Рішення

від 07.08.2019 по справі 513/918/17

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/918/17

Провадження № 2/513/14/19

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2019 року Саратський районний суд Одеської області у складі: судді Бучацької А.І., за участю: секретаря судового засідання Фабрикатор Н.В., позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Реу Р.В., представника відповідача адвоката Манової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Сарата цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агросвіт ТД , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Саратська районна державна адміністрація Одеської області, про визнання договору оренди недійсним та скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

18 вересня 2017 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог від 29 вересня 2017 року (а.с.17-19) та від 13.06.2018 року (а.с 128-130), зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , якому на праві власності належала земельна ділянка площею 3,48 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка знаходилась в оренді у ТОВ Агросвіт ТД .

13 грудня 2013 року вона отримала у спадщину зазначену земельну ділянку. У червні 2016 року позивачка звернулась до ТОВ Агросвіт ТД із заявою про передачу їй земельної ділянки площею 3,48 га за кадастровим номером НОМЕР_1 для самостійної обробки.

У червні 2016 року від представника ТОВ Агросвіт ТД вона дізналась, що нібито між нею та ТОВ Агросвіт ТД 07 квітня 2014 року був укладений договір оренди б/н. Однак, вказаний договір вона раніше не бачила, не підписувала та свою згоду на укладення договору оренди ні письмову, ні усну не давала. На її вимогу представником ТОВ Агросвіт ТД у вересні 2017 року їй була надана копія договору оренди земельної ділянки від 07 квітня 2014 року.

Крім того, позивачці стало відомо, що в порушення вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі , ТОВ Агросвіт ТД не повідомило її про намір скористатись переважним правом укладення договору оренди землі та 07 квітня 2014 року без її згоди, зареєструвало зазначений договір оренди.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила визнати договір оренди земельної ділянки від 07 квітня 2014 року недійсними та скасувати його державну реєстрацію.

Позивачка та її представник адвокат Реу Р.В. підтримали позов та просили його задовольнити. Позивачка пояснила, що її батьку ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 3,48 га, за життя він уклав з ТОВ Агросвіт ТД договір оренди та отримував орендну плату. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер. Після смерті батька у 2013 році вона успадкувала вказану земельну ділянку. Після отримання свідоцтва на право на спадщину за законом, вона надала зазначені документи представнику ТОВ Агросвіт ТД ОСОБА_3 . У червні 2016 року від представника ТОВ Агросвіт ТД вона дізналась про наявність договору оренди землі, укладеного між нею та відповідачем. На її вимоги копія вказаного договору була надана їй. Чи підписувала вона договір оренди земельної ділянки з відповідачем, вона не пам`ятає. В період з 2014 року по 2017 рік включно вона отримала належну їй орендну плату у повному обсязі. У вересні 2017 року вона звернулась до ТОВ Агросвіт ТД із заявою про припинення обробки її земельної ділянки. Проте, відповідачем було повідомлено, що строк дії вказаного договору не сплинув. За 2018 рік та 2019 рік вона відмовилась отримати орендну плату, оскільки не згодна з вказаним договором оренди землі.

Представник позивачки адвокат Реу Р.В. пояснив, що позивачка вказаний договір оренди земельної ділянки не підписувала, на реєстрацію було надано договір оренди земельної ділянки без підпису позивачки. Вважає, що при реєстрації договору у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень було порушено вимоги щодо дотримання письмової форми правочину, що є підставою для скасування державної реєстрації. Також, зазначив, що уповноважена ТОВ Агросвіт ТД ОСОБА_3 займалась підписанням договорів оренди та підготовкою їх до реєстрації безпідставно.

Представник відповідача адвокат Манова І.М. заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачка власноруч підписала договір оренди землі від 07 квітня 2014 року. Твердження позивачки про те, що вона не знала про існування вказаного договору спростовуються показаннями свідка ОСОБА_3 Щорічно позивачка отримувала орендну плату і не пред`являла претензій до ТОВ "Агросвіт ТД". Крім того, посилання позивачки та її представника на те, що позивачку не було повідомлено, що відповідач має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі та на порушення процедури реєстрації вказаного договору вважає безпідставними. Відповідач не мав намір скористатись переважним правом, між сторонами було укладено новий договір оренди землі, який відповідав вимогам чинного законодавства та при укладання якого було досягнуто згоди щодо всіх його умов. Умови договору відповідачем виконуються.

Представник Саратської районної державної адміністрації Одеської області, якого належним чином було повідомлено про дату, місце та час розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутністю (а.с. 191-192).

Вислухавши позивачку та її представника, заперечення представника відповідача, вислухавши пояснення свідків, дослідивши та оцінивши докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 грудня 2013 року, виданого приватним нотаріусом Саратського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І. та зареєстрованого в реєстрі № 2714, після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачці ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 3,48 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташована на території Петропавлівської сільської ради Саратського району Одеської області, масив № НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 , надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 21).

07 квітня 2014 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ Агросвіт ТД в особі директора ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Петропавлівської сільської ради Саратського району Одеської області, масив № НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 загальною площею 3,48 га (а.с. 158-163).

Відповідно до п. 8 договору строк дії договору - десять років.

Пунктом 9 договору встановлено, що орендна плата за рік визначається на рівні собівартості наступної продукції: 1760 кг зерна на один земельний акт. Додатково орендодавцям, що мешкають на території села Петропавлівка Саратського району Одеської області відпускається: 10 кг гречки, 10 кг цукру, 10 л олії, 5 кг рису. Орендна плата не може бути меншою 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Виплачується в грошовій або натуральній формі.

Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься за перший рік через 12 місяців після підписання акту прийому-передачі орендованої землі, за наступні - в період з 1 серпня по 30 листопада поточного року.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, державну реєстрацію права оренди на підставі зазначеного договору було проведено 08 квітня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Саратського районного управління юстиції в Одеській області Дмитренко Дмитром Володимировичем (а.с.165).

Таким чином, строк дії договору оренди землі від 07 квітня 2014 року закінчується 07 квітня 2024 року.

З акту приймання-передачі земельної ділянки від 11 квітня 2014 року вбачається, що орендодавець ОСОБА_1 передає орендарю ТОВ Агросвіт ТД земельну ділянку загальною площею 3,48 га, розташовану на території Петропавлівської сільської ради Саратського району Одеської області, масив № НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 для ведення сільськогосподарського виробництва (а.с. 164).

Згідно договору доручення від 02.11.2009 року, укладеному строком на 5 років, між довірителем ТОВ Агросвіт ТД та повіренним ОСОБА_3 , остання зобов`язується від імені та за рахунок Довірителя, зокрема, проводити переговори , спрямовані на укладення договорів оренди земельних ділянок, отримувати вихідну інформацію щодо земельних ділянок для передачі орендодавцю з метою подальшого оформлення договорів, отримувати підписані зі сторони уповноваженої особи Довірителя договори для підписання іншою стороною- орендодавцем; передавати орендодавцю на розгляд та підписання відповідні договори. Післі підписання відповідного договору зі сторони орендодавця, передати підписані екземпляри договору на реєстрацію Довірителю (а.с.227-228).

Свідок ОСОБА_3 підтвердила, що у ТОВ Агросвіт ТД вона займається підписанням договорів оренди земельних ділянок, підготовкою їх до реєстрації. Батько позивачки ОСОБА_2 за життя уклав договір оренди земельної ділянки з ТОВ Агросвіт ТД . Однак, зазначений договір оренди земельної ділянки не було зареєстровано, оскільки перша реєстрація договорів оренди почалась у 2010 році, а ОСОБА_2 на той час вже помер. Його донька ОСОБА_1 весь час після смерті батька отримувала орендну плату. Після того, як ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, приблизно через 5 років після смерті ОСОБА_2 , точної дати свідок не пам`ятає, остання повідомила ОСОБА_3 про це. Вони зустрілись в магазині, де на той час працювала ОСОБА_1 та позивачка надала ОСОБА_3 оригінал свідоцтва про право на спадщину та копію паспорту і ідентифікаційного коду з метою укладання договору оренди землі. ОСОБА_3 підготувала новий договір оренди земельної ділянки та принесла його ОСОБА_1 для підписання. ОСОБА_1 власноруч в присутності ОСОБА_3 підписала договір оренди землі, після чого його було надано державному реєстратору та зареєстровано. До 2017 року включно ОСОБА_1 отримала орендну плату у повному обсязі. Від отримання орендної плати за 2018, 2019 рік позивачка відмовляється.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що в період часу з грудня 2011 року по березень 2016 року він працював державним реєстратором реєстраційної служби Саратського районного управління юстиції в Одеській області. ТОВ Агросвіт ТД у 2013-2014 року зареєструвало приблизно 600-700 договорів оренди землі. На реєстрацію договори надавала уповноважена ТОВ Агросвіт ТД особа на ім`я ОСОБА_6 , прізвища він не пам`ятає. До його обов`язків належало прийняти договори, перевірити їх на відповідність чинному законодавству, просканувати та зареєструвати. У разі наявності яких-небуть порушень реєстрація припиняється та договір повертається. Договори, надані ТОВ Агросвіт ТД відповідали усім вимогам, тому і були зареєстровані, підстав для відмови в реєстрації не було. Також, зазначив, що згода орендодавця на реєстрацію договору оренди землі не потрібна. На той час на реєстрацію надавався договір оренди, який потім передавався в архів.

Згідно з частинами першою, третьою та п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину маг бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового г^ороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 3 ст. 640 ЦК України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

За змістом статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

На час укладення між сторонами договору оренди землі дяів Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV в редакції Закону України від 11.08.2013 року № 406-VII (надалі Закон № 161-ХІУ).

Статтею 13 Закону № 161-ХІУ визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння

і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 14 Закону № 161-ХІУ договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 15, цього ж Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ст.17 цього ж Закону (в редакції Закону № 191-VIII від 12.02.2015) об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина друга статті 207 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ст.204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 і 6 статті 203 цього кодексу.

Згідно із частиною пятою статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 п. 2 ч. 1 ст. 4 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до ст. 2 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 24 цього ж Закону передбачено вичерпний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав.

Судом встановлено, що договір оренди землі, укладений 07 квітня 2014 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ Агросвіт ТД відповідає загальним вимогам щодо змісту правочину, встановленим ст. 203 ЦК України. Крім того, у відповідності до вимог статей 13-17 Закону України Про оренду землі даний договір укладений у письмовій формі, підписаний сторонами, у ньому зазначено всі істотні умови та 08 квітня 2014 року право оренди на підставі зазначеного договору було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень. Відповідач користується земельною ділянкою і сплачує позивачці встановлену договором орендну плату.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачка послалась на те, що особисто не підписувала вказаний договір оренди з відповідачем, що свідчить про відсутність її волевиявлення на його укладення, у неї відсутній оригінал договору оренди і державним реєстратором зареєстровано договір оренди, який вона не підписувала.

Проте зазначені обставини спростовуються оригіналом договору оренди землі, в якому містяться всі істотні умови договору, та який підписано позивачкою, а також показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_7 Отже, вказаний договір було укладено та підписано сторонами та він був зареєстрований, що вказує на те, що волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі.

У позовній заяві позивачка стверджує, що 04 вересня 2017 року вона звернулась до директора ТОВ Агросвіт ТД із заявою про припинення обробки належної їй земельної ділянки, посилаючись на наміри самостійно обробляти земельну ділянку. На підтвердження надала копію зазначеної заяви (а.с. 20). Проте, суду не надано належних доказів щодо факту отримання зазначеної заяви відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № І5-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті З ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Судом встановлено, що дії позивачки, яка уклала 07 квітня 2014 року договір оренди землі з відповідачем, а у вересня 2017 року пред`явила позов про визнання договору оренди землі від 07 квітня 2014 року недійсним та скасування його державної реєстрації, суперечить її попередній поведінці (укладенню договору 07 квітня 2014 року та отриманню орендної плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісними.

Договір оренди землі від 07 квітня 2014 року є укладеним після досягнення сторонами усіх істотних умов, підстав для визнання спірного договору недійсним та скасування його державної реєстрації немає.

Проаналізувавши обставини справи та оцінивши надані сторонами докази с точки зору їх належності, допустимості та достатності у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 3, 12-15, 16, 203-204, 215, 626, 627, 638, 792, 640 ЦК України, ст. ст. 13-17, 19 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 2-13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю Агросвіт ТД , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Саратська районна державна адміністрація Одеської області про визнання договору оренди недійсним та скасування державної реєстрації - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Саратський районний суд Одеської області до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 19 серпня 2019 року.

Суддя А. І. Бучацька