Постанова

від 22.08.2019 по справі 818/1427/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2019 року

Київ

справа №818/1427/16

адміністративне провадження №К/9901/16895/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної реєстрації Роменської районної державної адміністрації Сумської області, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Фермерське господарство Аграрій-Ч про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Любчич Л.В., Сіренко О.І., Спаскіна О.А. від 07 липня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до відділу державної реєстрації Роменської районної державної адміністрації Сумської області (далі - відповідач), за участі третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Фермерське господарство Аграрій-Ч (далі - треті особи), у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії відділу державної реєстрації Роменської райдержадміністрації, Державного реєстратора, що призвели до видалення з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації по реєстраційним діям 16311050017001399 від 28 березня 2016 року та 16311050018001399 від 05 травня 2016 року;

- зобов`язати відділ державної реєстрації Роменської райдержадміністрації, Державного реєстратора, скасувати проведені актуалізації реєстраційних дій за № 16313330021001399, № 16313330024001399 стосовно реєстраційних дій від 28 березня 2016 року та № 16313330022001399, 16313330025001399 стосовно реєстраційних дій від 05 травня 2016 року;

- зобов`язати відділ державної реєстрації Роменської райдержадміністрації, Державного реєстратора відновити відомості по реєстраційним діям 16311050017001399 від 28 березня 2016 року та 16311050018001399 від 05 травня 2016 року у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до договору купівлі-продажу фермерського господарства Аграрій-Ч , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазепіною В.Г. 28 квітня 2016 року ним було придбано майно фермерського господарства Аграрій-Ч (код юридичної особи 34071425), зареєстрованого Роменьским міськрайонним управлінням юстиції у Сумській області 29 березня 2006 року, номер запису: 16211020000000257 за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі вказаного договору 05 травня 2016 року державним реєстратором Піскун Н.В. було проведено Державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, номер реєстраційної дії 16311050018001399, зміна складу засновників. Крім того, за заявою попереднього голови фермерського господарства ОСОБА_4 28 березня 2016 року проведена Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, номер реєстраційної дії 16311050017001399, зміна місця знаходження юридичної особи.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звертаючись до суду не зазначив, яку конкретну саме норму чинного законодавства порушив відповідач, виконуючи вимогу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії державного реєстратора Роменської районної державної адміністрації Крикун Юлії Євгеніївни, що призвели до видалення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації по реєстраційним діям № 16311050017001399 від 28 березня 2016 року та № 1631105001800139 від 05 травня 2016 року; зобов`язано державного реєстратора Роменської районної державної адміністрації Крикун Юлію Євгеніївну відновити відомості по реєстраційним діям № 16311050017001399 від 28 березня 2016 року та № 16311050018001399 від 05 травня 2016 року у Єдиному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; скасовано реєстраційні записи від 11 жовтня 2016 року за № 16319990020001399 в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами до установчих документів ФГ Аграрій-Ч та № 1631990023001399 про державну реєстрацію змін до установчих документів ФГ Аграрій-Ч що пов`язані зі зміною складу або інформації про засновників.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що компетентним органом не приймалися рішення щодо корегування стосовно реєстраційних дій за № 16311050017001399 від 28 березня 2016 року та реєстраційної дії за № 16317770019001399 від 05 травня 2016 року. Суд апеляційної інстанції зазначив, що державним реєстратором були вчинені дії, що призвели до позбавлення права власності позивача і не скасування вчинених дій не призведе до відновлення порушених прав позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2017 року і залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 04 серпня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 818/1427/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.

Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 серпня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року прийнято до свого провадження справу № 818/1427/16 та рекомендовано надати сторонам додаткові письмові пояснення у межах доводів касаційної скарги.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору купівлі-продажу майна фермерського господарства Аграрій-Ч , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазепіною В.Г. 28 квітня 2016 року позивачем придбано майно фермерського господарства ФГ Аграрій-Ч , зареєстрованого Роменьским міськрайонним управлінням юстиції у Сумській області 29 березня 2006 року, номер запису: 16211020000000257 за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, судом встановлено, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2016 року апеляційні скарги державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Роменського міського управління юстиції Савченко Світлани Валеріївни та фермерського господарства Аграрій-Ч залишено без задоволення. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року змінено шляхом виключення із мотивувальної частини судження суду щодо правомірності укладення 25 вересня 2015 року договору купівлі-продажу майна фермерського господарства Аграрій-Ч та щодо визначення особи відповідальної за внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій записів про скасування реєстраційних записів від 28 вересня 2015 року: № 16311060011001399, № 16311070015001399, у зв`язку з чим вважати, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року по справі № 818/212/16 зобов`язано Відділ державної реєстрації Роменської районної державної адміністрації Сумської області внести записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій про скасування реєстраційних записів від 28 вересня 2015 року: № 16311060011001399, № 16311070015001399. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року залишено без змін.

11 жовтня 2016 року державним реєстратором Роменської районної державної адміністрації Сумської області Крикун Юлією Євгенівною проведено реєстраційну дію Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням, номер реєстраційної дії - 16319990020001399, якою скасовано реєстраційну дію номер 16311070015001399, Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах від 28 вересня 2015 року.

11 жовтня 2016 року державним реєстратором Роменської районної державної адміністрації Сумської області Крикун Юлією Євгенівною проведено реєстраційну дію Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням , номер реєстраційної дії - 16319990023001399, якою скасовано реєстраційну дію номер 16311050014001399, Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи від 28 вересня 2015 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанцій помилково зроблені висновки та не застосовані норми ЦК України, а саме: щодо порушення прав позивача у зв`язку з виконанням рішення суду у справі № 818/212/16 від 25 квітня 2016 року, оскільки договір купівлі-продажу ФГ Аграрій-Ч від 28 квітня 2016 року укладений через три дні після скасування реєстраційної дії про перехід прав та обов`язків засновника ФГ Аграрій-Ч до ОСОБА_1 .

Також скаржник зазначає, що апеляційний суд проігнорував той факт, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьком і сином, що в судовому засіданні суду першої інстанції підтвердив і представник позивача. Тому фіктивний продаж фермерського господарства є нічим іншим як зловживанням правом та способом уникнути виконання рішення суду у справі № 818/212/16.

13 серпня 2019 року від Відділу державної реєстрації Роменської районної державної адміністрації Сумської області на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 23 липня 2019 року надійшов відзив на касаційну скаргу в якому зазначено, що відділ державної реєстрації діяв правомірно та в межах закону. Крім того, зазначив, що ФГ Аграрій Ч змінив своє місцезнаходження, тому Відділу державної реєстрації Роменської районної державної адміністрації Сумської області наразі не є суб`єктом зберігання реєстраційної справи даної юридичної особи. Інших відомостей та додаткових пояснень суду не надано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, в якій зазначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Сумського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками судів колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).

У цій справі правовідносини стосуються правомірності дії державного реєстратора, пов`язані з реєстрацією змін до установчих документів Товариства, внесенням відомостей щодо зміни місцезнаходження, зміни складу засновників, що призвели до порушення прав позивача. За результатом проведених реєстраційних дій законного власника цілісного майнового комплексу ФГ "Аграрій-Ч" було незаконно замінено на ОСОБА_3 .

З висловлених позивачем у ході розгляду справи мотивів звернення до суду вбачається, що незаконність, реєстрації таких змін пов`язана фіктивністю договору купівлі-продажу ФГ Аграрій-Ч .

Відносини, пов`язані з реєстрацією змін до установчих документів, регулюються Господарським кодексом, Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову) господарським судам були підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов`язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує невирішений корпоративний спір, у межах якого можуть бути розв`язані й питання, пов`язані з реєстрацією зміни місцезнаходження юридичної особи, складу або інформації про засновників, тобто такі правовідносини обумовлені необхідністю захисту прав не у сфері публічно-правових відносин, а корпоративних та майнових прав, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір щодо правомірності дій державного реєстратора, які пов`язані з реєстрацією змін до установчих документів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 1 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно статті 1 ГК України господарські відносини виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до частин першої та другої статті 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову) господарським судам були підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов`язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.

Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Крім того, сторони не інформували Суд про розгляд цього спору в інших судах.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Важливо, що на момент прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанції у цій справі, Верховним Судом України, зокрема, в ухвалах від 25 червня 2008 року у справі № 6-7130св08, від 16 липня 2008 року у справі № 6-7848св08, від 24 грудня 2008 року у справі № 6-24762св06, від 03 листопада 2010 року у справі № 6-47828св10 та у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 522/27392/13-ц, вже була висловлена правова позиція стосовно поширення юрисдикції господарських судів на спори, що виникають з подібних правовідносин.

Аналогічна правова позиція щодо визначення судової юрисдикції у справах з аналогічним предметом позову міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а, від 28 листопада 2018 року у справі № 815/3490/16.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.

Таким чином, сформована відповідно до статей 37, 45 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 346 КАС України практика Великої Палати Верховного Суду (постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду, що забезпечує, зокрема, здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права) стосовно обов`язку касаційного суду, встановивши порушення судами правил юрисдикції адміністративних судів, закривати провадження у справі незалежно від доводів касаційної скарги, має вже сталий характер.

Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї юрисдикції є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.

Зокрема, Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) у виходить з того, що принцип правової визначеності (legal certainty) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічного прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 Про верховенство права (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року на основі зауважень її членів ОСОБА_5 (Нідерланди), ОСОБА_9 (Швейцарія), ОСОБА_7 (Сполучене Королівство), ОСОБА_8 (Фінляндія); п. 44-50).

Колегія суддів також враховує, що у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Законом України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.

Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене право на суд разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Ґолдер проти Сполученого Королівства ( Golder v. the United Kingdom ), заява № 4451/70, § 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі Станєв проти Болгарії ( Stanev v. Bulgaria ), заява № 36760/06, § 230).

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі Доббертен проти Франції зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 238, 239, 341, 344, 349, 354, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу державної реєстрації Роменської районної державної адміністрації Сумської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Фермерське господарство Аграрій-Ч про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії закрити.

Роз`яснити, що спір може бути розглянуто, зокрема, за правилами господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко