Постанова

від 29.07.2019 по справі 596/126/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 липня 2019 року

м. Київ

справа № 596/126/17-ц

провадження № 61-25131св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Дослідне господарство Подільське Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 31 травня 2017 року у складі судді Лисюк І. О. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 06 липня 2017 року у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Ткач О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Дослідного господарства Подільське Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України (далі - ДГ Подільське ) про зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до наказу від 27 лютого 1960 року

№ 52-к був призначений заступником директора Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції по виробництву з покладенням обов`язків завідувача відділу механізації сільського господарства. 15 квітня 1961 року переведений з виробництва на науково-дослідну роботу і призначений завідуючим відділу механізації Тернопільської обласної державної сільськогосподарської дослідної станції. 01 травня 1964 року звільнений із займаної посади завідуючого відділом механізації. Звернувшись до ДГ Подільське із заявою про надання довідки по заробітній платі для обчислення пенсії, отримав відповідь, що зазначені первинні бухгалтерські документи не збереглися, а тому не має можливості надати запитувану інформацію.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив зобов`язати директора та головного бухгалтера видати довідку про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_1 , а також стягнути з них на свою користь моральну шкоду по

200 000,00 грн із кожного згідно з вимогами статей 1167, 1668 ЦК України.

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 31 травня

2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 06 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 31 травня 2017 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У серпні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 31 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 06 липня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга зводиться до критики судової влади та незгоди з рішенням судів попередніх інстанцій.

У грудні 2017 року від ДГ Подільське надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у яких заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано вказану цивільну справу до Верховного Суду .

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 із 22 лютого 1960 року по 15 квітня 1961 року працював на посаді заступника директора по виробництву з покладенням обов`язків завідувача відділу механізації Тернопільської обласної державної сільськогосподарської дослідної станції. Із 15 квітня 1961 року по 01 травня 1964 року його переведено на науково-дослідну роботу та призначено завідуючим відділу механізації Тернопільської обласної державної сільськогосподарської дослідної станції.

Із листа Міністерства аграрної політики та продовольства України від 28 листопада 2016 року, вбачається, що міністерство у відповідь на звернення ОСОБА_1 повідомило, що серед особових справ номенклатурних працівників Міністерства сільського господарства УРСР, звільнених у 1964 році не виявлено даних щодо ОСОБА_1 . Для пошуку його особової справи та для уточнення пошукових даних (назва, дата документів) рекомендовано звернутись до ДГ Подільське .

На звернення ОСОБА_1 , ДГ Подільське надало відповідь, що Тернопільське НВО Еліта є правонаступником Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції на підставі наказу від 06 березня 1987 року № 75 Державного агропромислового комітету Української РСР. ДГ Подільське створене на базі Подільської дослідної станції Тернопільського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України у грудні 2011 року на підставі наказу від 24 грудня 2010 року № 339. Первинні документи про заробітну плату ОСОБА_1 , як номенклатурного працівника не збереглися.

Наказом Української академії аграрних наук від 21 квітня 1999 року № 55 підтверджується, що на базі частини майна і землі Тернопільського інституту АВП створено Подільську дослідну станцію Тернопільського інституту АПВ.

На підставі наказу Національної академії аграрних наук України від 24 грудня

2010 року № 452 на базі частини землі і майна Подільської дослідної станції Тернопільського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України створено ДГ Подільське з правом юридичної особи.

Відповідно до постанови президії Національної академії аграрних наук України

від 18 березня 2015 року протокол № 3 Подільську дослідну станцію Тернопільського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України перейменовано на Науково-виробничий центр Соя Національної академії аграрних наук України та змінено юридичну адресу станції на вул. Мічуріна 1,

с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область.

Із листа Науково-виробничого центру Соя Національної академії аграрних наук України від 20 березня 2017 року, вбачається, що зазначене підприємство є правонаступником у частині майна, землі, майнових прав і зобов`язань Подільської дослідної станції Тернопільського інституту агропромислового розвитку виробництва НААН.

ДГ Подільське не є правонаступником підприємства, на якому у період із 1960 по 1964 роки працював ОСОБА_1 доводиться також листом-інформацією за результатами додаткової перевірки звернення ОСОБА_1 . Гусятинського відділення поліції Підволочиського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 27 березня 2017 року.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень статей 1166 та 1167 ЦК України для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, зокрема в результаті бездіяльності заподіювача, необхідна сукупність таких обов`язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.

Таким чином, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вказана стаття регулює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно з вимогами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 рокувстановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України 2004 року доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про відмову у задоволенні позову у зв`язку із безпідставністю та недоведеністю таких вимог, оскільки позивач не надав доказів, того, що ДГ Подільське є належним відповідачем і має необхідні відомості для надання позивачу відповідної довідки.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 31 травня

2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 06 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик