Рішення

від 15.08.2019 по справі 499/286/19

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/286/19

Провадження № 2/499/251/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"15" серпня 2019 р. смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В. за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Іванівського району Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , Білчанської сільської ради Іванівського району Одеської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Іванівського районного нотаріального округу Чекаліна Алла Яківна про визнання заповіту недійсним

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , діючи в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовною заявою до відповідачів про визнання заповіту недійсним, мотивуючи свої вимоги наступним.

Так, з 1998 року по 2010 рік позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 . Від шлюбу мають спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки, загальною площею 6,34 га, яка розташована на території Білчанської сільської ради. При зверненні до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, позивачам стало відомо про наявність заповіту від імені ОСОБА_7 на користь сторонньої особи ОСОБА_6 . Зазначений заповіт був складений та посвідчений Білчанською сільською радою.

Разом з тим, позивачі вважають, що даний заповіт слід визнати недійсним з таких обставин:

по перше - на момент складання заповіту ОСОБА_7 виповнилося 45 років та майже 10 місяців, відповідно до вимог законодавства при досягнення 45-річчя у паспорт громадянина України вклеюється фотокартка, паспорт в якому не вклеєна фотокартки при досягнення її власником зазначеного віку вважається недійсним, а тому оскільки ОСОБА_7 не звертався щодо вклеювання фотокартки по досягненню 45-ти річного віку до Іванівського РВ ДМС України в Одеській області, про що є наявна довідка, тому слід вважати, що при посвідченні заповіту не було встановлено особу за належними документами, оскільки у паспорті громадянина України ОСОБА_7 не була вклеєна фотокартка по досягненню 45-річного віку.

По друге, відповідно виписок з медичних карт стаціонарного хворого ОСОБА_7 , останній звертався до КЗ Іванівської ЦРЛ з алкогольною інтоксикацією, отже ОСОБА_7 зловживав алкогольними напоями, тому не міг усвідомлювати та не пам`ятати свої дії, тому стороні особи могли ввести його в стан алкогольного сп`яніння та скориставшись його безпорадним становищем, під час якого отримати підпис на заповіті, тому на думку позивачів, волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

По третє, даним заповітом були порушені майнові права всіх дітей померлого, які з ним спілкувалися та підтримували зв`язок. Старші діти займалися похованням батька та несли всі витрати пов`язані з цим. Також неправомірним заповітом порушено права малолітнього та неповнолітнього сина, які мають обов`язкову частку у спадщині.

У зв`язку з вищенаведеним просять визнати заповіт від 30.01.2018 року недійсним.

У судовому засіданні представник позивачів наполягав на задоволенні позову з підстав вказаних у позовній заяві, також зазначила, що чинним законодавством не передбачено встановлення особи за особистим знайомством, а тому при посвідчені заповіту секретарем сільської ради не було в законному порядку встановлено особу ОСОБА_7 , у зв`язку з чим є всі підстави для задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Так, відповідно до відзиву на позовну заяву відповідач ОСОБА_6 просив у задоволенні позову відмовити у зв`язку з наступним. Так відповідач вважає, що визначальним для секретаря сільської ради, який посвідчував заповіт було встановлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, в тому числі перевірка її дієздатності, оскільки заповіт посвідчувався у сільській раді, секретар сільської ради знає мешканців села, а тому в відповідача не виникає сумнівів, що саме ОСОБА_7 звертався до сільської ради з метою складання заповіту та секретарем даної ради було правильно встановлено особу, незважаючи на відсутність чи наявність фотокартки у паспорті померлого. Також у відзиві вказано, що посилання позивачів та ту обставину, що померлий ОСОБА_7 зловживав алкогольними напоями та не міг усвідомлювати та не пам`ятати свої дії є голослівним, оскільки належними доказами не підтверджено. Не додано до позовної заяви доказів того, що померлий ОСОБА_7 знаходився на обліку у лікаря нарколога чи психіатра, що б могло вплинути на здатність останнього усвідомлювати значення своїх дій. Даним оспорюваним заповітом не порушуються права дітей померлого ОСОБА_7 , а особливо малолітніх та неповнолітніх оскільки заповіт є вільною волею заповідача та може бути вчинений на користь будь-якої особи незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а згідно ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка), тому наявність заповіту жодним чином не впливає на їх права щодо отримання у спадщину обов`язкової частки.

Представник відповідача Білчанської сільської ради у судовому засіданні був допитаний в якості свідка, також в якості відповідача зазначив, що при складанні заповіту 30.01.2018 року та його посвідченні секретарем сільської ради було дотримано всіх вимог законодавства, встановлено особу ОСОБА_7 , даний заповіт відповідав волі померлого.

Третя особа, приватний нотаріус Чекаліна А.Я. у судове засідання не з`явилася, проте надала до суду заяву про слухання страви у її відсутність.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, беручи до уваги покази свідків та з урахуванням положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, при досліджені письмових доказів по справі, судом було встановлено, що відповідно до копії рішення Іванівського районного суду Одеської області від 07.12.2010 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу було задоволено, шлюб, який сторони зареєстрували 11.03.1998 року - розірвано.

ОСОБА_1 та ОСОБА_7 від шлюбу мають спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією вищевказаного рішення та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження.

Відповідно до свідоцтва про смерть, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до копії заповіту від 30.01.2018 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , заповідав належну йому земельну ділянку розміром 6,34 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5121880700:01:002:0256 , яка розташована на території Білчанської сільської ради ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до копії спадкової справи, після смерті ОСОБА_7 , 27.08.2018 року була заведена спадкова справа №174/2018, з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулися - ОСОБА_6 , тобто відповідач, ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки Іванівського МРВ КУ Одеське обласне бюро судово-медичних експертиз від 21.03.2019 року №91-18, ОСОБА_7 (інших даних про особу не зазначено) сплатив до муніципальної каси 1800,00 грн. за немедичні послуги по підготовці до поховання та тривалого зберігання тіла його родича ОСОБА_7 (інших даних про особу не зазначено).

Згідно довідки з СВ Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області від 21.03.2019 року №49.3/971, згідно з лікарського свідоцтва про смерть №91 від 28.08.2018 року причиною смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 являється гостра жовта дистрофія печінки, гостра печінкова недостатність. 28.08.2018 року СВ Іванівського ВП було надано дозвіл ОСОБА_5 , 1998 року народження повідомлення на дозвіл видачі тіла померлого для поховання.

Відповідно до виписки №1052 КЗ Іванівська ЦРЛ із медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 був у стаціонарі з 17.12.2017 року по 22.12.2017 року з діагнозом алкогольна інтоксикація, алкогольна енцифалопатія.

Відповідно до виписки №210 КЗ Іванівська ЦРЛ із медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 був у стаціонарі з 11.03.2018 року по 12.03.2018 року з діагнозом алкогольна інтоксикація.

Відповідно до довідки Іванівського РС ГУ ДМС в Одеській області від 13.03.2019 року №5131/181, за даними Іванівського РС ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець села Товща Дзержинського району Житомирської області, документований паспортом громадянина України Іванівським РВ УМВС України в Одеській області 05.07.2002 року. Щодо вклеювання фотокартки при досягнення 45-річного віку, відповідно до чинного законодавства ОСОБА_7 не звертався, про зо свідчить відсутність у Ф.1 фотокартки та внесення відповідно запису.

Так, допитаний у судовому засіданні в якості свідка, представник відповідача Білчанської сільської ради Іванівського району Одеської області - голова сільської ради ОСОБА_15 , у судовому засіданні показав, що в січні місяці 2018 року до сільської ради звернувся ОСОБА_7 , з метою складання заповіту, ним як сільським головою було проведено з ним бесіду з цього питання, в ході якої ОСОБА_7 пояснив йому, що хоче скласти заповіт на іншу особу, не на своїх дітей, при цьому на кого він не зазначив. При розмові, ОСОБА_7 не перебував у стані алкогольного сп`яніння, повністю розумів значення своїх дій, на запитання чому він не залишає своє спадкове майно не членам своєї сім`ї, ОСОБА_7 вказав, що це його земля, що він хоче те й з нею робить. Також ОСОБА_7 зазначив, що йому зараз необхідні грошові кошти, оскільки його старший син в м. Одесі має якісь проблеми. При цьому ОСОБА_7 в той день заповіту не склав, оскільки прийшов в сільську раду без жодних документів. Сільський голова вказав, що тривалий час знає ОСОБА_7 особисто, приблизно з 2002 року, оскільки часто бачив його в селі, спілкувався з ним, зазначив, що він інколи вживав алкогольні напої, при цьому до дня смерті він працював трактористом на підприємстві. З дружиною ОСОБА_7 не проживав останній час, з ним інколи проживали його діти, які саме вказати не може. Сільський голова вважає, що оспорюваний заповіт виражає волю померлого, жодного тиску на ОСОБА_7 ніхто не здійснював. При цьому також вказав, що особисто під час складання та посвідчення заповіту присутній не був, оскільки дані дії вчиняє секретар сільської ради, проте особисто ставив печатку сільської ради на оспорюваному заповіті.

Допитана у судовому засіданні секретар Білчанської сільської ради ОСОБА_14 в якості свідка зазначила, що в січні 2018 року до неї звернувся ОСОБА_7 з метою складання та посвідчення заповіту, при цьому у нього при собі не було жодних документів. Роз`яснивши йому порядок та вказавши на необхідність пред`явлення відповідних документів, та дізнавшись, що він хоче заповідати своє майно не членам своєї родини, вона направила його до сільського голови. Надалі, 30.01.2018 року ОСОБА_7 знову звернувся до неї з метою складання та посвідчення заповіту, та пред`явив для цього всі необхідні документи. Під час складання заповіту ОСОБА_7 на її думку був тверезий, чітко усвідомлював свої дії та міг ними в повній мірі керувати, відповідав на всі поставлені нею питання. Нею було роз`яснено ОСОБА_7 що у нього є діти, при цьому неповнолітні, та вказано на можливість скласти заповіт саме на їх користь, проте ОСОБА_7 зазначив, що не хоче залишати своє спадкове майно своїм дітям, оскільки вони з ним не спілкуються та не цікавляться його життям, він проживає один, а також вказав, що йому зараз необхідні кошти. Також вказала, що під час складання заповіту стороні особи присутні не були, жодного впливу на ОСОБА_7 не здійснювалося, він самостійно прочитав зміст заповіту на підписав його. Його особу нею було встановлено за паспортом громадянина України, при цьому, нею було досліджено лише першу сторінку паспорту, вона не перевіряла наявність вклеєної фотокартки, оскільки їй було достатньо перевірити наявність паспорту у ОСОБА_7 , при цьому нею було беззаперечно встановлено його особу, оскільки окрім іншого, вона років двадцять знає його особисто, ОСОБА_7 тривалий час працював разом з її чоловіком на тракторі. Також на запитання сторін, свідок зазначила, що особисто не бачила ОСОБА_7 в стані алкогольного сп`яніння, також вказала, що він зі своє сім`єю не спілкувався, діти проживають окремо від нього.

Застосовуючи норми матеріального права, суд виходив з такого.

Правовідносини, пов`язані із спадкуванням, врегульовані Цивільним кодексом України.

Спадкування має здійснюватися за законом або за заповітом відповідно до ст. 1217 ЦК України.

Відповідно до ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Як визначено у ст.1223ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Таким чином спадкоємці, визначені заповітом мають переважне право над спадкоємцями за законом

Згідно ст.ст. 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яке здійснюється нею особисто, вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно до ст.ст.1235, 1236 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Статтею 1247ЦК України визначено загальні вимоги до форми заповіту, зокрема заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

На підставі ст.1251ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Порядок посвідчення заповітів посадовими особами органів місцевого самоврядування, крім норм Цивільного кодексу України та Закону України Про нотаріат , регулюється в тому числі і Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування , затвердженим наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011 № 3306/5.

Відповідно до ст.54Закону України Про нотаріат від 02.09.1993року зі змінами, нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов`язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Відповідно до ст.43 Закону України Про нотаріат та п.13 Інструкції при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Установлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Про спосіб установлення особи нотаріусом робиться відповідний запис у реєстрі нотаріальних дій.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від06.11.2009року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними - відповідно до статей 215 та 216ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктів 16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30травня 2008року Про судову практику у справах про спадкування заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК України немає відповідного правила. Заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257ЦК України є нікчемним, тому на підставі статті 215ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Частинами 1 та 2 ст.1257ЦК України передбачено, що недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Згідно із вимогами ст.203ЦК України для чинності правочину, зміст самого правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною або сторонами вимог встановлених частинами третьою (вільність волевиявлення учасників правочину та відповідність його їх внутрішній волі), п`ятою (реальність настання правових наслідків, що обумовлені ним) ст. 203 ЦК України, а згідно ч. 2 цієї статті, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) і у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, але у випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним.

За ч. 1 та ч. 5 ст.216ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За правилами ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно з ч. 1 ст.1257ЦК України є нікчемним, тому визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Відповідно до пунктів 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9від 06листопада 2009року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Аналізуючи спірний заповіт і його зміст на предмет відповідності вимогам законодавства, суд вважає, що він складений уповноваженою посадовою особою у письмовій формі, особисто підписаний заповідачем ОСОБА_7 , протилежного під час судового розгляду не доведено.

Позивачі посилалися на недійсність заповіту, через відсутність у паспорті останнього фотокартки в 45-річному віці, відповідно до відомостей з Іванівського РС ГУ ДМС України в Одеській області.

Відповідно до п. 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

В даному випадку відповідно до ст. 43 Закону України Про нотаріат та п.10 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначальним для секретаря сільської було саме встановлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, в тому числі перевірка її дієздатності.

Таким чином, взявши до уваги, що свідок - секретар сільської ради ОСОБА_14 особисто тривалий час знала померлого ОСОБА_7 , а також пред`явлення останнім паспорта громадянина України при посвідченні заповіту, суд вважає, що особа заповідача була встановлена достеменно.

Так, посилання позивачів на ту обставину, що відповідно виписок з медичних карт стаціонарного хворого ОСОБА_7 , останній звертався до КЗ Іванівської ЦРЛ з алкогольною інтоксикацією, отже ОСОБА_7 зловживав алкогольними напоями, тому не міг усвідомлювати та не пам`ятати свої дії, тому стороні особи могли ввести його в стан алкогольного сп`яніння та скориставшись його безпорадним становищем, під час якого отримати підпис на заповіті, тому на думку позивачів, волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки наявність виписок з медичної карти хворого про звернення до лікарні з алкогольною інтоксикацією не може підтвердити той факт, що саме 30.01.2018 року ОСОБА_7 перебував в стані алкогольного сп`яніння, та які б свідчили, що заповідач ОСОБА_7 перебував за життя на обліку у лікаря-нарколога чи лікаря-психіатра з причин зловживання алкоголем і можливих на цьому ґрунті розладів. Тому, вказані обставини, дають суду підстави вважати, що ОСОБА_7 міг розуміти значення своїх дій та керувати ними під час складення та посвідчення його заповіту, оскільки протилежне не доведено, при цьому дана обставина повністю спростована у судовому засіданні показами свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_14

До суду не надано доказів того, що волевиявлення заповідача ОСОБА_7 не було вільним і не відповідало його волі. Свідок ОСОБА_14 , яка як секретар Білчанської сільської ради посвідчувала оспорюваний заповіт, та на яку було покладено обов`язок по здійсненню нотаріальних дій при посвідченні заповіту, встановила особу заповідача, дієздатність його перевірила, з`ясувала, яке заповідач хоче зробити особисте розпорядження на випадок своєї смерті, заповідач власноручно підписав заповіт.

Посилання позивачів на ту обставину, що даним заповітом були порушені майнові права всіх дітей померлого, які з ним спілкувалися та підтримували зв`язок. Старші діти займалися похованням батька та несли всі витрати пов`язані з цим. Також неправомірним заповітом порушено права малолітнього та неповнолітнього сина, які мають обов`язкову частку у спадщині, не є спроможними, оскільки відповідно до ч.1 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. А згідно з ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка), тому суд вказує, що дана обставина не є підставою для визнання заповіту недійсним, та його наявність не перешкоджає неповнолітнім дітям заповідача отримати свою обов`язкову частку у спадщині.

Посилання позивачів у позовній заяві на рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2011 року (яке було ухвалено до виникнення спірних правовідносин), то суд зазначає, що по перше, дане рішення не має для суду обов`язкового значення, по друге, в даному випадку мають місце різні за обставинами спірні правовідносини, а саме місце складання заповіту, суб`єкт його посвідчення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд вказує, що обставини відсутності в паспорті заповідача вклеєної фотокартки у віці 45 років - не може, насамперед, позбавити таку особу на гарантоване державою право щодо вчинення заповіту, а також не може бути безумовною обставиною, яке унеможливлювала би відповідну посадову особу, яка посвідчувала заповіт, встановити особу заповідача, та не може бути ознакою недійсності правочину, та визнання недійсним заповіту з даної підстави суперечить волі заповідача і не відповідає змісту, меті та правовій визначеності поняття заповіту.

За даних обставин, враховуючи предмет даного позову, який зокрема, стосується встановлення недійсності відповідного заповіту, з огляду на необхідність додержання судом принципу диспозитивності цивільного судочинства, в тому числі щодо розгляду справи в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що доводи позивачів про недійсність відповідного заповіту - не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не було встановлено жодної невідповідності згаданого заповіту вимогам закону, зокрема: вимогам ч. 1-3, ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 1257 ЦК України, а відтак у суду, виходячи із досліджених в судовому засіданні доказів, враховуючи їх допустимість, не має жодних правових підстав для констатації факту недійсності відповідного заповіту даним рішенням суду, в силу чого в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Застосовуючи норми процесуального права, суд зазначає.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати вважаються понесеними за рахунок позивачів.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ), яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) до ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований АДРЕСА_1 ідентифікаційний н .омер НОМЕР_5 ), Білчанської сільської ради Іванівського району Одеської області (Одеська область, Іванівський район, с. Білка, провулок Шкільний 7, код ЄДРПОУ 04378407), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Іванівського районного нотаріального округу Чекаліна Алла Яківна ( Одеська область, Іванівський район, смт. Іванівка вул. Бориса Дерев`янка 58 А) про визнання заповіту - відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Якщо апеляційну скаргу не було подано, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.08.2019 року.

СуддяІ. В. Погорєлов