Постанова

від 19.05.2021 по справі 499/286/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 499/286/19

провадження № 61-19382св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ,

відповідачі: ОСОБА_6 , Білчанська сільська рада Іванівського району Одеської області,

третя особа - приватний нотаріус Іванівського районного нотаріального округу Одеської області Чекаліна Алла Яківна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , подану представником - адвокатом Ящуком Юрієм Юрійовичем, на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 15 серпня 2019 року в складі судді Погорєлова І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М.,

Колеснікова Г. Я.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ,

яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , звернулися до Іванівського районного суду Одеської області з позовом

до ОСОБА_6 , Білчанської сільської ради Іванівського району Одеської області про визнання заповіту недійсним.

Позов мотивований тим, що з березня 1998 року до грудня 2010 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебували у зареєстрованому шлюбі і мають спільних дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається

із земельної ділянки загальною площею 6,34 га, розташованої на території Білчанської сільської ради Іванівського району Одеської області.

Звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, позивачі дізнались про існування заповіту від імені ОСОБА_4

на користь сторонньої особи ОСОБА_6 , посвідченого секретарем Білчанської сільської ради 30 січня 2018 року.

Обґрунтовуючи підстави недійсності заповіту, позивачі вказували, що на момент його складання паспорт громадянина України ОСОБА_4 був недійсним, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_6 йому виповнилося 45 років, однак паспорт не був приведений у відповідність до вимог закону, паспорт не містив фотокартки особи, яка досягла 45 років, тому, на думку позивачів,

при посвідченні заповіту особу заповідача було встановлено неналежним чином,

на підставі недійсного паспорта.

Також вказували, що, відповідно до виписок з медичних карт стаціонарного хворого, ОСОБА_4 звертався до Комунального закладу Іванівська центральна районна лікарня (далі - КЗ Іванівська ЦРЛ ) з алкогольною інтоксикацією через зловживання алкогольними напоями, тому на момент складання заповіту не міг усвідомлювати свої дії, волевиявлення заповідача

не було вільним і не відповідало його волі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 15 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку,

що заповіт, вчинений 30 січня 2018 року ОСОБА_4 , є нікчемним відповідно до статті 1257 ЦК України, оскільки при його вчиненні порушено пункт 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, у редакції

від 23 лютого 2007 року (далі - Положення), оскільки заповіт складено

і посвідчено з використанням паспорта, в якому не вклеєно фотокартку при досягненні його власником 45-річного віку.

Суди дійшли висновку, що цей правочин не потребує визнання його недійсним, вважаючи, що йдеться про нікчемний правочин в силу приписів закону, який

є недійсним через невідповідність його вимогам закону. Для встановлення нікчемності заповіту немає необхідності звертатися до суду, оскільки обов`язок щодо перевірки нікчемності заповіту покладено на нотаріуса під час видачі свідоцтва про право на спадщину.

Суди дійшли висновку про недоведеність позивачами обставин щодо зловживання спадкодавцем ОСОБА_4 алкогольними напоями, яке призвело до неможливості усвідомлення ним своїх дій та керування ними. Посилання позивачів на те, що сторонні особи могли ввести спадкодавця в стан алкогольного сп`яніння й, скориставшись його безпорадним станом, отримати підпис на заповіті, тобто волевиявлення заповідача не відповідало його волі, суди вважали припущенням.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи

У листопаді 2020 року ОСОБА_9 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права

та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Іванівського районного суду Одеської області від 15 серпня 2019 року

та постанову Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах з огляду на те,

що рішення у справі має для позивачів виняткове значення. Крім того, касаційна скарга містить посилання на постанову Верховного Суду від 10 липня 2019 року

у справі № 754/13412/16-ц.

Заявник зазначає, що судами встановлено фактичні обставини щодо порушення вимог закону при посвідченні заповіту, але, не зважаючи на це, ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову.

Також заявник вказує, що судами неповно встановлено обставини, які свідчать про відсутність у заповідача волі на складання заповіту на сторонню людину.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 499/286/19, витребувано її з Іванівського районного суду Одеської області.

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що з березня 1998 року до грудня 2010 року ОСОБА_3

та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано

за рішенням суду.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають спільних дітей, народжених

у шлюбі: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавець ОСОБА_4 помер.

Після смерті ОСОБА_4 за заявами спадкоємців, а саме: його дітей

та ОСОБА_6 , заведена спадкова справа № 174/2018.

Відповідно до заповіту, складеного 30 січня 2018 року, посвідченого секретарем Білчанської сільської ради Фолік Г. О., ОСОБА_4 заповів належну йому земельну ділянку розміром 6,34 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5121880700:01:002:0256, розташовану на території Білчанської сільської ради, ОСОБА_6 (том 1, а. с. 92).

Згідно з даними Іванівського РС ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженець с. Товща Дзержинського району Житомирської області, 05 липня 2002 року документований паспортом громадянина України Іванівським РВ УМВС України в Одеській області, щодо вклеювання фотокартки при досягненні 45-річного віку відповідно до чинного законодавства не звертався.

Відповідно до довідок КЗ Іванівська ЦРЛ , наданих на підставі медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_4 неодноразово був у стаціонарі

з діагнозом алкогольна інтоксикація, алкогольна енцифалопатія.

Позивачі ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції не ставили питання про призначення і проведення судової експертизи для встановлення психічного стану спадкодавця на час вчинення ним заповіту.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -

ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню

з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Звернувшись до суду з цим позовом, позивачі просили визнати заповіт ОСОБА_4 від 30 січня 2018 року недійсним з підстав порушення цим заповітом прав малолітніх дітей спадкодавця, підписання заповідачем заповіту усупереч його волі, тобто з порушенням волевиявлення, а також з порушенням порядку посвідчення заповіту та його форми.

Розглядаючи справу, суди встановили і це не заперечувалось сторонами,

що 30 січня 2018 року секретар Білчанської сільської ради Фолік Г. О. посвідчила заповіт ОСОБА_4 , зазначивши, що особу заповідача встановлено

і дієздатність його перевірено, оскільки вона знала його особисто багато років, тому чинність паспорта не перевіряла.

Зважаючи на викладене, суди дійшли висновку про те, що заповіт

ОСОБА_4 від 30 січня 2018 року є нікчемним з підстав порушення форми його посвідчення, передбаченої пунктом 8 Положення, оскільки паспорт, в якому не вклеєно фотокартки при досягненні його власником 45-річного віку вважається недійсним, а також з підстав, визначених частиною першою статті 1257 ЦК України, відповідно до якої заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Суди визнали безпідставними доводи секретаря сільської ради про те, що вона особисто тривалий час була знайома зі спадкодавцем ОСОБА_4 , останній пред`явив паспорт громадянина України під час вчинення заповіту,

а тому особу заповідача вона вважає встановленою належним чином.

При цьому, посилаючись, що йдеться про нікчемний правочин в силу приписів закону, який є недійсним через невідповідність його вимогам закону, суди дійшли висновку, що цей правочин не потребує визнання його недійсним судом.

Для встановлення нікчемності заповіту немає необхідності звертатися до суду, оскільки обов`язок щодо перевірки нікчемності заповіту покладено на нотаріуса під час видачі свідоцтва про право на спадщину.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками, оскільки вони не відповідають нормам матеріального права.

Так, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право

на заповіт здійснюється особисто.

Згідно з положеннями статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути підписаний особисто заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 1207 ЦК України.

Частиною другою статті 43 Закону України Про нотаріат при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси, посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Частиною третьою цієї ж статті визначено, що встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами,

які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний

чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення особи з інвалідністю

чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи,

не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України Про нотаріат

у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють нотаріальну дію посвідчення заповіту (крім секретного).

Контроль за організацією нотаріальної діяльності уповноважених

на це посадових осіб органів місцевого самоврядування, дотриманням ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконанням правил нотаріального діловодства здійснюється Міністерством юстиції України.

Порядок складення заповіту визначено главою 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, а саме:

1.1. Нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та особисто подані нотаріусу.

1.2. Посвідчення заповіту через представників не допускається.

1.3. У заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача.

1.4. Заповіт особисто підписує заповідач.

1.5. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

Отже, у законі міститься такі вимоги для особи, яка звертається за посвідченням заповіту: подання документа (паспорта громадянина України або іншого документа), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії. Тобто фактично при посвідченні підпису на заповіті особа, яка вчиняє таку дію, повинна просто пересвідчитись у тому, що перед нею саме та особа, яка посвідчує заповіт власноручним підписом. У законі не міститься вимоги перевіряти дійсність документа, який посвідчує особу.

При цьому до Спадкового реєстру не вносяться дані про паспорт. До цього реєстру вносяться лише прізвища та імена, по батькові (за наявності) заповідача, реєстраційний номер облікової картки платника податків згідно

з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків або причина його відсутності; місце проживання або місцеперебування; дата та місце народження (якщо воно невідоме - назва країни).

Отже, ураховуючи, що наявність паспорта потрібна лише для того, щоб унеможливити виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, а секретар сільської ради письмово підтвердила, що ОСОБА_4 вона знала особисто з дитинства і при посвідченні заповіту у неї не виникло питань щодо його особи, до того ж дані паспорта в заповіт не вносять, а зазначаються лише дата та місце народження заповідача, колегія суддів вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що заповіт від 30 січня 2018 року є нікчемним з підстав порушення його форми.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року, в якій судова колегія зазначила,

що відсутність у спадкодавця вклеєної фотокартки в паспорті, яка відповідала його віку і вклеювання якої є обов`язковим та свідчить про недійсність паспорта, не є підставою для визнання заповіту недійсним, оскільки у цьому випадку відповідно до статті 43 Закону України Про нотаріат та пункту 10 Інструкції

про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначальним

для нотаріуса було саме встановлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії.

Разом з тим колегія суддів погоджується з висновками судів про те,

що на підтвердження недієздатності ОСОБА_4 у момент складання заповіту і того, що його волевиявлення не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, позивачами суду доказів не надано, тому підстав, передбачених частиною другою статті 1257 ЦК України, для визнання недійсним заповіту немає.

З огляду на викладене, у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку

з безпідставністю позовних вимог.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, також правильно зауважив, що права дітей спадковавця захищені нормою статті 1241 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що малолітні

і неповнолітні діти спадкодавця спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права, однак повно встановили фактичні обставини справи та дійшли правильного висновку про відмову в позові, ухвалені у справі судові рішення першої й апеляційної інстанцій підлягають зміні в частині викладення мотивів.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції змінює рішення виключно в частині викладення мотивів, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених

у зв`язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Ящука Юрія Юрійовича, подану в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 15 серпня 2019 року

та постанову Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В. М. Коротун