Постанова

від 12.07.2021 по справі 464/10112/14-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/10112/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.

Провадження № 22-ц/811/3549/19 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Мікуш Ю.Р.

Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.

Секретар Савчук Г.В.

З участю: заявника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу № 464/10112/14 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 29 серпня 2019 року постановлену у складі судді Мички Б.Р. у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Сихівського районного суду м.Львова від 27 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Львівської міської ради за участю третіх осіб-Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, оформленого протоколом №3 від 15.04.2016 року, суд

в с т а н о в и в :

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 27 жовтня 2016 року задоволено позов ОСОБА_4 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Львівської міської ради за участю третіх осіб-Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, оформленого протоколом №3 від 15.04.2016 року.

Визнано незаконним та скасовано рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, оформлене протоколом №3 від 15 квітня 2016 року в частині скасування рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, оформленого протоколом №125 від 05 вересня 2014 року про погодження меж між земельними ділянками на АДРЕСА_1 і АДРЕСА_1 згідно акту обстеження та показу меж земельної ділянки у АДРЕСА_1 , виготовленого 12 липня 2013 року Львівським комунальним підприємством Центр земельного кадастру та землеустрою .

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 31 серпня 2017 року та постановою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року вказане рішення залишено без змін.

21 грудня 2018 року третя особа по справі ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про перегляд рішення Сихівського районного суду м.Львова від 27 жовтня 2016 року за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви зазначає, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування постановою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року судового рішення Сихівського районного суду м.Львова від 07 липня 2009 року та ухвали Апеляційного суду Львівської області від 31 серпня 2017 року, яке стало підставою для ухвалення судового рішення від 27.10.2016 року, яке підлягає перегляду.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 29 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 .

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає оскаржувану ухвалу суду незаконною, такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що згідно постанови Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі № 2/962/2009 провадження № 61-33701св/18 рішення Сихівського районного суду м.Львова від 07 липня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 31.08.2017 року скасовано, ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_10 , правонаступником якого є ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до Львівської міської ради, Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, Департаменту економічної політики Львівської міської ради, третіх осіб: Обласне комунальне підприємство Львівської міської ради БТІ та ЕО , Управління природніх ресурсів регулювання земельних відносин, управління архітектури та містобудування Львівської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 про визнання права власності відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції прописав, що скасування Верховним Судом рішення районного суду м.Львова від 07.07.2009 року по справі № 2-962/2009 не впливає на правову оцінку обставин, здійснену судом у рішенні Сихівського районного суду м.Львова від 27.10.2016 року.

З висновками суду першої інстанції апелянти не погоджуються, вважають, що такі не відповідають обставинам справи.

Суд при прийнятті рішення про скасування рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів ЛМР, оформлене протоколом №3 від 15 квітня 2016 року, в частині скасування рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів ЛМР, оформленого протоколом № 125 від 05 вересня 2014 року про погодження меж між земельними ділянками на АДРЕСА_1 і АДРЕСА_1 (по лінії Д-Е) згідно акту обстеження та показу меж земельної ділянки у АДРЕСА_1 виготовленого 12 липня 2013 року ЛКП Центр земельного кадастру та землеустрою керувався рішенням суду про визнання права власності за ОСОБА_10 , яке станом на даний час є скасованим, що було підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

Зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення 27 жовтня 2016 року, у мотивувальній частині рішення на Окрему ухвалу від 07.07.2009 року у справі № 2-962/2009 та правові наслідки виконання такої не посилався, отже належним та допустимим доказом не вважав.

Зазначає, що Окрема ухвала від 07.07.2009 року у справі № 2-962/2009 та дії, які вчинялися на виконання такої ухвали випливають з обставин, встановлених в межах розгляду справи № 2-962/2009, а отже є похідними та перебувають у причинному зв`язку з чинністю рішення від 07.07.2009 року у справі № 2-962/2009.

Просить скасувати оскаржувану ухвалу суду, апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідно до ст. 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) Відзив на апеляційну скаргу не подано (далі Відзив).

Заслухавши пояснення заявника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та його представника адвоката Гелемей Ю.М. на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 423 ЦПК рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підстави перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами перераховані у ч.2 ст.423 ЦПК.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Аналогічне роз`яснення нововиявлених обставин дано у п.7 постанови №4 від 30 березня 2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування цивільно-процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами .

Матеріалами справи та судом встановлено, що рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 07.07.2009 року (справа № 2-962/2009) ( а.с.115 т.4) в порядку ст.376 Цивільного кодексу України визнано за ОСОБА_10 право власності на новостворене нерухоме майно-житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

Одночасно з ухваленням рішення суду судом постановлено Окрему ухвалу від 07.07.2009 року (а.с.116-117 т.4), яку направлено на виконання ОСОБА_10 , Сихівській РА, Департаменту економічної політики ЛМР, ДАБІ у Львівській області.

Суть Окремої ухвали полягала в тому, що спірний житловий будинок побудований ОСОБА_10 без дозвільних документів та рахується самочинно побудованим у відповідності до вимог ст.376 ЦК. Однак, судом враховано, що оскільки ОСОБА_10 побудував житловий будинок на земельній ділянці площею 300 кв.м по АДРЕСА_1 , що перебуває у його користуванні відповідно до рішення Сихівського районного суду м.Львова від 01.06.2007 року , тому суд в Окремій ухвалі зобов`язав ОСОБА_10 виготовити та погодити із всіма службами необхідну технічну будівельну документацію відповідно до вимог ст. 331 ЦК, ст. 30-1 Закону України Про планування та забудову територій , Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджену Постановою КМУ № 1243 від 22.09.2004 року, ст.18 Закону України Про основи містобудування щодо прийняття новоствореного ним будівництва в експлуатацію у встановленому законом порядку .

Судом першої інстанції встановлено, що УКВ ДЕП ЛМР на підставі Наказу № 1285-Ж-С від 26.07.2011 року видано ОСОБА_10 . Свідоцтво № С-04293 від 26.07.2011 року про право власності на житловий будинок садибного типу загальною площею 119 кв.м, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.105 т.4).

Вказане Свідоцтво було зареєстровано ОКП ЛОР БТІ та ЕО , про що свідчить Витяг про державну реєстрацію прав № 30808504 від 01.08.2011 року (а.с.104 т.4).

Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.

З Витягу про державну реєстрацію прав № 30808504 від 01.08.2011 року вбачається, що підставою виникнення права власності ОСОБА_10 на житловий будинок садибного типу загальною площею 119 кв.м, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ж виникло на підставі Свідоцтва № С-04923 від 26.07.2011 року, а не на підставі рішення Сихівського районного суду м.Львова від 07.07.2009 року.

Із наведеного вище судом зроблено правильний висновок, що ОСОБА_10 набув право власності на житловий будинок, який побудований на земельній ділянці, що перебувала у його законному користуванні не на підставі рішення Сихівського районного суду м.Львова від 07.07.2009 року, а виконав вимоги Окремої ухвали щодо виготовлення документації на будівництво житлового будинку, погодив таку відповідними службами і здав будинок в експлуатацію. В подальшому ОСОБА_10 відчужив спірний житловий будинок, що підтверджується укладеними правочинами на підставі яких видано правовстановлюючі документи новим власникам( а.с.172 т.3, а.с.109 т.4) та визначено порядок користування земельною ділянкою відповідно до ст..120 ЗК України в межах, якими користувався попередній власник ОСОБА_10 .

Розпорядженням Сихівської РА м.Львова №342 від 06.07.2011 року (а.с.43 т.4) вказаному житловому будинку присвоєно поштовий номер АДРЕСА_2 .

Так як апелянт ОСОБА_1 та заявник ОСОБА_2 , який підтримує доводи апеляційної скарги не погоджуються з визначенням порядку користування земельною ділянкою між ними та ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відтак вважають , що скасоване постановою Верховного Суду від 19.09.2018 року рішення Сихівського районного суду м.Львова від 07.07.2009 року, яким визнано право власності на новостворений житловий будинок ОСОБА_10 є нововиявленою обставиною для рішення Сихівського районного суду м.Львова від 27.10.2016 року, яким скасовано рішення узгоджувальної комісії з вирішення земельних спорів ЛМР №125 від 05.09.2014 року.

Судом першої інстанції із посиланням на належні, допустимі та достовірні докази встановлено, що Сихівський районний суд м.Львова при прийнятті рішення від 27.10.2016 року про скасування рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, оформлене протоколом №3 від 15 квітня 2016 року, в частині скасування рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів ЛМР, оформленого протоколом №125 від 05 вересня 2014 року, про погодження меж між земельними ділянками на АДРЕСА_1 і АДРЕСА_1 згідно акту обстеження та показу меж земельної ділянки у АДРЕСА_2 , виготовленого 12 липня 2013 року ЛКП Центр земельного кадастру та землеустрою не керувався рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 07.07.2009 року, яке є скасованим та не є підставою для скасування рішення Сихівського районного суду м.Львова від 27 жовтня 2016 року, оскільки лінія Д-Е, відповідає схемі розподілу земельної ділянки по висновку судової будівельно-технічної експертизи № 464 від 04.08.2006 року на виконання рішення Сихівського районного суду м.Львова від 01.06.2007 року.

Зазначені рішення судів набрали законної сили, між суміжними землекористувачами визначені межі, склався тривалий понад 10 років усталений порядок користування земельними ділянками-кожний своєю. Визнаний рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 07.07.2009 року власник житлового будинку ОСОБА_10 на час прийняття постанови Верховного Суду від 19 вересня 20218 року не був власником та такий відійшов із життя, правовстановлюючі документи щодо інших власників (Договори дарування від 16.02.2008 року (т.3 а.с.172 та від 05.10.2011 року а.с.109 т.4) чинні, ніким не скасовані, підстав для скасування рішення суду від 27 жовтня 2016 року за нововиявленими обставинами колегія суддів не вбачає, оскільки визнання права власності на житловий будинок і визначення порядку користування земельною ділянкою не є похідними та залежними один від одного. Розподіл земельної ділянки проведено по межі, визначеній висновком судової будівельно-технічної експертизи № 464 від 04.08.2006 року на виконання рішення Сихівського районного суду м.Львова від 01.06.2007 року. Враховуючи те, що ухвала Сихівського районного суду м.Львова від 29 серпня 2019 року постановлена із врахуванням фактичних обставин справи, детальним аналізом рішень судів з приводу одного й того ж предмета спору, починаючи з 2007 року та відповідність їх правовим нормам, суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваного рішення суду та не вважає зазначені у апеляційній скарзі обставини нововиявленими відповідно до вимог ч.1 ст.423 ЦПК, а такими, що спрямовані на переоцінку доказів прийнятих судами рішень.

Відповідно до статті 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 423-429, 375, 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 29 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, в порядку визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 20 липня 2021 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк