Постанова

від 18.02.2020 по справі 924/1121/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 924/1121/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Огородніка К.М.

за участю секретаря судового засідання Сотник А.С.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля"

представник позивача - адвокат Ярош В.Ю., ордер ВХ № 1002174 від 03.02.2020,

відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП Фортуна-Дарниця"

представник відповідача 1 - не з`явилися,

відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лагуна плюс ЛТД"

представник відповідача 2 - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля" в особі ліквідатора (арбітражного керуючого) Капличного А.М.

на рішення Господарського суду Хмельницької області

від 06.08.2019

у складі судді Грамчук І.В.,

та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

від 14.11.2019

у складі колегії суддів: Розізнана І.В. (головуючий), Грязнов В.В., Мельник О.В.,

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП Фортуна-Дарниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна плюс ЛТД"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.12.2007,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. 22.11.2016 до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля" (далі - ТОВ "Профілайн-Поділля") до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП Фортуна-Дарниця" (далі - ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця") про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.12.2007, укладеного між ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лагуна Плюс ЛТД" (далі - ТОВ "Лагуна Плюс ЛТД").

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 22.12.2007 між ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" та ТОВ "Лагуна Плюс ЛТД" було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., зареєстрований в реєстрі за № 8213, відповідно до умов якого ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" продав ТОВ "Лагуна Плюс ЛТД" нежитловий будинок - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м, який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, 32 (літера б). Однак, станом на дату укладення між сторонами оспорюваного договору вказаний об`єкт (нежитловий будинок) було внесено ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" до статутного капіталу ТОВ "Профілайн-Поділля" як внесок учасника товариства, з огляду на що цим договором порушено законний інтерес позивача щодо можливості оформлення права власності на нерухоме майно, яке було об`єктом купівлі-продажу за спірним договором. За таких обставин з посиланням на ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України позивач просив визнати спірний договір недійсним, оскільки наведені дії ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" порушили інтереси ТОВ "Профілайн-Поділля", які виразилися в неможливості оформлення (здійснення державної реєстрації) права власності на передане до статутного капіталу товариства майно, так як останнє було відчужене, незважаючи на прийняте рішення про внесення цього майна як внеску до статутного капіталу товариства.

3. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.07.2017 залучено до участі у справі в якості відповідача ТОВ "Лагуна Плюс ЛТД".

4. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.09.2017 у справі № 924/1121/16 відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Профілайн-Поділля" до ТОВ "АТП "Фортуна-Дарниця" та ТОВ "Лагуна плюс ЛТД" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.12.2007.

5. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.09.2017 у справі № 924/1121/16 залишено без змін.

6. Постановою Верховного Суду від 03.07.2018 касаційну скаргу ТОВ "Профілайн-Поділля" в особі ліквідатора Капличного А.М. задоволено частково;

постанову Рівненського апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/1121/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

При цьому були зроблені вказівки на необхідність під час нового розгляду справи, у залежності від встановлених обставин справи, врахувати, що під час попереднього розгляду судами першої та апеляційної інстанцій мало місце розгляд позову за підставами, не зазначеними позивачем, а фактично викладені у позові підстави на обґрунтування заявлених вимог не були перевірені судами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2019 у справі № 924/1121/16 в позові ТОВ "Профілайн-Поділля" до ТОВ "АТП "Фортуна-Дарниця" та ТОВ "Лагуна плюс ЛТД" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.12.2007 - відмовлено.

8. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Профілайн-Поділля" не являється стороною укладеного 22.12.2007 між ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" та ТОВ "Лагуна Плюс ЛТД" договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., зареєстрованого в реєстрі за № 8213, відповідно до умов якого ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" продало ТОВ "Лагуна Плюс ЛТД" нежилий будинок, вимоги ліквідатора ТОВ "Профілайн-Поділля" арбітражного керуючого Капличного А.М. суперечать нормам Законів України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", "Про господарські товариства" та "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", Господарському та Цивільному кодексам України, а тому підстави для визнання його недійсним з наведених ліквідатором підстав відсутні.

9. Під час розгляду справи, господарським судом першої інстанції було встановлено:

9.1. 15.12.2006 проведено загальні збори учасників ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" (протокол б/н від 15.12.2006), на яких останніми було прийнято рішення вступити до складу учасників ТОВ "Профілайн-Поділля", а також внести до статутного капіталу ТОВ "Профілайн-Поділля" майно відповідно до наведеного переліку, серед якого нежилий будинок - будівля АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, № 32 (літера б).

Окрім того, було вирішено передати майно, відповідно до переліку (серед якого нежилий будинок - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, №32 (літера б) ТОВ "Профілайн-Поділля" за актом приймання-передачі до 20.02.2007.

9.2. 15.02.2007 були проведені загальні збори учасників ТОВ "Профілайн-Поділля" (протокол № 9 від 15.02.2007), на яких було прийнято рішення прийняти до складу учасників товариства - ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" з внесенням до статутного капіталу майна на суму 530000,00 грн., серед переліку якого значиться нежилий будинок - будівля АРМ №2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, № 32 (літера б), вартістю 440000,00 грн.

При цьому, згідно протоколу № 9 від 15.02.2007 загальних зборів учасників ТОВ "Профілайн-Поділля" було уповноважено директора ТОВ "Профілайн-Поділля" на підписання з ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" відповідного акту приймання-передачі.

9.3. Матеріали справи містять копію Статуту ТОВ "Профілайн-Поділля" (редакція затверджена рішенням загальних зборів засновників (учасників), оформлених протоколом від 15.02.2007), відповідно до п. 1.2 якого учасниками ТОВ "Профілайн-Поділля" є: Симонов В.В. та ТОВ "Фортуна-Дарниця" (змінило найменування на ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця"). При цьому, за п. 7.2 Статуту ТОВ "Профілайн-Поділля" вбачається, що для утворення статутного капіталу товариства його учасники домовились здійснити внески (майно чи кошти) у такий спосіб: зокрема, ТОВ "Фортуна-Дарниця" у розмірі 530000,00 грн., що становить 14,6% від статутного капіталу Товариства, поряд з іншим нежилий будинок - будівля АРМ №2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, № 32 (літера б), вартістю 440000,00 грн.; на момент державної реєстрації цього Статуту Учасники здійснили внески у розмірі 100% своїх внесків до Статутного капіталу Товариства.

9.4. 22.12.2007 між ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" (продавець) та ТОВ "Лагуна Плюс ЛТД" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., зареєстрований в реєстрі за № 8213.

Згідно з п. 1.1 цього правочину продавець продав, а покупець купив будівлю АРМ № 2, загальною площею 412,80 кв.м., яка розташована по вул. Віскозній, 32 Б у м. Києві, поряд з іншим майном, перелік якого наведено у Додатку № 1 до договору.

За п. 1.3 договору купівлі-продажу від 22.12.2007, об`єкт належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 25.04.2007 № 477-В, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 18.07.2007 за реєстровим № 6276-п.

У відповідності до п. 7.1 вказаного правочину продавець гарантує, що відчужуваний об`єкт та майно, зазначене у Додатку № 1 до цього договору, відповідає технічній документації та будівельним стандартам, до укладення цього договору нікому іншому воно не відчужене, під забороною (арештом) та заставою (в т.ч. податковою) не перебуває, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не передане, судового спору щодо нього, а також прав третіх осіб (право наймача, право застави, право довічного користування, сервітутів, тощо) як в межах так і за межами України немає.

9.5. 26.12.2007 між відповідачами на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2007 складено Акт прийому-передачі майна, за яким ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" передало, а ТОВ "Лагуна Плюс ЛТД" прийняло у власність будівлю АРМ № 2, загальною площею 412,80 кв.м., яка розташована по вул. Віскозній, 32 Б у м. Києві, а також інше майно.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 у справі №924/1121/16 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Капличного А.М. ліквідатора ТОВ "Профілайн-Поділля" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2019 у справі №924/1121/16 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

11. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, вказавши, що ТОВ "Профілайн- Поділля" не здійснило за собою реєстрацію права власності на нерухоме майно, передане йому учасником як вклад до статутного капіталу, а відтак на дату укладення спірного договору право власності на нерухоме майно належало ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2019 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 у справі №924/1121/16, ТОВ "Профілайн-Поділля" в особі ліквідатора (арбітражного керуючого) Капличного А.М. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду у справі №924/1121/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 924/1121/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 23.12.2019.

14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Білоуса В.В., судді - Огородніка К.М., від 26.12.2019 прийнято справу № 924/1121/16 Господарського суду Хмельницької області до провадження.

Відкрито касаційне провадження у справі № 924/1121/16 Господарського суду Хмельницької області за касаційною скаргою ТОВ "Профілайн-Поділля" в особі ліквідатора (арбітражного керуючого) Капличного А.М. на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2019.

Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ТОВ "Профілайн-Поділля" в особі ліквідатора (арбітражного керуючого) Капличного А.М. відбудеться 04.02.2020.

Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 28.01.2020.

Доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

15. 22.01.2020 арбітражний керуючий Капличний А.М. направив до Верховного Суду клопотання щодо проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Білоуса В.В., судді - Огородніка К.М., від 27.01.2020 у справі № 924/1121/16 у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Капличного А.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 04.02.2020 у справі № 924/1121/16 відмовлено.

17. 03.02.2020 арбітражний керуючий Капличний А.М. направив до Верховного Суду клопотання про відкладення розгляду справи.

18. В судове засідання 04.02.2020 представники учасників судового процесу не з`явились.

19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Білоуса В.В., судді - Огородніка К.М., від 04.02.2020 у справі № 924/1121/16 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ "Профілайн-Поділля" в особі ліквідатора (арбітражного керуючого) Капличного А.М. на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 у справі 924/1121/16.

Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ТОВ "Профілайн-Поділля" в особі ліквідатора (арбітражного керуючого) Капличного А.М. на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 відбудеться 18.02.2020.

Доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

20. 06.02.2020 засобами електронного зв`язку від арбітражного керуючого Капличного А.М. до Верховного Суду надійшло клопотання щодо проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

21. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Білоуса В.В., судді - Огородніка К.М., від 10.02.2020 у справі № 924/1121/16 у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Капличного А.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 18.02.2020 у справі № 924/1121/16 відмовлено.

22. В судове засідання 18.02.2020 з`явився уповноважений представник ТОВ "Профілайн-Поділля", який надав пояснення у справі.

23. Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ТОВ "Профілайн-Поділля" в особі ліквідатора (арбітражного керуючого) Капличного А.М.)

24. В обґрунтування заявлених вимог скаржник вказує на те, що суд першої інстанції допустився порушень норм матеріального права не застосувавши пряму норму ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у відповідності до якої, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). На думку скаржника, суд, не заперечуючи інтересу позивача, фактично відмовив у позові всупереч припису вказаної норми, яка допускає визнання недійсним правочину і на вимогу іншої заінтересованої особи.

25. Скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що предметом позову є визнання недійсним спірного договору, підставою чого заявлялося невідповідність волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі.

26. На думку скаржника, неправомірним є висновок судів попередніх інстанцій, що суд не вправі обмежувати власника у його правомочностях щодо свого майна, задля захисту інтересу іншої особи, який полягає у створенні правової можливості цій особі для реєстрації за нею права власності на майно в майбутньому.

27. Крім того, скаржник вказує на помилковість застосування судом апеляційної інстанції ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

29. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

У ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

З огляду на положення ст. 4 ГПК України і ст. ст. 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

За змістом положень процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Водночас у Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Крім того, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем у даній справі є ТОВ "Профілайн-Поділля" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Капличного А.М.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2011 було порушено провадження у справі № 13/5025/724/11 про банкрутство відсутнього боржника - ТОВ "Профілайн-Поділля" у відповідності до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство).

У межах цієї справи постановою Господарського суду Хмельницької області від 04.05.2011 відсутнього боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Герасименко І.І.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 03.10.2011 припинено процедуру ліквідації відсутнього боржника, відкрито процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Герасименко І.І.

В подальшому, постановою Господарського суду Хмельницької області від 05.06.2012 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Профілайн-Поділля", визнано банкрутом ТОВ "Профілайн-Поділля", відкрито ліквідаційну процедуру строком на шість місяців та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Максимова А.А.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2013 призначено ліквідатором ТОВ "Профілайн-Поділля" арбітражного керуючого Капличного А.М.

Згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Профілайн-Поділля" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Капличного А.М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.12.2007, укладеного між ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" та ТОВ "Лагуна Плюс-ЛТД", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., зареєстрованого в реєстрі за № 8213, відповідно до умов якого ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" продав ТОВ "Лагуна Плюс ЛТД" нежилий будинок - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, 32 (літера б).

Згідно поданої заяви, в ході здійснення ліквідаційної процедури ліквідатор Капличний А.М. виявив, що за спірним договором купівлі-продажу відповідач ТОВ "АТП "Фортуна-Дарниця" відчужив третій особі майно, яке до цього було внесено ним до статутного капіталу позивача - ТОВ "Профілайн-Поділля", чим порушив його законний інтерес на це майно.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК.

Норми ч. 1 ст. 215 ЦК України визначають, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Отже, за нормами цивільного законодавства суб`єктами оскарження правочину є сторони або інша заінтересована особа, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.12.2007, укладеного між ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" та ТОВ "Лагуна Плюс-ЛТД", ліквідатор ТОВ "Профілайн-Поділля" Капличний А.М. посилався на невідповідність даного правочину вимогам ч. ч. 3 і 5 ст. 203 ЦК України.

Зокрема, вказував на те, що відчуження ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" майна третій особі не може відповідати, як його внутрішній волі так і бути спрямованим на реальне настання такого правового наслідку, оскільки до цього відчуження відповідне волевиявлення уже було реалізовано шляхом передання майна до статутного капіталу ТОВ "Профілайн-Поділля".

Судами попередніх інстанцій було досліджено питання наявності/відсутності порушеного інтересу позивача, а також можливість його поновлення/захисту в обраний позивачем спосіб.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.12.2006 були проведені загальні збори учасників ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" (протокол б/н від 15.12.2006), на яких було вирішено передати майно, відповідно до переліку (серед якого нежилий будинок - будівля АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, №32 (літера б) ТОВ "Профілайн-Поділля" за актом приймання-передачі до 20.02.2007.

15.02.2007 були проведені загальні збори учасників ТОВ "Профілайн-Поділля" (протокол № 9 від 15.02.2007), на яких було вирішено уповноважити директора ТОВ "Профілайн-Поділля" Симонова В.В. на підписання з ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" акту приймання-передачі.

Згідно з актом приймання-передачі від 15.02.2007 ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" передало, а ТОВ "Профілайн-Поділля" прийняло майно на загальну суму 530000,00 грн. згідно переліку, в тому числі нежилий будинок - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, №32 (літера б).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 115 ЦК України, господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

В той же час, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об`єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав. Розгляд заяви і прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відмову в реєстрації проводяться у строк, який не перевищує чотирнадцяти календарних днів з дня отримання органом державної реєстрації прав заяви та документів, необхідних для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 18 цього Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) заява про державну реєстрацію права власності подається до органу державної реєстрації прав, на території якого перебуває нерухоме майно або більша за площею його частина. Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об`єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.

Відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Профілайн-Поділля" не здійснило за собою реєстрацію права власності на нерухоме майно, передане йому учасником як вклад до статутного капіталу, а відтак на дату укладення спірного договору право власності на нерухоме майно належало ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця".

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач не є учасником правовідносин за спірним договором і обставини, які свідчать про те, що на час укладення договору у позивача існували права на майно, яке є предметом договору, або відчуження цього майна було спрямовано на порушення майнових інтересів позивача, відсутні.

Водночас, наслідком задоволення позовних вимог має бути відновлення порушених, невизнаних чи оспорюваних прав позивача, на користь якого приймається відповідне рішення суду.

Задоволення даного позову, у разі визнання недійсним договору купівлі-продажу, не призводить до автоматичної зміни власника майна, оскільки ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" є не підставою, а гарантією, наданою законодавцем, виникнення права за умови проведення державної реєстрації цього права.

Докази, що підтверджують відповідні обставини вчинення учасником і господарським товариством усіх необхідних дій, спрямованих на передання відповідного майна до статутного капіталу господарського товариства відсутні.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Профілайн- Поділля" в особі ліквідатора (арбітражного керуючого) Капличного А.М. до ТОВ "АТП "Фортуна-Дарниця" та ТОВ "Лагуна плюс ЛТД" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.12.2007.

В той же час, висновки судів попередніх інстанцій про те, що вимоги ліквідатора ТОВ "Профілайн-Поділля" арбітражного керуючого Капличного А.М. суперечать нормам Закону про банкрутство є безпідставними, оскільки відповідні повноваження щодо здійснення заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, передбачені вказаним Законом. Крім того, ліквідатор може бути суб`єктом оскарження правочину як інша заінтересована особа, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину у відповідності до норм цивільного законодавства.

Проте, вказані висновки судів попередніх інстанцій не впливають на законність та правильність оскаржуваних рішення та постанови в цілому.

Щодо застосування позовної давності

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц).

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини стосовно того, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено обставин порушення прав та інтересів позивача, вони дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про застосування позовної давності.

30. Щодо суті касаційної скарги

Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

Інші доводи скаржника колегією суддів не розглядаються, оскільки фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 300 ГПК України).

31. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань(ст. 309 ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Профілайн-Поділля" в особі ліквідатора (арбітражного керуючого) Капличного А.М. та залишення рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2019 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 у справі №924/1121/16 без змін.

32. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн- Поділля" в особі ліквідатора (арбітражного керуючого) Капличного А.М. залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 у справі № 924/1121/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

К.М. Огороднік