Постанова

від 18.09.2019 по справі 904/1127/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2019 року м.Дніпро Справа № 904/1127/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.,

секретар судового засідання: Вітко Г.С.,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2019 (повний текст рішення складено 18.03.2019 року, головуючий суддя Кеся Н.Б., судді: Рудь І.А., Первушин Ю.Ю.) у справі №904/1127/18

за позовом Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова", м. Дніпро

до державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дніпропетровське представництво генерального замовника Державного космічного агентства України, м. Дніпро

про визнання суми виконаних робіт; зобов`язання відповідача здійснити розрахунок за виконану роботу у розмірі 989381,97 грн. ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Державне підприємство "Виробниче об`єднання "Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" (далі-позивач) звернулось з позовом до Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" (далі-відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дніпропетровське представництво генерального замовника Державного космічного агентства України, в якому просив:

- залучити у якості 3-ї особи, яка не замовляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Дніпропетровське представництво генерального замовника державного космічного агентства України, 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1;

- визнати, що Державне підприємство "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" за Контрактом №485 від 08.08.13р. виконало дослідно-конструкторські роботи по акту здачі-приймання №8 на суму у розмірі 720753,57 грн., по акту здачі-приймання №9 на суму у розмірі 268 628,40 грн.;

- зобов`язати відповідача здійснити розрахунок за виконану роботу по акту здачі-приймання №8 у розмірі 720753,57 грн., по акту здачі-приймання №9 у розмірі 268 628,40 грн.;

- стягнути з відповідача суму судового збору.

Позов мотивовано ти, що відповідачем неналежно виконано грошові зобов`язання за контрактом №485 від 08.08.2013р. на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2019 у справі №904/1127/18 позовні вимоги Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" до Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" залишено без задоволення.

Понесені державним підприємством "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" судові витрати у вигляді судового збору покладено на позивача.

Стягнуто з державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" на користь Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" судові витрати на правничу допомогу на суму 12 500,00 грн., про що видано наказ.

Рішення мотивовано тим, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту порушеного права, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2019 у справі №904/1127/18, до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулось державне підприємство Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова , в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2019 року у справі № 904/1127/18 за позовом Державного підприємства Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова до державного підприємства Конструкторське бюро Південне імені М.К. Янгеля про визнання суми виконаних робіт; зобов`язання відповідача здійснити розрахунок за виконану роботу у сумі 989 381,97 грн. Повністю та задовольнити позовні вимоги державного підприємства Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова до державного підприємства Конструкторське бюро Південне імені М.К. Янгеля про визнання суми виконаних робіт та зобов`язання відповідача здійснити розрахунок за виконану роботу у сумі 989 381,97 грн. у повному обсязі.

Так, апелянт вважає, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення нього права, та правове обгрунтування необхідності його захисту.

Апелянт вважає, що звертаючись до суду з вимогою щодо визнання того, що державне підприємство Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова за контрактом № 485 від 08.08.13р. виконало дослідно-конструкторські роботи по акту здачі-приймання №8 на суму у розмірі 714 553,48 грн., по акту здачі-приймання №9 на суму у розмірі 268 628,40 гри., позивач фактично просить встановити певний юридичний факт, який має місце.

Скаржник вважає, що встановлення такого факту, як виконання державним підприємством Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова дослідно-конструкторських робіт за контрактом № 485 від 08.08.19р. по акту здачі-приймання №8 на суму у розмірі 714 553,48 грн., по акту здачі-приймання №9 на суму у розмірі 268 628,40 грн. може бути здійснено господарським судом у спорі, пов`язаному з примусовим виконанням обов`язку в натурі, а саме - покладенням на відповідача зобов`язання здійснити розрахунок за виконану роботу по акту здачі-приймання №8 у розмірі 714 553,48 грн., по акту здачі-приймання №9 у розмірі 268 628,40 грн.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції в повному обсязі встановлені фактичні обставини справи, а наявні в матеріалах справи докази є достовірними, належними, допустимими, достатніми для встановлення такого факту, як виконання державним підприємством Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова дослідно-конструкторських робіт за контрактом № 485 від 08.08.2013 р. по акту здачі-приймання №8 на суму у розмірі 714 553,48 грн, по акту здачі-приймання № 9 на суму у розмірі 268 628,40 грн.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції у повному обсязі встановлені фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини, до спірних правовідносин правильно застосовані норми матеріального права. Однак, суд неправильно витлумачив та застосував норми матеріального права - ст. 20 ГК України, ст. 16 ЦК України та норми процесуального права ст. 20 ЦПК України, що унеможливило гарантоване Конституцією України право на судовий захист позивача.

3.Узагальнені доводи інших учасників справи.

Державне підприємство Конструкторське бюро Південне ім. М.К. Янгеля надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2019 у справі №904/1127/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу державного підприємства Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова без задоволення.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2019 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою державного підприємства Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2019 у справі №904/1127/18 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.05.2019 року.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 року відкладено розгляд справи до 10.06.2019 року, у зв`язку з тим, що головуючий суддя Парусніков Ю.Б. 22.05.2019 буде знаходився у відпустці.

Розпорядженням керівника апарату суду від 10.06.2019 року, у зв`язку з відпусткою судді Паруснікова Ю.Б., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №904/1127/18, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю: Білецьку Л.М., суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.,

10.06.2019 року розгляд справи відкладено на 29.07.2019 року.

29.07.2019 року розгляд справи відкладено на 18.09.2019 року.

18.09.2019 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

В судовому засіданні представник позивача та представник відповідача надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства. Третя особа не скористалася своїм правом бути присутньою у судовому засіданні, про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2019 у справі №904/1127/18 слід залишити без змін.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.

08.08.2013 між державним підприємством "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (далі-виконавець) та державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне" імені М.К. Янгеля" (далі-замовник) укладено Контракт № 485 про виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) (далі-контракт), за яким, згідно з п.1.1, замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання виконати дослідно-конструкторську роботу (ДКР): "Проведення комплексу робіт по виготовленню вузлів РН "Циклон-4" для наземного експериментального відпрацювання (НЕВ) у відповідності з Циклон-4.32.0160.031.ГМЧ-2.Р-1, результати якої є науково-технічна продукція (НТП) за контрактом. Замовник зобов`язався прийняти виконану роботу і оплатити її.

Так, сторонами було узгоджено про виготовлення у строк до 31.12.2013 року адаптеру для КДІ 2Ц4СМК 94.7330.5300.0000.00.0, (далі - адаптер №1) вартістю 637803,0 грн. та у кількості 4, а також адаптеру для КДІ 2Ц4СМК 94.7330.5400.0000.00.0 (далі-адаптер №2), вартістю 243884,0 грн. у кількості 2, що було зафіксовано у додатку №2 "Календарний план робіт №1", а також у додатку №3 "Відомість виконання робіт №1".

В розділі 3 контракту сторонами було погоджено, що:

ціна контракту (вартість робіт) є попередньою, встановленою на момент його укладення в сумі 2324617,00 грн. згідно з протоколом погодження ціни (додаток №4);

ціна даного контракту може бути змінена за взаємною згодою сторін.

В розділі 4 контракту сторони узгодили порядок здійснення оплати.

Так, згідно з п.4.1 контракту, з урахуванням протоколу розбіжностей до контракту оплата робіт буде здійснена після уточнення джерела фінансування за рахунок кредитних коштів під гарантії Кабінету Міністрів України та підписання відповідної додаткової угоди з генеральним замовником. Замовник у 10-ти денній термін на підставі рахунка виконавця та копії довідки ДКА України про внесення даного контракту до реєстру НДДКР надає виконавцю аванс в розмірі 80% від попередньої вартості робіт. Остаточний розрахунок буде здійснено після прийняття робіт гензамовником на підставі акту здачі-приймання робіт та акту звіряння створеної НТП.

Пунктом 4.3 контракту сторонами встановлено, що розрахунки за виконані роботи (в цілому за роботу) здійснюються за договірними цінами через відповідні рахунки в установах банку. Згідно з п.4.4 контракту договірна ціна по виготовленню вузлів та всієї роботи в цілому встановлюється за фактичними витратами, в рамках фактичної собівартості робіт та прибутку в розмірі 5% від власних витрат.

Узгодження договірної ціни по факту виконання ДКР сторони домовилися провести таким чином:

п.4.5 проект договірної ціни виконавець подає на узгодження замовнику після закінчення відповідної роботи чи роботи в цілому згідно обумовленого в відомості виконання робіт (додаток №3) терміну робіт. До проекту додаються калькуляція фактичної собівартості з розшифровками витрат за статтями видатків.

п.4.6 звітна калькуляція за рік з розшифровками за статтями видатків надається виконавцем замовнику до 20 лютого наступного за звітним року.

п.4.12 калькулювання, планування та облік собівартості робіт здійснюється відповідно до чинного законодавства з урахуванням "Методичних рекомендацій визначення кошторисної вартості НДДКР для організацій (підприємств) різних форм власності та господарювання (крім бюджетних установ), затверджених наказом Міністерства освіти України від 21.02.2006 №119.

п.5.2 виконанні роботи (НТП) приймаються комісією у складі представників замовника, виконавця за участю ДПГЗ-ДКАУ. Комісія підписує акт технічного приймання, що підтверджує відповідність роботи (НТП) конструкторській документації (КД). Про готовність НТП до приймання виконавець повідомляє замовника за 5 днів до завершення роботи або всієї роботи в цілому.

п.5.4 після відвантаження НТП, виконавець направляє замовнику погоджені з ДПГЗ-ДКАУ Акт здачі-приймання НТП (роботи), протокол погодження договірної ціни зі структурою та розшифровками витрат до неї, пояснювальну записку до структури ціни на НТП (роботи) та акт технічного приймання.

п.5.5 замовник протягом 10-ти робочих днів після отримання акта здачі-приймання НТП (фінансовий акт) направляє виконавцю підписаний акт здачі-приймання НТП.

Також при укладанні контракту сторонами узгоджено відомість виконання робіт (додаток №3), календарний план робіт №1 (додаток3"), протокол погодження ціни на науково-технічну продукцію (додаток №4), невід`ємною частиною якого є структура ціни (додаток 5), планові калькуляції та розшифровка за статтями витрат (додаток 6) та пояснювальна записка.

Аналіз структурної попередньої (планової) ціни науково-технічної продукції до контракту узгодженої виконавцем, замовником і державним космічним агентством України, свідчить про те, що до цієї ціни включено:

1) матеріальні витрати, в тому числі: матеріали, комплектуючи вироби, паливо та енергія;

2) заробітна плата;

3) відрахування;

4) загальновиробничі витрати;

5) адміністративні витрати;

6) прибуток тощо.

Зазначені статті витрат містять грошове вираження. Зміст пояснювальної записки виконавця цих робіт та його розшифровка витрат на етапі укладення контракту свідчать про те, що ним, зокрема, запропоновано визначити загальновиробничі непрямі витрати в процентному відношенні до фонду заробітної плати, а саме 315%, а прибуток - у розмірі 5% від собівартості робіт. Із матеріалів справи також випливає, що розраховані таким чином складові договірної ціни, а саме в частині загальновиробничих витрат та прибутку, прийняті та узгоджені замовником та державним космічним агентством без зауважень. Інші складові були відкориговані.

Позивачем також до справи було надано висновки Дніпропетровського представництва генерального замовника - державного космічного агентства України, якими надано узгодження економічних нормативів для позивача за замовленням ДКА та інших державних замовників (арк.с.133-136 т.3).

Зокрема, на 2013 рік узгоджено загальновиробничі витрати - 315 % від фонду заробітної платі (ФОП), на 2014 рік - 430% від ФОП, на 2015 рік - 630% від ФОП.

Отже, вбачається, що сторонами узгоджено обсяги складових щодо витрат на виконання ДКР за нормативами, встановленим державним космічним агентством України на 2013 рік

Позивач вважав, що умови договору передбачають оплату за контрактом за фактичними витратами незалежно від попередньої ціни.

Відповідач та третя особа стверджували, що зміна ціни контракту потребує укладення додаткової угоди і тільки після цього можливе проведення остаточних розрахунків між сторонами.

5.1. Інші обставини, встановлені судом під час розгляду справи по суті

Сторонами неодноразово змінювались умови контракту щодо попередньої ціни контракту, строків виконання робіт, строк дії контракту тощо, про що укладались додаткові угоди №1 від 20.02.2014р., №2 від 13.03.2014 року, №3 від 08.04.2014 року, №4 від 02.12.2014 року, №5 від 16.12.2015 року, №7 від 15.09.2016 року, №8 від 23.12.2016 року, №9 від 26.06.2017 року, №10 від 14.07.2017 року.

Так, остаточно було узгоджено попередню ціну за контрактом у розмірі 2334444,50 грн. зі строком виготовлення адаптеру №1 та адаптеру №2 до 30.06.2014 року.

Згідно з п.5.2 контракту виконані роботи (НТП) приймаються комісією у складі представників замовника, виконавця за участю ДПГЗ-ДКАУ. Комісія підписує акт технічного приймання, що підтверджує відповідність роботи (НТП) конструкторській документації (КД).

03.08.2015 року сторонами складені акти технічної прийомки (акт виконаних робіт) №5, №6 (арк.с. 1, 25 т.2), якими засвідчено про те, що виготовлені позивачем адаптери №1 та №2 відповідають вимогам конструкторської документації.

Відповідно до п.5.3 контракту виконавець передає НТП замовнику при наявності довіреності по товарно-транспортній накладній (ТТН) за попередньою ціною, сформованою з фактичних витрат виконавця за період виготовлення з урахуванням планових витрат останнього місяця виготовлення.

Так, 10.11.15р. виконавець передав замовнику вищезазначені адаптери за товарно-транспортною накладною №3543 на суму 841027,12 грн. та товарно-транспортною накладною №3544 на суму 246 014,02 грн., всього на суму 1 087 041,14грн. (арк.с. 2, 26 Т.2)

Згідно з п.5.4 контракту після відвантаження НТП, виконавець направляє замовнику погоджені з ДПГЗ-ДКАУ акт здачі-приймання НТП (роботи), протокол погодження договірної ціни зі структурою та розшифровками витрат до неї, пояснювальну записку до структури ціни на НТП (роботи) та акт технічного приймання.

Так, актом здачі-приймання від 19.07.2017р. №8 (арк.с. 35 Т.1) сторонами зафіксовано факт виконання позивачем контракту щодо виготовлення адаптеру №1, вартість виготовлення якого вказана виконавцем на суму 853,21205 тис. грн., в той час як замовником за протоколом погодження ціни та структури договірної (фактичної ціни) (додатки №1,2 до акту здачі-приймання) (арк.с. 36-37 Т.1) погоджено суму 620 361,0 грн.

До своєї суми фактичних витрат позивачем включено понесені ним у період 2013-2017 роках матеріальні прямі витрати на суму 133 192,19 грн., заробітну плату на суму 79 297,60 грн., відрахування - 29 539,43 грн., загальновиробничі витрати на суму 450835,25 грн., адміністративні витрати 119 849,98 грн., витрати на збут - 12 608 грн., прибуток на суму 27 979,11 грн. З порівняння попередньої ціни та заявлених позивачем фактичних витрат, вбачається значне збільшення позивачем загальновиробничих витрат та адміністративних витрат, а також включення до ціни витрат на збут, які при укладенні договору не передбачались.

При погодженні договірної ціни за актом № 8 відповідачем та третьою особою відкориговано суми матеріальних витрат та прийнято їх на суму 130 516,54 грн., аналогічно- заробітну плату - на суму 78 733,09 грн. Решта складових ціни не аналізувалась, але прийнята в межах попередньої ціни. Отже, договірна ціна узгоджена відповідачем та третьою особою на суму 620 361,0 грн., що не перевищує попередню ціну, яка сплачена позивачеві як передоплата.

Також, актом здачі-приймання від 19.07.2017р. №9 (арк.с. 38 Т.1) сторонами зафіксовано факт виконання позивачем контракту щодо виготовлення адаптеру №2, вартість виготовлення якого вказана виконавцем на суму 318,01075 тис. грн., в той час як замовником за протоколом погодження ціни та структури договірної (фактичної ціни) (додаток №1,2 до акту здачі-приймання) (арк.с. 39, 40 Т.1) замовником погоджено вартість виготовлення адаптера №2 на суму 236 412,00 грн.

До своєї суми фактичних витрат позивачем включено понесені ним у період 2013-2017 роках матеріальні прямі витрати на суму 51 226,16 грн., заробітну плату на суму 57 877,87 грн., відрахування - 10 399,04 грн., загальновиробничі витрати на суму 258 275,91 грн., адміністративні витрати 44 681,73 грн., витрати на збут - 4 700,62 грн., прибуток на суму 10 352,49 грн. З порівнянням попередньої ціни та заявлених позивачем фактичних витрат, вбачається значне збільшення позивачем загальновиробничих витрат та адміністративних витрат, а також включення до ціни витрат на збут, які при укладенні договору не передбачались.

При погодженні договірної ціни за актом № 9 відповідачем та третьою особою прийняті у повному обсязі матеріальні витрати та заробітна плата. Решта складових договірної ціни ними не аналізувалась, але прийнята в межах попередньої ціни. Отже, договірна ціна узгоджена відповідачем та третьою особою на суму 236 412,0 грн., що не перевищує попередню ціну, яка сплачена позивачеві як передоплата.

Відповідно до п.4.4 контракту договірна ціна по виготовленню вузлів та всієї роботи в цілому встановлюється за фактичними витратами, в рамках фактичної собівартості робіт та прибутку в розмірі 5% від власних витрат.

Пунктом 4.12 контракту встановлено, що калькулювання, планування та облік собівартості робіт здійснюється відповідно до чинного законодавства з урахуванням "Методичних рекомендацій визначення кошторисної вартості НДДКР для організацій (підприємств) різних форм власності та господарювання (крім бюджетних установ), затверджених наказом Міністерства освіти України від 21.02.2006 №119.

6.Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов`язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов`язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Згідно з ст. 893 ЦК України виконавець зобов`язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не встановлено договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт. Виконавець має право залучати до виконання науково-дослідних робіт інших осіб лише за згодою замовника. Виконавець має право залучати інших осіб (субвиконавців) до виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 894 ЦК України встановлено, що виконавець зобов`язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати. Плата за виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт, встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін.

Статтею 632 ЦК України встановлено:

ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін;

у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування;

зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом;

зміна ціни в договорі після його виконання не допускається;

якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Таким чином, порядок і спосіб узгодження ціни, за виключенням регульованих органами публічної влади цін, встановлюється сторонами договору.

Отже, дослідивши положення договору в цілому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що здійснення розрахунків між сторонами за фактом виконання дослідно-конструкторських робіт не потребує складання додаткової угоди, оскільки сторонами це передбачено лише для узгодження попередньої ціни, з метою авансування і початку робіт, в той час як для оплати передбачена договірна ціна, яка узгоджується сторонами по факту виконання робіт, за фактичними витратами з дотриманням певних умов.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 894 ЦК України встановлено, що виконавець зобов`язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати. Плата за виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт, встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін.

Згідно зі ст.897 ЦК України виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов`язаний:

1) виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором;

2) додержувати вимог, пов`язаних з охороною прав інтелектуальної власності;

3) утримуватися від публікації без згоди замовника науково-технічних результатів, одержаних при виконанні робіт;

4) вживати заходів для захисту одержаних при виконанні робіт результатів, що підлягають правовій охороні, та інформувати про це замовника;

5) своїми силами та за свій рахунок усувати допущені з його вини недоліки у технічній документації, які можуть спричинити відступи від техніко-економічних показників, передбачених у технічному завданні замовника або в договорі;

6) негайно інформувати замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.

Статтею 898 ЦК України встановлено, що Замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов`язаний:

1) видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт;

2) передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію;

3) прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до ст. 899 ЦК України, якщо у ході науково-дослідних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що не залежать від виконавця, замовник зобов`язаний оплатити роботи, проведені до виявлення неможливості отримати передбачені договором результати, але не вище відповідної частини ціни робіт, визначеної договором.

2. Якщо у ході виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що виникли не з вини виконавця, замовник зобов`язаний відшкодувати витрати виконавця.

Статтею 900 ЦК України передбачено, що Виконавець відповідає перед замовником за порушення договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини. Виконавець зобов`язаний відшкодувати замовнику реальні збитки у межах ціни робіт, в яких виявлено недоліки, якщо договором встановлено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної ціни робіт за договором.

Колегія суддів зазначає, що у справі відсутні обставини недосягнення замовленого Замовником результату робіт внаслідок будь-яких обставин, наслідком чого може бути часткова оплата цих робіт. Матеріали справи свідчать про те, що Позивач виконав спірні роботи та виготовив адаптери відповідно до конструкторської документації, при цьому з боку Відповідача відсутні претензії щодо їх якості. У зв`язку з цим в останнього виник обов`язок оплатити їх відповідно до умов контракту, а саме за договірною ціною, яка визначається за фактичними витратами виконавця. При цьому умови Контракту не встановлюють обмеження для визначення договірної цієї в обсягах попередньої ціни. З цих же підстав суд відхилює посилання Відповідача та Третьої особи на умови іншого державного контракту, укладеного між відповідачем та третьою особою.

Пунктом 4.12 Контракту встановлено, що калькулювання, планування та облік собівартості робіт здійснюється відповідно до чинного законодавства з урахуванням "Методичних рекомендацій визначення кошторисної вартості НДДКР для організацій (підприємств) різних форм власності та господарювання (крім бюджетних установ), затверджених наказом Міністерства освіти України від 21.02.2006 №119.

Так, відповідно до цих Рекомендацій перелік статей калькулювання виробничої собівартості НДДКР складається кожним Виконавцем самостійно та погоджується з Замовником. При цьому обсяг витрат на роботи, що виконують сторонні організації, погоджується з Замовником.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що:

при укладенні контракту сторони узгодили перелік статей витрат, що включаються до фактичних витрат;

попередня ціна була визначена сторонами з урахуванням економічних нормативів, які були узгоджені Генеральним замовником на 2013 рік;

при укладанні договору передбачалось виконання спірних робіт до 31.12.2013 року;

водночас, сторонами було узгоджено продовження строків виконання спірних робіт до 30.06.2014 року;

економічні нормативи, які були узгоджені Генеральним замовником на 2014 рік, передбачають їх відповідне збільшення;

для здійснення розрахунків за договірною ціною, Позивач заявив про фактичні витрати, що понесені ним при виконанні спірних робіт, які визначені ним за період: 2013-2017 роки (арк.с.229 т.1);

при погодженні договірної ціни (арк..с.248 т.1) Відповідач і Третя особа узгодили лише окремі її складові: прямі витрати та заробітну плату за той же період (2013-2017роки), а в решті витрат, до яких належать загальновиробничі витрати, адміністративні витрати та прибуток, визначили в межах попередньої ціни.

Предметом спору є вимога позивача:

- визнати, що Державне підприємство "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" за Контрактом № 485 від 08.08.13р. виконало дослідно-конструкторські роботи по Акту здачі-приймання №8 на суму у розмірі 714553,48 грн., по Акту здачі-приймання №9 на суму у розмірі 268628,40 грн;

- зобов`язати Відповідача здійснити розрахунок за виконану роботу по Акту здачі-приймання №8 у розмірі 714 553,48 грн., по Акту здачі-приймання №9 у розмірі 268628,40 грн.

В силу ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на неправильно обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права, оскільки встановлення судом суми виконання робіт по суті не є позовною вимогою, а є встановленням фактів, що мають бути лише підставою для захисту права, але не забезпечує вирішення спору між сторонами.

Друга вимога також не відповідає зобов`язальним правовідносинам. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Отже, Позивач просить зобов`язати Відповідача здійснити розрахунок без зазначення конкретного обов`язку, що унеможливлює судовий захист. Також не визначено, яким чином має бути здійснено розрахунок.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, з тих підстав, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту порушеного права.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Доводи скаржника зводяться до того, що обраний позивачем спосіб захисту відповідає приписам ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України, а суд першої інстанції дійшов хибного висновку, зазначаючи про обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

З такими доводами скаржника не можна погодитися з огляду на наступне.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні наведених положень правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують положенням статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту можна визначити як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримати відповідне відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Колегія суддів вважає, що правильно обраний спосіб захисту порушеного права повинен, з одного боку, відповідати за своєю правовою природою суті спірних правовідносин, а з іншого - передбачати конкретний механізм захисту порушеного права, тобто, мати відображення в сформульованих відповідним чином позовних вимогах, які дадуть змогу безумовно виконати таке рішення у разі задоволення судом останніх.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки встановлення судом суми виконаних робіт є по суті встановленням факту, що має бути лише підставою для захисту права та не забезпечує вирішення спору по суті.

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.

Право скаржника не порушено.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2019 у справі №904/1127/18 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що в силу ст. 276 ГПК України, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення без змін.

10. Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2019 у справі №904/1127/18 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2019 у справі №904/1127/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 23.09.2019 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Судді Т.А. Верхогляд

А.Є. Чередко