Постанова

від 01.10.2020 по справі 499/286/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/562/20

Номер справи місцевого суду: 499/286/19

Головуючий у першій інстанції Погорєлов І.В.

Доповідач Ващенко Л. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2020 року м. Одеса

Колегія Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,

за участі секретаря - Чепрас А.І.,

з участю: представника позивачки ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , апеляційну скаргу ОСОБА_4 і ОСОБА_2 на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 15 серпня 2019 року (одноособово суддя Погорєлов І.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , Білчанської сільської ради Іванівського району Одеської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Іванівського районного нотаріального округу Чекаліна Алла Яківна про визнання заповіту недійсним,

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)

01.04.2019 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також повнолітні ОСОБА_4 і ОСОБА_2 звернулись із позовом до ОСОБА_5 , Білчанської сільської ради Іванівського району Одеської області (далі-Сільрада), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Іванівського районного нотаріального округу Чекаліна А.Я. (далі-приватний нотаріус) про визнання заповіту недійсним, а саме: визнання недійсним заповіту, складеного 30.01.2018 року від імені ОСОБА_2 і посвідченого посвідчений приватним нотаріусом.

Позов обґрунтовано наступним.

З березня 1998 року по грудень 2010 рік ОСОБА_6 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, у шлюбі в них народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 у батько дітей ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки, загальною площею 6,34 га і розташована на території Білчанської сільської ради. При зверненні до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, позивачам стало відомо про наявність заповіту від імені ОСОБА_2 на користь сторонньої особи ОСОБА_5 , який був складений та посвідчений секретарем Білчанської сільської ради.

Вказаний заповіт слід визнати недійсним з тих обставин, що на момент складання заповіту ОСОБА_2 виповнилося 45 років та майже 10 місяців, а, відповідно до вимог законодавства, при досягнення 45-річчя у паспорт громадянина України слід вклеїти фотокартку, оскільки паспорт, в якому не вклеєна така фотокартка вважається недійсним. Оскільки у паспорті ОСОБА_2 відсутня фотокартка після досягнення ним 45-ти річного віку, спадкодавець з цього приводу не звертався до Іванівського РВ ДМС України в Одеській області, про що наявна довідка, тому слід вважати, що при посвідченні заповіту не було встановлено особу за належними документами.

Крім того, відповідно до виписок з медичних карт стаціонарного хворого ОСОБА_2 , останній звертався до КЗ Іванівської ЦРЛ з алкогольною інтоксикацією, отже ОСОБА_2 зловживав алкогольними напоями і не міг усвідомлювати та не пам`ятати свої дії. Стороні особи могли ввести його в стан алкогольного сп`яніння, скористатись його безпорадним становищем, під час якого отримати підпис на заповіті. Тому на думку позивачів, волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Вказаним заповітом були порушені майнові права всіх дітей померлого, які з ним спілкувалися та підтримували зв`язок. Старші діти займалися похованням батька та несли всі витрати пов`язані з цим. Також заповітом порушені права малолітнього та неповнолітнього сина, які мають обов`язкову частку у спадщині.

Відповідач ОСОБА_5 позов не визнав, у відзиві на позов просив у позові відмовити.

У судовому засіданні 15.08.2019 року представник позивачів позов підтримала, відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов, представник Сільради, допитана судом також в якості свідка, заперечувала проти позову, третя особа приватний нотаріус не брала участі у судовому засіданні.

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 15.08.2019 року у задоволенні позову відмовлено.

(короткий зміст вимог апеляційної скарги)

Позивачі не погодились із рішенням суду від 15.08.2019 року і в особі представника подали апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)

Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 , а також ОСОБА_4 і ОСОБА_2 зазначає:

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Заповіт слід визнати недійсним, оскільки на момент складання заповіту, ОСОБА_2 виповнилось 45 років та майже 10 місяців і згідно листа Іванівського районного сектору ДМС України ГУДМС України в Одеській області № 5131/181, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , документований паспортом громадянина України 05.07.2002 року, однак при досягненні ним 45-річного віку до його паспорту не вклеєно фотокартку.

Крім того, відповідно до виписок із медичних карт стаціонарного хворого ОСОБА_2 , він звертався до КЗ Іванівська ЦРЛ з алкогольною інтоксикацією та алкогольною енцефалопатією, що свідчить про те, що спадкодавець зловживав спиртними напоями і міг не усвідомлювати та не пам`ятати свої дії. Все це наштовхує на думку, що сторонні особи могли ввести ОСОБА_2 в стан алкогольного сп`яніння та скористатись його безпорадним становищем, під час якого отримати підпис на заповіті, у зв`язку з чим, на думку позивачів, волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Заповітом порушені майнові права всіх дітей померлого. Діти підтримували зв`язок з батьком, спілкувалися з ним, а старші діти займались похованням батька та несли всі витрати пов`язані з цим. Також заповітом порушені права малолітнього та неповнолітнього синів померлого, які мають право на обов`язкову частину у спадщині.

Висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції про те, що відсутності у паспорті заповідача фотокартки у віці 45 років не може, насамперед, позбавити таку особу на гарантоване державою право щодо вчинення заповіту, а також не може бути безумовною обставиною, не відповідають дійсним обставинам.

Відповідно до постанови Верховної Ради України Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон - до паспортної книжечки при досягненні громадянином 25 і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Саме ця обставина є головним обґрунтуванням позовних вимог, адже заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини. Посадові особи органів місцевого самоврядування, які мають право вчиняти певні нотаріальні дії, не мають права вчиняти такі нотаріальні дії на підставі недійсного документу, що підтверджує особу, сторону правочину.

Твердження суду, що свідок, секретар сільської ради ОСОБА_10 особисто тривалий час знала померлого ОСОБА_2 і суд вважає, що особа заповідача була встановлена достеменно, взагалі не ґрунтується на жодному законодавчому акті.

Заповіт, складений особою яка не мала на це права, зокрема, недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із ч.1 ст. 1257 ЦК України є нікчемним, тому на підставі ст. 215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Суд першої інстанції хоч і послався у рішенні на зазначені норми матеріального права, але не застосував їх для вирішення спору, зокрема, не врахував правових наслідків відсутності фотокартки у віці 45 років в паспорті, як встановлено п. 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВР від 26.06.1992 року за №2503-ХІІ. Встановлення особи заповідача на підставі недійсного паспорта свідчить про порушення вимог ст. 43 Закону України Про нотаріат , п. 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами при посвідченні заповіту і визнається підставою нікчемності заповіту.

(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)

У відзиві на скаргу відповідач ОСОБА_5 зазначає:

Доводи позивачів щодо наявності підстав для визнання заповіту недійсним з підставі відсутності у паспорті заповідача вклеєної фотокартки у віці 45 років не відповідають дійсним обставинам, оскільки суперечать постанові ВРУ Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон .

У скарзі позивачі зазначають, що паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним, а посилання в рішенні суду на ту обставину, що свідок, секретар сільської ради ОСОБА_11 особисто тривалий час знала померлого ОСОБА_2 , суд вважає, що особу заповідача було встановлено достеменно, на їхню думку, не ґрунтується на жодному законодавчому акті. Твердження позивачів на увагу не заслуговують та є вирваними з контексту рішення суду першої інстанції, оскільки відповідно до ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. При цьому, зміст заповіту не суперечить приписам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства чи моральним засадам суспільства.

Обставини того, що вказаний заповіт був посвідчений за наявності паспорта заповідача, в якому була відсутня фотокартка заповідача при досягненні ним 45-річного віку, сама по собі не свідчить про нікчемність заповіту, оскільки на момент його складання заповідач був повнолітньою особою, мав повну цивільну дієздатність, обставин, які б свідчили про обмеженість його цивільної дієздатності чи відсутності у нього цивільної дієздатності не встановлено.

Посилання позивачів та те, що спадкодавець ОСОБА_2 зловживав алкогольними напоями та не міг усвідомлювати і пам`ятати свої дії, а також зазначення свідками тієї обставини, що на момент посвідчення заповіту йому необхідні були кошти, у зв`язку з чим сторонні особи могли ввести його в стан алкогольного сп`яніння є голослівним, належними доказами не підтверджені, до позовної заяви не надано доказів того, що ОСОБА_2 знаходився на обліку у лікаря нарколога чи психіатра, що могло б вплинути на здатність останнього усвідомлювати значення своїх дій. У судовому засіданні свідками ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , які попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, надані покази, відповідно до яких спадкодавець під час складання та посвідчення заповіту не перебував в стані алкогольного сп`яніння, розумів значення своїх дій та його волевиявлення щодо складання заповіту було вільним і жодного тиску на нього не здійснювалося. Доказів протилежного представник позивачів не надала.

Ствердження у скарзі, що заповітом порушуються права його дітей, особливо малолітніх та неповнолітніх, до уваги не слід брати, оскільки заповіт є вільною волею заповідача та може бути вчинений на користь будь-якої особи, незалежно від наявності у нього сімейних або родинних відносин. Відповідно до ст. 1241 ЦК України малолітні і неповнолітні діти спадкодавця, спадкують незалежно від змісту заповіту половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка), тому наявність заповіту жодним чином не впливає на їх право щодо обов`язкової частки.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

(встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)

Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 07.12.2010 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд розірвав шлюб, укладений сторонами 11.03.1998 року (а.с.12 т.1).

У шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.7,9-11 т.1).

Згідно виписки №1052 КЗ Іванівська ЦРЛ із медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 перебував у стаціонарі з 17.12.2017 року по 22.12.2017 року з діагнозом алкогольна інтоксикація, алкогольна енцифалопатія (а.с.19 т.1).

30.01.2018 року секретарем Білчанської сільської ради Іванівського району Одеської області вчинено заповіт про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , заповів належну йому земельну ділянку розміром 6,34 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5121880700:01:002: 0256, що розташована на території Білчанської сільської ради, ОСОБА_5 (а.с. 92,114 т.1).

З виписки №210 КЗ Іванівська ЦРЛ із медичної карти стаціонарного хворого, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 перебував у стаціонарі з 11.03.2018 року по 12.03.2018 року з діагнозом алкогольна інтоксикація (а.с.20 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.13).

На підставі заяви ОСОБА_5 від 11.12.2018 року, приватним нотаріусом заведено спадкову справу №174/2018 у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . 08.02.2019 року і 26.02.2019 року до приватного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.111-124 т.1).

З листа Іванівського РС ГУ ДМС в Одеській області від 13.03.2019 року №5131/181 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , документований паспортом громадянина України Іванівським РВ УМВС України в Одеській області 05.07.2002 року, ОСОБА_2 не звертався з приводу вклеювання фотокартки при досягненні ним 45-річного віку (а.с. 139 т.1).

Судом першої інстанції в якості свідків допитані голова Сільради Костенюк П.Г. і секретар Сільради ОСОБА_11 (а.с.191-198 т.1), які підтвердили, що у січні 2018 року до Сільради звернувся ОСОБА_2 для складання заповіту, а 30.01.2018 року ОСОБА_2 повторно звернувся до секретаря Сільради з приводу складання та посвідчення заповіту.

Свідок ОСОБА_11 також пояснила, що під час складання заповіту ОСОБА_2 був тверезий, усвідомлював свої дії та міг ними в повній мірі керувати, відповідав на всі поставлені нею питання. Вона роз`яснила ОСОБА_2 що у нього є неповнолітні діти, однак ОСОБА_2 не хотів залишати спадщину дітям. Особу ОСОБА_2 вона встановила за паспортом громадянина України, проте вона дослідила першу сторінку паспорта і не перевіряла наявність вклеєної фотокартки, оскільки їй достатньо було перевірити наявність паспорта у ОСОБА_13 , вона беззаперечно встановила особу заповідача, оскільки двадцять років знала його особисто.

01.04.2019 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також повнолітні ОСОБА_4 і ОСОБА_2 звернулись із позовом про визнання недійсним заповіту, вчиненого ОСОБА_2 30.01.2018 року (а.с.2-5 т.1).

Судом апеляційної інстанції нові обставини не встановлювались і нові докази не досліджувались.

Між сторонами виникли правовідносини щодо оспорювання заповіту, які регулюються нормами ЦК України, Законом України Про нотаріат , Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України в редакції від 23.02.2007 року, постанова Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ (далі-Положення).

(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові виходив з недоведеності позовних вимог (а.с.206-214 т.1).

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який за життя, 30.01.2018 року вчинив заповіт, відповідно до якого заповів ОСОБА_5 належну йому земельну ділянку розміром 6,34 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5121880700:01:002: 0256, що розташована на території Білчанської сільської ради.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч.4 ст. 207 ЦК України. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. ст. 1251-1252 ЦК України. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у ч. 3 цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (ст. 1247 ЦК України).

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (ст. 1251 ЦК України).

11.12.2018 року ОСОБА_5 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . 08.02.2019 року, а 26.02.2019 року до приватного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).

У квітні 2019 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також повнолітні ОСОБА_4 і ОСОБА_2 звернулись із позовом про визнання недійсним заповіту, вчиненого ОСОБА_2 30.01.2018 року.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ст. 1257 ч.ч.1,2 ЦК України).

Позивачі просили визнати заповіт від 30.01.2018 недійсним з підстав того, що: у паспорті громадянина України на ім`я спадкодавця ОСОБА_2 , на час вчинення заповіту, була відсутня фотокартка при досягненні ним віку 45 років; відповідно до виписок з медичних карт хворого ОСОБА_2 вбачається, що останній лікувався з діагнозом алкогольна інтоксикація, алкогольна енцефалопатія, спадкодавець зловживав спиртними напоями через що не міг усвідомлювати та не пам`ятати свої дії, сторонні особи могли ввести спадкодавця в стан алкогольного сп`яніння, скористатись його безпорадним станом, під час якого отримати підпис на заповіті, тобто волевиявлення заповідача не відповідало його волі; заповітом порушені права малолітньої і неповнолітньої дитини (а.с.2-5 т.1).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 203 ч.ч.1-5 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ст. 215 ч.ч.1,2 ЦК України).

Колегія суддів виходить із наступного.

Щодо визнання недійсним заповіту з підстав того, що на час вчинення заповіту, у паспорті громадянина України ОСОБА_2 була відсутня фотокартка при досягненні ним віку 45 років, а також щодо порушення заповітом прав малолітньої і неповнолітньої дитини.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України і є дійсним для укладання цивільно-правових угод , здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України (п. 1 Положення).

Тобто паспорт громадянина України має такі ознаки: посвідчує особу; підтверджує громадянство; застосовується при участі особи у правовідносинах; застосовується на території України; є єдиним документом, який об`єднує в собі всі перелічені риси.

Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45- річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним (п. 8 Положення).

Тобто йдеться про недійсність паспорта, як документа, що посвідчує особу, у випадку укладення цією особою цивільно-правової угоди.

Паспорт громадянина Украї ни є тим документом, який застосовується під час укладення цивільно-правової угоди, тому паспорт в якому відсутня фотокартка особи при досягненні нею віку 25- та 45- років не може посвідчувати особу під час укладення нею такої угоди, оскільки, в силу закону, вважається недійсним.

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка , ст. 1241 ч.1 ЦК України).

Спеціальною нормою, яка регламентує підстави визнання заповіту недійсним або нікчемним є приписи ст. 1257 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Слід розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини, якщо їх недійсність встановлена законом та оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

За змістом ст. ст. 215, 216 ЦК України, суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст. 215 ЦК України).

Оспорюваний правочин є недійсним в силу визнання його судом, а нікчемний - в силу припису закону (правовий висновок ВСУ від 06.09.2017 року у справі 6-2424цс16).

Зважаючи на викладене, заповіт, вчинений ОСОБА_2 30.01.2018 року є нікчемним: з підстав п. 8 Положення, оскільки паспорт, в якому не вклеєно фотокартки при досягненні його власником 45-річного віку, вважається недійсним, а також з підстав ст. 1257 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним; з підстав ст. 1241 ч.1 ЦК України через те, що малолітні і неповнолітні діти спадкодавця, спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Беручи до уваги, що йдеться про нікчемний правочин в силу приписів закону, який є недійсним через невідповідність його вимогам закону, цей правочин не потребує визнання його недійсним судом.

Для встановлення нікчемності заповіту не має необхідності звертатися до суду, оскільки обов`язок щодо перевірки нікчемності заповіту покладено на нотаріуса під час видачі свідоцтва про право на спалдщину.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції, що секретар Сільради особисто тривалий час знала спадкодавця ОСОБА_2 , останній пред`явив паспорта громадянина України під час вчинення заповіту, а тому особа заповідача була встановлена достеменно, є помилковим.

За позовом заінтересованої особи суд може визнати заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч.2 ст. 1257 ЦК України), тобто якщо суд прийде до переконання, що документ складено людиною, не здатною усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними або заповідач перебував під чиїмось тиском, впливом обману, погрози насильства, якщо оформлення його було вимушеним, написаним під час небезпечної для життя хвороби або внаслідок важких обставин, такий заповіт є оспорюваним і може бути визнаний недійсним у судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду в цій частині про відмову у позові за недоведеністю позовних вимог зважаючи на наступне.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ч.ч.1,5,6 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Твердження позивачів, що ОСОБА_2 зловживав спиртними напоями, а тому не міг усвідомлювати та не пам`ятати свої дії, сторонні особи могли ввести спадкодавця у стан алкогольного сп`яніння, скористатись його безпорадним станом, під час якого отримати підпис на заповіті, тобто волевиявлення заповідача не відповідало його волі, - належними та достатніми доказами не підтверджені.

Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (ст. 225 ч.1 ЦК України).

Якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи, призначення експертизи судом є обов`язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін (ст. 105 ч.1 п.2 ЦПК України).

Позивачі, ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції, не ставили питання про призначення і проведення судової експертизи для встановлення психічного стану спадкодавця на час вчинення ним заповіту.

Наявні у справі виписки з медичних карт стосовно ОСОБА_2 , в силу ст. 77 ч.ч.1,2 і ст. 80 ч.1 ЦПК України, не є належними та достатніми доказами для висновку про те, що правочин вчинено в той час, коли особа не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)

Доводи представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_9 і ОСОБА_14 , а також доводи ОСОБА_4 і ОСОБА_2 у скарзі, що: заповіт слід визнати недійсним, оскільки при вчиненні правочину пред`явлений недійсний паспорт громадянина України, в якому була відсутня фотокартка особи, якій виповнилось 45 років; відповідно до виписок із медичних карт стаціонарного хворого ОСОБА_2 , він звертався до КЗ Іванівська ЦРЛ і лікувався з приводу алкогольної інтоксикації та алкогольної енцефалопатії, тобто спадкодавець зловживав спиртними напоями і міг не усвідомлювати та не пам`ятати свої дії; заповітом порушені права малолітнього та неповнолітнього синів спадкодавця, які мають право на обов`язкову частину у спадщині, - до уваги не приймаються.

Оспорюваний правочин є недійсним в силу визнання його судом, а нікчемний - в силу припису закону.

Заповіт, вчинений ОСОБА_2 30.01.2018 року, є нікчемним з підстав п. 8 Положення, оскільки паспорт, в якому не вклеєно фотокартки при досягненні його власником 45-річного віку, вважається недійсним, а також з підстав ст. 1257 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Крім того, заповіт є нікчемним з підстав ст. 1241 ч.1 ЦК України через те, що малолітні і неповнолітні діти спадкодавця, спадкують незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Разом з тим, оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Ствердження позивачів, що оскільки спадкодавець ОСОБА_2 зловживав спиртними напоями, він не міг усвідомлювати та міг не пам`ятати свої дії, належними та достатніми доказами не підтвердженні.

Посилання позивачів на те, що сторонні особи могли ввести спадкодавця у стан алкогольного сп`яніння, скористатись його безпорадним станом, під час якого отримати підпис на заповіті, тобто волевиявлення заповідача не відповідало його волі, є припущеннями позивачів, між тим, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)

Оскільки заповіт в частині є нікчемним з підстав п. 8 Положення, ч. 1 ст. 1257 ЦК України та ч.1 ст. 1241 ЦК України, а в частині вимог про визнання заповіту недійсним через те, що спадкодавець не міг усвідомлювати та не пам`ятати свої дії, позов не доведений, відсутні підстави для ствердження про порушення прав позивачів, за захистом яких вони звернулись до суду.

(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові, колегія суддів залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1, ч.2 п.п.1-3 ЦПК України).

З огляду на те, що колегія суддів залишає скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, позивачі не мають права на відшкодування судових витрат.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_9 і ОСОБА_14 , апеляційну скаргу ОСОБА_4 і ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 15 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови суду складено 12.10.2020 року.

Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

Г.Я. Колесніков