Рішення

від 03.09.2019 по справі 910/17580/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2019Справа № 910/17580/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС "РОШЕН"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРТЕКС ПЛЮС"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ БІ СІ Груп"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ХОЛДИНГ БУДІВНИЧИХ ПРОЕКТІВ"

про визнання договору недійсним

за участю представників:

від позивача: Пономарьов М.М.

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: Тернова В.О., Левандовський Ч.Ч.

від третьої особи: Волошин І . В.

вільні слухачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС "РОШЕН" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРТЕКС ПЛЮС" (відповідача 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ БІ СІ Груп" (відповідача 2) про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №1/ВК-004 від 01.11.2018, укладеного між відповідачами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між відповідачами договір про відступлення права вимоги №1/ВК-004 від 01.11.2018 суперечить приписам ч. 1 ст. 516 ЦК України, що у відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 (після усунення недоліків позовної заяви) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17580/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 21.02.2019.

В судовому засіданні 21.02.2019 відкладено підготовче засідання на 14.03.2019, про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

14.03.2019 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшов відзив на позов, в якому відповідач-2 проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач у встановлений відповідачем-2 строк відповідь щодо погодження/непогодження договору про відступлення позивачем не надав, у зв`язку із чим відповідачами правомірно був укладений договір про відступлення права вимоги №1/ВК-004 від 01.11.2018. Також, відповідач-2 зазначає, що позивач з дати укладення договору відступлення прав вимоги здійснює дії, які свідчать про згоду з відступленням прав вимоги за спірним договором.

В судовому засіданні 14.03.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/17580/18 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 28.03.2019, про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

21.03.2019 через канцелярію суду відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву (доповнення), в якому відповідачем наведено обставини щодо прийняття позивачем робіт з усунення недоліків як гарантійних зобов`язань за договором генерального підряду, що на думку відповідача-2 є письмовим погодженням на укладення оспорюваного договору про відступлення прав вимоги.

28.03.2019 через канцелярію суду позивачем подано відповідь на відзив, в якій позивачем наведено заперечення щодо викладених у відзиві обставин.

В судовому засіданні 28.03.2019 розглянувши клопотання відповідача-2 про мирне врегулювання спору, суд відмовив у його задоволенні, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 186 ГПК України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті, в той час як згода позивача на проведення врегулювання спору у справі №910/17580/18 відсутня.

В судовому засіданні 28.03.2019 відкладено підготовче засідання на 18.04.2019.

В судовому засіданні 18.04.2019 представники відповідача-2 надали суду письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких в обґрунтування заперечень на позов, зазначено, про відсутність у позивача права на подання позову про визнання правочину недійсним; невідповідність обраного позивачем способу захисту змісту порушеного права; відсутністю доказів, що зміст договору про відступлення права суперечить вимогам чинності правочину.

В судовому засіданні 18.04.2019 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 16.05.2019. Направлено відповідачу-1 ухвалу про виклик у судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 залучено до участі у справі № 910/17580/18 Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ХОЛДИНГ БУДІВНИЧИХ ПРОЕКТІВ" як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

13.05.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі з урахуванням заперечень та додаткових пояснень відповідача-2.

16.05.2019 через відділ діловодства суду Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ БІ СІ Груп" подано заяву про відвід судді Гулевець О.В. від участі в розгляді справи №910/17580/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2019 визнано відвід судді необґрунтованим, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ БІ СІ Груп" про відвід судді Гулевець О.В. від участі у розгляді справи №910/17580/18 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі № 910/17580/18 до вирішення суддею, визначеного у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ БІ СІ Груп" про відвід судді Гулевець О.В. зупинено.

В результаті автоматизованого розподілу матеріалів заяви по справі №910/17580/18, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АЙ БІ СІ Груп про відвід судді Гулевець О.В. від розгляду справи №910/17580/18 передано на розгляд судді Івченку А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у задоволенні вказаної вище заяви про відвід судді Гулевець О.В. від розгляду справи № 910/17580/18 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 поновлено провадження у справі № 910/17580/18 та призначено підготовче засідання у справі № 910/17580/18 на 11.06.2019.

31.05.2019 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

11.06.2019 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 11.06.2016 суд розглянув клопотання відповідача-2 про призначення колегіального розгляду справи та відмовив в його задоволенні, з урахуванням такого.

У відповідності до п. 17 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про колегіальний розгляд справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження.

При цьому, Господарським процесуальним кодексом України не визначено, які саме категорії справ підлягають колегіальному розгляду, а складність справи може визначатися залежно від складності спірних правовідносин, доказового наповнення матеріалів справи, неоднаковості судової практики застосування правових норм, що регулюють спірні відносини, тощо.

Наведені відповідачем-2 у клопотанні обставини в обґрунтування призначення колегіального розгляду справи (значна сума відступленого права вимоги) не є достатніми підставами для визначення категорії даної справи як складної та призначення колегіального розгляду справи.

Окрім того, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та призначення колегіального розгляду справи.

За таких обставин, клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи № 910/17580/18 задоволенню не підлягає.

В підготовчому засіданні 11.06.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті 09.07.2019 про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2019 у зв`язку із перебуванням судді Гулевець О.В. у відпустці, розгляд справи № 910/17580/18 по суті призначено на 30.07.2019.

29.07.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті.

В судовому засіданні суд відклав розгляд справи по суті на 13.08.2019.

В судовому засіданні 13.08.2019 розпочато розгляд справи по суті. Суд заслухав вступні слова позивача, відповідача-2 та третьої особи, перейшов до з`ясування обставин справи та дослідження доказів.

В судовому засіданні 13.08.2019, з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд відклав розгляд справи по суті на 03.09.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

03.09.2019 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшли письмові пояснення.

В судове засідання 03.09.2019 представник відповіда-1 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Про розгляд справи по суті відповідача-1 було повідомлено, зокрема, ухвалою суду від 13.08.2019 направленою на адресу місцезнаходження відповідач-1, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 13.08.2019 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку за закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу-1 та останній був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач-1 не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

При цьому, суд зазначає, що не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії ухвали суду за належною адресою та які повернулися в суд у зв`язку з їх неотриманням відповідачем-1, зумовлене суб`єктивною поведінкою відповідача-1 щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 03.09.2019 судом продовжено розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 03.09.2019 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача-2 в судовому засіданні 03.09.2019 проти позову заперечили, надали пояснення щодо обставин, викладених у поясненнях від 30.08.2019.

Представник третьої особи підтримав заявлені Товариством з обмеженою відповідальність відповідальністю "БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС "РОШЕН" позовні вимоги.

В судовому засіданні 03.09.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС РОШЕН (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІВС Груп , змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю ВІРТЕКС ПЛЮС (генпідрядник, відповідач 1) укладений договір генерального підряду №ВК-004 (надалі - договір генерального підряду), відповідно до умов якого генпідрядник зобов`язується:

виконати проектну документацію стадія Р 1-го пускового комплексу 1-ї черги будівництва об`єкта Будівництво фабрики по виробництву виробів з борошна вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль , відповідно до розділів та технічних рішень затвердженого проекту стадії П і Технічного завдання на виконання проектних робіт (Додаток №2), надалі - проектні роботи, а також:

виконати будівництво 1-го пускового комплексу 1-ї черги будівництва об`єкта Будівництво фабрики по виробництву виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль ( Об`єкт ) у відповідності з проектною документацією, в об`ємах передбачених цим Договором та Додатками до нього, забезпечити готовність Об`єкта до здачі-приймання приймальними комісіями та передати Замовнику Об`єкт у строки, передбачені цим Договором та додатками до нього ( Будівельні роботи );

виконати коригування стадії П у разі виявлення значних відхилень на етапі розробки стадії РД та підготувати усі необхідні документи для проходження Державної будівельної експертизи та зняти усі зауваження під час проходження експертизи (до моменту підписання акту приймання виконаних робіт та вводу об`єкту в експлуатацію);

за довіреністю замовника виконати необхідні роботи для організації електропостачання об`єкту, а саме: проект стадії П і РД , супроводжувати експертизу проекту, погодити проектну документацію з всіма зацікавленими організаціями, виконати необхідні монтажні роботи та ввести об`єкт в експлуатацію ( Роботи );

готувати необхідні документи для отримання та сприяти замовнику в отриманні дозволів, в межах обсягів робіт даного договору.

Відповідно до п. 1.1. договору генерального підряду, замовник зобов`язався передати генпідряднику документи згідно умов договору, прийняти виконані роботи та об`єкт і здійснювати своєчасне фінансування виконаних генпідрядником робіт у терміни та на умовах, зазначених цим договором.

Згідно з п. 3.1. договору генерального підряду було визначено, що договірна ціна є твердою та складає 1 005 954 995, 46 грн.

Пунктом 10.2. договору генерального підряду сторони погодили, що фінансування здійснюється в межах Плану фінансування будівництва об`єкту.

В пункті 10.7. договору генерального підряду визначено, що замовник утримує 1 % від загальної договірної ціни протягом будівництва об`єкту відповідно до графіку виконання робіт рівними частинами з актів виконаних робіт. Перша частина 50 % від суми утримання сплачується замовником генпідряднику протягом 5 днів після підписання фінального акту приймання-передачі виконаних робіт згідно з п. 11.2.3. договору, друга частина у розмірі 50% від суми утримання сплачується замовником генпідряднику з урахуванням індексу інфляції через 365 днів після підписання уповноваженими представниками обох сторін фінального акту згідно з п. 11.2.3. договору. У випадку настання обставин, передбачених пунктом 12.3. цього договору, сума понесених витрат замовника на усунення недоліків сплачуються генпідрядником замовнику згідно з п. 12.3. або утримується замовником при перерахуванні суми утримання. В разі перерахування суми утримання або її частини генпідряднику, останній зобов`язаний протягом 5 (п`яти) банківських днів надати замовнику коригуючи акти та податкові накладні на суму зміни вартості робіт з урахуванням індексу інфляції.

Розділом 12 договору генерального підряду визначено гарантійні зобов`язання генпідрядника.

Відповідно до п. 12.1. договору генерального підряду, гарантійний строк експлуатації об`єкта починається з моменту підписання сторонами фінального акту приймання-передачі виконаних робіт (Об`єкта будівництва) та встановлюється:

на несучу здатність каркасу - 10 (десять) років;

на загально-будівельні роботи - 1 (один) рік;

на огороджуючи конструкції - 1 (один) рік;

на дорожнє покриття - 2 (два) роки;

на внутрішнє і зовнішнє опорядження - 1 (один);

на внутрішні інженерні мережі - 1 (один) рік;

на зовнішні інженерні мережі - 1 (один) рік;

на електромережі - 1 (один) рік;

на підйомне та ліфтове обладнання - 1(один) рік;

на інші будівельні роботи - 1 (один) рік.

При цьому гарантійний термін на окремі види виробів та/або обладнання не може бути менший ніж гарантійний термін виробника цього виробу або обладнання.

Відповідно до п. 12.2. у разі виявлення протягом гарантійних строків у закінчених роботах недоліків (дефектів), Замовник протягом 7 (семи) робочих днів після їх виявлення повідомить про це Генпідрядника і запросить його для складання Дефектного акта стосовно обсягів, порядку і строків усунення недоліків (дефектів). Якщо Генпідрядник не з`явиться у визначений у запрошенні строк, Замовник має право залучити до складання Дефектного акта незалежних експертів (експерта), повідомивши про це Генпідрядника. Акт надсилається Генпідряднику для виконання протягом 3-х робочих днів після складання.

Згідно із п. 12.3. договору, при відмові Генпідрядника усунути недоліки, що виявлені протягом гарантійного строку, Замовник може залучати для цієї роботи інших виконавців з покриттям витрат Замовника на оплату їх робіт та послуг за рахунок Генпідрядника. В разі залучення до виконання робіт третіх осіб, Генпідрядник зобов`язаний сплатити Замовникові суму коштів, витрачених Замовником на усунення недоліків власними силами та/або силами третіх осіб протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання обґрунтованої вимоги від Замовника.

За змістом п. 18.1. договору генерального підряду він діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, а в частині вирішення спірних питань - до моменту їх вирішення.

Як зазначає позивач, у серпні 2018 року позивачем та відповідачем-1 було підписано фінальний акт приймання-передачі виконаних робіт.

Листом від 18.10.2018 за № 1/18-10 відповідач-1 звернувся до позивача з проханням погодити відступлення права вимоги за договором генерального підряду від ТОВ ІВС Груп новому генпідряднику - ТОВ АЙ БІ СІ Груп . У зазначеному листі вказано, що відступлення прав необхідне для забезпечення виконання гарантійних зобов`язань та виконання робіт у разі, настання обставин, передбачених договором підряду.

В пункті 4.4.8. договору генерального підряду встановлено, що сторони не мають права без письмового погодження передавати свої обов`язки та права за цим Договором іншим особам.

Позивач стверджує, що не надав згоди, а саме письмового погодження, на відступлення прав за договором генерального підряду.

За доводами позивача, всупереч положенням п. 4.4.8. договору генерального підряду, без згоди позивача, між відповідачем-1 та відповідачем-2 як новим кредитором (Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ БІ СІ Груп") укладений договір про відступлення права вимоги №1/ВК-004 від 01.11.2018 (надалі - договір відступлення).

Про укладенні зазначеного договору про що відповідач-2 повідомив позивача листом від 02.11.2018 за № 1/02/11-18.

Відповідно до п. 1.4. договору відступлення, сторони передбачили, що з моменту підписання даного договору новий кредитор набуває право вимоги від ТОВ БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС РОШЕН як замовника за договором генерального підряду, замість кредитора, сплатити суму в розмірі 7599741,93 грн, а також право вимоги відповідно до п. 2.1. цього договору.

Згідно із п. 2.1. договору відступлення сторони домовились про перехід на користь нового кредитора всіх прав вимоги до замовника та інших осіб, які випливають з договору генерального підряду, у тому числі, але не виключно:

-будь-яких прав вимоги, які має кредитор станом на дату укладення цього договору, та/або які можуть виникнути на підставі договору генерального підряду у майбутньому;

-прав вимоги до замовника, які випливають з зобов`язань замовника за договором генерального підряду, які замовник не виконав перед кредитором станом на дату укладення цього договору та/або які замовник зобов`язаний буде виконати у майбутньому на протязі строку дії договору генерального підряду, незалежно від того чи наступив станом на дату укладення цього договору для замовника строк виконання зобов`язань за договором генерального підряду;

-прав вимоги кредитора до замовника, які засновані на положеннях п. 10.7 договору підряду;

Будь-яких інших права вимоги до замовника, які виникли чи можуть виникнути у кредитора, у нового кредитора до замовника в процесі виконання договору генерального підряду.

В обґрунтування позову, позивач стверджує, що договір про відступлення права вимоги №1/ВК-004 від 01.11.2018 укладений між відповідачами без згоди позивача неправомірно всупереч ч. 1 ст. 516 ЦК України та умовам п.4.4.8. договору генерального підряду.

На переконання позивача відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 ЦК України.

Окрім того, позивачем зазначено, що договір відступлення порушує права позивача, оскільки за договором генерального підряду у відповідача-1 перед позивачем існують гарантійні зобов`язання, у зв`язку з чим особа генпідрядника для позивача має важливе значення.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Згідно з ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Оспорюваний у даній справі договір №1/ВК-004 від 01.11.2018 за своєю правовою природою є договором відступлення права вимоги (правочином щодо заміни кредитора у зобов`язанні).

В статті 512 Цивільного кодексу України визначено перелік основних підстав для заміни кредитора у зобов`язанні. Зокрема, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст.513 ЦК України).

Згідно з ст. 514, 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки це не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів. Однак, сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

При цьому, враховуючи закріплене приписами ст. 6 та 627 ЦК України, право на свободу договору та врегулювання правовідносин на власний розсуд, а також передбачене ч.1 ст.516 ЦК України право на встановлення договором іншого порядку заміни кредитора в зобов`язанні, відсутність передбаченої договором обов`язкової згоди боржника на заміну кредитора є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним.

Тобто відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України недійсним, оскільки він суперечить положенням ч. 1 ст. 516 ЦК України.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 у справі №910/6098/14 та Верховний Суд у постановах від 02.03.2018 у справі №904/9674/16 та від 22.05.2018 у справі №904/11838/16, від 05.06.2019 у справі №910/10412/18.

З огляду на наведене, зважаючи на підстави заявленого позову, необхідним є встановлення наявності чи відсутності у договорі генерального підряду №ВК-004 від 01.08.2016 застережень щодо обов`язковості згоди боржника при заміні кредитора у зобов`язанні, яке виникає з зазначеного договору генерального підряду.

Так, судом встановлено, що відповідно до пункту 4.4.8. договору генерального підряду встановлено, що сторони не мають права без письмового погодження передавати свої обов`язки та права за цим договором іншим особам.

Умова пункту 4.4.8. договору генерального підряду щодо недопущення без письмового погодження передавати свої обов`язки та права за цим договором іншим особам, дають підстави для висновку, що вказане положення поширює свою дію на вчинення правочину відступлення права вимоги до боржника (у цьому випадку замовника) та заміни кредитора (генерального підрядника) у зобов`язанні.

Отже, для укладення відповідачами договору про відступлення права вимоги №1/ВК-004 від 01.11.2018 необхідним було отримання письмового погодження боржника (позивача).

Як встановлено судом, листом вих. № 1/18-10 від 18.10.2018 відповідач-1 звернувся до позивача з проханням погодити відступлення права вимоги за договором генерального підряду від ТОВ ІВС Груп новому генпідряднику - ТОВ АЙ БІ СІ Груп .

У зазначеному листі відповідач-1 просив позивача в п`ятиденний строк з дати отримання вказаної пропозиції надати відповідь щодо укладання договору про відступлення права вимоги за договором №ВК-004 від 01.08.2016 від ТОВ ІВС ГРУП новому кредитору, а саме, ТОВ АЙ БІ СІ Груп відомості про якого викладені в повідомленні.

Відповідач-2 зазначає, що оскільки позивач отримав лист ТОВ ІВС ГРУП вих. №1/18-10 26 жовтня 2018 року (підтверджується відомостями з Укрпошти), то відповідь на пропозицію повинна була бути надана не пізніше 30.10.2018. Однак, відповідач-2 стверджує, що оскільки у встановлений строк відповідь про непогодження договору про відступлення позивачем не направлена та не отримана відповідачем, 01.11.2018 між відповідачами був укладений договір про відступлення права вимоги №1/ВК-004 від 01.11.2018.

Відповідачем-2 надано в матеріали справи лист позивача вих. №01-12-26 від 06.10.2018, в якому у відповідь на повідомлення відповідача-1 вих. № 1/18-10 від 18.10.2018 позивач зазначив, що не погоджує передачу прав вимоги ТОВ ІВС ГРУП новому генпідряднику ТОВ АЙ БІ СІ Груп . Зазначений лист позивач направив відповідачу-1 07.11.2018. За доводами відповідача-2 вказаний лист направлений позивачем з порушенням п`ятиденного строку на надання відповіді на лист ТОВ ІВС ГРУП щодо заміни кредитора за договором генерального підряду.

Оцінюючи наведені заперечення відповідача-2, суд зазначає, що нормами законодавства та умовами договору генерального підряду не встановлено строку на надання позивачем письмової згоди щодо зміни кредитора за договором генерального підряду.

Посилання відповідача-2 на те, що строк для розгляду листів на надання на них відповіді встановлений у пункті 4.3.8. договору суд вважає помилковим, оскільки зазначений пункт договору визначає що позивач зобов`язаний розглядати та давати відповідь на листи генпідрядника щодо виконання цього договору протягом 5-ти календарних днів з дати отримання листів від генпідрядника. Тобто, зазначений пункт договору встановлює строк для розгляду листів генпідрядника виключно щодо виконання договору, та не встановлює жодних строків для надання письмового погодження на зміну кредитора за договором.

Встановлення відповідачем-2 у повідомленні вих. № 1/18-10 від 18.10.2018 строку для надання відповіді не створює для позивача обов`язку щодо надання письмового погодження на зміну кредитора за договором у визначений ТОВ ІВС ГРУП строк, оскільки як встановлено судом вище, приписи законодавства та умови договору генерального підряду не встановлюють строку для надання позивачем письмової згоди щодо зміни кредитора за договором, як і не передбачають право однієї сторони встановлювати іншій стороні строки для надання згоди на укладення договору відступлення прав вимоги.

За таких обставин, необґрунтованими є твердження відповідача-2 про те, що в силу ненадання відповіді на лист відповідача-1 у визначений ним строк, відповідач-1 (ТОВ ІВС ГРУП ) отримав право укласти договір з відступлення своїх прав та обов`язків за договором генерального підряду.

Обов`язок надавати письмову відповідь у разі незгоди щодо відступлення прав вимоги, також не передбачений ні нормами законодавства, ні умовами договору генерального підряду генерального підряду №ВК-004 від 01.06.2016, а тому доводи відповідача-2, що відсутність заперечень позивача свідчить про погодження відступлення прав вимоги суд вважає безпідставними.

При цьому, суд зазначає, що нормами законодавства не встановлено форми отримання згоди на зміну кредитора. Натомість, у договорі генерального підряду сторони погодили, що згода боржника на укладення договору відступлення права вимоги має бути письмовою.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що згода боржника на укладення договору відступлення права вимоги може виражатись у відповідному листі/шляхом укладання трьохстороннього договору відступлення права вимоги (первісний кредитор, новий кредитор та боржник)/тощо.

Доказів отримання згоди боржника на укладення договору про відступлення права вимоги №1/ВК-004 від 01.11.2018 сторонами не надано, матеріали справи таких доказів не містять. Представниками позивача було підтверджено, що письмової згоди на укладення договору про відступлення права вимоги позивачем не надавалось.

Посилання відповідача-2 на приписи ст. 181 ГК України, якою визначено загальний порядок укладення господарських договорів, є необґрунтованими, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості застосування положень про порядок укладення господарських договорів до правових відносин щодо отримання письмової згоди на укладення договору відступлення прав вимоги.

Більш того, як зазначено судом вище, листом вих. №01-12-26 від 06.10.2018 позивач не погодив передачу прав вимоги ТОВ ІВС ГРУП новому генпідряднику ТОВ АЙ БІ СІ Груп .

Вказана у листі вих. №01-12-26 дата 06 жовтня 2018 року , за умови наявності посилання на повідомлення відповідача-1 вих. № 1/18-10 від 18.10.2018, доказів направлення вказаного листа 07.11.2018, а також пояснень позивача щодо помилкового зазначення дати у листі, визнається судом помилково зазначеною датою та за висновками суду не спростовує факту непогодження позивачем відступлення прав за договором генерального підряду новому генпідряднику ТОВ АЙ БІ СІ Груп . Окрім того, як вже зазначено судом вище, строк для надання згоди на зміну кредитора за договором генерального підряду не встановлений ні нормами законодавства, ні самим договором.

З огляду на наведене та враховуючи доводи позивача про відсутність письмової згоди позивача на укладення оспорюваного договору про відступлення права вимоги, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що договір про відступлення права вимоги №1/ВК-004 від 01.11.2018 є таким, що укладений без згоди позивача.

Відповідач-2 в обґрунтування своїх заперечень на позов посилається на те, що позивачем у період з 09.11.2018 по 18.02.2019 були вчинені дії щодо визнання права та обов`язків ТОВ АЙ БІ СІ Груп за договором генерального підряду №ВК-004 від 01.08.2016, а саме: позивач приймав виконані відповідачем-2 роботи з усунення недоліків як гарантійні зобов`язання, про що Товариство з обмеженою відповідальністю "БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС "РОШЕН" підписувало акти виконання гарантійних зобов`язань.

Оцінюючи надані відповідачем-2 в матеріали справи акти про виконання гарантійних обов`язків, листи, дефектні акти, датовані після 01.11.2018, тобто після укладення договору про відступлення про відступлення права вимоги №1/ВК-004, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, надані відповідачем-2 акти виконання гарантійних зобов`язань № 49 від 09.11.2018, №50 від 09.11.2018, №56 від 13.11.2018, №45 від 12.12.2018, №64 від 18.02.2019, №63 від 18.02.2019№65 віл 18.02.2019, №75 від 08.02.2019, №70 від 28.12.2018, №61 від 12.12.2018, №61/1 від 27.12.2018, №62 від 20.12.2018, №39 від 19.12.2018, №31 від 19.12.2018, №55/1 від 14.12.2018, №57/2 від 19.11.2018, №57/1 від 19.11.2018, №57 від 22.11.2018, дефектні акти №56 від 09.11.2018, №75 від 29.01.2019, №55/1 від 12.12.2018, №57 від 13.11.2018, акт звірки гарантійних випадків від 18.02.2019, акт виявлення гарантійного випадку №1 від 14.11.2018, з боку позивача підписані головним інженером Товариства з обмеженою відповідальністю "БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС "РОШЕН", ОСОБА_6 .

Однак, суд зауважує, що незважаючи на те, що головний інженер здійснював прийняття робіт за договором генерального підряду, головний інженер підприємства не належить до органів управління Товариства з обмеженою відповідальністю "БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС "РОШЕН" та не є уповноваженою особою на надання згоди на зміну сторони у зобов`язанні, а тому підписання зазначених актів виконання гарантійних, дефектних актів, акту звірки гарантійних випадків жодним чином не може підтверджувати погодження позивачем відступлення ТОВ ІВС ГРУП прав за договором генерального підряду.

Крім того, суд зазначає, що акти виконання гарантійних зобов`язань №45 від 12.12.2018, №64 від 18.02.2019, №63 від 18.02.2019№65 віл 18.02.2019, №75 від 08.02.2019, №70 від 28.12.2018, №61 від 12.12.2018, №61/1 від 27.12.2018, №62 від 20.12.2018, №39 від 19.12.2018, №31 від 19.12.2018, №55/1 від 14.12.2018, дефектні акти №75 від 29.01.2019, №55/1 від 12.12.2018 взагалі не містять найменування генерального підрядника.

Акти виконання гарантійних зобов`язань, дефектні акти, акт звірки гарантійних випадків складені за договором генерального підряду №ВК-004 від 01.08.2016, посилання на договір відступлення відсутні.

Судом, також враховано, що відповідно до наданих відповідачем-2 наказів №9-к від 28.11.2018, №10-к від 29.11.2018, №12-к від 05.12.2018 про звільнення працівників з ТОВ ІВС ГРУП та наказу ТОВ АЙ БІ СІ Груп №10-к про прийняття на роботу від 29.11.2018, працівниками відповідача-2 (ТОВ АЙ БІ СІ Груп ), якими здійснювалось підписання вказаних вище документів були одні і ті ж особи.

Дефектні акти №1 від 14.11.2018, №1 від 07.11.2018, №55/1 від 17.12.2018 акт усунення дефекту №55/2 від 20.12.2018, акт виконання гарантійних зобов`язань №1 від 20.12.2018, суд взагалі не приймає до уваги, оскільки вказані акти між відповідачем-2 та позивачем не підписувались.

Надані відповідачем-2 договори підряду, що укладені з іншими організаціями суд не приймає як належні та допустимі докази по справі, оскільки позивач не є стороною відповідних договорів підряду.

Проаналізувавши надані відповідачем-2 листи ТОВ АЙ БІ СІ Груп адресовані позивачу за вих. №23/11-С від 23.11.2018, №02м від 14.12.2018, №20/11 від 20.11.2018, №03м від 19.12.2018, №02м від 19.12.2018, №01м від 20.12.2018, №01м від 12.12.2018, №1/19.12 від 19.12.2018 не містять будь-яких відомостей що ТОВ АЙ БІ СІ Груп є генеральним підрядником за договором генерального підряду №ВК-004 від 01.08.2016 та більш того матеріали справи не містять доказів направлення на адресу позивача листів №23/11-С, №02м, №03м, №02м, №01м.

В матеріалах справи наявний лист позивача вих. №01-12-55 від 03.12.2018, наданий як відповідь на лист вих. №20/11 від 20.11.2018, суд не приймає як доказ надання згоди на зміну кредитора, оскільки, позивач адресував лист ТОВ ІВС ГРУП (первісному кредитору).

Інші листи позивача від 03 - 06.12.2018, також, адресовані ТОВ ІВС ГРУП (первісному кредитору), у зв`язку із чим посилання відповідачем-2 на відповідні листи позивача визнаються судом безпідставними.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень ( ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

У ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінивши надані відповідачем-2 в матеріали справи докази, суд прийшов до висновку, що відповідачем-2 не підтверджено належними та достатніми доказами надання письмового погодження на відступлення прав первісного кредитора (ТОВ ІВС ГРУП ) новому кредитору (ТОВ АЙ БІ СІ Груп ) за договором генерального підряду №ВК-004 від 01.08.2016.

Суд зазначає, що надані відповідачем-2 в матеріали справи акти виконання гарантійних зобов`язань, дефектні акти, акти звірки гарантійних випадків, листи є доказами виконання договору генерального підряду №ВК-004 від 01.08.2016, що жодним чином не впливає на надання письмової згоди на укладення договору про відступлення права вимоги №1/ВК-004 від 01.11.2018.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 роз`яснено, що виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Отже, посилання відповідача-2 на прийняття позивачем робіт з виконання гарантійних зобов`язань за договором генерального підряду, що мали місце після укладення спірного договору відступлення укладання, не впливають на оцінку судом наявності порушення вимог законодавства, допущених під час укладення договору відступлення.

Водночас, сам факт того, що позивач заперечує надання ним згоди на укладання договору про відступлення права вимоги, а відповідачі не надали жодних доказів на спростування таких тверджень позивача (оскільки правова позиція відповідача-2 у справі зводиться до наявності мовчазної згоди позивача на укладення оспорюваного договору та ненадання відповіді у строк який в односторонньому порядку встановлений відповідачем-1), наявні підстави вважати, що договір відступлення права вимоги є таким, що укладений без згоди позивача.

Поряд з тим суд вважає за необхідне зазначити, що повідомлення вих. № 1/02/11-18 від 02.11.2018 новим кредитором (відповідачем-2) позивача про відступлення прав вимоги за договором генерального підряду на виконання приписів п. 2.3. договору про відступлення права вимоги не є тотожним отриманню згоди останнього.

Щодо доводів відповідаа-2 про відсутність порушеного права позивача внаслідок укладення оспорюваного договору відступлення прав вимоги, то суд зазначає, що під порушеним правом необхідно розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14).

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом наведених норм, право на звернення до господарського суду з позовом процесуальний закон пов`язує з наявністю суб`єктивного матеріального права та інтересу, що порушуються або не визнаються, та на захист яких подано позов. За наявності такого права та інтересу спір підлягає розгляду судом по суті, а порушене право підлягає захисту.

У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

За умовами договору про відступлення права вимоги первісний кредитор (відповідач-1) передав новому кредитору (відповідачу-2) право вимоги до замовника (позивача) зі сплати грошових коштів у сумі 7599741,93 грн., а також всіх прав вимоги до замовника за договором генерального підряду, у тому числі але не виключно:

-будь-яких прав вимоги, які має кредитор станом на дату укладення цього договору, та/або які можуть виникнути на підставі договору генерального підряду у майбутньому;

-прав вимоги до замовника, які випливають з зобов`язань замовника за договором генерального підряду, які замовник не виконав перед кредитором станом на дату укладення цього договору та/або які замовник зобов`язаний буде виконати у майбутньому на протязі строку дії договору генерального підряду, незалежно від того чи наступив станом на дату укладення цього договору для замовника строк виконання зобов`язань за договором генерального підряду;

-прав вимоги кредитора до замовника, які засновані на положеннях п. 10.7 договору підряду.

Водночас, суд зазначає, що зобов`язання за договором підряду складається не тільки з прав, а й з обов`язків сторін, тому передача права вимоги, що виникає на підставі такого договору, має відбуватися відповідно до умов договору та закону.

Укладення договору про відступлення прав вимоги фактично змінює сторону договору генерального підряду №ВК-004 від 01.08.2016, а саме генерального підрядника, до якого у позивача наявне право вимагати виконання гарантійних зобов`язань.

З урахуванням наведеного, суд вважає обґрунтованими наведені позивачем у позові доводи, що оспорюваний правочин порушує права позивача, так як за договором генерального підряду у відповідача-1 перед позивачем існують гарантійні зобов`язання.

При цьому, посилання відповідача-2 на те, що у під час розгляду справи у серпні 2019 року закінчився термін гарантійних зобов`язань, а тому обставина щодо наявності права позивача відпала, суд вважає безпідставними оскільки встановлюючи наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними суд з`ясовує наявність таких обставин та порушення саме на момент укладення оспорюваного договору.

Суд зазначає, що умовами договору генерального підряду було встановлено, що відступлення права та обов`язків за цим договором однією із сторін до інших осіб допускається виключно за умови письмового погодження іншої сторони. Тобто, з наведеного випливає, що сторони вказаного договору узгодили взаємно кореспондуючі права на погодження на передачу своїх прав та обов`язків або на непогодження такого передання.

Натомість, вчинені дії відповідачів з укладення спірного договору відступлення права вимоги без письмової згоди позивача порушили суб`єктивні права та законні інтереси позивача, та відповідно, у позивача наявні правові підстави для звернення до суду із вимогою про визнання недійсним такого договору.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на встановлені вище обставини, оскільки відсутність письмової згоди позивача на заміну кредитора у зобов`язанні за договором генерального підряду №ВК-004 від 01.08.2016, обов`язковість якої передбачена договором генерального підряду, є підставою для визнання недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України такого договору у зв`язку з тим, що він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 ЦК України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено відсутність письмової згоди позивача на укладення договору, а відповідачами належними та достатніми доказами не спростовано обставин відсутності такого погодження, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №1/ВК-004 від 01.11.2018 та відповідно задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС "РОШЕН" в повному обсязі.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС "РОШЕН" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №1/ВК-004 від 01.11.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІВС Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ БІ СІ Груп".

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги №1/ВК-004 від 01.11.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІВС Груп" (ідентифікаційний код 39871204) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ БІ СІ Груп" (ідентифікаційний код 41542161).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ БІ СІ Груп" (01014, м. Київ, вулиця ЗВІРИНЕЦЬКА, будинок 63, ідентифікаційний код 41542161) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС "РОШЕН" (08304, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця ПРИВОКЗАЛЬНА, будинок 82, ідентифікаційний код 34717491) судовий збір у сумі 881,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРТЕКС ПЛЮС" (03035, м. Київ, вулиця Кавказька, будинок 12, ідентифікаційний код 39871204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС "РОШЕН" (08304, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця ПРИВОКЗАЛЬНА, будинок 82, ідентифікаційний код 34717491) судовий збір у сумі 881,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 13.09.2019 .

Суддя О.В. Гулевець