Постанова

від 12.08.2019 по справі 915/384/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

---

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/384/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Разюк Г.П., Бєляновського В.В.

секретар судового засідання : Молодов В.С.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЧИ» , м. Миколаїв - не з`явився;

від Миколаївської міської ради, м. Миколаїв - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської міської ради, м. Миколаїв

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2018 року, м. Миколаїв, суддя Коваль Ю.М., повний текст рішення складено 03.09.2018 року

у справі № 915/384/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЧИ» , м. Миколаїв

до відповідача Миколаївської міської ради, м. Миколаїв

про зобов`язання поновити договір оренди землі від 30.06.2009 року № 6622,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

В травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АРЧИ» , м. Миколаїв звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, м. Миколаїв, в якій просило суд зобов`язати Миколаївську міську раду, м. Миколаїв поновити договір оренди землі від 30.06.2009 року № 6622, укладений між Миколаївською міською радою, м. Миколаїв та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРЧИ» , м. Миколаїв, зареєстрований 03.06.2018 року у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" № 040900100515, на той самий строк і на тих самих умовах, шляхом підписання додаткової угоди до договору оренди землі уповноваженим керівником Миколаївської міської ради без прийняття рішення сесії Миколаївської міської ради, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору оренди землі, всупереч вимогам ст. 33 Закону України "Про оренду землі", Миколаївська міська рада, м. Миколаїв заяву позивача про поновлення договору на той самий строк і на тих саме умовах не розглянула, відповідне рішення не прийняла. Проте позивач по справі продовжує користуватись земельною ділянкою, але додаткову угоду так і не було підписано відповідачем, що і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2018 року у справі №915/384/18 (суддя Коваль Ю.М.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЧИ» , м. Миколаїв задоволено повністю; зобов`язано Миколаївську міську раду, м. Миколаїв поновити договір оренди землі від 30.06.2009 року № 6622, укладений Миколаївською міською радою, м. Миколаїв з товариством з обмеженою відповідальністю «АРЧИ» , м.Миколаїв, який зареєстровано 03.06.2009 року у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» за № 040900100515, на той самий строк і на тих самих умовах, шляхом підписання до нього додаткової угоди; стягнуто з Миколаївської міської ради, м. Миколаїв на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЧИ» , м. Миколаїв грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі зі сплати судового збору в сумі 1762 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у Товариства обмеженою відповідальністю «АРЧИ» , м. Миколаїв виникло переважне право на поновлення договору оренди землі, оскільки орендар продовжує користуватись земельною ділянкою та Миколаївською міською радою, м. Миколаїв не було прийнято рішення протягом одного місяця після закінчення строку дії договору про відмову у поновленні договору оренди, в зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Миколаївська міська рада, м. Миколаїв з рішенням суду першої інстанції не погодилась, тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2018 року у справі № 915/384/18 скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що висновок суду про те, що спірний договір підлягає автоматичній пролонгації є помилковим, оскільки, відповідно до умов Договору, зі змінами та доповненнями, після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Позивач повинен не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення строку дії повідомити письмово Відповідача про намір продовжити його дію.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Тобто, виходячи з положень умов Договору, зі змінами та доповненнями, щодо порядку поновлення Договору та вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі Позивач зобов`язаний був письмово звернутися до Відповідача із заявою про продовження строку дії Договору не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення строку дії Договору із проектом додаткової угоди, а саме - не пізніше 26 . 10 . 2016 року . Отже, позивачем було втрачено переважне право на продовження строку дії Договору оренди землі внаслідок несвоєчасного повідомлення про це скаржника.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 року у справі № 915/384/18 (головуючий суддя Колоколов С.І., судді Ярош. А.І., Савицький Я.Ф.) апеляційну скаргу Миколаївської міської ради, м. Миколаїв задоволено, рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2018 року у справі № 915/384/18 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЧИ» , м. Миколаїв до Миколаївської міської ради, м.Миколаїв про зобов`язання поновити договір оренди землі від 30.06.2009 року № 6622 відмовлено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЧИ» , м. Миколаїв на користь Миколаївської міської ради, м. Миколаїв 2643 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 915/384/18 (головуючий суддя Міщенко І.С., судді Берднік І.С., Суховий В.Г.) задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЧИ» , м. Миколаїв, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 року у справі № 915/384/18 скасовано, справу № 915/384/18 направлено для нового розгляду до господарського суду апеляційної інстанції.

09.07.2019 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 915/384/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЧИ» , м. Миколаїв до Миколаївської міської ради, м. Миколаїв про поновлення договору оренди землі від 30.06.2009 року № 6622.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 09.07.2019 для розгляду апеляційної скарги Миколаївської міської ради, м.Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2018 року у справі №915/384/18 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Діброви Г.І., суддів: Бєляновського В.В., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2019 року у справі № 915/384/18 апеляційну скаргу апеляційну скаргу Миколаївської міської ради, м.Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2018 року у справі № 915/384/18 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Діброви Г.І., суддів: Бєляновського В.В., Принцевської Н.М. та призначено справу до розгляду.

22.07.2019 року від позивача до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копій платіжних доручень про сплату орендної плати за вересень 2018 року - червень 2019 року. Судовою колегією докази долучені до матеріалів справи, як такі, що не могли бути подані до суду першої інстанції, оскільки виникли після прийняття рішення по справі.

08.08.2019 року від позивача до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «АРЧИ» , м. Миколаїв просило суд визнати укладеною додаткову угоду між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю АРЧИ до договору оренди землі № 6622 від 30.06.2009 року, який зареєстрований 03.06.2009 року у Миколаївській регіональній філії ДП Центр ДЗК № 040900100515, про продовження на два роки ТОВ АРЧИ терміну оренди земельної ділянки площею 2240 кв.м. (кадастровий номер 4810137200:08:004:0001) для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по АДРЕСА_1 Слобідської з моменту реєстрації, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

У відзиві позивач зазначає, що відповідно до приписів чинного законодавства надав проект додаткової угоди в двох екземплярах Миколаївській міській раді при поданні заяви про поновлення договору оренди земельної ділянки, проте проект додаткового договору зі сторони відповідача підписано не було, у місячний термін не направлено лист-повідомлення про прийняте ним рішення орендарю, в зв`язку з чим позивач продовжує користуватися земельною ділянкою та сплачує орендну плату.

Системний аналіз ст. 33 Закону України Про оренду землі дозволяє дійти висновку, що за умови подання звернення про продовження строку дії договору оренди землі, орган місцевого самоврядування зобов`язаний розглянути таке звернення та протягом місяця прийняти рішення про поновлення договору оренди землі з укладанням додаткової угоди або про відмову в поновленні договору, проте скаржником жодних рішень щодо продовження строку договору оренди чи щодо відмови не прийнято, чим порушено права орендаря.

Разом з відзивом до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява, в якій позивач з посиланням на ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, в зв`язку зі зміною судової практики та визначенням Великою палатою Верховного Суду остаточної правової позиції щодо формулювання таких вимог, просив суд визнати укладеною додаткову угоду між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю АРЧИ до договору оренди землі № 6622 від 30.06.2009 року, який зареєстрований 03.06.2009 року у Миколаївській регіональній філії ДП Центр ДЗК № 040900100515, про продовження на два роки Товариству з обмеженою відповідальністю АРЧИ терміну оренди земельної ділянки площею 2240 кв.м. (кадастровий номер 4810137200:08:004:0001) для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по вул. Набережній ріг вул. 2 Слобідської з моменту реєстрації.

У зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Принцевської Н.М. у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 08.08.2019 року № 541, було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 915/384/18, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Діброва Г.І., судді: Разюк Г.П., Бєляновський В.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.08.2019 року справу № 915/384/18 прийнято до свого провадження колегією суддів у новому складі.

12.08.2019 року електронною поштою та поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЧИ» , м. Миколаїв надійшло клопотання, в якому позивач просив суд приєднати до матеріалів справи проект додаткової угоди до договору оренди землі від 03.06.2009 року № 6622. Судовою колегією клопотання розглянуто та задоволено.

В судовому засіданні 22.07.2019 року представник позивача підтримав свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представник скаржника в судове засідання не з`явився, в зв`язку з чим ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду розгляд справи було відкладено на іншу дату.

В судове засідання 12.08.2019 року представники учасників справи не з`явились, представник позивача про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить розписка від 22.07.2019 року. Докази отримання скаржником копій ухвал Південно-західного апеляційного господарського суду про призначення справу до розгляду та відкладення розгляду справи на момент винесення постанови до Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, копії ухвал направлялись скаржнику за його юридичною адресою, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями реєстрів поштових відправлень Південно-західного апеляційного господарського суду, з роздруківок з сайту Укрпошти вбачається, що скаржником копії ухвал не отримуються, оскільки вищезазначені протягом більш ніж двох тижнів зберігаються у точці видачі.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень, ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України Про доступ до судових рішень , у відповідності до ст. 2, 4 якого Миколаївська міська рада, проявивши належну обачність, оскільки є апелянтом по даній справі, могла дізнатись з Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є загальнодоступною, про рух справи, ініціатором перегляду якої в апеляційному порядку вона є. Окрім того згідно з п. 5 ч. 4 ст. 9, ч. 1 ,2 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та п.2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України процесуальні документи (а саме: ухвали суду про призначення, відкладення розгляду даної справи) надсилались на адресу скаржника згідно інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже відповідач неодноразово повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, але не скористався належним чином своїми процесуальними правами та не отримував вищезазначених процесуальних документів за своєю юридичною адресою, що свідчить про недобросовісне відношення останнього до своїх процесуальних прав та обов`язків.

З огляду на зазначене та з урахуванням того, що справа у суді апеляційної інстанції знаходиться на новому розгляді, а у відповідності до приписів ст. 252, 270, ч. 2 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги складає 30 днів з дня початку розгляду справи по суті, тобто до 12.08.2019 року, оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Миколаївської міської ради, м.Миколаїв не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2018 року у справі № 915/384/18 підлягає зміні, виходячи з наступного.

Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

03.06.2009 року між Миколаївською міською радою, м. Миколаїв (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРЧИ» , м. Миколаїв (Орендар) було укладено Договір оренди землі № 6622, відповідно до умов пункту 1.1 якого Миколаївська міська рада, м.Миколаїв на підставі рішення від 28.04.2009 року за № 34/37 передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «АРЧИ» , м. Миколаїв приймає в оренду земельну ділянку для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по АДРЕСА_1 /.

Відповідно до п. 3.1 Договору, він діє протягом двох років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору звернутись письмово до орендодавця з проханням щодо продовження строку дії договору. Підставою для поновлення договору оренди буде відповідне рішення міської ради.

Підпунктом "г" п. 9.3. Договору сторони погодили право орендаря після закінчення строку, на який було укладено договір, при умові належного виконання обов`язків відповідно до умов договору, за інших рівних умов, на переважне право на поновлення договору за тим самим цільовим використанням земельної ділянки, за яким вона надавалась.

Орендар зобов`язаний не пізніше, ніж за три місяці до закінчення строку договору оренди, звернутись до міської ради з поданням про продовження строку оренди або про подальший намір її використання, при цьому орендна плата вноситься по день фактичного використання земельної ділянки або до укладання нового договору оренди землі (пп. "и" п. 9.4. Договору).

Відповідно до п. 12.2. дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Після закінчення строку, на який його було укладено, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має переважне право, за інших рівних умов, на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін (п.12.6. Договору).

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.14.1 Договору).

03.06.2009 року Договір оренди землі № 6622 було зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" за № 040900100515.

Рішенням Миколаївської міської ради від 20.11.2011 року № 10/29 Миколаївська міська рада продовжила Товариству з обмеженою відповідальністю «АРЧИ» , м. Миколаїв термін оренди земельної ділянки, переданої за вищезазначеним договором, до 01.11.2012 року.

26.03.2015 року, на підставі рішення Миколаївської міської ради, м. Миколаїв від 19.11.2014 року № 44/43, сторонами було укладено Договір про зміни № 54-15 до Договору оренди землі від 03.06.2009 року № 6622, яким пункт 1.1. останнього було доповнено наступним: "Миколаївська міська рада, м. Миколаїв поновила на два роки Товариству з обмеженою відповідальністю «АРЧИ» , м.Миколаїв оренду земельної ділянки площею 2240 кв.м. для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по АДРЕСА_2 . АДРЕСА_1 ріг, вул. 2 Слобідської".

Зазначеним Договором про зміни від 26.03.2015 року № 54-15 сторони також внесли зміни в п. 1.3. Договору оренди землі від 03.06.2009 року № 6622, виклавши зазначений пункт в наступній редакції:"Договір діє протягом двох років з дати укладання договору про зміни щодо поновлення оренди земельної ділянки на підставі рішення Миколаївської міської ради від 19.11.2014 року № 44/43 (до 26.03.2017 року). Орендар має намір скористатись переважним правом на укладання договору на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це Орендодавця за шість місяців до спливу договору оренди землі. Підставою для укладання договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця.".

08.11.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АРЧИ» , м. Миколаїв звернулось до Миколаївського міського дозвільного центру із заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки. До заяви були додані додатки, серед яких був і проект Додаткової угоди у 2-х екземплярах (а.с.45-46).

Доказів розгляду вищезазначеного звернення матеріали справи не містять, як і не містять доказів підписання відповідачем Додаткової угоди, надісланої Товариством з обмеженою відповідальністю «АРЧИ» на адресу Миколаївського міського дозвільного центру, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЧИ» , м. Миколаїв до суду з відповідним позовом, з вимогою про поновлення договору оренди землі від 30.06.2009 року № 6622.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «АРЧИ» , м. Миколаїв продовжує добросовісно користуватися земельною ділянкою по вул. Набережній ріг, вул. 2 ОСОБА_1 , після закінчення строку дії договору оренди землі і сплачує орендну плату відповідачу, яку останній приймає без будь-яких заперечень та зауважень. При цьому матеріали справи не місять доказів відмови відповідача від поновлення договору оренди, направленої позивачу у встановленому порядку.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції частково погодився з висновками суду першої інстанції.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 80 Земельного Кодексу України , суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до вимог ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

У відповідності до ст. 8 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтями 93 та 96 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Поняття договору оренди землі визначено ст. 13 Закону України "Про оренду землі", за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі ).

Предметом даного спору є вимога про визнання поновленим договору оренди землі на підставі ст . 33 Закону України "Про оренду землі".

Порядок поновлення договору оренди земельної ділянки визначено ст. 33 Закону України "Про оренду землі", якою регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк , як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (ч.1-5 цієї статті), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (ч. 6 цієї статті).

Так, для застосування положень ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендареві про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Законодавець у ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" визначив алгоритм дій, згідно з яким орендодавець після отримання листа-повідомлення орендаря зобов`язаний:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

У разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Відповідно до ч. 6 ст. 33 названого Закону України "Про оренду землі" у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Визначений наведеною нормою порядок є відмінним від передбаченого положеннями ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки передбачає право на поновлення договору оренди земельної ділянки, яке виникає після закінчення строку дії відповідного договору оренди земельної ділянки за умови, що орендар продовжує користуватись цією ділянкою, за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди заперечення орендодавця проти поновлення цього договору.

Повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається.

Суть поновлення договору оренди згідно із цією частиною ст. 33 Закону України "Про оренду землі" полягає саме у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує проти поновлення договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі. Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у ч. 1- 5 і ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не пов`язані одна з іншою.

Тобто, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди:

1) досягнення згоди між орендодавцем та орендарем щодо продовження договору оренди шляхом укладання додаткової угоди чи нового договору та виконання орендарем обов`язку щодо повідомлення орендодавця про наміри продовжити орендні правовідносини і надання інформації про умови таких правовідносин у вигляді додаткової угоди чи нового договору оренди;

2) пасивна поведінка орендодавця у вигляді ненадання відповіді на пропозицію укласти договір чи додаткову угоду до договору оренди на новий строк та відсутність заперечень на продовження таких правовідносин протягом місяця після закінчення строку договору, а також фактичне користування орендарем переданою в оренду земельною ділянкою.

Так , як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням умов Договору оренди землі від 30.06.2009 року № 6622, з урахуванням Договору про зміни від 26.03.2015 року № 54-15, а також обов`язку позивача звернутись до відповідача щодо продовження строку договору оренди у строк, не пізніше 26.09.2016 року, з огляду на встановлені обставини звернення позивача з відповідною заявою лише 08.11.2016 року, судова колегія дійшла висновку, що позивач не набув права на поновлення договору оренди землі на підставі ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Разом з тим, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що позивач продовжив користуватися земельною ділянкою після закінчення строку Договору оренди землі від 30.06.2009 року № 6622, а відповідач протягом одного місяця після закінчення строку договору не направив позивачу листа-повідомлення про заперечення стосовно його поновлення.

Частиною 6 ст . 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч . 6 ст . 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

При цьому, повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно із цією частиною статті і полягає у саме тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 названого Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто, орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною ст. 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки.

Частинами 8-9 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої ст . 777 Цивільного кодексу України.

Тобто, договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Тобто, за будь-яких обставин, в обов`язковому порядку продовження чи поновлення договору оренди землі відбувається за укладення сторонами додаткової угоди.

Аналогічних правових висновків дотримується Верховний Суд у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року по справі № 709/433/17, від 21.11.2018 року №530/121/17, від 10.04.2018 року у справі № 594/376/17-ц, у постановах від 10.09.2018 року №920/739/17, від 18.12.2018 року №917/1393/17.

Таким чином, враховуючи те, що позивач продовжив користуватися земельною ділянкою після закінчення строку Договору оренди землі від 30.06.2009 року № 6622 , а також виконувати свої обов`язки зі сплати орендної плати, що сторонами по справі не заперечується, а відповідач протягом одного місяця після закінчення строку договору не направив позивачу листа-повідомлення про заперечення стосовно його поновлення, висновок господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі є частково обґрунтованим.

При цьому доводи скаржника, у яких він, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 594/376/17-ц та приписи ст. 33 Закону України "Про оренду землі", вказує про втрату позивачем переважного права на продовження строку дії договору оренди землі внаслідок несвоєчасного повідомлення про це орендодавця, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки поновлення договору оренди за приписами ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі на тих самих умовах і на той самий строк, які були передбачені договором, здійснюється автоматично з наступної дати після дати його припинення; при цьому, відсутність реалізації позивачем переважного права оренди земельної ділянки може свідчити виключно про відсутність підстав для укладення відповідної додаткової угоди на підставі приписів ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , втім, не спростовує обставин поновлення правовідносин сторін за приписами ч. 6 ст. 33 цього Закону, а постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 594/376/17-ц ухвалена, виходячи з інших обставин справи і не є такою, що прийнята у подібних правовідносинах .

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 05.06.2019 року у справі № 915/1004/18 з аналогічними правовідносинами сторін, предметом та підставою позову.

Відповідно до положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Так, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, останній встановлює наявність у особи, яка звернулася з позовом,суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії зазначено, що ст. 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об`єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Стаття 33 Закону України Про оренду землі містить пряму вказівку щодо обов`язковості укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та продовження договору оренди землі з мовчазної згоди орендодавця.

У даному випадку, звертаючись до суду з позовом, позивач просив здійснити захист його порушеного права, зокрема, шляхом зобов`язання відповідача поновити договір оренди землі від 30.06.2009 року № 6622, на той самий строк і на тих самих умовах, шляхом підписання додаткової угоди до договору. Оскільки на теперішній час, після зміни судової практики і остаточної правової позиції Великої Палати Верховного Суду з подібних правовідносин, судова колегія вважає, що фактично в даному випадку мова йде про визнання укладеною додаткової угоди між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю АРЧИ до договору оренди землі № 6622 від 30.06.2009 року, який зареєстрований 03.06.2009 року у Миколаївській регіональній філії ДП Центр ДЗК №040900100515, про продовження на два роки Товариству з обмеженою відповідальністю АРЧИ терміну оренди земельної ділянки площею 2240 кв.м. (кадастровий номер 4810137200:08:004:0001) для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по АДРЕСА_1 Слобідської з моменту реєстрації, про що і просив позивач у заяві, що надійшла до суду після скасування судового рішення судом касаційної інстанції. В даному випадку не відбулася зміна ані способу захисту, ані предмету або підстави позовних вимог, оскільки фактично мова йде тільки про інше формулювання заявлених позивачем вимог.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ) право на доступ до суду не є абсолютним (рішення ЄСПЛ у справі Голдер проти Сполученого Королівства ( Golder v. the United Kingdom ). Однак, застосовані обмеження не можуть обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права. Більш того, обмеження не входить у сферу застосування статті 6 § 1, якщо не переслідує законну мету і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою (Ashingdane v. the United Kingdom (Ашинґдейн проти Сполученого Королівства), § 57; Fayed v. the United Kingdom (Файєд проти Сполученого Королівства), § 65; Markovic and Others v. Italy (Марковіч та інші проти Італії) [ВП], § 99).

ЄСПЛ у своїй практиці також зазначає, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA ( Зубац проти Хорватії ) від 5 квітня 2018 року).

Судова колегія наголошує, що матеріали справи не містять належного обгрунтованого листа-повідомлення про прийняте рішення орендодавцем у відповідь на звернення позивача щодо продовження дії договору оренди. Така відмова повинна містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни, як то передбачено приписами Закону України Про оренду землі , що свідчить про порушення відповідачем вимог чинного законодавства України в сфері земельних правовідносин. Всі заперечення відповідача по даній справі стосуються порушення позивачем передбаченого договором 6-місячного терміну його повідомлення про переважне право на поновлення договору оренди, які судовою колегією відхилені, як такі, що не грунтуються на нормах Закону.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення частково відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, проте, з метою належного захисту порушеного права позивача , судова колегія вважає за необхідне змінити мотивувальну та резолютивну частину рішення, виклавши її в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Миколаївської міської ради, м. Миколаїв не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2018 року у справі № 915/384/18 частково відповідає обставинам справи та вимогам закону, але підлягає зміні з викладенням мотивувальної та резолютивної частин рішення в редакції постанови суду апеляційної інстанції, оскільки в ході розгляду справи знайшли підтвердження факти, за якими законодавчо пов`язано поновлення дії договору на тих самих умовах, на той саме строк на підставі норм частини 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради, м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2018 року у справі № 915/384/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2018 року у справі №915/384/18 - змінити.

Визнати укладеною додаткову угоду між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю АРЧИ до договору оренди землі № 6622 від 30.06.2009 року, який зареєстрований 03.06.2009 року у Миколаївській регіональній філії ДП Центр ДЗК №040900100515, про продовження на два роки Товариству з обмеженою відповідальністю АРЧИ терміну оренди земельної ділянки площею 2240 кв.м. (кадастровий номер 4810137200:08:004:0001) для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по вул. АДРЕСА_1 ріг вул. 2 Слобідської з моменту реєстрації на наступних умовах:

ДОДАТКОВА УГОДА

до договору оренди землі № 6622 від 03 червня 2009 року

м. Миколаїв ____

---

___ р.

МИКОЛАЇВСЬКА МІСЬКА РАДА , в особі

---

,

який діє на підставі

---

, надалі Орендодавець ,

з однієї сторони та

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АРЧИ , в особі

---

який діє на підставі

---

, надалі

Орендар , з другої сторони, уклали дану додаткову угоду про наступне :

1. Пункт 3.1 договору доповнити наступним:

Договір діє протягом 2 (двох) років з дати укладання додаткової угоди до договору оренди землі № 6622 від 03 червня 2009 року. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж на три місяці до закінчення строку дії договору звернутись письмово до орендодавця з проханням, щодо продовження строку дії договору. Підставою для поновлення договору оренди буде відповідне рішення міської ради

2. Дана додаткова угода укладена у двох оригінальних примірниках , що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в Орендодавця , а другий - в Орендаря.

3. Дана додаткова угода набирає чинності з моменту її укладання.

4. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною до договору оренди землі № 6622 від 03 червня 2009 року.

РЕКВІЗИТИ СТОРІН

Орендодавець Миколаївська міська рада 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20

---

---

Орендар ТОВ АРЧИ м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 116а

---

---

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені статтею 288 Господарського процесуального кодекс України .

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 12.08.2019 року.

Повний текст постанови складено 13 серпня 2019 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Г.П. Разюк В.В. Бєляновський