Ухвала

від 03.09.2019 по справі 464/10112/14-ц

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №464/10112/14-ц

пр.№ 8/464/1/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2019 м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

у складі:

головуючого - судді Мички Б.Р. ,

за участю секретаря Мельник А.І.,

заявника ОСОБА_1 ,

представник заявника ОСОБА_2 ,

третя особа ОСОБА_3

розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 27 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Львівської міської ради за участю третіх осіб - Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, оформленого протоколом № 3 від 15.04.2016 року

в с т а н о в и в:

рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 жовтня 2016 року задоволено позов ОСОБА_4 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Львівської міської ради за участю третіх осіб - Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, оформленого протоколом № 3 від 15.04.2016 року .

Визнано незаконним та скасовано рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, оформлене протоколом №3 від 15 квітня 2016 року, в частині скасування рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, оформленого протоколом №125 від 05 вересня 2014 року, про погодження меж між земельними ділянками на АДРЕСА_1 (по АДРЕСА_2 ) згідно акту обстеження та показу меж земельної ділянки у АДРЕСА_3 , виготовленого 12 липня 2013 року Львівським комунальним підприємством Центр земельного кадастру та землеустрою .

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 31 серпня 2017 року та постановою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року вказане рішення залишено без змін.

21 грудня 2018 року третя особа ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 жовтня 2016 року за нововиявленими обставинами. Нововиявленою обставиною вважає скасування постановою Верховного Суду від 19.09.2018 року рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07.07.2009 року.

Зазначає, що постановою Верховного Суду від 19.09.2018 року по справі №2-962/2009 задоволено частково його касаційну скаргу, скасовано рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07.07.2009 року, ухвалу апеляційного суду Львівської області від 31.08.2017 року та ухвалено по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_10 , правонаступниками якого є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до Львівської міської ради, Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, департаменту економічної політики Львівської міської ради, треті особи: обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", управління природних ресурсів та експертної оцінки", управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин, управління архітектури та містобудування Львівської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 про визнання права власності відмовлено. У вказаній постанові, зокрема, зазначено:

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, установивши, що позивач здійснив самочинне будівництво, дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для визнання за ним права власності на житловий будинок відповідно до положень частини третьої статті 376 ЦК України.

Суди не звернули уваги на те, що ОСОБА_10 , здійснивши самочинне будівництво, до компетентних державних органів щодо прийняття забудови до експлуатації та оформлення права власності не звертався, що свідчить про відсутність спору про право. Львівська міська рада не є особою, яка порушила, не визнає чи оспорює права ОСОБА_10 .

Суд першої інстанції, порушуючи вимоги законодавства замінив собою органи державної влади, що уповноважені на здійснення оформлення права власності на нерухоме майно та визнав на нього право власності за позивачем за відсутності між сторонами спору про право цивільне, оскільки не можна вважати, що у цій справі суд діяв відповідно до завдань цивільного судочинства, а тому судові рішення у справі, яка переглядається, не можна визнати законним, що є підставою для їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову .

Заявник ОСОБА_1 вказує, що в рішенні Сихівського районного суду м. Львова від 27 жовтня 2016 року, яке він просить переглянути за нововиявленими обставинами, зокрема, зазначено наступне:

Судом також встановлено, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 07.07.2009 року за ОСОБА_10 на підставі ст. 376 ЦК України визнано право власності на новостворене нерухоме майно - житловий будинок по АДРЕСА_3 . В подальшому розпорядженням Сихівської районної адміністрації м. Львова № 342 від 06.07.2011 року /т.4 а.с. 43/ вказаному житловому будинку було присвоєно поштовий номер 1-Ж по АДРЕСА_3 .

На підставі наведеного заявник вважає, що суд при постановленні рішення від 27 жовтня 2016 року керувався рішенням суду про визнання права власності за ОСОБА_10 від 07.07.2009 року, яке 09.09.2018 року скасовано Верховним Судом, а тому тепер є необгрунтованими наступні висновки, зроблені судом при винесенні рішення від 27 жовтня 2016 року.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що на земельній ділянці, яка була виділена в користування ОСОБА_10 , згідно схеми розподілу земельної ділянки по висновку судової будівельно-технічної експертизи № 464 від 04.08.2006 року, на виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2007 року, було розміщено два належні йому на праві власності об`єкти нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 та житловий будинок

АДРЕСА_4 була ОСОБА_10 подарована своєму синові ОСОБА_3 відповідно до договору дарування від 16.02.2008 року /т.3 а.с. 172/, а житловий будинок АДРЕСА_3 було ОСОБА_10 подаровано своїм малолітнім дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно до договору дарування від 05.10.2011 року /т.4 а.с. 109/.

Відповідно до ч.2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача .

З урахуванням наведеного заявник вважає, що станом на сьогодні правонаступники ОСОБА_10 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є власниками нерухомого майна, що бралось судом до уваги при вирішенні спору, а тому посилання суду на приписи ч.2 ст. 120 ЗК України є необгрунтованими, а саме рішення суду підлягає перегляду за нововиявленими обставинами з постановленням нового рішення про відмову в позові.

В ході судового розгляду заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заяву підтримали з підстав, наведених в заяві, просять рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 жовтня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Третя особа ОСОБА_3 та представник третьої особи Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради Потерейко О.О. заяву визнали та просять її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4 ОСОБА_11 заяву ОСОБА_1 не визнала, вважає її необгрунтованою. Пояснила, що, не зважаючи на скасування рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07.07.2009 року, підстав для перегляду рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 жовтня 2016 року за нововиявленими обставинами немає. Вважає таким, що не відповідає дійсності, твердження заявника ОСОБА_1 про те, що станом на сьогодні правонаступники ОСОБА_10 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є власниками житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 ж, оскільки вони є співвласниками цього будинку на підставі договору дарування від 05.10.2011 року, який на даний час є чинним. Крім того, звернула увагу суду на ту обставину, що одночасно з ухваленням Сихівським районним судом м. Львова рішення від 07.07.2009 року про визнання за ОСОБА_10 права власності на самочинно збудований житловий будинок судом було постановлено окрему ухвалу, в якій було зазначено, що ОСОБА_10 , не зважаючи на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07.07.2009 року про визнання за ним права власності на самочинне будівництво, зобов`язаний у встановленому законом порядку здати новостворене ним нерухоме майно в експлуатацію. ОСОБА_10 виконав вимоги окремої ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 07.07.2009 року, яка є чинною, здав будинок в експлуатацію та отримав свідоцтво про право власності на нього в адміністративному порядку. Отже, скасоване Верховним Судом рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07.07.2009 року не було підставою реєстрації за ОСОБА_10 права власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 ж. Просить в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_12 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 жовтня 2016 року не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якою закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Відповідно до ч.4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Відповідно до ст. 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Як зазначено в п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування цивільно-процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами № 4 від 30 березня 2012 року (далі - постанова Пленуму), нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму, обставини, які є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Судом встановлено, що при розгляді Сихівським районним судом м. Львова цивільної справи №2-962/2009, за результатами якої судом було ухвалено рішення від 07.07.2009 року /т.4 а.с. 115/, яким було в порядку ст. 376 ЦК України визнано за ОСОБА_10 право власності на новостворене нерухоме майно - житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 , одночасно з ухваленням рішення було постановлено окрему ухвалу від 07.07.2009 року /т.4 а.с. 116-117/, направлену для відома та виконання ОСОБА_10 , Сихівській районній адміністрації, Департаменту економічної політики Львівської міської ради, ДАБІ у Львівській області.

Із змісту вказаної окремої ухвали вбачається, що суд при її постановленні, зокрема, прийшов до висновку, що у користуванні ОСОБА_10 відповідно до рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2007 року перебуває земельна ділянка при будинку по АДРЕСА_3 площею АДРЕСА_5 . Також в окремій ухвалі суд зобов`язав ОСОБА_10 дотриматись вимог ст. 331 ЦК України, ст. 30-1 Закону України Про планування та забудову територій , Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою КМУ № 1243 від 22.09.2004 року, ст. 18 Закону України Про основи містобудування щодо прийняття новоствореного ним будівництва в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Судом також встановлено, що управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради на підставі наказу № 1285-Ж-С від 26.07.2011 року видано ОСОБА_10 свідоцтво № С-04293 від 26.07.2011 року про право власності на житловий будинок садибного типу загальною площею 119 кв.м. який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ж /т.4 а.с. 105/. Вказане свідоцтво було зареєстровано обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки , про що свідчить витяг про державну реєстрацію прав № 30808504 від 01.08.2011 року /т.4 а.с. 104/. Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації. З витягу про державну реєстрацію прав № 30808504 від 01.08.2011 року вбачається, що підставою виникнення права власності ОСОБА_10 на житловий будинок садибного типу загальною площею 119 кв.м. який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ж виникло на підставі свідоцтва № С-04293 від 26.07.2011 року, а не на підставі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07.07.2009 року. Наведене, на переконання суду свідчить про те, що ОСОБА_10 виконав вимоги окремої ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 07.07.2009 року та в установленому законом порядку ввів новостворений ним житловий будинок в експлуатацію, і саме в такий спосіб набув права власності на нього.

Відповідно до договору дарування від 05.10.2011 року, нотаріально посвідченого приватним нотарісом Львівського міського нотаріального округу Думою Г.М. за реєстровим № 1540 /т.4 а.с. 109/, ОСОБА_10 подарував належний йому на підставі свідоцтва № С-04293 від 26.07.2011 року житловий будинок садибного типу загальною площею 119 кв.м. який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ж у рівних частинах по Ѕ своїм неповнолітнім дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Право власності останніх на частки будинку зареєстровано обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки , про що свідчать витяги про державну реєстрацію прав №№ 31832325, 31832389 від 28.10.2011 року /т.4 а.с. 107, 108/.

Отже, в даному випадку обставина, на яку посилається заявник - скасування рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07.07.2009 року, не змінює висновку суду про те, щона земельній ділянці, яка була виділена в користування ОСОБА_10 . згідно схеми розподілу земельної ділянки по висновку судової будівельно-технічної експертизи № 464 від 04.08.2006 року на виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2007 року, було розміщено два належні йому на праві власності об`єкти нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 та житловий будинок АДРЕСА_3 , які були в подальшому відчужені ним своїм дітям - ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , до яких на підставі ч.2 ст. 120 ЗК України перейшло право користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у ОСОБА_10 , тобто, в тих межах, які були визначені для попереднього власника нерухомого майна ОСОБА_10 згідно схеми розподілу земельної ділянки по висновку судової будівельно-технічної експертизи № 464 від 04.08.2006 року на виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2007 року.

З урахуванням наведеного суд не вбачає підстав для зміни свого висновку про те, що, вирішуючи в межах своєї компетенції земельний спір між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діяла в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з однієї сторони та ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 з другої сторони, узгоджувальна комісія по вирішенню земельних спорів Львівської міської ради зобов`язана була приймати рішення відповідно до обставин, встановлених рішеннями судів, що набрали законної сили, та, не залежно від згоди ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , погодити спірну межу між земельними ділянками, яка була встановлена в процесі виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2007 року. При цьому, на переконання суду, відкликання в подальшому ОСОБА_3 свого підпису на акті встановлення меж земельних ділянок від 12.07.2013 року, має значення лише для встановлення межі між земельними ділянками 1-г та АДРЕСА_3 АДРЕСА_3 та між земельними ділянками 1-г та АДРЕСА_3 , і не має значення для встановлення межі між земельними ділянками 1-ж та 1-б АДРЕСА_3 по лінії НОМЕР_1 -Е згідно акту обстеження та показу меж земельної ділянки у місті Львові на вулиці АДРЕСА_3 , виготовленого ЛКП ЦЗК та З 12.07.2013 року, оскільки лінія Д-Е, як встановлено судом, відповідає схемі розподілу земельної ділянки по висновку судової будівельно-технічної експертизи № 464 від 04.08.2006 року на виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2007 року.

Також суд не вбачає підстав для зміни свого висновку про те, що, рішення узгоджувальної комісії з вирішення земельних спорів Львівської міської ради № 125 від 05.09.2014 року в частині погодження меж між земельними ділянками на вул. Раковського 1-ж і АДРЕСА_3 1-б по АДРЕСА_6 НОМЕР_2 згідно акту обстеження та показу меж земельної ділянки у місті Львові на вулиці АДРЕСА_3 , виготовленого ЛКП ЦЗК та З 12.07.2013 року було прийнято в межах компетенції, відповідно до вимог закону та рішень Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2007 року та 28.02.2014 року, які набрали законної сили, та, відповідно, відсутності в узгоджувальної комісії з вирішення земельних спорів Львівської міської ради правових підстав для скасування рішення № 125 від 05.09.2014 року в цій частині.

Отже, скасування Верховним Судом рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07.07.2009 року по справі №2-962/2009 не впливає на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у рішенні Сихівського районного суду м. Львова від 27 жовтня 2016 року, що переглядається, на підставі чого суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 жовтня 2016 року.

Керуючись статтями 260, 423,429, ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Сихівського районного суду м.Львова від 27.10.2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Львівської міської ради за участю третіх осіб - Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, оформленого протоколом № 3 від 15.04.2016 року.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 03.09.2019.

Головуючий Мичка Б.Р.