Постанова

від 04.09.2019 по справі 596/1970/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 596/1970/18Головуючий у 1-й інстанції Митражик Е.М. Провадження № 22-ц/817/729/19 Доповідач - Щавурська Н.Б. Категорія - 351000000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Щавурська Н.Б.

суддів - Сташків Б. І., Хома М. В.,

секретаря - Іванюта О.М.

сторін - представника відповідача АП "Нива" Нікітюка

Р.І.,

розглянувши у відкритому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 23 травня 2019 року, постановлене суддею Митражик Е.М., у цивільній справі № 596/1970/18 за позовом ОСОБА_1 до Агропромислового підприємства "Нива", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що будучи співвласником АП Нива" в період 2015-2016 років надав останньому позику на загальну суму 67 929, 64 грн., яка включала в себе сплачені ним витрати, пов`язані з розглядом судових спорів, стороною в яких було АП "Нива", щодо повернення майна останньому, в т.ч. судові збори згідно квитанції поповнення від 21.01.2015 року на суму 2 132, 00 грн.; квитанції поповнення каси від 18.02.2015 року на суму 15 800, 00 грн.; переказ ОСОБА_2 від 22.01.2015 року на суму 2 200, 00 грн.; квитанції поповнення каси від 17.06.2015 року на суму 24 402, 00 грн.; квитанції сплати судового збору за АП Нива від 01.02.2016 року на 23 395, 64 грн. Однак, інший співвласник АП "Нива" - ОСОБА_2 та директор підприємства ОСОБА_6 після позитивного вирішення судових спорів і повернення майна Товариству не лише не повернули позичені ним товариству кошти, а вчинили дії, пов`язані з ухиленням від повернення таких, відчуживши шляхом дарування частку ОСОБА_2 у статутному фонді товариства ОСОБА_5 , про що його було повідомлено 26.10.2018 року письмово. Враховуючи те, що позичені ним АП "Нива" кошти так і не були повернуті, просив у судовому порядку стягнути в його користь 67 929, 60 грн. позики та 128 475, 00 грн нарахованих на вказану суму боргу в порядку ст. 625 ЦК України за період з 2016 -2018 р.р. інфляційних і 3 % річних

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 23 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким поновити йому строк на звернення до суду й задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на безпідставність висновку суду про відмову в цілому в його клопотанні про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом, оскільки, не зважаючи на те, що долучені ним на підтвердження позовних вимог квитанції від 21.01.2015 р., 18.02.2015 р., 17.06.2015 р. є на кілька місяців простроченими, однак квитанція від 01.02.2016 р. про сплату судового збору на суму 23 164 грн. (+231 грн.) не була прострочена на момент звернення до суду.

На думку апелянта, суд не дав належної правової оцінки наявним у справі доказам у сукупності: наданим ним на підтвердження позовних вимог оригіналам квитанцій, які, на його думку, є доказом правовідносин позики; надісланій на звернення АП "Нива" інформації Ощадбанку від 06.03.2019 року про рух коштів в період з 01.01.2015 року по 30.06.2015 року, яка, свідчить про наявність ознак шахрайства в діях членів колишньої сім`ї ОСОБА_2 , якими не було оприбутковано, а привласнено надану ним у 2015 році позику й головну бухгалтерську книгу загублено ; таємному відчуженню (даруванню) ОСОБА_2 і ОСОБА_3 комбікормового заводу в м.Хоросткові ще 08.12.2017 року й повідомленню його про вказаний факт лише в кінці жовтня 2018 року та обману щодо розрахунку з ним за надані позики після закінчення судових справ.

Щодо пропуску строку на звернення з даним позовом до суду посилається на те, що у вересні-жовтні 2018 року він проходив курс лікування та реабілітації.

У своєму відзиві АП "Нива" відносно задоволення апеляційної скарги заперечує, вважаючи її необгрунтованою, а рішення суду - законним та прийнятим у відповідності до норм права.

Вважає, що з урахуванням відсутності в апеляційній скарзі доводів, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 356 ЦПК України та наявності лише думку та припущення апелянта з приводу тих чи інших обставин, в апеляційного суду відсутні передбачені ст. 376 ЦПК України підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Беручи до уваги те, що заява ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду про стягнення коштів згідно квитанцій за 2015 рік вже була предметом розгляду в суді першої інстанції й такій надано відповідну оцінку, вважає безпідставною таку при зверненні з апеляційною скаргою. Крім цього, звертає увагу, що наявність чи відсутність укладеного правочину, про який зазначає апелянт (договір дарування частки в статутному капіталі підприємства від 08.12.2017 року), не впливала на можливість ОСОБА_1 звернутись з позовною заявою про стягнення таких коштів в межах строку позовної давності, чого ним не було зроблено.

Звертає увагу на недоведеність позивачем належними і допустимими доказами факту досягнення між АП "Нива" та ОСОБА_1 згоди щодо істотних умов договору позики: суми; умов надання коштів, як позики; строку її повернення та факту укладення договору в передбаченій законом письмовій формі.

З урахуванням того, що долучені позивачем квитанції до прибуткових касових ордерів від 21.01.2015 року та від 18.02.2015 року не містять назви підприємства, яке їх видавало, а всі три квитанції не містять також підстави (змісту та обсягу господарської операції) внесення зазначених у них коштів у АП Нива (договору позики, номеру (в разі наявності), дати укладення, загальної суми позики); не доведено факту фіксування надходжень за вищевказаними квитанціями у касовій книзі АП "Нива" чи на банківський рахунок останнього; кошти згідно квитанції № 1 від 22.01.2015 року та від 01.02.2016 року адресовані третій особі в даній справі - ОСОБА_2 , з цільовим призначенням як допомога родичам вважає безпідставними доводи позивача щодо існування договірних відносин позики між сторонами. Додатково, звертає увагу на те, що здійснення проплати в державний бюджет обов`язкового платежу з метою реалізації права на звернення до суду за захистом своїх прав також не може бути підтвердженням факту надання позики відповідачу.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, позивач ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися та про причини неявки не повідомив, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Представник відповідача АП "Нива" - адвокат Нікітюк Р.І. відносно задоволення апеляційної скарги заперечив, вважаючи рішення суду законним, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши законність оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 стверджує, що надав АП "Нива" позику в сумі 67 929 грн. 64 коп., однак договір позики у письмовій формі з АП "Нива" ним не укладався.

На підтвердження існування договірних відносин із АП "Нива" позивачем надано 3 квитанції до прибуткового касового ордера та 2 квитанції про здійснення переказів, а саме:

- квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 21.01.2015 року, що містить інформацію про прийняття АП "Нива" від ОСОБА_1 . 2 132,00 грн.; підставою прийняття коштів зазначено - поповнення каси (позичково) (а.с. 6);

- квитанцію до прибуткового касового ордера № 2 від 18.02.2015 року, що містить інформацію про прийняття АП "Нива" від ОСОБА_1 . 15 800, 00 грн., підставою прийняття коштів зазначено - поповнення каси (позичково) (а.с. 8).

- квитанцію до прибуткового касового ордера б/н від 17.06.2015 року що містить інформацію про прийняття АП "Нива" від ОСОБА_1 . 24 402, 00 грн., підставою прийняття коштів зазначено - поповнення каси (позичково) (а.с. 9);

- квитанцію №1 про здійснення термінового переказу від 22.01.2015 року, за якою ОСОБА_1 переказав 2 200 грн. ОСОБА_2 із зазначенням у ній призначення платежу - терміновий переказ, додаткової інформації - допомога родичам (а.с. 44).

- квитанцію №11 від 01.02.2016 pоку, у якій платниками зазначено ОСОБА_1 і АП "Нива", якими сплачено судовий збір за позовом АП "Нива", ОСОБА_1 в сумі 23 104,00 грн. (а.с. 10).

З відповіді АТ "Ощадбанк" на запит АП "Нива" від 06.03.2019 року вбачається, що по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я АП "Нива" у філії - Тернопільському обласному управлінні АТ "Ощадбанк" за період часу з 01.01.2015 року до 30.06.2015 року рух коштів не відбувався (а.с. 143-145).

Після зміни власників і директора, касова книга АП Ниві не була передана, тому здійснити звірку зазначених у ній відомостей з квитанціями до прибуткового касового ордера не представляється за можливе.

ОСОБА_1 з письмовими вимогами про повернення сум позики до АП "Нива" не звертався.

Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, в тому числі до прибуткових касових ордерів, які є первинними документами. Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 3.3 Положення Національного Банку України Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 N 637 (далі - Положення) приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником. Під час роботи з готівкою касири (особи, що виконують їх функції) керуються правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України.

Пунктами 3.10, 3.11 Положення передбачено, що у касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, що вносять або одержують готівку, забороняється. Приймання і видача готівки за касовими ордерами може проводитися тільки в день їх складання.

Прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями.

Згідно п.4.2 Положення усі надходження і видача готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно вимог ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з недоведеності позивачем факту існування між сторонами договору позикових відносин; з підстав пропуску ОСОБА_1 щодо частини сум строку позовної давності та пред`явлення позову на суму 2 200 грн. до неналежного відповідача.

З висновками суду першої інстанції в частині пред`явлення позову на суму 2 200 грн. до неналежного відповідача та в частині недоведеності ним позовних вимог на решту суми колегія суддів погоджується, як такими, що зроблені у відповідності до норм матеріального та процесуального права з урахуванням наявних у справі доказів.

Зокрема, беручи до уваги наявні в квитанції № 1 від 22.01.2015 року відомості щодо термінового переказу коштів у сумі 2 200 грн. третій особі в даній справі - ОСОБА_2 , з цільовим призначенням - допомога родичам, вірним є висновок суду в частині безпідставності пред`явлення на вказану суму ОСОБА_1 позову до А.П . "Нива" та недоведеність існування на вказану суму між сторонами в даній справі позикових відносин.

Такими, що відповідають встановленим судом обставинам й вимогам закону, що регулює спірні правовідносини, є й висновок суду першої інстанції про недоведеність існування між сторонами позикових відносин на суму 23 104, 00 грн. та 201, 64 грн. ком. збір, доказом чого, на думку позивача, є квитанція № 11 від 01.02.2016 року, оскільки оплата позивачем за вказаною квитанцією судового збору за розгляд Господарським судом позову АП "Нива", в якому поряд з підприємством позивачем значиться й сам ОСОБА_1 є лише доказом реалізації особами права на звернення до суду за захистом, а не доказом надання ОСОБА_1 позики АП Нива , як він помилково вважає.

Погоджується колегія суддів й з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності існування між сторонами позикових зобов`язань на суми 2 132, 00 грн.; 15 800, 00 грн. та 24 402, 00 грн., доказом чого, на думку ОСОБА_1 є наявні у нього оригінали 3 квитанцій до прибуткового касового ордеру на відповідні суми, оскільки з урахуванням недотримання встановленого законом (ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІУ, п.п. 3.3, 3.10, 3.11, 4.2 Положення НБУ "Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637) порядку оформлення сторонами договору відносин позики на підставі прибуткових касових ордерів та відсутності даних про рух таких коштів на банківському рахунку АП "Нива", сам по собі факт наявності оригіналів таких прибуткових касових ордерів на руках у позивача без даних про зарахування коштів у дохід підприємства, не може створювати в останнього обов`язку з повернення таких коштів. При цьому, відносини, що виникли у випадку передачі коштів працівникам підприємства чи видачі позивачу наявних у нього оригіналів квитанцій без отримання чи зарахування коштів у касу підприємства, як того вимагає відповідне законодавство, виходять за межі підстав заявленого ОСОБА_1 позову в даній справі.

Разом з тим, з висновками суду в частині наявності правових підстав для застосування строку позовної давності колегія суддів погодитися не може з огляду на те, що строк позовної давності може бути застосовано лише у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність порушеного права позивача. Натомість, у даному випадку такого висновку зроблено не було, а недоведеність позовних вимог, відповідний висновок з приводу чого було зроблено судом першої інстанції та з яким колегія суддів повністю поголджується є самостійною підставою відмови в позові.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Згідно вимог п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 375 ЦПК України підставами для зміни рішення є, в тому числі є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції в частині зазначення поряд з недоведеністю позовних вимог також і іншої підстави відмови в позові, а саме - пропуск позивачем позовної давності, зроблені з порушенням норм матеріального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність передбачених ст. 376 ЦПК підстав для зміни мотивувальної частини рішення в даній справі шляхом виключення з неї вказівки суду про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, залишивши при цьому апеляційну скаргу ОСОБА_1 без змін.

Доводи апеляційної скарги позивача в частині на безпідставності висновку суду про відмову в цілому в його клопотанні про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом, з посиланням на те, що долучена ним на підтвердження позовних вимог квитанція від 01.02.2016 р. про сплату судового збору на суму 23 164 грн. (+231 грн.) на момент звернення до суду не була прострочена колегія суддів вважає такими, що на увагу не заслуговують, оскільки ні в ході розгляду справи в суді першої, ні під час апеляційного розгляду позивачем не було надано на підтвердження позовних вимог належних доказів, які б свідчили про отримання відповідачем грошей у позику від позивача.

Безпідставними колегія суддів вважає й доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині не надання судом першої інстанції належної правової оцінки наявним у справі доказам у їх сукупності, а саме: оригіналам квитанцій, які, на його думку, є доказом правовідносин позики та надісланій на звернення АП "Нива" інформації Ощадбанку від 06.03.2019 року про рух коштів в період з 01.01.2015 року по 30.06.2015 року, яка свідчить про наявність ознак шахрайства в діях членів колишньої сім`ї ОСОБА_2 , якими не було оприбутковано, а привласнено надану ним у 2015 році позику й головну бухгалтерську книгу загублено ; таємному відчуженню (даруванню) ОСОБА_2 і ОСОБА_3 комбікормового заводу в м.Хоросткові ще 08.12.2017 року, повідомленню його про вказаний факт лише в кінці жовтня 2018 року та обману щодо розрахунку з ним за надані позики після закінчення судових справ, оскільки сам по собі факт наявності на руках позивача оригіналів квитанцій без дотримання встановленого законом (ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІУ, п.п. 3.3, 3.10, 3.11, 4.2 Положення НБУ "Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637) порядку оформлення сторонами договору відносин позики на підставі прибуткових касових ордерів та відсутності даних про рух таких коштів на банківському рахунку АП "Нива", які б свідчили про зарахування таких у дохід підприємства, не може створювати в останнього обов`язку з повернення коштів. Разом з тим, належні та допустимі докази (вирок суду, відповідна постанова правоохоронних органів) наявності в діях третіх осіб - сім`ї ОСОБА_2 ознак шахрайства що стосується привласнення ними позики, позивачем не представлено, як і не надано доказів порушення його прав внаслідок незаконного відчуження Марківим своєї частки у статутному фонді товариства.

Також, з урахуванням таких, що відповідають обставинам справи висновків суду щодо недоведеності позивачем факту існування між сторонами в справі відносин позики, колегія суддів не вбачає правових підстав для вирішення заяви позивача щодо поновлення йому строків звернення з даним позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 35 ч. 1; 259 ч.ч. 1, 2, 6, 8; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п.п. 2, 4, ч. 4; 381 ч. ч. 1, 3; 382 ч. 1, 2; 384 ч. 1; 389 ч. 1 п. 1; 390 ч. 1 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 23 травня 2019 року - змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення вказівку суду про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позовної давності. В решті - рішення залишити без змін.

Судовий збір покласти на сторони в межах, ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції в особі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 09 вересня 2019 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи