Рішення

від 06.08.2019 по справі 924/1121/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2019 р. Справа № 924/1121/16

Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Грамчука І.В., при секретарі судового засідання Баськовій Л.В. розглянувши матеріали справи

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн Поділля" с. Гуменці, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області в особі ліквідатора арбітражного керуючого Капличного А.М.

до Товариства з обмеженою відповідальністю АТП "Фортуна-Дарниця", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна плюс ЛТД", м.Київ

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.12.2007р.

Представники сторін:

заявника : Ярош В.Ю. - згідно ордеру № 133024 від 27.11.2018р.;

відповідачів : Корнієнко Л.В. - згідно ордеру № 8360 від 26.01.2019р.

за участю ліквідатора - арбітражного керуючого Капличного А.М.

В засіданні 6 серпня 2019р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення, тоді як виготовлення повного тексту рішення завершено 12 серпня 2019р.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.09.2017р. у справі № 924/1121/16 відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Профілайн Поділля", с. Гуменці, Кам`янець-Подільського району в особі ліквідатора арбітражного керуючого Капличного А.М. до ТОВ АТП "Фортуна-Дарниця", м. Київ та ТОВ "Лагуна плюс ЛТД", м.Київ про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.12.2007р.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2017р. рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.09.2017р. у справі № 924/1121/16 залишено без змін, проте постановою Верховного Суду від 03.07.2018р. касаційну скаргу ТОВ «Профілайн-Поділля» в особі ліквідатора Капличного А.М. задоволено частково зі скасуванням відповідних постанови Рівненського апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/1121/16, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 25.10.2018р. справу передано на розгляд судді Грамчуку І.В., а тому ухвалою від 29 жовтня 2018р. справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження та призначенням у підготовчому засіданні з викликом учасників справи та встановленням відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Судом встановлено, що 22 листопада 2016р. (вх. № 05-08/2568/16 від 22.11.2016р.) ТОВ "Профілайн-Поділля" в особі в особі ліквідатора арбітражного керуючого Капличного А.М. звернулось до суду з позовом до ТОВ АТП "Фортуна-Дарниця" м. Київ та ТОВ "Лагуна плюс ЛТД", м. Київ про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.12.2007р., укладеного між ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" та ТОВ "Лагуна Плюс-ЛТД", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., зареєстрованого в реєстрі за № 8213, відповідно до умов якого відповідач продав ТОВ "Лагуна Плюс ЛТД" нежилий будинок - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у АДРЕСА_1 . Віскозна АДРЕСА_2 (літера б).

При зверненні до суду про визнання недійсним зазначеного договору купівлі-продажу від 22.12.2007р., ліквідатор посилається на те, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 18.04.2011р. за ознаками ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» було порушено провадження у справі № 13/5025/724/11 про банкрутство відсутнього боржника - ТОВ "Профілайн-Поділля" с.Гуменці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

У межах цієї справи постановою господарського суду Хмельницької області від 04.05.2011р. відсутнього боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Герасименко І.І.

В послідуючому постановою від 5 червня 2012р. господарським судом припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Профілайн-Поділля" с.Гуменці, відкрито ліквідаційну процедуру у даній справі за загальною процедурою строком на шість місяців з дати прийняття даної постанови та призначено ліквідатором боржника - арбітражного керуючого Максимова Андрія Анатолійовича ( АДРЕСА_3 , ліцензія серії АВ № 547764 від 14.09.2010 р.).

Згідно постанови суд визнав товариство з обмеженою відповідальністю „Профілайн-Поділля» с. Гуменці, вул. Хмельницьке шосе, 3 Кам`янець-Подільського району (ідентифікаційний код 32086246) банкрутом, зобов`язавши ліквідатора подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом у строк та в порядку визначеному ч. 3 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , подавати звіт господарському суду щомісяця про проведення ліквідаційної процедури, а також вчинити усі інші необхідні дії, передбачені ст.ст. 24-26, 29-32 вказаного вище Закону, скласти та подати на затвердження господарському суду ліквідаційний баланс у строк, визначений даною постановою.

Окрім того цією ж постановою суд затвердив розпоряднику майна - арбітражному керуючому Герасименко І.І. оплату послуг у розмірі 25 134 грн. за період виконання нею обов`язків ліквідатора боржника та розпорядника майном за період з 18.04.2011 р. по 30.04.2012 р., а також витрати у сумі 7 036 грн., зобов`язавши керівника боржника виконати вимоги ч. 2 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та передати ліквідатору протягом десяти днів з дати прийняття даної постанови бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності, про що скласти відповідний акт прийому-передачі, примірник якого подати господарському суду.

Натомість ухвалою від 30.10.2013 ліквідатора - арбітражного керуючого Максимова А.А., було замінено та призначено ліквідатором ТОВ "Профілайн-Поділля" призначено арбітражного керуючого Капличного А.М. Надалі термін повноважень заявника, як і строк ліквідаційної процедури у справі № 13/5025/724/11 ухвалою господарського суду Хмельницької області від 10.05.2019р. (суддя Вибодовський О.Д.) продовжено до 30 серпня 2019р.

Згідно заяви, в ході здійснення ліквідаційної процедури ліквідатор Капличний А.М. виявив, що за спірним договором купівлі-продажу відповідач ТОВ АТП "Фортуна-Дарниця" як учасник ТОВ "Профілайн-Поділля" відчужив третій особі майно, яке до цього було віднесено ним до статутного капіталу позивача - ТОВ "Профілайн-Поділля", чим порушив його законний інтерес на це майно.

Звертаючись з даним позовом до господарського суду Хмельницької області, ліквідатор Капличний А.М. вказує на корпоративний характер спору, оскільки відповідач (ТОВ АТП "Фортуна-Дарниця") є учасником позивача та своїми діями всупереч ст.12 Закону України Про господарські товариства та ст. 85 ГК України, порушив право останнього на передане до його статутного капіталу майно.

На переконання ліквідатора, вказані обставини встановлені зокрема ухвалою господарського суду м. Києва від 21.10.2016р. у справі № 910/14651/16, так як за спірним договором купівлі-продажу від 22.12.2007р. відповідач здійснив відчуження третій особі майно, яке до цього було внесено ним до статутного капіталу позивача, чим порушив його законний інтерес на це майно.

Обґрунтовуючи поняття охоронюваний законом інтерес ліквідатор посилається на рішення Конституційного суду України N 18-рп/2004 від 01.12.2004р. у справі N 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес).

Присутні в судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, наполягаючи на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

За клопотанням ліквідатора Капличного А.М. судом отримано матеріали реєстраційної справи ТОВ «Профілайн-Поділля» (т.3 а.с.64-205).

Натомість повноважний представник відповідача 2 - ТОВ "Лагуна плюс ЛТД" м.Київ, у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі посилаючись на пропуск строку позовної давності.

Акцентує увагу суду на тому, що позивач дізнався про порушення його прав саме 21 лютого 2007р., через що строки позовної давності сплили 21 лютого 2010р. з огляду на те, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ «АТП Фортуна-Дарниця» , затвердженим протоколом від 15.12.2006р. обумовлено строк і порядок передачі майна до статутного капіталу позивача: передати майно і відповідну документацію до нього за актом приймання передачі до 20.02.2007р. При цьому майно позивачу передано не було, як і правовстановлюючі документи на нього. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п. 3, п. 4 ст. 267 ЦК України). Відповідну заяву про застосування позовної давності судом додатково отримано 25 червня 2019р. (вх. № 05-22/5316/19 від 25.06.2019р.).

Представника відповідача - ТОВ "Лагуна плюс ЛТД" м. Київ, просила в позові відмовити та зазначає, що майно у власність товариства передається не шляхом декларування такої передачі в установчих документах товариства (рішення установчих загальних зборів та статут), а шляхом вчинення правочинів відповідно до вимог цивільного законодавства.

Представник відповідача 1 в судове засідання 06.08.2019р. не з`явився, натомість повноважний представник позивача проти прийняття судом заяви про застосування позовної давності (вх. № 05-22/5316/19 від 25.06.2019р.) заперечує з огляду на отримання її судом із доданими доказами 25 червня 2019р. на стадії судового розгляду поза межами підготовчого засідання всупереч ст.ст. 13, 14, 73, 80, 91, 182 ГПК України, (вх. № 05-22/5316/19 від 25.06.2019р.).

На переконання ліквідатора, з урахуванням неможливості використання для встановлення обставин пропуску позовної давності доданих відповідачем документів, у суду відсутні підстави дійти висновку про його пропуск.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено наступне:

15.12.2006р. були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП Фортуна-Дарниця» (протокол б/н від 15.12.2006), на яких останніми було прийнято рішення вступити до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Профілайн-Поділля» , а також внести до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профілайн-Поділля» майно відповідно до наведеного переліку, серед якого нежилий будинок - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у АДРЕСА_4 . Києві, АДРЕСА_5 . Віскозна, № АДРЕСА_2 (літера б).

Окрім того, було вирішено передати майно, відповідно до переліку (серед якого нежилий будинок - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, № 32 (літера б) Товариству з обмеженою відповідальністю «Профілайн-Поділля» за актом приймання-передачі до 20.02.2007р.

Судом встановлено, що 15.02.2007р. були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Профілайн-Поділля» (протокол № 9 від 15.02.2007), на яких було прийнято рішення прийняти до складу учасників товариства - Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП Фортуна-Дарниця» з внесенням до статутного капіталу майна на суму 530 000 грн., серед переліку якого значиться нежилий будинок - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 Віскозна, № АДРЕСА_2 (літера б), вартістю 440 000 грн.

При цьому, згідно протоколу № 9 від 15.02.2007р. загальних зборів учасників ТОВ «Профілайн-Поділля» було уповноважено директора ТОВ «Профілайн-Поділля» ОСОБА_3 на підписання з ТОВ «АТП Фортуна-Дарниця» відповідного акту приймання-передачі.

Ліквідатором долучено до матеріалів справи копію Статуту ТОВ «Профілайн-Поділля» (редакція затверджена рішенням загальних зборів засновників (учасників), оформлених протоколом від 15.02.2007р.), відповідно до п. 1.2 якого учасниками ТОВ «Профілайн-Поділля» є : ОСОБА_3 та ТОВ «Фортуна-Дарниця» (змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП Фортуна-Дарниця» ).

При цьому за п. 7.2 Статуту ТОВ «Профілайн-Поділля» вбачається, що для утворення статутного капіталу товариства його учасники домовились здійснити внески (майно чи кошти) у такий спосіб : зокрема Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортуна-Дарниця» у розмірі 530 000 грн., що становить 14,6% від статутного капіталу Товариства, поряд з іншим нежилий будинок - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, № 32 (літера б), вартістю 440 000 грн. на момент державної реєстрації цього Статуту Учасники здійснили внески у розмірі 100% своїх внесків до Статутного капіталу Товариства.

Судом встановлено, що в послідуючому 22.12.2007р. між ТОВ «АТП Фортуна-Дарниця» (продавець) та ТОВ «Лагуна Плюс ЛТД» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., зареєстрований в реєстрі за № 8213.

Згідно п. 1.1 цього правочину продавець продав, а покупець купив будівлю АРМ № 2, загальною площею 412,80 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_2 , поряд з іншим майном, перелік якого наведено у Додатку № 1 до договору.

За п. 1.3 Договору купівлі-продажу від 22.12.2007р., об`єкт належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 25.04.2007 № 477-В, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 18.07.2007 за реєстровим № 6276-п.

У відповідності до п. 7.1 вказаного правочину продавець гарантує, що відчужуваний об`єкт та майно, зазначене у Додатку № 1 до цього договору, відповідає технічній документації та будівельним стандартам, до укладення цього договору нікому іншому воно не відчужене, під забороною (арештом) та заставою (в т.ч. податковою) не перебуває, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не передане, судового спору щодо нього, а також прав третіх осіб (право наймача, право застави, право довічного користування, сервітутів, тощо) як в межах так і за межами України немає.

26.12.2007р. між відповідачами на підставі Договору купівлі-продажу від 22.12.2007р. складено Акт прийому-передачі майна, за яким ТОВ«АТП Фортуна-Дарниця» передало, а ТОВ«Лагуна Плюс ЛТД» прийняло у власність будівлю АРМ № 2, загальною площею 412,80 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_2 , а також інше майно.

Звертаючись з даним позовом до суду, ліквідатор зазначає, що оскільки нежилий будинок - будівля АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., яка розташована у м. Києві, вул. Віскозна, № 32 (літера б), було внесено відповідачем 1 (ТОВ«АТП Фортуна-Дарниця» ) до статутного капіталу ТОВ «Профілайн-Поділля» , то позивач набув вказане майно (як майно, переданого йому учасником товариства як внесок до статутного капіталу позивача). При цьому, ліквідатор вказує на те, що Договір купівлі-продажу від 22.12.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., зареєстрований в реєстрі за № 8213, був укладений між відповідачами після прийняття загальними зборами ТОВ «Профілайн-Поділля» рішення про включення до складу учасників позивача ТОВ«АТП Фортуна-Дарниця» та про передачу останнім до статутного капіталу ТОВ «Профілайн-Поділля» нежилого будинку - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, № 32 (літера б) - 15.02.2007р.

З огляду на викладене, позивач просить суд визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 22.12.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., зареєстрований в реєстрі за № 8213, укладений між ТОВ «Лагуна Плюс ЛТД» та ТОВ «АТП Фортуна-Дарниця» .

При цьому ухвалою від 21.10.2016 у справі № 910/14651/16 господарський суд м. Києва залишив без розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна Плюс ЛТД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП Фортуна-Дарниця" про визнання договору недійсним.

В межах цієї справи № 910/14651/16 ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 судом було зобов`язано позивача надати суду письмові пояснення щодо складеного акту приймання-передачі нерухомого майна - будівлі АРМ N 2 загальною площею 412,80 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_2 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля" (надати копію відповідного акту); письмові пояснення, чи видавалось Товариством з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля" Товариству з обмеженою відповідальністю "АТП Фортуна-Дарниця" свідоцтво про внесення до статутного капіталу спірного нерухомого майна - будівлі АРМ N 2 загальною площею 412,80 кв.м, яка розташована по АДРЕСА_2 (надати копію свідоцтва).

21.10.2016 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з невиконанням позивачем вимог ухвали суду щодо подання витребуваних доказів та неявкою представника позивача у судове засідання, тоді як явку представників сторін у судове засідання було визнано судом обов`язковою, про що зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 04.10.2016.

Так, у клопотанні про залишення позову без розгляду позивач зазначив, що не має можливості надати суду копію акту приймання-передачі нерухомого майна - будівлі АРМ N 2 загальною площею 412,80 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_2 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля", оскільки керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля" такого акту ліквідатору не надавав.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається таке.

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст.ст. 1, 2 ГПК України (в чинній на час звернення ліквідатора до суду редакції), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи вправі звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно Рішення Конституційного суду рішення Конституційного суду України N 18-рп/2004 від 01.12.2004р. у справі N 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття «охоронюваний законом інтерес» , що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «правб» , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

В аспекті поставленого у конституційному поданні питання положення частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України треба розуміти так, що акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства.

Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі й третіми особами, прав та охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

Відповідно ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Чинна на момент звернення ліквідатора до суду редакція ст.98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" станом на 22 листопада 2016р., якою регламентовані права та обов`язки арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), передбачає, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі поряд з іншим має право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом.

Зокрема відповідно до ч.2 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута;

аналізує фінансове становище банкрута;

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;

подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, тощо.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції станом на 15.02.2007р.), господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. (стаття 3 Закону).

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. Учасник зобов`язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов`язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства (стаття 52 Закону).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 66 Господарського кодексу України, майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником : майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства та про ліквідацію товариства.

Згідно з ч. 4 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» , учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Відповідно до ч. 4 ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов`язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Як встановлено судом, 15.12.2006р. були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП Фортуна-Дарниця» (протокол б/н від 15.12.2006р.), на яких було вирішено передати майно, відповідно до переліку (серед якого нежилий будинок - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, № 32 (літера б) Товариству з обмеженою відповідальністю «Профілайн-Поділля» за актом приймання-передачі до 20.02.2007р.

15.02.2007р. були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Профілайн-Поділля» (протокол № 9 від 15.02.2007р.), на яких було вирішено уповноважити директора ТОВ «Профілайн-Поділля» ОСОБА_3 на підписання з ТОВ «АТП Фортуна-Дарниця» акту приймання-передачі.

Згідно акту приймання-передачі від 15.02.2007р. ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" передало, а ТОВ "Профілайн-Поділля" прийняло на загальну суму 530 000 грн. згідно переліку, в тому числі нежилий будинок - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, №32 (літера АДРЕСА_7 ).

Згідно п.1 ч.1 ст. 115 ЦК України, господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Стаття 328 Цивільного кодексу України встановлює підстави набуття права власності та зазначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положеннями ст. 191 Цивільного кодексу України передбачено, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Права на земельну ділянку та інші об`єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Підприємство або його частина можуть бути об`єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Згідно ч. 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об`єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав. Розгляд заяви і прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відмову в реєстрації проводяться у строк, який не перевищує чотирнадцяти календарних днів з дня отримання органом державної реєстрації прав заяви та документів, необхідних для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 18 цього Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), заява про державну реєстрацію права власності подається до органу державної реєстрації прав, на території якого перебуває нерухоме майно або більша за площею його частина. Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об`єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ч. 1 ст. 210 ЦК України (в редакції правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Таким чином, якщо державну реєстрацію правочину, який підлягає такій реєстрації проведено не було -немає і самого правочину, він неукладений та визнання його недійсним не вимагається.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Відповідності до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме, зокрема, право власності на нерухоме майно,

Відповідно до ст. 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

При цьому будь-які докази на підтвердження державної реєстрації речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн Поділля" с. Гуменці на нерухоме майно та їх обмежень на нежилий будинок - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, № 32 (літера б), що підлягав передачі ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" до Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля", як і докази видачі/отримання ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" свідоцтво товариства в порядку ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» в матеріалах справи відсутні.

Натомість ч.2 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» закріплено, що у разі невиконання цього зобов`язання у визначений строк учасник товариства з обмеженою відповідальністю, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми.

За приписами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентовано обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно з приписами стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому у відповідності до стаття 77 Кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

У відповідності до статті 86 суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином зважаючи, що ТОВ "Профілайн-Поділля" с. Гуменці не являється стороною укладеного 22.12.2007р. між ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" м. Київ та ТОВ "Лагуна Плюс ЛТД" м.Київ договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., зареєстрованого в реєстрі за № 8213, відповідно до умов якого ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" продало ТОВ "Лагуна Плюс ЛТД" нежилий будинок - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у АДРЕСА_4 . Києві, вул. Віскозна, № 32 (літера б), вимоги ліквідатора ТОВ "Профілайн-Поділля" с. Гуменці арбітражного керуючого Капличного А.М. суперечать вищезгаданим нормам Законів України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", "Про господарські товариства" та "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", Господарському та Цивільному кодексам України, а тому підстави для визнання його недійсним з наведених ліквідатором підстав відсутні.

З приводу наявних у матеріалах справи заяв повноважних представників ТОВ "Лагуна Плюс ЛТД" про застосування позовної давності судом приймається до уваги, що Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Таким чином, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

У відповідності до роз`яснень, викладених у розділі 4 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності і вирішенні господарських спорів", початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України.

Згідно п.2.2 постанови, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.(абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 із змінами, внесеними згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 10.07.2014 р. N 6)

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі.

Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

Підсумовуючи вищевикладене, за відсутності доказів на підтвердження порушення оспорюваним правочином прав чи охоронюваних законом інтересів ТОВ "Профілайн-Поділля", суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог ліквідатора ТОВ "Профілайн-Поділля" с. Гуменці арбітражного керуючого Капличного А.М. до Товариства з обмеженою відповідальністю АТП "Фортуна-Дарниця" м. Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна плюс ЛТД" м.Київ про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.12.2007р. відмовити, як і в задоволенні клопотань ТОВ"Лагуна плюс ЛТД" м.Київ про застосування позовної давності.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 185, 191, 233, 238, 240, 241, 256, п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн Поділля" с. Гуменці, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області в особі ліквідатора арбітражного керуючого Капличного А.М. до Товариства з обмеженою відповідальністю АТП "Фортуна-Дарниця" м. Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна плюс ЛТД" м.Київ про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.12.2007р. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України ).

Виготовлення повного тексту рішення завершено 12 серпня 2019р.

Суддя І.В. Грамчук

Віддруковано 6 примірн.: 1- у справу, 2-3 позивачу (32325, вул.Хмельницьке шосе,3, с.Гуменці Кам`янець-Подільський район; арбітражному керуючому Капличному А.М.: 29011, м.Хмельницький, вул. Гонти, буд.68), 4- відповідачу 1 (02660, м.Київ, вул. Віскоза,32) , 5 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Лагуна плюс ЛТД", (01011, м.Київ, Печерський узвіз,15, кв.46) 6- державному реєстратору Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області (ЦНАП, вул. Троїцька,2, Кам`янець-Подільський, Хмельницька область, 32301) всім реком. з повідомл. про вруч.