Рішення

від 05.09.2019 по справі 540/1460/16-ц

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 540/1460/16-ц

Номер провадження 2/540/157/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2019 Машівський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого - судді Косик С.М.,

за участю: секретарів Ткач Н.М., Мотріченко О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_4 ,

представників відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

третьої особи ОСОБА_7 ,

представника третьої особи ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Карбан Євгеній Олексійович, ОСОБА_7 , про розірвання договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 07.07.2015 р.,

відповідно до ч.1 ст.268 ЦПК України в судовому засіданні 05.09.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення, -

в с т а н о в и в :

у листопаді 2016 р. позивач звернувся до суду зі вказаними позовами, посилаючись на те, що він є власником двох земельних ділянок по 5,86 га, призначених для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Михайлівської сільської ради Машівського району. 20.02.2014 року, з метою задоволення особистих фінансово-економічних потреб, позивач надав ОСОБА_7 нотаріально посвідчену довіреність серії НАК 76026. 07.07.2015 р. між представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено два договори про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) кадастровий номер 5323083800:00:006:0078 та 5323083800:00:006:0079. Позивач вважає, що на день звернення до суду відповідачем не виконані істотні умови договорів, а саме не проведено оплату вартості за користування земельними ділянками в повному обсязі, чим позбавлено позивача того, на що він розраховував при укладенні договорів та завдано шкоди в частині неотримання грошових коштів відповідно до умов договору. У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просить розірвати договори про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 07.07.2015 р., укладені між ОСОБА_7 , як представником позивача та ОСОБА_4 , що посвідчені приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Карбан Є.О. та судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 24.11.2016 р. цивільні справи за позовами ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 07.07.2015 р. об`єднані в одне провадження (а.с.39).

30.08.2018 р. від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що розділом другим спірних договорів сторонами була визначена ціна договору, право користування земельною ділянкою встановлено за плату в розмірі 100 000,00 грн, які землекористувач ( ОСОБА_4 ) сплатив власнику ( ОСОБА_7 ) одноразово за всі роки користування до укладення та підписання цього договору. Зазначає, що позивачем та його представником не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення його прав відповідачем, договір укладений з дотриманням вимог ст.ст.203,209,210,407,409 ЦК України, а тому відсутні підстави для задоволення позову (а.с.83-85 т.2).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_7 - ОСОБА_10 надав пояснення (а.с.41,42 т.2), в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на те, що дійсно, 07.07.2015 року між ОСОБА_7 , який діяв від імені позивача та ОСОБА_4 укладені два нотаріально посвідчені договори про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), за якими ОСОБА_4 отримав в користування дві земельні ділянки площею 5,8604 га. Пунктом 2.1 спірних договорів установлено, що плата за користування земельними ділянками складається зі 100 000,00 грн, які землекористувач сплатив власнику до укладання та підписання договорів за всі роки користування до 20.02.2024 року. Вказані договори укладені на підставі доручення, посвідченого приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу Полтавської області Єременко Н.О. від 20.02.2014 року за реєстровим номером 265. Доводи позивача та його представника щодо не проведення оплати відповідачем ОСОБА_4 при укладенні договору не заслуговують на увагу та не підтвердженні належними та допустимими доказами. Укладені між сторонами договори є дійсними та їх правомірність презюмується. В рішенні Апеляційного суду Полтавської області від 19.06.2016 року встановлена обставина передачі коштів землекористувачем власнику ОСОБА_1 до підписання договору.

У судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні, при цьому позивач пояснив, що він має у власності дві земельні ділянки (паї). Спочатку він надав довіреність ОСОБА_4 в сільській раді на три роки, а після закінчення довіреності, коли він став вимагати у ОСОБА_7 гроші за паї, останній запропонував зробити довіреність на 10 років, щоб не переоформляти постійно документи та він підписав довіреність на користування землею на ОСОБА_4 у нотаріуса. Йому нічого не пояснили, дали пакет, в якому були цигарки та горілка. Також за один пай він отримав 35000,00 грн, за другий 12000,00 грн. Тоді ОСОБА_4 добавив 40000,00 грн. Частину коштів він одержав до підписання довіреності, частину - після. Більше за гроші нічого не говорили, хоча він вважає що нотаріус повинен би сказати, але вона тільки спитала чи згодний він дати довіреність на ОСОБА_4 . 200 000,00 грн він не отримував. Потім його знайомі почали говорити що він дешево продав землю, оскільки на даний час платять оренду по 18000,00 грн в рік, а він за 75000,00 грн віддав паї на все життя, а тому він бажає повернути землю.

Представник позивача ОСОБА_2 покликалася на те, що позивач як власник двох земельних ділянок в 2014 році видав довіреність ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на право вчиняти дії в його інтересах, в тому числі укладати договори на користування належних йому земельних ділянок. В лютому 2014 року ОСОБА_1 позичив у ОСОБА_4 200000,00 грн та на гарантію виконання договору передав два державні акти на землю та видав довіреність на ОСОБА_4. В договорі позики зазначено, що оплата позики буде проводитись з договору оренди, якого укладено в послідуючому не було та орендної плати не отримав. Також зазначила, що довіреністю було передбачено право отримувати кошти, але не передбачено, що кошти не повинні бути передані власнику землі. Оскільки договори оренди, як це передбачено в договорі позики, не укладені, позивач вирішив повернути належну йому землю та здати її в оренду, щоб отримувати кошти, а тому звернувся до ОСОБА_4 щоб отримати державні акти, але 21.02.2015 року останні повідомили про їх втрату. Після того ОСОБА_1 змінив місце проживання - виїхав в с. Яришівка Тиврівського району Вінницької області та на територію Машівського району Полтавської області не приїздив, ОСОБА_4 навіть подавали заяви до поліції про його розшук, а тому не могли виплатити кошти за спірними договорами. 07.07.2015 року ОСОБА_4 уклали між собою договори емфітевзису та за весь період дії правочинів ОСОБА_1 мав би отримати 200000,00 грн, водночас сплатити податки. Позивач не знав про право ОСОБА_4 на укладення договорів та отримання коштів, коштів за спірними договорами не отримував. ОСОБА_4 зловживаючи правами, наданими їм ОСОБА_1 , не заплатили позивачу ні орендної плати, ні коштів за договорами емфітевзису. ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомили що кошти були передані після підписання договору, а тому факт проведення оплати за спірними договорами не доведений відповідачами та не знайшов підтвердження в судовому засіданні.

Представник позивача ОСОБА_3 позов підтримав та пояснив, що ОСОБА_1 не проживав на час укладання спірних договорів на території Машівського району, ОСОБА_4 розшукували ОСОБА_1 , а останній подавав в поліцію заяву про вчинення ОСОБА_4 шахрайських дій, а тому останні не могли передавати ОСОБА_1 кошти. Договір оренди земельних ділянок, за рахунок яких ОСОБА_1 мав би повертати кошти за договором позики, не був укладений, кошти за договорами емфітевзису не сплачені, а тому ОСОБА_4 шахрайськими діями заволоділи земельними ділянками позивача.

Відповідач та його представники проти задоволення позову заперечували. Відповідач повідомив, що він при підписанні договору емфітевзису передав кошти в сумі 200000,00 грн ОСОБА_7 , а той передав їх власнику земельних ділянок ОСОБА_1 . При передачі він не був присутній - сидів в машині, а батько пішов до ОСОБА_1 та передав останньому кошти.

Представники відповідача посилались на те, що спірними договорами не передбачено обов`язку в майбутньому сплатити орендну плату, оскільки вказано що кошти сплачені до укладення правочину, а тому позивач не міг розраховувати на отримання коштів після укладення договорів, договір позики не має відношення до спірних правочинів. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 передав кошти власнику земельних ділянок за спірними договорами, коли саме на даний час встановити неможливо, оскільки пройшов час та сторони можуть цього не пам`ятати, проте позивач в суді засвідчив факт отримання коштів на виконання договір емфітевзису, відповідач та третя особа про передачу коштів.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_7 та його представник просили у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що договори емфітевзису виконані та кошти передані ОСОБА_1 , який не міг згадати точну суму, але повідомив про отримання коштів за користування земельними ділянками. Представник третьої особи зазначив, що доводи представників позивача про те, що позивач на час укладення спірних договорів не був зареєстрований та не проживав у с.Любимівка Машівського району спростовані самими представниками, адже в позові, поданому 25.11.2016 року, зазначено адресу проживання ОСОБА_1 саме с.Любимівка Машівського району Полтавської області.

ОСОБА_7 також пояснив, що кошти в сумі 200 000,00 грн за спірними договорами вони передавали ОСОБА_1 за місцем його проживання с.Коновалівка Машівського району, але коли саме не пам`ятає.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Карбан Євгеній Олексійович у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином та завчасно, подав заяву з проханням слухати справу без його участі, проти позову не заперечує і самостійних вимог не заявляє (а.с.219,220 т.2).

Суд, заслухавши пояснення сторін та третіх осіб, дослідивши надані письмові докази, прийшов до такого висновку.

Судом установлено, що позивач є власником земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площами по 5,8604 га, що розташовані на території Михайлівської сільської ради Машівського з кадастровими номерами 5323083800:00:006: 0078 та 5323083800:00 :006:0079 , що підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_3 від 24.06.2015 р. та серія НОМЕР_4 від 24.06.2015 р. (а.с.10, 30), витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно пр реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.06.2015 р. (а.с.10,11,30,31 т.1).

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

20.02.2014 року позивач ОСОБА_1 видав нотаріально засвідчену довіреність на ім`я відповідача ОСОБА_4 та третьої особи ОСОБА_7 щодо вказаних земельних ділянок (а.с.8 т.1).

Норми ч. 1 ст. 237, ст. 239 ЦК України передбачають, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Як передбачено ст. ст. 244, 245 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватись за довіреністю; довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Відповідно до ст. ст. 248, 249 ЦК України, представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала. Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення.

Вказане доручення недійсним не визнавалося та на час укладання спірних правочинів скасоване позивчем не було, а тому суд виходить з презумпції його правомірності.

20 лютого 2014 року між відповідачем ОСОБА_4 та позивачем укладений нотаріально посвідчений договір позики грошових коштів, за умовами якого (п.п.1,2), ОСОБА_1 отримав від позикодавця 200000 грн., та повинен здійснити остаточний розрахунок до 20.02.2034 року, упродовж 20 років за рахунок орендної плати із двох належних йому земельних ділянок площею по 5, 86 га (а.с.31 т.2).

07.07.2015 р. між ОСОБА_7 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі доручення від 20.02.2014 року та ОСОБА_4 укладені договори про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), які посвідчені приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Карбан Є.О. та зареєстровані в реєстрі за №1697 та 1698, за якими (п.1.1.) ОСОБА_4 отримав в користування належні позивачу дві земельні ділянки площею 5, 8604 га, розташовані на території Михайлівської сільської ради Машівського району Полтавської області, з кадастровими номерами 5323083800:00:006 :0078 та 5323083800:00 : 006 :0079 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, з метою використання її для сільськогосподарських потреб (а.с.9,29 т.1).

Пунктом 2.1 спірних договорів встановлено, що плата за користування земельними ділянками складається зі 100 000,00 грн,за кожну, які землекористувач сплатив власнику за всі роки користування до 20.02.2034 року.

Згідно з п. 5.2. Договору емфітевзису, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинено за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом (а.с.9,29).

Відповідно до ч.1,3 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двохстороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Частиною 1 статті 102-1 Земельного Кодексу України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.ст. 526 та 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 2,3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Даючи оцінку доводам представників позивача про невиплату відповідачем коштів за договорами емфітевзису, суд зазначає, що згідно з довіреністю від 20.02.2014 року, виданою позивачем на ім`я відповідача ОСОБА_4 та третьої особи ОСОБА_7 , на підставі якої останнім і було укладено спірні договори від імені позивача, ОСОБА_1 дуручив ОСОБА_7 також отримувати належні йому грошові суми, орендну плату.

За змістом ч.ч. 1-2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За правилами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 19.04.2016 року у справі № 540/886/15-ц встановлено, що укладення договору емфітевзису із ОСОБА_4 не суперечить умовам доручення та підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними відсутні.

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, оскільки спірними договорами визначено сплату коштів до укладання та підписання правочинів, позивач в судовому засіданні підтвердив отримання коштів за користування належними йому земельними ділянками від ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , а відповідач повідомив про передачу коштів третій особі, який мав повноваження отримувати належні позивачу кошти та повідомив про їх передачу ОСОБА_1 , а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір (а.с.1,21 т.1), сплачений позивачем, та понесені ним витрати на професійну правничу допомогу (а.с.211-213 т.2) відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Карбан Євгеній Олексійович, ОСОБА_7 про розірвання договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 07.07.2015 р. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженець с. Катеринівка Чимигилінського району Республіка Молдова, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_7 виданий Машівським РВ УМВС України в Полтавській області 15.05.2003 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Відповідач - ОСОБА_4 , місце проживання (за даними позовної заяви): АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_9 виданий Машівським РВ УМВС України в Полтавській області 08.01.2003 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 , інші відомості відсутні.

Третя особа - приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Карбан Євгеній Олексійович, місцезнаходження: АДРЕСА_4 , інші відомості відсутні.

Третя особа - ОСОБА_7 , зареєстроване місце проживання: с. Михайлівка Машівський район Полтавська область, паспорт громадянина України серія НОМЕР_11 виданий Машівським РВ УМВС України в Полтавській області 01.09.1997 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 , інші відомості відсутні.

Повний текст Рішення складено 13.09.2019 року.

Суддя С.М.Косик