Постанова

від 14.11.2019 по справі 924/1121/16

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року Справа № 924/1121/16

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу арбітражного керуючого Капличного А.М. ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2019 у справі №924/1121/16 (суддя Грамчук І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля" с. Гуменці, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області в особі ліквідатора арбітражного керуючого Капличного А.М.

до відповідача- 1 Товариства з обмеженою відповідальністю АТП "Фортуна-Дарниця", м.Київ

до відповідача- 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна плюс ЛТД", м.Київ

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.12.2007

за участю представників сторін :

позивача - Капличний А.М., Ярош В.Ю. (довіреність від 02.01.2019);

відповідача 1 - не з`явився;

відповідача 2 - Корнієнко Л.В. (ордер № 76558 від 28.10.2019);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.09.2017 у справі №924/1121/16 відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Профілайн-Поділля", с. Гуменці, Кам`янець-Подільського району в особі ліквідатора арбітражного керуючого Капличного А.М. до ТОВ АТП "Фортуна-Дарниця", м. Київ та ТОВ "Лагуна плюс ЛТД", м.Київ про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.12.2007.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.09.2017 у справі № 924/1121/16 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 03.07.2018 касаційну скаргу ТОВ «Профілайн-Поділля» в особі ліквідатора Капличного А.М. задоволено частково; постанову Рівненського апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/1121/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області. При цьому були зроблені вказівки на необхідність під час нового розгляду справи, у залежності від встановлених обставин справи, врахувати, що під час попереднього розгляду судами першої та апеляційної інстанцій мало місце розгляд позову за підставами, не зазначеними позивачем, а фактично викладені у позові підстави на обґрунтування заявлених вимог не були перевірені судами.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2019 у справі №924/1121/16 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн Поділля" с.Гуменці, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області в особі ліквідатора арбітражного керуючого Капличного А.М. до Товариства з обмеженою відповідальністю АТП "Фортуна-Дарниця" м. Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна плюс ЛТД" м.Київ про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.12.2007 - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, арбітражний керуючий Капличний А.М. ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2019 у справі №924/1121/16, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2019 у справі №924/1121/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції допустився порушень норм матеріального права не застосувавши пряму норму ч. 2 ст. 215 ЦК України, у відповідності до якої якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Тобто суд, не заперечуючи інтересу позивача, фактично відмовив у позові всупереч припису вказаної норми, яка допускає визнання недійсним правочину і на вимогу іншої заінтересованої особи.

Також, судом не враховано, що позивач звертався з позовом на захист свого інтересу на оформлення свого права власності на уже передане йому майно, оформити яке стало неможливим внаслідок його відчуження учасником уже після такої передачі. Таким чином, приведення судом норм матеріального права, відповідно до яких право власності у позивача не виникло, свідчить про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2019 у справі №924/1121/16 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Капличного А.М. ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2019 у справі №924/1121/16 - залишено без руху.

На виконання вимог ухвали суду від 20.09.2019 арбітражний керуючий Капличний А.М. ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля" надіслав до Північно-західного апеляційного господарського суду супровідний лист (вх. №33888/19 від 08.10.2019) до якого долучено оригінал квитанції № 43 від 04.10.2019 про сплату судового збору в сумі 2067,00 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі №924/1121/16 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Капличного А.М. ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2019 у справі №924/1121/16, розгляд апеляційної скарги призначено на "14" листопада 2019 року об 11:00 год.

Запропоновано відповідачам в строк до 28.10.2019 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу. Роз`яснено сторонам по справі право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріалами справи стверджується, що ухвалу суду від 15.10.2019 у справі №924/1121/16 було отримано учасниками справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

31.10.2019 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов від ТОВ "Лагуна Плюс ЛТД" відзив на апеляційну скаргу, в якому з підстав викладених у ньому, відповідач-2 вважає, що оскаржуване рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2019 у справі №924/1121/16 є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, прийнятим з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, тому відповідач-2 вважає, що апеляційна скарга позивача є неґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

31.10.2019 арбітражний керуючий Капличний А.М подав до суду клопотання про забезпечення проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції з Господарським судом Хмельницької області (29000, м.Хмельницький, Майдан Незалежності,1).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 у справі №924/1121/16 клопотання арбітражного керуючого Капличного А.М. ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/1121/16 - задоволено. Доручено забезпечення проведення відеоконференції судового засідання 14.11.2019 Господарському суду Хмельницької області (29000, м.Хмельницький, Майдан Незалежності,1).

Відповідач-1 своїм процесуальним правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В судове засідання 14.11.2019 з`явилися представники позивача та відповідача-2.

У судовому засіданні 17.09.2019 представники позивача та відповідача-2 повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу та надали усні пояснення щодо суті спору.

Відповідач-1 не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання 14.11.2019, про час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву стосовно дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

15.12.2006 проведено загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП Фортуна-Дарниця" (протокол б/н від 15.12.2006), на яких останніми було прийнято рішення вступити до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля", а також внести до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля" майно відповідно до наведеного переліку, серед якого нежилий будинок - будівля АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, № 32 (літера б).

Окрім того, було вирішено передати майно, відповідно до переліку (серед якого нежилий будинок - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, №32 (літера б) Товариству з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля" за актом приймання-передачі до 20.02.2007.

15.02.2007 були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля" (протокол № 9 від 15.02.2007), на яких було прийнято рішення прийняти до складу учасників товариства - Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП Фортуна-Дарниця" з внесенням до статутного капіталу майна на суму 530000,00 грн., серед переліку якого значиться нежилий будинок - будівля АРМ №2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, № 32 (літера б), вартістю 440000,00 грн.

При цьому, згідно протоколу № 9 від 15.02.2007 загальних зборів учасників ТОВ "Профілайн-Поділля" було уповноважено директора ТОВ "Профілайн-Поділля" на підписання з ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" відповідного акту приймання-передачі.

Матеріали справи містять копію Статуту ТОВ "Профілайн-Поділля" (редакція затверджена рішенням загальних зборів засновників (учасників), оформлених протоколом від 15.02.2007), відповідно до п. 1.2 якого учасниками ТОВ "Профілайн-Поділля" є: ОСОБА_1 та ТОВ "Фортуна-Дарниця" (змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП Фортуна-Дарниця"). При цьому за п. 7.2 Статуту ТОВ "Профілайн-Поділля" вбачається, що для утворення статутного капіталу товариства його учасники домовились здійснити внески (майно чи кошти) у такий спосіб: зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Дарниця" у розмірі 530000,00 грн., що становить 14,6% від статутного капіталу Товариства, поряд з іншим нежилий будинок - будівля АРМ №2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, № 32 (літера б), вартістю 440000,00 грн.; на момент державної реєстрації цього Статуту Учасники здійснили внески у розмірі 100% своїх внесків до Статутного капіталу Товариства.

22.12.2007 між ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" (продавець) та ТОВ "Лагуна Плюс ЛТД" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., зареєстрований в реєстрі за № 8213.

Згідно п. 1.1 цього правочину продавець продав, а покупець купив будівлю АРМ № 2, загальною площею 412,80 кв.м., яка розташована по вул. Віскозній, 32 Б у місті Києві, поряд з іншим майном, перелік якого наведено у Додатку № 1 до договору.

За п. 1.3 Договору купівлі-продажу від 22.12.2007, об`єкт належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 25.04.2007 № 477-В, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 18.07.2007 за реєстровим № 6276-п.

У відповідності до п. 7.1 вказаного правочину продавець гарантує, що відчужуваний об`єкт та майно, зазначене у Додатку № 1 до цього договору, відповідає технічній документації та будівельним стандартам, до укладення цього договору нікому іншому воно не відчужене, під забороною (арештом) та заставою (в т.ч. податковою) не перебуває, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не передане, судового спору щодо нього, а також прав третіх осіб (право наймача, право застави, право довічного користування, сервітутів, тощо) як в межах так і за межами України немає.

26.12.2007 між відповідачами на підставі Договору купівлі-продажу від 22.12.2007 складено Акт прийому-передачі майна, за яким ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" передало, а ТОВ "Лагуна Плюс ЛТД" прийняло у власність будівлю АРМ № 2, загальною площею 412,80 кв.м., яка розташована по вул. Віскозній, 32 Б у місті Києві, а також інше майно.

22 листопада 2016 року (вх. № 05-08/2568/16 від 22.11.2016р.) ТОВ "Профілайн-Поділля" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Капличного А.М. звернулось до суду з позовом до ТОВ АТП "Фортуна-Дарниця" м. Київ та ТОВ "Лагуна плюс ЛТД", м. Київ про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.12.2007.

Звертаючись з даним позовом до суду, ліквідатор зазначає, що оскільки нежилий будинок - будівля АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., розташований у м. Києві, вул. Віскозна, №32 (літера б), внесено відповідачем-1 (ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця") до статутного капіталу ТОВ "Профілайн-Поділля", то позивач набув вказане майно (як майно, переданого йому учасником товариства як внесок до статутного капіталу позивача). При цьому, ліквідатор вказує на те, що Договір купівлі-продажу від 22.12.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., зареєстрований в реєстрі за № 8213, був укладений між відповідачами після прийняття загальними зборами ТОВ "Профілайн-Поділля" рішення про включення до складу учасників позивача ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" та про передачу останнім до статутного капіталу ТОВ "Профілайн-Поділля" нежилого будинку - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, № 32 (літера б) - 15.02.2007. Стверджує, що звернення до суду зумовлене захистом його законного інтересу щодо права власності.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства..

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту суб`єктивного права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права чи інтересу і припинення дій, які порушують це право чи інтерес.

У відповідності до ст.ст. 1, 2 ГПК України (в чинній на час звернення ліквідатора до суду редакції), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи вправі звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

В свою чергу, охоронюваний законом інтерес - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, який зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам (Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №1-10/2004).

Відповідно ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Чинна на момент звернення ліквідатора до суду редакція ст.98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" станом на 22 листопада 2016р., якою регламентовані права та обов`язки арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), передбачає, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі поряд з іншим має право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом.

Зокрема відповідно до ч.2 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута;

аналізує фінансове становище банкрута;

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;

подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, тощо.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції станом на 15.02.2007), господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України (стаття 3 Закону України "Про господарські товариства").

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. Учасник зобов`язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов`язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства (стаття 52 Закону).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 66 Господарського кодексу України, майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства.

Відповідно до ч. 4 ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов`язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Як встановлено судом, 15.12.2006 були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП Фортуна-Дарниця" (протокол б/н від 15.12.2006), на яких було вирішено передати майно, відповідно до переліку (серед якого нежилий будинок - будівля АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, №32 (літера б) Товариству з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля" за актом приймання-передачі до 20.02.2007.

15.02.2007 були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля" (протокол № 9 від 15.02.2007), на яких було вирішено уповноважити директора ТОВ "Профілайн-Поділля" Симонова В.В. на підписання з ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" акту приймання-передачі.

Згідно акту приймання-передачі від 15.02.2007 ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" передало, а ТОВ "Профілайн-Поділля" прийняло майно на загальну суму 530000,00 грн. згідно переліку, в тому числі нежилий будинок - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, №32 (літера б).

Згідно п.1 ч.1 ст. 115 ЦК України, господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

При цьому, згідно п. 7 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" №5 від 07.02.2014 у разі передання нерухомого майна як вкладу до статутного (складеного) капіталу юридичної особи право власності на таке майно виникає з моменту державної реєстрації права за такою юридичною особою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Стаття 328 Цивільного кодексу України встановлює підстави набуття права власності та зазначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме, зокрема, право власності на нерухоме майно,

Відповідно до ст. 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об`єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав. Розгляд заяви і прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відмову в реєстрації проводяться у строк, який не перевищує чотирнадцяти календарних днів з дня отримання органом державної реєстрації прав заяви та документів, необхідних для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 18 цього Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), заява про державну реєстрацію права власності подається до органу державної реєстрації прав, на території якого перебуває нерухоме майно або більша за площею його частина. Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об`єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.

У відповідності до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

З встановлених судом обставин вбачається, що ТОВ "Профілайн Поділля" не здійснило за собою реєстрацію права власності на нерухоме майно, передане йому учасником як вклад до статутного капіталу, а відтак на дату укладення спірного договору право власності на нерухоме майно належало ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" .

Враховуючи те, що законодавець унормував пріоритет зареєстрованого права над незареєстрованим, суд не вправі обмежувати власника у його правомочностях щодо свого майна, задля захисту інтересу іншої особи, який полягає у створені правової можливості цій особі для реєстрації за нею права власності на майно в майбутньому.

Задоволення даного позову не призводить до автоматичної зміни власника майна, оскільки ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" є не підставою, а гарантією, наданою законодавцем, виникнення права за умови проведення державної реєстрації цього права.

Також суд приймає до уваги, що обмеження власника у праві розпорядження своїм майном розуміється як втручання в право особи на мирне володіння майном в силу ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Разом з тим, невиконання ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" своїх обов`язків у статусі учасника товариства або ж вчинення ним дій всупереч інтересам товариства може мати наслідки унормовані відповідними положеннями Закону України "Про господарські товариства", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, тощо.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки ТОВ "Профілайн-Поділля" с. Гуменці не являється стороною укладеного 22.12.2007 між ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" м. Київ та ТОВ "Лагуна Плюс ЛТД" м.Київ договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., зареєстрованого в реєстрі за № 8213, відповідно до умов якого ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" продало ТОВ "Лагуна Плюс ЛТД" нежилий будинок - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, № 32 (літера б), відтак вимоги ліквідатора ТОВ "Профілайн-Поділля" с. Гуменці арбітражного керуючого Капличного А.М. суперечать вищезгаданим нормам Законів України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", "Про господарські товариства" та "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", Господарського та Цивільного кодексам України, підстави для визнання його недійсним з наведених ліквідатором підстав відсутні.

Щодо застосування позовної давності судом апеляційної інстанції приймається до уваги наступне.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено наявності порушення інтересу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля" у зв`язку із укладенням договору купівлі-продажу від 22.12.2007, укладеного між ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" та ТОВ "Лагуна Плюс-ЛТД", колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання ТОВ "Лагуна плюс ЛТД" про застосування позовної давності.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Капличного А.М. ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2019 у справі №924/1121/16 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "21" листопада 2019 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.