Постанова

від 28.11.2019 по справі 910/17580/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2019 р. Справа№ 910/17580/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Євсікова О.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача Пономарьов М.М.,

від відповідача 1 не з`явились,

від відповідача 2 не з`явились,

третя особа Волошин І.В.,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ БІ СІ Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 (повний текст рішення складено 13.09.2019)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 повний текст рішення складено 24.09.2019)

у справі № 910/17580/18(суддя Гулевець О.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС "РОШЕН"

до:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРТЕКС ПЛЮС"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ БІ СІ Груп"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ХОЛДИНГ БУДІВНИЧИХ ПРОЕКТІВ"

про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

У 2018 році Товариство з обмеженою відповідальністю "БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС "РОШЕН" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРТЕКС ПЛЮС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ БІ СІ Груп" про визнання договору недійсним.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що укладений між відповідачами договір про відступлення права вимоги №1/ВК-004 від 01.11.2018 року суперечить приписам ч. 1 ст. 516 ЦК України, що у відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №1/ВК-004 від 01.11.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІВС Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ БІ СІ Груп". Присуджено до стягнення:

- з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ БІ СІ Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС "РОШЕН" судовий збір у сумі 881,00 грн.,

- з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРТЕКС ПЛЮС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС "РОШЕН" судовий збір у сумі 881,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відсутність письмової згоди позивача на заміну кредитора у зобов`язанні за договором генерального підряду №ВК-004 від 01.08.2016 року, обов`язковість якої передбачена договором генерального підряду, є підставою для визнання недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України такого договору у зв`язку з тим, що він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 ЦК України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено відсутність письмової згоди позивача на укладення договору, а відповідачами належними та достатніми доказами не спростовано обставин відсутності такого погодження, наявні всі правові підстави для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №1/ВК-004 від 01.11.2018 року та відповідно задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС "РОШЕН" в повному обсязі.

Також, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 року присуджено до стягнення:

- з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ БІ СІ Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС "РОШЕН" витрати на правову допомогу у сумі 12 167,00 грн.

- з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРТЕКС ПЛЮС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС "РОШЕН" витрати на правову допомогу у сумі 12 167,00 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачами клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не надано, а матеріали справи містять належні та допустимі докази понесення таких витрат позивачем, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені повністю, то вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 24 334, 00 грн. та розподілу витрат між відповідачами порівну є обґрунтованими.

Не погодившись із прийнятим рішенням та додатковим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ БІ СІ Груп" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 року та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та відмовити в задоволенні стягнення витрат на правничу допомогу.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме ч. 1, ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. ст. 215, 516, 628 Цивільного кодексу України та ст. ст. 180, 181 Господарського кодексу України. Зокрема скаржник вважає, що місцевий господарський суд не вказав у своєму рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким чином нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. На думку відповідача 2, ч. 1, ст. 516 Цивільного кодексу України не містить жодних вимог до змісту договору про відступлення вимоги, порушення якої на думку суду першої інстанції є безумовною підставою недійсності такого договору на підставі ч. 1, ст. 203 Цивільного кодексу України. Відтак скаржник вважає, що місцевий господарський суд не зробив жодного висновку та не встановив жодної обставини суперечності змісту договору відступлення нормам законну. Окрім цього, скаржник зазначає, що оспорюваним правочином відступлено право вимоги грошових вимог, тобто лише право на отримання утриманого в процесі виконання договору по підписаним сторонами актам виконаних робіт недоплаченої за цими актами позивачем суми в розмірі 1%, тобто укладання спірного правочину не мало наслідком заміни генпідрядника за договором генерального підряду. З огляду на вказані обставини на думку скаржника в даному випадку не існує порушень з боку відповідачів, які б впливали на недійсність договору відступлення від 01.11.2018 року та на невідповідність його змісту Цивільному кодексу України або іншим нормативним актам, також не існує порушень прав позивача та невідповідності зміст оспорюваного договору відступлення нормам закону.

Щодо доводів апеляційної скарги, які стосуються додаткового рішення, скаржник зазначив, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме ст. ст. 221, 244 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема на думку відповідача 2 місцевий господарський суд безпідставно поновив позивачу строк на подання доказів. Окрім цього на думку скаржника надана позивачем виписка по банківському рахунку не може слугувати доказом, який підтверджує оплату рахунків. Й наостанок відповідач 2 вважає, що вказана сума судових витрат не відповідає фактичному часу на виконання таких послуг.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Євсіков О. О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ БІ СІ Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 року та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 року у справі №910/17580/18.

22.11.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін.

28.11.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшла заява про вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення судового рішення.

В судовому засіданні 28.11.2019 року представники позивача та третьої особи надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.08.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС "РОШЕН" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІВС Груп", змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІРТЕКС ПЛЮС" (генпідрядник, відповідач 1) укладений договір генерального підряду №ВК-004 (надалі - договір генерального підряду; т. 1, а.с. 24-36).

Відповідно до п. 1.1. договору генерального підряду за цим договором генпідрядник зобов`язується:

- виконати проектну документацію стадія "Р" 1-го пускового комплексу 1-ї черги будівництва об`єкта "Будівництво фабрики по виробництву виробів з борошна вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль", відповідно до розділів та технічних рішень затвердженого проекту стадії "П" і Технічного завдання на виконання проектних робіт (Додаток №2), надалі - проектні роботи, а також:

- виконати будівництво 1-го пускового комплексу 1-ї черги будівництва об`єкта "Будівництво фабрики по виробництву виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль" ("Об`єкт") у відповідності з проектною документацією, в об`ємах передбачених цим Договором та Додатками до нього, забезпечити готовність Об`єкта до здачі-приймання приймальними комісіями та передати Замовнику Об`єкт у строки, передбачені цим Договором та додатками до нього ("Будівельні роботи");

- виконати коригування стадії "П" у разі виявлення значних відхилень на етапі розробки стадії РД та підготувати усі необхідні документи для проходження Державної будівельної експертизи та зняти усі зауваження під час проходження експертизи (до моменту підписання акту приймання виконаних робіт та вводу об`єкту в експлуатацію);

- за довіреністю замовника виконати необхідні роботи для організації електропостачання об`єкту, а саме: проект стадії "П" і "РД", супроводжувати експертизу проекту, погодити проектну документацію з всіма зацікавленими організаціями, виконати необхідні монтажні роботи та ввести об`єкт в експлуатацію ("Роботи");

- готувати необхідні документи для отримання та сприяти замовнику в отриманні дозволів, в межах обсягів робіт даного договору.

а замовник зобов`язався передати генпідряднику документи згідно умов договору, прийняти виконані роботи та об`єкт і здійснювати своєчасне фінансування виконаних генпідрядником робіт у терміни та на умовах, зазначених цим договором.

Згідно з п. 3.1. договору генерального підряду було визначено, що договірна ціна є твердою та складає 1 005 954 995, 46 грн.

В пункті 4.4.8. договору генерального підряду встановлено, що сторони не мають права без письмового погодження передавати свої обов`язки та права за цим Договором іншим особам.

Пунктом 10.2. договору генерального підряду сторони погодили, що фінансування здійснюється в межах Плану фінансування будівництва об`єкту.

В пункті 10.7. договору генерального підряду визначено, що замовник утримує 1 % від загальної договірної ціни протягом будівництва об`єкту відповідно до графіку виконання робіт рівними частинами з актів виконаних робіт. Перша частина 50 % від суми утримання сплачується замовником генпідряднику протягом 5 днів після підписання фінального акту приймання-передачі виконаних робіт згідно з п. 11.2.3. договору, друга частина у розмірі 50% від суми утримання сплачується замовником генпідряднику з урахуванням індексу інфляції через 365 днів після підписання уповноваженими представниками обох сторін фінального акту згідно з п. 11.2.3. договору. У випадку настання обставин, передбачених пунктом 12.3. цього договору, сума понесених витрат замовника на усунення недоліків сплачуються генпідрядником замовнику згідно з п. 12.3. або утримується замовником при перерахуванні суми утримання . В разі перерахування суми утримання або її частини генпідряднику, останній зобов`язаний протягом 5 (п`яти) банківських днів надати замовнику коригуючи акти та податкові накладні на суму зміни вартості робіт з урахуванням індексу інфляції.

Розділом 12 договору генерального підряду визначено гарантійні зобов`язання генпідрядника.

Відповідно до п. 12.1. договору генерального підряду, гарантійний строк експлуатації об`єкта починається з моменту підписання сторонами фінального акту приймання-передачі виконаних робіт (Об`єкта будівництва) та встановлюється:

на несучу здатність каркасу - 10 (десять) років;

на загально-будівельні роботи - 1 (один) рік;

на огороджуючи конструкції - 1 (один) рік;

на дорожнє покриття - 2 (два) роки;

на внутрішнє і зовнішнє опорядження - 1 (один);

на внутрішні інженерні мережі - 1 (один) рік;

на зовнішні інженерні мережі - 1 (один) рік;

на електромережі - 1 (один) рік;

на підйомне та ліфтове обладнання - 1(один) рік;

на інші будівельні роботи - 1 (один) рік.

При цьому гарантійний термін на окремі види виробів та/або обладнання не може бути менший ніж гарантійний термін виробника цього виробу або обладнання.

Відповідно до п. 12.2. у разі виявлення протягом гарантійних строків у закінчених роботах недоліків (дефектів ), Замовник протягом 7 (семи) робочих днів після їх виявлення повідомить про це Генпідрядника і запросить його для складання Дефектного акта стосовно обсягів, порядку і строків усунення недоліків (дефектів). Якщо Генпідрядник не з`явиться у визначений у запрошенні строк, Замовник має право залучити до складання Дефектного акта незалежних експертів (експерта), повідомивши про це Генпідрядника. Акт надсилається Генпідряднику для виконання протягом 3-х робочих днів після складання.

Згідно із п. 12.3. договору, при відмові Генпідрядника усунути недоліки, що виявлені протягом гарантійного строку, Замовник може залучати для цієї роботи інших виконавців з покриттям витрат Замовника на оплату їх робіт та послуг за рахунок Генпідрядника. В разі залучення до виконання робіт третіх осіб, Генпідрядник зобов`язаний сплатити Замовникові суму коштів, витрачених Замовником на усунення недоліків власними силами та/або силами третіх осіб протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання обґрунтованої вимоги від Замовника.

За змістом п. 18.1. договору генерального підряду він діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, а в частині вирішення спірних питань - до моменту їх вирішення.

В матеріалах справи наявний фінальний акт приймання-передачі виконаних робіт, який підписаний замовником та генпідрядником у серпні 2018 року, що не заперечується сторонами у справі. (т.2, а.с. 11-14).

Також в матеріалах справи наявний лист № 1/18-10 від 18.10.2018 року, який відповідач 1 направив позивачу з проханням надати письмову відповідь на пропозицію в п`ятиденний строку з дати її отримання, погодивши відступлення прав вимоги за договором генерального підряду №ВК-004 від 01.08.2016 року від ТОВ ІВС Груп новому генпідряднику. (т.1, а.с. 37-39). Докази відправлення даного листа матеріали справи не місять, проте сторони не заперечуються наявність даного листа.

В подальшому, між відповідачем-1 та відповідачем-2 як новим кредитором (Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ БІ СІ Груп") укладений договір про відступлення права вимоги №1/ВК-004 від 01.11.2018 року (надалі - договір відступлення; т.1, а.с. 40-41).

Відповідно до п. 1.4. договору відступлення, сторони передбачили, що з моменту підписання даного договору новий кредитор набуває право вимоги від ТОВ "БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС "РОШЕН" як замовника за договором генерального підряду, замість кредитора, сплатити суму в розмірі 7599741,93 грн, а також право вимоги відповідно до п. 2.1. цього договору.

Згідно із п. 2.1. договору відступлення сторони домовились про перехід на користь нового кредитора всіх прав вимоги до замовника та інших осіб, які випливають з договору генерального підряду, у тому числі, але не виключно:

-будь-яких прав вимоги, які має кредитор станом на дату укладення цього договору, та/або які можуть виникнути на підставі договору генерального підряду у майбутньому;

-прав вимоги до замовника, які випливають з зобов`язань замовника за договором генерального підряду, які замовник не виконав перед кредитором станом на дату укладення цього договору та/або які замовник зобов`язаний буде виконати у майбутньому на протязі строку дії договору генерального підряду, незалежно від того чи наступив станом на дату укладення цього договору для замовника строк виконання зобов`язань за договором генерального підряду;

-прав вимоги кредитора до замовника, які засновані на положеннях п. 10.7 договору підряду;

- будь-яких інших права вимоги до замовника, які виникли чи можуть виникнути у кредитора, у нового кредитора до замовника в процесі виконання договору генерального підряду.

Крім того в матеріалах справи наявний лист № 1/02/11-18 від 02.11.2018 року, яким відповідач 2 повідомив позивача про укладення договору про відступлення права вимоги №1/ВК-004 від 01.11.2018 року. (т.1, а.с. 42). Докази відправлення даного листа матеріали справи не місять, проте сторони не заперечуються наявність даного листа.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист позивача №01-12-26 від 06.10.2018 року, яким останній не погодив передачу прав вимоги ТОВ ІВС Груп новому генпідряднику ТОВ АЙ БІ СІ ГРУП . (т.1, а.с. 145-146). Також наявні докази надсилання вказаного листа та його отримання. (т.1, а.с. 147-148).

Звертаючись з даним позовом, позивач зазначає, що договір відступлення порушує права позивача, оскільки за договором генерального підряду у відповідача-1 перед позивачем існують гарантійні зобов`язання, у зв`язку з чим особа генпідрядника для позивача має важливе значення, а оскільки відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 ЦК України, позивач просить визнати недійсним договір про відступлення права вимоги №1/ВК-004 від 01.11.2018 року.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не є стороною спірних правочинів, а відтак має право на звернення до суду із позовом про визнання недійсним правочину, лише якщо він є заінтересованою особою.

Критеріями визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі є: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені.

Також колегія суддів враховує позицію Верховного Суду України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25.05.2016 року у справі №6-605цс16) згідно з якою оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав

Колегія суддів звертає увагу, що умовами договору про відступлення прав вимоги передбачено, що новий кредитор набуває право вимоги від ТОВ "БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС "РОШЕН" як замовника за договором генерального підряду, замість кредитора, сплатити суму в розмірі 7 599 741, 93 грн ., а також право вимоги відповідно до п. 2.1. цього договору.

При цьому, п. п. 2.1. договору відступлення сторони домовились про перехід на користь нового кредитора всіх прав вимоги до замовника та інших осіб, які випливають з договору генерального підряду, у тому числі, але не виключно:

-будь-яких прав вимоги, які має кредитор станом на дату укладення цього договору, та/або які можуть виникнути на підставі договору генерального підряду у майбутньому;

-прав вимоги до замовника, які випливають з зобов`язань замовника за договором генерального підряду, які замовник не виконав перед кредитором станом на дату укладення цього договору та/або які замовник зобов`язаний буде виконати у майбутньому на протязі строку дії договору генерального підряду, незалежно від того чи наступив станом на дату укладення цього договору для замовника строк виконання зобов`язань за договором генерального підряду;

-прав вимоги кредитора до замовника, які засновані на положеннях п. 10.7 договору підряду ;

- будь-яких інших права вимоги до замовника, які виникли чи можуть виникнути у кредитора, у нового кредитора до замовника в процесі виконання договору генерального підряду.

Як вставлено п. 10.7. договору генерального підряду замовник утримує 1 % від загальної договірної ціни протягом будівництва об`єкту відповідно до графіку виконання робіт рівними частинами з актів виконаних робіт. Перша частина 50 % від суми утримання сплачується замовником генпідряднику протягом 5 днів після підписання фінального акту приймання-передачі виконаних робіт згідно з п. 11.2.3. договору, друга частина у розмірі 50% від суми утримання сплачується замовником генпідряднику з урахуванням індексу інфляції через 365 днів після підписання уповноваженими представниками обох сторін фінального акту згідно з п. 11.2.3. договору. У випадку настання обставин, передбачених пунктом 12.3. цього договору, сума понесених витрат замовника на усунення недоліків сплачуються генпідрядником замовнику згідно з п. 12.3. або утримується замовником при перерахуванні суми утримання . В разі перерахування суми утримання або її частини генпідряднику, останній зобов`язаний протягом 5 (п`яти) банківських днів надати замовнику коригуючи акти та податкові накладні на суму зміни вартості робіт з урахуванням індексу інфляції.

Отже, з аналізу наведених умов договору про відступлення права вимоги та договору генерального підряду вбачається, що відповідач 1 відступив відповідачу 2 право грошової вимоги в конкретно визначеному розмірі, а саме 7 599 741, 93 грн., проте, зі змісту договору генерального підряду вбачається, що вказана сума може бути зменшена при перерахуванні замовником (позивачем) в разі усунення недоліків виявлених в процесі гарантійного користування майном.

Тобто, колегія суддів зазначає, що відповідачу 2 в даному випадку здійснили відступлення грошової вимоги в конкретно визначеному розмірі, який позивач повинен буде сплатити на користь відповідача 2 в будь-якому разі, навіть, якщо відповідач 1 відмовиться здійснювати усунення недоліків об`єкта в разі виявлення таких, з огляду на, що позивач буде змушений за власний рахунок здійснювати усунення недоліків та все одно сплатити утриману суму в повному розмірі, при наявності права утримати суму (п. 10.7. Договору), яку він витратить на усунення недоліків, чим відповідачі позбавили права позивача скористатися гарантійними зобов`язаннями за договором генерального підряду №ВК-004 від 01.08.2016 року.

З огляду на вище викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо наявного порушеного права позивача внаслідок укладання договору про відступлення права вимоги №1/ВК-004 від 01.11.2018 року та, як наслідок права на звернення до суду з даним позовом.

Згідно з положеннями частини першої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписами частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтями 514 та 516 цього ж Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом . Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків (ст.516).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, оплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В пункті 4.4.8. договору генерального підряду встановлено, що сторони не мають права без письмового погодження передавати свої обов`язки та права за цим Договором іншим особам.

Тобто, умовами договору генерального підряду чітко встановлено, що для передання прав та обов`язків за цим договором іншій особі необхідне письмове погодження сторони даного договору, в іншому випадку ж таке передання прав та обов`язків забороняється.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на наведені законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи суд першої інстанції, з`ясувавши, що: Договір відступлення права вимоги в частині відступлення права вимоги укладено всупереч вимогам статей 512, 514, 516 ЦК України, оскільки він суперечить умовам пункту 4.4.8. договору генерального підряду щодо заборони сторонам передавати свої права та зобов`язання за цим договором третій особі без письмової згоди, а наявність отримання згоди позивача відповідачами не доведено належними та допустимими доказами.

Тому посилання скаржника на порушення судом першої інстанції статей 203, 204 Цивільного кодексу України, дотримання сторонами спірного правочину всіх вимог законодавства та відсутність порушення прав та інтересів позивача, не знайшли свого підтвердження.

Твердження скаржника на так звану мовчазну згоду позивача щодо погодження відступлення права вимоги колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до норм права та умов договору вставлених вище, передбачено обов`язкову наявність письмового погодження, тобто відповідач в будь-якому разі повинен був дочекатися відповіді позивача на лист від 18.10.2018 року №1/18-10, знаючи такі умови договору.

При цьому колегія суддів бере до уваги лист позивача від 16.10.2018 року, в якому останній висловив беззаперечну відмову від погодження відступлення права вимоги.

Одночасно, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що ним після укладення договору відступлення здійснено гарантійні зобов`язання перед позивачем за договором генерального підряду, оскільки, як встановлено вище, такі обов`язки відповідачу 2 не відступались та залишились у відповідача 1. Тобто, в даному випадку між позивачем та відповідачем 2 відсутні будь-які зобов`язання щодо обслуговування об`єкту за договором генерального підряду №ВК-004 від 01.08.2016 року.

Окрім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що доводи відповідача 2 стосовно строку для розгляду листів на надання на них відповіді встановлений у пункті 4.3.8. договору є помилковими, оскільки зазначений пункт договору визначає що позивач зобов`язаний розглядати та давати відповідь на листи генпідрядника щодо виконання цього договору протягом 5-ти календарних днів з дати отримання листів від генпідрядника. Проте, відповідач 2 не є генпідрядником, а умови вказаного пункту стосуються лише виконання умов договору генпідрядником.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відсутність письмової згоди позивача на заміну кредитора у зобов`язанні за договором генерального підряду №ВК-004 від 01.08.2016 року, обов`язковість якої передбачена договором генерального підряду, є підставою для визнання недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України такого договору у зв`язку з тим, що він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 ЦК України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено відсутність письмової згоди позивача на укладення договору, а відповідачами належними та достатніми доказами не спростовано обставин відсутності такого погодження, наявні всі правові підстави для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №1/ВК-004 від 01.11.2018 року та відповідно задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС "РОШЕН" в повному обсязі.

Щодо вимог апеляційної скарги стосовно додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 року у справі №910/17580/18 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

З позовної заяви вбачається, що згідно із попереднім розрахунком позовних вимог, очікувані витрати на правову допомогу становлять 5 286, 00 грн. Позивачем у позові зазначено, що детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та докази понесення відповідних витрат будуть надані після відкриття провадження у справі. (т.1, а.с. 10).

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи містять заяву щодо судових витрат позивача, подану до суду першої інстанції 09.07.2019 року в якій позивач зазначив, що представник позивача зможе надати суду підтверджуючи документи щодо оплати послуг з представництва інтересів позивача в судовому засіданні 09.07.2019 року лише після його завершення та проведення відповідної оплати. (т.3, а.с. 173-176).

Після ухвалення рішення у даній справі, а саме 10.09.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС "РОШЕН" подано клопотання про долучення доказів щодо судових витрат. (т.4, а.с. 21-23). Також у вказаному клопотанні позивач просив суд визнати поважними причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю "БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС "РОШЕН" строку для подання додаткових доказів щодо судових витрат у справі №910/17580/18. В обугрунвтання неможливості подати 09.09.2019 року докази щодо судових витрат на оплату послуг адвоката з представництва інтересів у судових засіданнях 13.08.2019 року та 03.09.2019 року, позивач зазначив, що представник позивача 09.09.2019 року перебував у відрядженні, в підтвердження чого до клопотання додані квитки залізниці. (т.4, а.с. 25-26).

У відповідності до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відтак, статтею 119 Господарського процесуального кодексу України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є пропущення такого строку значним та чи не буде поновлення такого строку втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведені позивачем пояснення щодо пропуску строку на подання додаткових доказів щодо судових витрат у справі №910/17580/18, суд першої інстанції ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 року визнав поважними причини пропуску позивачем строку на подання додаткових доказів щодо судових витрат у справі №910/17580/18.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника стосовно безпідставного поновлення строку позивачу на подання доказів є не обґрунтованими оскільки докази, які існували до судових дебатів, були подані до суду ще 09.07.2019 року, а докази оплати послуг з представництва інтересів позивача в майбутніх судових засіданнях можливо було подати лише після таких судових засідань. Крім того, позивачем надано квитки залізниці в підтвердження того, що представник позивача 09.09.2019 року перебував у відрядженні.

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги від 29.11.2018 року (т.1, а.с. 15-17), укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС "РОШЕН" з адвокатом Пономарьовим Миколою Миколайовичем; ордер серії КВ №406205 (т.1, а.с. 14), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4915 (т.1, а.с. 13), детальний опис послуг, наданих позивачу адвокатом Пономарьовим М.М. станом на 09.07.2019 року (т.3, а.с. 174-175) та станом на 03.09.2019 року (т.4, а.с. 21-23); рахунки №1 від 28.12.2018 року (т.3, а.с. 177), №2 від 02.04.2019 року (т.3, а.с. 179), №3 від 31.05.2019 року (т.3, а.с. 181), №4 від 11.06.2019 року (т.3, а.с. 183), №6 від 03.09.2019 року (т.4, а.с. 23) всього на загальну суму 24 334, 00 грн.; банківські виписки, що підтверджують сплату позивачем зазначених рахунків (т.3, а.с. 178, 180, 182, 184, т.4, а.с. 24), а також рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару (т.3, а.с. 185) та рішення №17 від 21.03.2018 року розширеного засідання ради адвокатів Харківської області щодо формування адвокатського гонорару (т.3, а.с. 186-189).

Відповідно до п. 1.1. договору про надання правничої допомоги адвокат бере на себе зобов`язання щодо підготовки позовної заяви з метою звернення клієнта в господарський суд міста Києва з позовом до ТОВ ІВС Груп та ТОВ АЙ БІ СІ Груп про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про відступлення права вимоги №1/ВК-004 від 01.11.2018 року; представництво інтересів клієнта в господарському суді міста Києва під час розгляду справи, провадження в якій буде порушено за наслідками подання до суду позовної заяви; підготовка в разі необхідності змагальних процесуальних документів (заяв, клопотань, відповіді на відзив, письмових пояснень) під час розгляду справи, провадження в якій буде порушено за наслідками подання до суду позовної заяви.

Згідно з п. 1.3. договору про надання правничої допомоги гонорар адвоката за надання послуг з підготовки позовної заяви, за домовленістю сторін складає 5 286, 00 грн. (з розрахунку 6 годин роботи адвоката за ставкою 881, 00 грн/год, визначеної з урахуванням рішень ради адвокатів Чернігівської області №57 від 16.02.2018 року та ради адвокатів Харківської області №17 від 21.03.2018 року щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставко адвокатського гонорару) та сплачується на рахунок адвоката, вказаний в цьому договорі, в якості попередньої оплати.

Відповідно до п. 1.4. договору про надання правничої допомоги гонорар адвоката за надання послуг з представництва інтересів клієнта в суді (участь в одному судовому засіданні, незалежно від його тривалості та результатів (в т.ч. при знятті справи з розгляду, про що адвоката завчасно не буде повідомлено і як наслідок він прибув у визначений раніше час до суду) під час розгляду справи, за домовленістю сторін складає 1 500, 00грн/1 судове засідання та сплачується на рахунок адвоката, вказаний в цьому договорі, не пізніше 5 календарних днів до дати судового засідання.

Також, відповідно до п. 1.5. договору про надання правничої допомоги гонорар адвоката за надання послуг з підготовки змагальних процесуальних документів за домовленістю сторін розраховується 881, 00 грн/год.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частиною 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Таким чином, правовий аналіз вищенаведених норм процесуального закону в їх сукупності дає підстави для висновку, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.11.2018 у справі № 910/8682/18; від 07.02.2019 у справі № 906/194/18.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, з наданих позивачем доказів на підтвердження здійснених судових витрат на професійну правничу допомогу вбачається, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що позивачем надано належні докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі у розмірі 24 334, 00 грн., що є розумним розміром витрат позивача на послуги адвоката у даній справі.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що виписки банку не підтверджують сплати рахунків оскільки відповідні виписки містять в призначенні платежів відомості про те, що саме надані рахунки були оплачені.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2019року у справі № 910/17580/18.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються апеляційним господарським судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 240, 244, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ БІ СІ Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 року та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 року у справі №910/17580/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 року та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 року у справі № 910/17580/18 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17580/18.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.11.2019 року

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

О.О. Євсіков