Рішення

від 14.08.2019 по справі 754/6487/18

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/1334/19

Справа №754/6487/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

14 серпня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Зотько Т.А.

за участі секретарів судового засідання Гайворонського В.М., Вакулюк Д.С.,

представника позивача Коротенко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 22.05.2018 звернулась до суду м.Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 654454,00 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що відповідач на підставі складеної ним письмової розписки від 10.11.2017 отримав у неї в борг 1330000 грн. із строком повернення до 10.12.2017. Однак, із простроченням, відповідач повернув позивачу 30.12.2017 позичені кошти частково в розмірі 645546 грн., інша частину боргу залишилась неповернутою. На неодноразові вимоги повернути неоплачену частину боргу відповідач не реагував, ухиляється від добровільної сплати несплаченої частини боргу, станом на день подання позову відповідач повинен повернути позивачу 654454,00 грн., а тому вона була змушена звернутись до суду із даним позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 654454,00 грн., судовий збір за подачу позову в розмірі 6544,54 грн., судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову 354,40 грн., професійну правову (правничу) допомогу адвоката 5000 грн..

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 25.05.2018 р. було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Одночасно з подачею позову до суду позивачем також було подано заяву про забезпечення позову, відповідно до вимог якої остання просила суд вжити заходів забезпечення позову до набрання чинності рішення суду у справі, шляхом накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_3 в розмірі заявлених позовних вимог сукупним розміром 666350,94 грн.

Ухвалою суду від 25.05.2018 р. клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову було задоволено частково.

Ухвалою суду від 25.06.2018 р. по справі було закрито підготовче провадження та призначено її до розгляду по суті в судовому засіданні.

В судовому засіданні 20.12.2018 р. представником відповідача було подано до суду клопотання про призначення по справі судово-почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 20.12.2018 р. було зупинено провадження у справі, у зв`язку з призначенням судово-почеркознавчої експертизи.

18.02.2019 р. матеріали справи повернуті на адресу суду з клопотанням експертів про надання додаткових матеріалів для проведення судово-почеркознавчої експертизи та рахунку на оплату експертизи

27.02.2019 р. за викликами, сторони для розгляду клопотання експерта не з`явились

Ухвалою суду від 27.02.2019 року поновлено провадження у справі, призначивши справу до розгляду в судовому засіданні.

19.04.2019 р. за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 було витребувано від ТзОВ ФІРМА СЕРВІС оригінали всіх наявних документів з оригіналом підпису ОСОБА_2 , складені за період 2016 - 2017 років.

Ухвалою суду від 13.05.2019 р. відкладено розгляд клопотання судових експертів, призначивши, стягнути з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету України штраф в розмірі 576, 3 грн.

В судовому засіданні 5.06.2019 р. по вирішенню клопотання судових експертів, відповідач надав свою згоду надати вільні зразки свого підпису для належного проведення судової експертизи.

7.06.2019 р. на адресу суду від експертів Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, надійшло повідомлення про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи, оскільки клопотання експертів судом було не виконано, матеріали цивільної справи до інституту не були повернуті.

Протокольною ухвалою суду від 12.06.2019 р. призначено розгляд справи по суті за наявними доказами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позову та просив суд винести рішення про задоволення позовних вимог, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Відповідач та представник відповідача до суду не з`явились, відповідач про день та час судового засідання повідомлений судом належним чином, під розписку в залі суду, оригінал якої міститься в матеріалах справи. Відзив на позовну заяву не було подано.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і представник позивача не заперечує проти порядку заочного розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, заслухавши пояснення представника позивача, встановив таке.

10 листопада 2017 р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно якого, позивач надала, а відповідач отримав кошти в розмірі 13330000,00 грн. строком повернення до 10.12.2017 р., про що, відповідачем складено власноруч розписку, оригінал якої судом було вилучено у позивача та долучено до матеріалів справи.

Проте у встановлений сторонами у договорі позики грошей - до 10 грудня 2017 року - відповідач не виконав свого обов`язку перед позивачем - грошові кошти не були повернуті. Лише 30.12.2017 р. відповідач повернув позивачу грошові кошти частково в розмірі 645546 грн.

У відповідності до положень ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. За статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, у п`ятому абзаці норми проголошено право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 року № 6 -63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошей.

Крім того, ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання, одностороння відмова від якого, як і одностороння зміна умов якого не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події, як встановлено ст. 530 ЦК України.

Неможливість виконання боржником грошового зобов`язання не звільняє його від відповідальності.

Водночас ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. При цьому порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Аналізуючи фактично укладений між сторонами договір позики, який оформлено у вигляді розписки від 10.11.2017 р., обсяг та зміст прав і обов`язків сторін, які передбачені зазначеним договором, суд доходить висновку, що при оформлені розписки відповідач погодився з його умовами, факт передачі грошових коштів здійснено під час оформлення розписки.

Згідно зі ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стороною відповідача подавалось клопотання до суду щодо призначення по матеріалам справи судової експертизи з метою перевірки факту написання відповідачем оспорюваної розписки від 10.11.2017 р., оскільки позовні вимоги відповідач не визнавав, зазначаючи, що дійсно він отримував від позивача в борг грошові кошти в 2017 році, але в меншому розмірі, ніж той який вказує позивач та з поверненням боргу в інші строки.

Суд критично ставитися до доводів відповідача щодо отримання грошових коштів від позивача за договором позики від 10.11.2017 в меншому розмірі, ніж зазначено в розписці, оскільки сторона відповідача не довела суду належними та допустимими доказами вказані обставини щодо змісту зобов`язань та суми отриманих відповідачем грошових коштів. Правом на проведення призначеної судом експертизи сторона відповідача належним чином не скористалась, оскільки на вимогу експертів стороною відповідача не було надано суду підписи ОСОБА_2 , які могли знаходитись в оригіналах документів, в тому числі зіставлюваних за часом виконання до досліджуваного судом документа, а саме (2016-2017 роки), ухвала суду про витребування письмових доказів виконана не була, що на думку суду призвело лише до штучного затягування часу розгляду справи.

Отже, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за договором позики грошей від 10.11.2017 року, підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача понесених судових витрат в сукупному розмірі 11896,94 грн., судом встановлено таке.

Згідно з частиною першою ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Під час усної консультації позивача із обставин справи, спірних правовідносин та застосованого законодавства, а також складання необхідних документів для подачі до суду, правову допомогу позивачу надавав адвокат Дядюк Є. М., зазначені витрати становлять 3000 грн., що підтверджуються розрахунком суми гонорару за надану правничу (правову) допомогу.

Під час розгляду справи інтереси позивача представляв адвокат Кишеня В. С. на підставі відповідного ордеру про надання правової допомоги від 10.09.2018 р., адвокат Коротенко Є. О., на підставі відповідного ордеру та договору про надання правової допомоги, від 20.12.2018 р., а також сама позивач. Розрахунку суми гонорару за безпосереднє представництва прав і законних інтересів позивача у судових засіданнях, вказаних адвокатів, суду надано не було.

Отже, позовні вимоги в частині понесених витрат на правничу допомогу суд вважає за належне стягнути з відповідача на користь позивача документально та фактично підтверджені сплачені грошові кошти у розмірі 3000 грн. (а.с. 112-113) за усну консультацію позивачу та складання необхідних документів для подачі до суду, в іншій частині відмовити.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню,

Крім того, в порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у загальному розмірі 7249,34 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 526, 546, 549, 553, 610, 612, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354, 417 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 10.11.2017 року у загальному розмірі 654 454,00 грн..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн., та витраті по сплаті судового збору у загальному розмірі 7249,34 грн..

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Дані стягувача: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Дані боржника: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП -НОМЕР_2 ).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Повний текст рішення суду складений 19.08.2019.

Суддя: