Постанова

від 27.01.2021 по справі 378/94/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 378/94/19

провадження № 61-23303св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів : Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Журавлиське ,

відповідачі : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головне управління Держгеокадастру у Київській області,

третя особа - Орган опіки та піклування Журавлиської сільської ради Ставищенського району Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Журавлиське до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа - Орган опіки та піклування Журавлиської сільської ради Ставищенського району Київської області, про визнання незаконними наказів, визнання недійсним договору дарування, визнання незаконними та скасування записів у реєстрі речових прав на нерухоме майно

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Журавлиське на постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І. та за касаційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Журавлиське (далі - ТОВ Журавлиське , товариство) звернулося до суду з позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, у якому просило визнати незаконним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області) від 31 березня 2016 року № 10-5274/15-16-сг, який став підставою виникнення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером3224282800:01:001:0106; визнати незаконним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області від 02 червня 2016 року № 10-11075/15-16-сг, який став підставою виникнення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224282800:01:001:0106; визнати незаконним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області від 11 листопада 2016 року № 10-23529/15-16-сг, який став підставою виникнення права власності ОСОБА_4 на земельну ділянки з кадастровим номером 3224282800:01:001:0107; визнати незаконним та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 04 січня 2017 року № 18525512 щодо права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224282800:01:001:0107; визнати незаконним та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22 червня 2016 року № 15110162 щодо права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224282800:01:001:0106; визнати недійсним договір дарування від 06 березня 2018 року № 240, за яким перейшло право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224282800:01:001:0106 від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , і скасувати відповідні записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 06 березня 2018 року № 40026435 та № 40026217.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ Журавлиське посилалося на те, що 04 червня 2009 року між ним та Ставищенською районною державною адміністрацією Київської області був укладений договір оренди земельної ділянки, за яким товариство набуло права оренди восьми земельних ділянок загальною площею 88,3381 га, а саме: площею 42,5973 га з кадастровим номером 3224282800:01:001:0064, площею 10,1501 га з кадастровим номером 3224282800:03:005:0001, площею 6,4878 га з кадастровим номером 3224282800:03:005:0002, площею 2,4404 га з кадастровим номером 3224282800:03:005:0010, площею 5,6091 га з кадастровим номером 3224282800:03:005:0003, площею 3,7065 га з кадастровим номером 3224282800:03:005:0007, площею 11,8588 га з кадастровим номером 3224282800:03:005:0005, площею 5,4881 га з кадастровим номером 3224282800:03:005:0008. Договір оренди укладено на 49 років починаючи з моменту державної реєстрації у Ставищенському районному відділі № 23 Київської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 червня 2009 року за № 040992000083. З метою виділення в натурі земельної ділянки з кадастровим номером 3224282800:01:001:0064 між товариством та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 був укладений договір на розроблення технічної документації із землеустрою меж земельної ділянки площею 42,5973 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 17 січня 2017 року ОСОБА_6 йому повідомив, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3224282800:01:001:0064 розташовані земельні ділянки з кадастровими номерами 3224282800:01:001:0106 площею 2,000 га та 3224282800:01:001:0107 площею 1,3799 га, власниками яких на підставі наказів ГУ Держгеокадастру у Київській області від 31 березня 2016 року № 10-5274/15-16-сг (зі змінами внесеними наказом від 02 червня 2016 року № 10-11075/15-16-сг) та від 11 листопада 2016 року № 10-23529/15-16-сг є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відповідно. На його думку, дії ГУ Держгеокадастру у Київській області щодо передання земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є незаконними і такими, що порушують права товариства, оскільки воно починаючи з 2009 року відкрито, безперервно користується земельною ділянкою з кадастровим номером 3224282800:01:001:0064 та набуло статусу добросовісного землекористувача, а тому є єдиним її законним користувачем. ГУ Держгеокадастру у Київській області як орган державної влади, не мало і не має жодного права (повноважень) приймати накази (рішення) щодо земель, які перебувають у його користуванні. Також зазначило, що, отримавши у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3224282800:01:001:0106 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_1 на підставі договору дарування земельної ділянки від 06 березня 2018 року № 240 передав її безоплатно у власність своїм дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - по 1/2 частині кожній, а тому цей договір має бути визнаний недійсним зі скасуванням відповідних записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У зв`язку із зазначеним просило позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ставищенський районний суд Київської області рішенням від 24 липня 2019 року позов задовольнив. Визнав незаконним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області від 31 березня 2016 року № 10-5274/15-16-сг, який став підставою виникнення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224282800:01:001:0106. Визнав незаконним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області від 02 червня 2016 року № 10-11075/15-16-сг, який став підставою виникнення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224282800:01:001:0106. Визнав незаконним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області від 11 листопада 2016 року № 10-23529/15-16-сг, який став підставою виникнення права власності ОСОБА_4 на земельну ділянки з кадастровим номером 3224282800:01:001:0107. Визнав незаконним та скасував запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 04 січня 2017 року № 18525512 щодо права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224282800:01:001:0107, а саме запис. Визнав незаконним та скасував запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22 червня 2016 року № 15110162 щодо права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224282800:01:001:0106, а саме запис. Визнав недійсним договір дарування від 06 березня 2018 року № 240, за яким право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224282800:01:001:0106 перейшло від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , і скасував відповідні записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 06 березня 2018 року № 40026435 та № 40026217. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Скасував заходи забезпечення позову.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки ТОВ Журавлиське як орендар земельної ділянки, з масиву якої ГУ Держгеокадастру у Київській області передало у власність земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , не надавало згоди на таку передачу. У зв`язку з тим що ОСОБА_1 подарував передану йому у власність земельну ділянку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про те, що договір дарування є недійсним і, відповідно, записи в реєстрі речових прав на нерухоме майно про перехід права власності також підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Київський апеляційний суд постановою від 28 листопада 2019 року рішення Ставищенського районного суду Київської області від 24 липня 2019 року скасував у частині задоволення позову ТОВ Журавлиське до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГУ Держгеокадастру у Київській області, третя особа - Орган опіки та піклування Журавлиської сільської ради Ставищенського району Київської області, про визнання незаконними наказів, визнання недійсним договору дарування, визнання незаконними та скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в частині стягнення судового збору та ухвалив у в цій частині нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні позову ТОВ Журавлиське до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГУ Держгеокадастру у Київській області, третя особа - Орган опіки та піклування Журавлиської сільської ради Ставищенського району Київської області, про визнання незаконними наказів, визнання недійсним договору дарування, визнання незаконними та скасування записів в реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Апеляційний суд мотивував свою постанову тим, що частина четверта статті 9 Закону України Про оренду землі не підлягає застосуванню до цих правовідносин, оскільки ця норма стосується переважного права орендаря на придбання земельної ділянки, орендованої ним, тільки в разі її продажу. Зазначив, що, задовольняючи позов, суд першої інстанції при визначенні поняття відчуження земельних ділянок помилково посилався на статтю 1 Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності , оскільки цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності. Термін відчуження визначається в ньому як перехід права власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, за плату в державну чи комунальну власність шляхом їх викупу чи примусового відчуження для потреб держави, територіальної громади, суспільства в цілому. У спірному випадку ОСОБА_1 правомірно набув право власності на земельну ділянку, а тому немає підстав для задоволення позову, заявленого до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГУ Держгеокадастру у Київській області, третя особа - Орган опіки та піклування Журавлиської сільської ради Ставищенського району Київської області, про визнання незаконними наказів, визнання недійсним договору дарування, визнання незаконними та скасування записів в реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Київський апеляційний суд додатковою постановою від 23 грудня 2019 року вирішив питання про розподіл судових витрат. Стягнув з ТОВ Журавлиське на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 10 810,40 грн. Стягнув з ТОВ Журавлиське на користь ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 10 810,40 грн.

Додаткову постанову апеляційний суд мотивував тим, що під час ухвалення постанови від 28 листопада 2019 року суд не вирішив питання про судові витрати.

Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У грудні 2019 року ТОВ Журавлиське подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року і залишити в силі рішення Ставищенського районного суду Київської області від 24 липня 2019 року.

Касаційна скарга ТОВ Журавлиське мотивована тим, що, обґрунтовуючи позовні вимоги, воно посилалося, зокрема, і на частину п`яту статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), однак при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційний суд безпідставно не застосував зазначену норму права до спірних правовідносин.

Зміст касаційної скарги ТОВ Журавлиське з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про, те що судове рішення апеляційного суду оскаржене фактично в частині відмови у задоволенні вимог пред`явлених до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГУ Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконними наказів, визнання недійсним договору дарування, визнання незаконними та скасування записів в реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому переглядається Верховним Судом лише в частині вирішення цих вимог.

У січні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року в частині незадоволених сум на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх вимоги щодо стягнення з ТОВ Журавлиське на їхню користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 44 500,00 грн.

Касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_5 мотивована тим, що у 2017 році ТОВ Журавлиське зверталося з позовом до Господарського суду Київської області про визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області, який став підставою реєстрації ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку (справа № 911/3212/17). Потребуючи правничої допомоги, ОСОБА_1 09 листопада 2017 року уклав договір про надання правової допомоги № 14 з адвокатом Гарнагою Н. Ю. та цього ж дня договір про надання правової допомоги № 16 з адвокатом Гарнагою І. Ю., які здійснювали представництво його інтересів у справі № 911/3212/17. У зв`язку з цим ОСОБА_1 вважає, що має право на відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у період з 16 листопада 2017 року до 15 січня 2019 року. Крім того, зазначили, що ТОВ Журавлиське не заявляло клопотання про зменшення розміру виплат на правничу допомогу та не доводило неспівмірність цих витрат, а тому апеляційний суд не мав права зменшувати їх розмір.

У січні 2020 року ГУ Держгеокадастру у Київській області подало відзив на касаційну скаргу ТОВ Журавлиське , в якому просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову - залишити без змін, посилаючись на те, що це судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами. Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що суд першої інстанції при визначенні поняття відчуження земельних ділянок помилково посилався на положення статті 1 Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності .

У лютому 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , подали відзив на касаційну скаргу ТОВ Журавлиське , в якому просили відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що оскаржувана постанова є законною і обґрунтованою, апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами. При цьому зазначили, що частина п`ята статті 116 ЗК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

У лютому 2020 року ТОВ Журавлиське подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , в якому просило відмовити в її задоволенні, а додаткову постанову залишити без змін, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості на вчинення дій та вжиття заходів, які б забезпечили відшкодування судових витрат у справі № 911/3212/17. Посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на те, що товариство не надсилало до апеляційного суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, не відповідає дійсності, оскільки таке клопотання було надіслане. Також ТОВ Журавлиське подало письмові пояснення, в яких зазначило про безпідставність доводів, викладених у відзиві на його касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

У квітні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , подали письмові пояснення, а також заяву про відшкодування витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ Журавлиське та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

11 січня 2020 року справа № 378/94/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди попередніх інстанцій встановили, що 04 червня 2009 року між ТОВ Журавлиське та Ставищенською районною державною адміністрацією Київської області був укладений договір оренди земельної ділянки, за яким товариство набуло права оренди восьми земельних ділянок загальною площею 88,3381 га, а саме: площею 42,5973 га з кадастровим номером 3224282800:01:001:0064, площею 10,1501 га з кадастровим номером 3224282800:03:005:0001, площею 6,4878 га з кадастровим номером 3224282800:03:005:0002, площею 2,4404 га з кадастровим номером 3224282800:03:005:0010, площею 5,6091 га з кадастровим номером 3224282800:03:005:0003, площею 3,7065 га з кадастровим номером 3224282800:03:005:0007, площею 11,8588 га з кадастровим номером 3224282800:03:005:0005, площею 5,4881 га з кадастровим номером 3224282800:03:005:0008. Договір оренди укладено на 49 років починаючи з моменту державної реєстрації у Ставищенському районному відділі № 23 Київської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 червня 2009 року за № 040992000083.

З метою виділення земельної ділянки в натурі з кадастровим номером 3224282800:01:001:0064 між ТОВ Журавлиське та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 був укладений договір на розроблення технічної документації із землеустрою та встановлення меж земельної ділянки площею 42,5973 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 17 січня 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 повідомив ТОВ Журавлиське , що на земельній ділянці з кадастровим номером 3224282800:01:001:0064 розташовані земельні ділянки з кадастровими номерами 3224282800:01:001:0106 площею 2,000 га та 3224282800:01:001:0107 площею 1,3799 га, власниками яких на підставі наказів ГУ Держгеокадастру у Київській області від 31 березня 2016 року № 10-5274/15-16-сг (зі змінами, внесеними наказом від 02 червня 2016 року № 10-11075/15-16-сг) та від 11 листопада 2016 року № 10-23529/15-16-сг є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відповідно.

З листів Журавлиської сільської ради Ставищенського району Київської області від 14 травня 2018 року № 02-19/12 та від 06 червня 2019 року № 250 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224282800:01:001:0106 площею 2,000 га перебуває у власності відповідача ОСОБА_1 , проте він її не обробляє, а земельна ділянка із кадастровим номером 3224282800:01:001:0107 площею 1,3799 га використовується на праві власності ОСОБА_4 . Крім того, ОСОБА_4 на підставі розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації Київської області від 22 січня 2009 року № 25 надано земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,6203 га.

06 березня 2018 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір дарування земельної ділянки, за яким земельна ділянка з кадастровим номером 3224282800:01:001:0106 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства передана безоплатно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - по 1/2 частині кожній.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційні скарги подані до Верховного Суду до 08 лютого 2020 року, їх розгляд Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ Журавлиське підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтями 263-265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. В мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зазначеним вимогам оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає не повною мірою.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною першою статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі договору оренди від 04 червня 2009 року ТОВ Журавлиське набуло права оренди восьми земельних ділянок загальною площею 88,3381 га, зокрема, земельної ділянки площею 42,5973 га з кадастровим номером 3224282800:01:001:0064, строком на 49 років з моменту державної реєстрації. Цей договір не визнано недійсним в установленому законом порядку.

Отже, земельна ділянка, що є предметом спору, перебуває у користуванні ТОВ Журавлиське на правах оренди.

У частині четвертій статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Аналогічні умови визначені у договорі оренди земельної ділянки від 04 червня 2009 року укладеному між Ставищенською районною державною адміністрацією Київської області та ТОВ Журавлиське , де сторони передбачили, що при переході права власності на орендовані земельні ділянки до іншої особи не допускається зміна умов цього договору, крім умов щодо визначення орендодавця, отримувача орендної плати і порядку сплати орендарем орендної плати.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду позивач вказував на порушення вимог земельного законодавства при переданні ОСОБА_1 . ГУ Держгеокадастру у Київській області спірної земельної ділянки, однак з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, відповідно до яких позивач зобов`язаний був довести обставини, на які посилався на підтвердження позову, не довів, що зміна власників земельної ділянки порушує його права як орендаря та унеможливлює користування землею на умовах передбачених договором.

У зв`язку з цим місцевий суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог заявлених до ОСОБА_1 .

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача про визнання незаконними наказів, скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майнота про визнання недійсним договору дарування від 06 березня 2018 року та скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 06 березня 2018 року № 40026435 та № 40026217 апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, однак не врахував недоведеність позивачем порушення його прав переданням земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та відчуження її в подальшому на підставі договору дарування, що є належною самостійною підставою для відмови у позові в цій справі.

Згідно зі статтею 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Апеляційний суд ухвалив правильне по суті судове рішення про відмову в задоволенні позову, однак допустив помилку при його мотивуванні.

Враховуючи наведене, обґрунтованими є доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, однак це не призвело до правильного вирішення спору в оскаржуваній частині.

Перевіряючи доводи касаційної ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року в частині незадоволених сум на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Під час розгляду питання про ухвалення додаткового рішення ТОВ Журавлиське подало до апеляційного суду клопотання про зменшення розміру судових витрат, в якому зазначило, що не погоджується з розрахунком судових витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги у зв`язку з тим, що їх розмір неспівмірний складності справи та часу визначеного адвокатом та обсягом наданих послуг.

Частково задовольняючи заяву відповідачів про ухвалення додаткового рішення апеляційним суд встановив такі обставини.

До суду першої інстанції представники відповідачів Гарнагою І. Ю. та Гарнагою Н. Ю. надали опис робіт, виконаних в порядку надання правничої допомоги. Зазначили, що за період з 16 листопада 2017 року по 17 липня 2019 року адвокатом Гарнагою І. Ю. було витрачено 61 год., а адвокатом Гарнагою Н. Ю. - 23 год.

Разом з цим, ТОВ Журавлиське звернувся до суду з цим позовом лише 15 січня 2019 року, а тому немає підстави для стягнення на користь відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, надану їм адвокатами Гарнагою І. Ю. та Гарнагою Н. Ю. до відкриття провадження у справі.

Також апеляційний суд виходив з того, що представник відповідачів Гарнага Н. Ю. надала суду копію додатку до договору про надання правничої допомоги від 21 лютого 2019 року, укладеного між нею та ОСОБА_1 09 листопада 2017 року, зі змісту якого встановлено, що сторони погодили сплату клієнтом щомісячно 800,00 грн за обслуговування адвокатом адвокатського провадження у справі клієнта. Однак такі витрати не можуть бути включені до витрат на правничу допомогу, яка підлягають стягненню з позивача на користь відповідачів, оскільки заявниками не наведено обсягу наданих послуг і виконаних робіт, які включає в себе обслуговування адвокатом адвокатського провадження та чи було надано відповідну правничу допомогу адвокатом в межах розгляду даної цивільної справи.

Поряд з цим апеляційний суд дійшов висновку, що на користь відповідачів з позивача підлягають стягненню витрати, понесені ними на правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 4 200,00 грн, які складаються з: 1 400 грн. за складення адвокатом Гарнагою І. Ю. письмових судових дебатів у справі, підготовки до судового засідання та представництво інтересів клієнтів 17 липня 2019 року у судовому засіданні; 1 000,00 грн за представництво адвокатом Гарнагою І. Ю. інтересів клієнтів у судовому засіданні 03 липня 2019 року; 1 800,00 грн. за представництво адвокатом Гарнагою Н. Ю. інтересів клієнтів у судових засіданнях 03 липня та 17 липня 2019 року. Також на користь відповідачів з позивача апеляційний суд стягнув витрати на правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції, в розмірі 8 200,00 грн.

Враховуючи те, що в матеріалах справи немає доказів детального опису всіх робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами, що обґрунтовують обсяг наданих послуг та виконаних робіт і їх вартість, клопотання ТОВ Журавлиське про зменшення розміру судових витрат, співмірність витрат на правничу допомогу, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню. При цьому Верховний суд враховує, що ТОВ Журавлиське не оскаржило додаткове рішення в касаційному порядку.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що додаткова постанова ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Також Верховний Суд вважає, що немає правових підстав для задоволення вимог заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , про відшкодування витрат на професійну правничу (правову) допомогу на стадії касаційного перегляду, оскільки їх касаційна скарга не підлягає задоволенню, а доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу ТОВ Журавлиське та в письмових поясненнях, є необґрунтованими.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Журавлиське задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун В. І. Крат