрі №240 та скасування відповідних записів у реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Представниками неповнолітнього співвідповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до суду подано відзив на позовну заяву (Т. 1 а. с. 211-213), в якому зазначено, що у задоволенні позову необхідно відмовити з огляду на наступне. Підставою своєї позовної заяви ТОВ "Журавлиське" наводить договір оренди земельної ділянки від 04.06.2009 року, за яким воно є орендарем. Даний договір є локальним правовим актом та його положення мають пріоритет перед іншими нормами законодавства України. У ньому позивач виказав своє волевиявлення на встановлення саме таких правовідносин, як це зазначено у пунктах 11.6, 11.7 вказаного договору. Це повністю узгоджується зі статтею 32 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-XIV, статтями 6, 627, 770 Цивільного кодексу України, статтею 148-1 Земельного кодексу України. На даний час жодних дій, пропозицій з боку позивача щодо зміни умов зазначеного договору до первинного орендодавця та до нього не надходило і не було внесено змін до цього договору. Таким чином, позивач погодився на умови, коли може відбутися перехід права власності на орендовані земельні ділянки до іншої особи. У зв`язку з вищевикладеним частина п`ята статті 116 Земельного кодексу України не може застосовуватися як обгрунтування своєї правової позиції позивачем. У даному випадку застосовуватиметься спеціальна норма - стаття 32 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-XIV, частина перша статті 148-1 Земельного кодексу України, а не загальна норма права - частина п`ята статті 116 Земельного кодексу України. Конституційний Суд України у справі №1-21/2005, у своєму рішенні від 11.10.2005 року №8-рп/2005 підтвердив положення теорії права щодо превалювання спеціальної норми над загальною. Тому підлягає до застосування положення статті 32 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року №161-XIV, яким передбачено перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування). У розумінні статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотні умови вказаного договору не змінилися.

Позивач не вказує, в чому саме полягає порушення його права користування земельною ділянкою та яким чином вказане порушення пов`язане з правом власності на земельну ділянку ОСОБА_1 .. А тому безпідставні вимоги позивача щодо визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 06.03.2018 року, зареєстрованого в реєстрі №240 та скасування відповідних записів у реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Представниками неповнолітнього співвідповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до суду подано відзив на позовну заяву (Т. 1 а. с. 227-229), в якому зазначено, що у задоволенні позову необхідно відмовити з огляду на наступне. Підставою своєї позовної заяви ТОВ "Журавлиське" наводить договір оренди земельної ділянки від 04.06.2009 року, за яким воно є орендарем. Даний договір є локальним правовим актом та його положення мають пріоритет перед іншими нормами законодавства України. У ньому позивач виказав своє волевиявлення на встановлення саме таких правовідносин, як це зазначено у пунктах 11.6, 11.7 вказаного договору. Це повністю узгоджується зі статтею 32 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-XIV, статтями 6, 627, 770 Цивільного кодексу України, статтею 148-1 Земельного кодексу України. На даний час жодних дій, пропозицій з боку позивача щодо зміни умов зазначеного договору до первинного орендодавця та до нього не надходило і не було внесено змін до цього договору. Таким чином, позивач погодився на умови, коли може відбутися перехід права власності на орендовані земельні ділянки до іншої особи. У зв`язку з вищевикладеним частина п`ята статті 116 Земельного кодексу України не може застосовуватися як обгрунтування своєї правової позиції позивачем. У даному випадку застосовуватиметься спеціальна норма - стаття 32 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-XIV, частина перша статті 148-1 Земельного кодексу України, а не загальна норма права - частина п`ята статті 116 Земельного кодексу України. Конституційний Суд України у справі №1-21/2005, у своєму рішенні від 11.10.2005 року №8-рп/2005 підтвердив положення теорії права щодо превалювання спеціальної норми над загальною. Тому підлягає до застосування положення статті 32 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року №161-XIV, яким передбачено перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування). У розумінні статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотні умови вказаного договору не змінилися.

Позивач не вказує, в чому саме полягає порушення його права користування земельною ділянкою та яким чином вказане порушення пов`язане з правом власності на земельну ділянку ОСОБА_2 .. А тому безпідставні вимоги позивача щодо визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 06.03.2018 року, зареєстрованого в реєстрі №240 та скасування відповідних записів у реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Журавлиської сільської ради Ставищенського району Київської області Михальченко О.М. в судовому засіданні пояснив, що позов ТОВ Журавлиське порушує майнові права неповнолітніх співвідповідачів ОСОБА_10 та ОСОБА_2 , заперечив проти задоволення позову. Просить справу в подальшому розглядати без його участі (Т. 2 а. с. 4).

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи із наступного.

Судом встановлено слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

ТОВ Журавлиське здійснює свою діяльність відповідно до затвердженого в установленому порядку статуту (Т. 1 а. с. 8-9).

ТОВ Журавлиське укладено договір оренди земельної ділянки із Ставищенською районною державною адміністрацією Київської області від 04.06.2009 року, за яким товариство орендує вісім земельних ділянок загальною площею 88,3381 га., а саме: НОМЕР_1 площею 42,5973 га, НОМЕР_2 площею 10,1501 га, НОМЕР_3 площею 6,4878 га, НОМЕР_4 площею 2,4404 га, НОМЕР_5 площею 5,6091 га, НОМЕР_6 площею 3,7065 га, НОМЕР_7 площею 11,8588 га, НОМЕР_8 площею 5,4881 га. Вказаний договір укладено на 49 років, починаючи з дати державної реєстрації у Ставищенському районному відділі №23 Київської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.06.2009р. за №040992000083 (Т. 1 а. с. 10-12).

З метою виділення земельної ділянки в натурі з кадастровим номером НОМЕР_1 ТОВ "Журавлиське" уклало договір з ФОП ОСОБА_7 про розроблення технічної документації із землеустрою меж земельної ділянки площею 42,5973 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 17.01.2017 року ФОП ОСОБА_7 повідомлено ТОВ Журавлиське , що на земельній ділянці з кадастровим номером: НОМЕР_1 розташовані земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_9 площею 2,000 га та НОМЕР_10 площею 1,3799 га, власниками яких є відповідачі відповідно ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .. Підставами виникнення в останніх права власності на вказані земельні ділянки стали накази ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-5274/15-16-сг від 31.03.2016р.; та № 10-11075/15-16-сг від 02.06.2016р. та №10-23529/15-16-сг від 11.11.2016р. (Т. 1 а. с. 14-17, 86-89, 104-106).

Відповідно до листів Журавлиської сільської ради №02 - 19/12 від 14.05.2018р. і №250 від 06.06.2019 року, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_9 площею 2,000 га перебуває у власності відповідача ОСОБА_8 , проте він її на даний час не обробляє, а земельна ділянка із кадастровим номером НОМЕР_10 площею 1,3799 га використовується на праві власності ОСОБА_6 .. Останньому відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку надано земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,6203 га на підставі розпорядження Ставищенської райдержадміністрації №25 від 22.01.2009 року (Т. 1 а. с. 13, 18, Т. 2 а. с. 8).

Відповідно до листа Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 10.10.2017р. №5291/10/10-02-21, у ТОВ Журавлиське заборгованість з орендної плати за оренду земельних ділянок відсутня (Т. 1 а. с. 21).

Отримавши у власність спірну земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_9 , площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, відповідач ОСОБА_8 відповідно до договору дарування даної земельної ділянки від 06.03.2018 року за №240 передав її безоплатно у власність своїм дітям - співвідповідачам по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по Ѕ частці кожній (Т. 1 а. с. 158-164).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За частинами 1 та 4 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Водночас, правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного Кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Стаття 2 ч. 1 Закону України Про оренду землі передбачає, що відносини, пов`язані з орендою землі регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативними актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до п. б ст. 5 ЗК України земельне законодавство базується на таких принципах, зокрема: забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Згідно із частинами 2 та 3 статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно із частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства не більше - 2, 0 га.

За ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. В статті 126 вказаного Кодексу зазначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

В частині 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року № 1952-IV вказано, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В ч. 1 ст. 3 вказаного Закону передбачено обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Частиною 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

За ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу п. 10 ч. 3 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільного права або інтересу є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає, зокрема, незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 2, 3 п. в, г ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридични х осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема: визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Поряд з цим, за змістом пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009 у справі N1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти; до ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Так, у зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт є підставою для виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Встановлено, що позивачем укладено договір оренди земельної ділянки із Ставищенською райдержадміністрацією Київської області від 04.06.2009 року, за яким позивач орендує вісім земельних ділянок загальною площею 88,3381 га., а саме: НОМЕР_1 площею 42,5973 га, НОМЕР_2 площею 10,1501 га, НОМЕР_3 площею 6,4878 га, НОМЕР_4 площею 2,4404 га, НОМЕР_5 площею 5,6091 га, НОМЕР_6 площею 3,7065 га, НОМЕР_7 площею 11,8588 га, НОМЕР_8 площею 5,4881 га. Вказаний договір укладено на 49 років, зареєстровано в установленому порядку та є чинним (Т. 1 а. с. 10-12).

Відповідно до листа Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 10.10.2017р. №5291/10/10-02-21, у ТОВ Журавлиське заборгованість з орендної плати за оренду земельних ділянок відсутня (Т. 1 а. с. 21).

Згідно з ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Встановлено, що на орендованій позивачем земельній ділянці з кадастровим номером: НОМЕР_1 розташовані земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_9 площею 2,000 га та НОМЕР_10 площею 1,3799 га, власниками яких є відповідачі відповідно ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .. Підставами виникнення в останніх права власності на вказані земельні ділянки стали накази ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-5274/15-16-сг від 31.03.2016р.; та №10-11075/15-16-сг від 02.06.2016р. та №10-23529/15-16-сг від 11.11.2016р.. Крім того, відповідачу ОСОБА_6 відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку раніше уже надано земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0, 6203 га на підставі розпорядження Ставищенської райдержадміністрації №25 від 22.01.2009 року (Т. 1 а. с. 14-18, 86-89, 104-106).

Відповідно до ч. 2, 3 п. в ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами і юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За ч. 4, 5 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України від 6 жовтня 1998 року №161-XIV Про оренду землі не допускається відчуження орендованих земельних ділянок державної або комунальної власності без згоди на це орендаря.

В судовому засіданні з`ясовано, що орендарем (ТОВ Журавлиське ) згоди на відчуження орендованих ним земельних ділянок нікому не надавалось.

В розумінні ст. 1 Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності від 17 листопада 2009 року №1559-VI, відчуження земельних ділянок це - перехід права власності на земельні ділянки.

Встановлено, що отримавши у власність спірну земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_9 , площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, відповідач ОСОБА_8 відповідно до договору дарування даної земельної ділянки від 06.03.2018 року за №240 передав її безоплатно у власність своїм дітям - співвідповідачам по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по Ѕ частці кожній (Т. 1 а. с. 158-164).

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод.

Згідно із ст. ст. 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності Українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не може створювати юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор прав на нерухоме майно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вказані вище спірні накази Головного Управління Держземагентства України у Київській області слід визнати незаконними; слід визнати незаконними та скасувати записи в реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності на спірні земельні ділянки; договір дарування земельної ділянки слід визнати недійсним та скасувати відповідні записи в реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо дарування спірної земельної ділянки співвідповідачам, тобто необхідно повністю задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 22.04.2019 року заборонено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення, укладати договори, відчужувати, вчиняти будь-які інші правочини стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_9 та НОМЕР_10 (Т. 1 а. с. 169-170). Враховуючи вимоги ст. 158 ЦПК України, суд вважає, що слід скасувати вказаний захід забезпечення позову.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжних доручень №27 від 14.01.2019 року та №124 від 23.04.2019 року позивачем спалачено судовий збір в розмірі 11526 грн. і 3842 грн. відповідно (Т. 1 а. с. 1, 184). Тобто, загальна сума судового збору становить (11526 грн. + 3842 грн.) = 15368 грн..

Таким чином, суд вважає, що з відповідачів: Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на користь позивача слід стягнути в рівних частках судовий збір в сумі 3073,60 грн., з кожного.

По справі залучено неповнолітніх співвідповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , законним представником яких є їх батько відповідач - ОСОБА_8 (Т. 1 а. с. 163-164), а відтак суд дійшов висновку, що із ОСОБА_8 на користь позивача слід стягнути ще судовий збір в сумі (3073,60 грн. + 3073,60 грн.) = 6147, 20 грн..

Керуючись ст. ст. 13, 19 Конституції України, ст. ст. 4, 10, 11, 15, 16, 21, 203, 215, 216, 228 ЦК України, п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", ст. ст. 5, 78, 93, 116, 118, 121, 122, 125, 126, 152 ЗК України, ст. ст. 2, 3, 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року № 1952-IV, ст. ст. 2, 9, 16 Закону України Про оренду землі від 6 жовтня 1998 року №161-XIV, ст. ст. 4, 10, 12, 81, 141, 158, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Журавлиське до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Журавлиської сільської ради Ставищенського району Київської області, про визнання незаконними наказів, визнання недійсним договору дарування, визнання незаконними та скасування записів в реєстрі речових прав на нерухоме майно , - задовольнити.

Визнати незаконним наказ Головного Управління Держгеокадастру у Київській області №10-5274/15-16-сг від 31.03.2016р., який став підставою виникнення права власності ОСОБА_8 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_9 .

Визнати незаконним наказ Головного Управління Держгеокадастру у Київській області №10-11075/15-16-сг від 02.06.2016р., який став підставою виникнення права власності ОСОБА_8 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_9 .

Визнати незаконним наказ Головного Управління Держгеокадастру у Київській області №10-23529/15-16-сг від 11.11.2016р., який став підставою виникнення права власності ОСОБА_6 на земельну ділянки з кадастровим номером НОМЕР_10 .

Визнати незаконним та скасувати запис в реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_10 , а саме: №18525512 від 04.01.2017р..

Визнати незаконним та скасувати запис в реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_8 на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_9 , а саме: №15110162 від 22.06.2016р..

Визнати недійсним договір дарування №240 від 06.03.2018 року, за яким перейшло право власності на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_9 від ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і скасувати відповідні записи в реєстрі речових прав на нерухоме майно №40026435 від 06.03.2018 року та №40026217 від 06.03.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого ( АДРЕСА_1 / АДРЕСА_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Журавлиське (п/і 09432, с. Журавлиха, вул. 40-річчя Перемоги, 9 Ставищенського району Київської області, код ЄДРПОУ 30831011,р/р НОМЕР_11 в БЦФ Раффайзен Банк Аваль МФО 321121) судовий збір в сумі 3073 (три тисячі сімдесят три) гривні 60 копійок.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області (п/і 03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, ЄДРПОУ 39817550) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Журавлиське (п/і 09432, с. Журавлиха, вул. 40-річчя Перемоги, 9 Ставищенського району Київської області, код ЄДРПОУ 30831011,р/р НОМЕР_11 в БЦФ Раффайзен Банк Аваль МФО 321121) судовий збір в сумі 3073 (три тисячі сімдесят три) гривні 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого ( АДРЕСА_1 /і АДРЕСА_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Журавлиське (п/і 09432, с. Журавлиха, вул. 40-річчя Перемоги, 9 Ставищенського району Київської області, код ЄДРПОУ 30831011,р/р НОМЕР_11 в БЦФ Раффайзен Банк Аваль МФО 321121) судовий збір в сумі 9220 (дев`ять тисяч двісті двадцять) гривень 80 копійок.

Скасувати заборону ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення, укладати договори, відчужувати, вчиняти будь-які інші правочини стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_9 та НОМЕР_10 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текс рішення виготовлено: 25 липня 2019 року.

Суддя Р. В. Гуртовенко