Рішення

від 27.09.2019 по справі 475/946/16-ц

ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Доманівський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/946/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27.09.2019смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Вадовської А.В.,

за участю секретарів: Кравець Л.В., Куш О.П.,

позивача: ОСОБА_1 ,

за участю представників позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представників відповідачів: Кудрявцева М ОСОБА_4 Ю ОСОБА_4 , Глазкова ОСОБА_5 ,

представника третьої особи Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Грушанської І.В.,

третьої особи: ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Доманівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Друга Миколаївська Агро-Група» , ОСОБА_7 , треті особи без самостійних вимог: Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_6 про визнання договору оренди земельної ділянки і нотаріальної довіреності недійсними, зобов`язання повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

02 листопада 2016 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Ротор» (далі ТОВ «НТЦ «Ротор» ), ОСОБА_7 , приватного нотаріуса Токарчука Сергія Анатолійовича, третя особа без самостійних вимог - відділ Держгеокадастру у Доманівському районі Миколаївській області про визнання договору оренди землі та нотаріальної довіреності недійсними, повернення земельних ділянок позивачеві.

У ході судового розгляду позивач уточнила позовні вимоги та за клопотанням її представника ОСОБА_2 замінені відповідач у справі ТОВ «НТЦ «Ротор» та третя особа відділ Держгеокадастру у Доманівському районі Миколаївській області, залучені треті особи: Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_6 .

Остаточні позовні вимоги позивача ОСОБА_1 пред`явлені до Товариства з обмеженою відповідальністю «Друга Миколаївська Агро-Група» (далі ТОВ «Друга Миколаївська Агро-Група» ), ОСОБА_7 , треті особи без самостійних вимог: Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_6 про визнання договору оренди землі та нотаріальної довіреності недійсними, повернення земельних ділянок позивачеві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач ОСОБА_1 є власником на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 №096340, виданого 14.07.2004 р. Доманівською РДА, земельних ділянок: №1 кадастровий № 4822783200:03:000:0117, №2 кадастровий №4822783200:03:000:0118, загальною площею 9,06 га у межах території Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області з цільовим призначенням земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У грудні 2015 р., під час розгляду адміністративної справи №814/4145/15 у Миколаївському окружному адміністративному суді за позовом ТОВ «НТЦ «Ротор» до Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області за участю третіх осіб без самостійних вимог: ТОВ «Форт-Ост» , відділу Держгеокадастру у Доманівському районі Миколаївської області, ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельних ділянок), позивач дізналася про те, що нібито 01.01.2006 р. між нею та ТОВ НТЦ Ротор , правонаступником якого є відповідач у справі ТОВ «Друга Миколаївська Агро-Група» , укладений договір оренди належної їй земельної ділянки строком на 50 років.

Крім цього, під час судового розгляду зазначеної справи №814/4145/15, їй стало відомо про існування нотаріально посвідченої від її імені довіреності на ім`я відповідача ОСОБА_7 та Малого колективного підприємства "НТЦ "Ротор, якою позивач, нібито, уповноважила зазначених осіб на певні дії та повноваження від її імені.

Про існування вказаних договору та довіреності позивач ОСОБА_1 дізналася у грудні 2015 р. після залучення її в якості третьої особи у справі №814/4145/15.

Нотаріальну довіреність ОСОБА_1 не підписувала, нікому не доручала її підписувати від свого імені, у приватного нотаріуса Токарчука С.А. в м.Первомйаськ не була з приводу її підписання.

У позові ОСОБА_1 зазначає, що приблизно у 2006 р. розмова з ТОВ «НТЦ «Ротор» про передачу земельних ділянок на строк 5-7 років, але не більше, дійсно відбувалася. Крім цього, будь-яку орендну плату у розмірі 875,12 грн., як зазначено в оспорюваному договорі, від ТОВ «НТЦ «Ротор» вона після сплину 5-7 років, починаючи з 2006 р., не отримувала, земельні ділянки на 50 років підприємству не надавала.

Крім цього, позивач ОСОБА_1 у позові посилається на те, що договір від імені орендаря підписаний третьою особою ОСОБА_6 , який ніколи не був ні засновником, ні директором, ні керівником, ні працівником МКП «НТЦ «Ротор» , а тому не мав повноважень на підписання оспорюваного договору.

Позивач ОСОБА_1 у позові посилається на те, що ні договір ні нотаріальну довіреність вона не підписувала, на їх підписання нікого не уповноважувала. Орендну плату за оспорюваним договором ніколи не отримувала. У зв`язку з цим посилається на те, що договір і довіреність не відповідають дійсності, її внутрішній волі та її волевиявленню, а тому є недійсними.

З урахуванням вищезазначеного та посилаючись на положення статтей 15, 16, ч.2 ст.207, ч.1 ст.215, ч.ч.1-3, 5 ст.203, ст.216 ЦК України, позивач просила визнати:

- недійсним договір від 01 січня 2006 р., укладений між ОСОБА_1 та МКП «НТЦ «Ротор» , зареєстрований Доманівським районним відділом Миколаївської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.12.2006 р. №040601300024;

- недійсною нотаріальну довіреність від 27.12.2004 р. від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_7 або Малого КП НТЦ «Ротор» ;

- зобов`язати ТОВ «Друга Миколаївська Агро-Група» повернути земельні ділянки кадастрові номери НОМЕР_2 , 4822783200:03 НОМЕР_3 000 НОМЕР_4 позивачеві;

- стягнути з ТОВ «Друга Миколаївська Агро-Група» понесені судові витрати.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, посилаючись на непідписання нею оспорюваних договору та довіреності. У ході судового розгляду пояснювала, що ОСОБА_7 у 2004-2005 р. пропонував їй передати земельну ділянку в оренду. Так як не було роботи вона погодилася. Фактично земельна ділянка була передана без укладання договору на 5 років, за що ОСОБА_7 заплатив їй 5 000 грн. Договір і довіреність вона не підписувала. У судовому засіданні 26 вересня 2019 р. позивач ОСОБА_1 наполягала на неотриманні будь-яких коштів від відповідача ОСОБА_7 .

Її представник ОСОБА_2 також повністю підтримав заявлені позовні вимоги, просив про повне їх задоволення. По суті позовних вимог пояснив, що позивач у 2015 р. уклала договір оренди землі з ТОВ «Форт Ост» . Про існування оспорюваних договору та довіреності ОСОБА_1 дізналася у грудні 2015 р. під час судового розгляду справи №814/4145/15 у Миколаївському окружному адміністративному суді за позовом ТОВ «НТЦ «Ротор» до Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області за участю третіх осіб без самостійних вимог: ТОВ «Форт-Ост» , відділу Держгеокадастру у Доманівському районі Миколаївської області, ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельних ділянок). Ні договір ні довіреність вона не підписувала.

На думку представника, довіреність є недійсною не тільки з підстав її непідписання позивачем, а й з тієї підстави, що уповноважені довіреністю ОСОБА_7 та МКП «НТЦ «Ротор» на її підставі діяли не в інтересах позивача, а у власних.

Крім цього, ОСОБА_6 не мав повноважень на укладання договору від імені МКП «НТЦ «Ротор» , оскільки ні в яких відносинах з вказаним підприємством не перебував.

Представник позивача ОСОБА_2 посилався на те, що підписання договору ОСОБА_7 від імені позивача на підставі довіреності, якою ОСОБА_1 нібито уповноважила ОСОБА_7 та МКП «НТЦ «Ротор» на вчинення від її імені дій, суперечить вимогам законодавства, оскільки другою стороною за договором є МКП НТЦ «Ротор» , а тому підписаний у такий спосіб договір не був спрямований на реалізацію прав позивача, а вчинений в інтересах МКП «НТЦ «Ротор» , правонаступником якого є відповідач ТОВ «Друга Миколаївська Агро-Група» .

Представник відповідача Глазков А.С. у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість вимог позивача. Крім цього, представник просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності, оскільки оспорювані договір та довіреність учинені у 2006 р. та 2004 р. відповідно, а з позовом позивач звернулася лише у 2016 р.

Щодо аргументів сторони позивача представник ОСОБА_8 зазначив про те, що договір, укладений між позивачем та відповідачем, представником якого він є, відповідно до чинного законодавства. Відсутність у ОСОБА_6 повноважень на підписання договору не може бути підставою для визнання його недійсним, оскільки договір у подальшому був схвалений підприємством та повністю останнім виконувалися умови договору. Також, на його думку, не заслуговують на увагу доводи представника позивача про невідповідність чинному законодавству підписання договору від імені позивача ОСОБА_7 , оскільки останній діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності, яка повністю відповідає даному виду правочину.

Щодо застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності з письмовою заявою 17.10.2017 р. (т.1 а.с.99) звертався і представник ОСОБА_9 , який у ході судового розгляду також не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, у письмовій заяві позов не визнав, просив повністю відмовити в його задоволенні та справу розглядати без його участі.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надав заяву, в якій просив врахувати, що спір у даній справі не впливає на права та обов`язки третьої особи, а тому просив справу розглядати без участі представника.

Представник третьої особи Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Грушанська І.В. при вирішенні позовних вимог поклалася на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_6 підтримав заявлені позивачем позовні вимоги, просив позов задовольнити. По суті позовних вимог пояснив, що він особисто знайомий з відповідачем ОСОБА_7 , між ними були дружні стосунки. Удвох вони мали намір створити спільне підприємство, а тому він спілкувався з людьми щодо передачі землі в оренду. Договір оренди з ОСОБА_1 він не підписував, у МКП «НТЦ «Ротор» ніколи не працював. При спілкуванні з людьми щодо укладання договорів оренди мова йшла про термін оренди 5-7 років, про 50 років мови ніколи не було.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши письмові матеріали суд встановив наступні обставини.

Із матеріалів справи вбачається, що 01 січня 2006 р. між ОСОБА_1 та Малим колективним підприємством НТЦ Ротор (правонаступником якого є ТОВ "Друга Миколаївська Агро-Група") в особі Генерального директора ОСОБА_6 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 9,06 га строком на 50 років. Даний договір був підписаний від імені ОСОБА_1 за нотаріальною довіреністю Бойчуком В.М. та керівником підприємства ОСОБА_10 В.О.

Договір зареєстрований у Доманівському районному відділі Миколаївської філії ДП Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 1 грудня 2006 р. за № 040601300024.

Відповідно до довіреності від 27.12.2004 р., посвідченої приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Токарчуком С.А., на підставі усного доручення ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_7 . або Мале колективне підприємство науково-технічний центр "Ротор" користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,06 га, що розташована в межах території Маринівської сільської ради Доманівського району, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 №096340, виданого 14.07.2004 р. Доманівською РДА.

Дана довіреність зареєстрована в реєстрі за №8087 та виготовлена на бланку ВВТ №069659.

Позивач просить визнати даний договір оренди земельної ділянки недійсним, так як довіреність на ім`я ОСОБА_7 або Малого колективного підприємства науково-технічний центр Ротор на розпорядження земельною ділянкою вона не надавала і не підписувала, а тому вона є недійсною оскільки не відповідає її волевиявленню, відповідно і договір оренди землі підписаний особою, яка не мала на це повноважень.

Заслухавши сторони та дослідивши письмові матеріали, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання нотаріальної довіреності недійсною через її недоведеність.

Такий висновок суду ґрунтується на наступному.

Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. При цьому, представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

За ст.238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно ч.2 ст.218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами.

За змістом довіреності, посвідченої 27.12.2004 р. приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Токарчуком С.А., ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_7 або МКП НТЦ Ротор , користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 9,06 га, що розташована в межах території Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області та належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 096340, виданого Доманівською райдержадміністрацією 14 липня 2004 року, зокрема надала право:

- здійснювати нагляд за належною їй землею, мати вільний доступ до ділянки, при настанні сезону - вживати заходів щодо обробки землі, вносити необхідні платежі, які стосуватимуться реалізації її права власності на земельну ділянку;

- вчиняти всі дозволені законодавством правочини по розпорядженню і користуванню земельною ділянкою (продавати, міняти, здавати в оренду, заставляти, вносити до статутного фонду товариств тощо), визначати у кожному випадку суттєві умови договору, подавати від її імені заяви, розписуватися за неї, отримувати гроші, майно по укладеним договорам, та інше.

Строк дії цієї довіреності не визначений. Дана довіреність зареєстрована в реєстрі за №8087 та виготовлена на бланку ВВТ №069659 (т.1 а.с.141).

Приватний нотаріус Токарчук С.А. на час подачі позову до суду припинив свою діяльність.

Відповідно до листа №565/01-21-2 від 26 травня 2017 року Державного нотаріального архіву згідно з реєстром для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Токарчука С.А. за 2004 рік, том №5 є запис про посвідчення довіреності на розпорядження земельною ділянкою від імені ОСОБА_1 , за реєстровим №8087 від 27 грудня 2004 року, бланк № НОМЕР_5 (т.1 а.с.77).

Відповідно до вищезазначених правових норм довіреність на укладення договору, у тому числі й договору оренди землі, вважається правомірною, якщо вона особисто підписана особою, яка цю довіреність видає, нотаріально посвідчена, при цьому свідченням волевиявлення вважається саме підпис на дорученні, а у випадку заперечення власного волевиявлення на видачу довіреності особа повинна довести, що цей правочин вчинено у неналежній формі, без додержання вимог щодо форми довіреності.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі , суд повинен встановити чи були порушені, невизнані, або оспорені права, свободи чи інтереси осіб, які звернулись до суду, та чи відповідач відповідальний за це.

Відповідно до ст.52 Закону України Про нотаріат (в редакції, яка діяла на час посвідчення довіреності) усі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами чи посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, реєструються в реєстрах нотаріальних дій.

Форми реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на угодах і засвідчуваних документах встановлюються Міністерством юстиції України.

З наявної у матеріалах справи довіреності за реєстровим №8087 від 27 грудня 2004 року, бланк № НОМЕР_6 069659 та листа №565/01-21-2 від 26 травня 2017 року Державного нотаріального архіву вбачається, що саме вона зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, тобто довіреність відповідала вимогам законодавства на час її посвідчення.

Підставою для визнання нотаріальної довіреності недійсною як у позовній заяві, так і в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і її представник ОСОБА_2 зазначали тільки її непідписання позивачем.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України (в редакції на час підписання довіреності) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.215 цього ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положеннями ч.3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, недодержання в момент вчинення правочину вказаного положення є підставою для визнання правочину недійсним згідно ч.1 ст.215 ЦК України.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 ст.218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

На доведення цієї позовної вимоги позивач зазначила про непідписання довіреності у тексті позовної заяви та вона і її представник надали усні пояснення в судовому засіданні.

Обов`язок доказування непідписання довіреності покладений на позивача ОСОБА_1 , яка у судовому засіданні не заявляла клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, а тому належними доказами не довела заявлену позовну вимогу щодо визнання недійсною довіреності.

За такого позов у частині визнання нотаріально посвідченої довіреності не підлягає задоволенню через недоведеність.

У частині позовної вимоги про визнання договору оренди землі недійсним суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.373 ЦК України власник земельної ділянки має право користуватися нею на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Частиною 2 ст.729 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом України Про оренду землі .

Згідно ч.4 ст.124 Земельного Кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян, юридичних осіб, здійснюються за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

Договір оренди землі, згідно зі ст.13 Закону України Про оренду землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частина 1 ст.626 ЦК України передбачає, що договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визнанні умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони і належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частин 2, 3, 5 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд погоджується з доводами позивача, що спірний договір оренди землі був укладений без волевиявлення ОСОБА_1 , що підтверджується наступними доказами.

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору, він 01 січня 2006 р. укладений між ОСОБА_1 та Малим колективним підприємством НТЦ Ротор (правонаступником якого є ТОВ "Друга Миколаївська Агро-Група") в особі Генерального директора ОСОБА_6 . Даний договір був підписаний від імені ОСОБА_1 за нотаріальною довіреністю Бойчуком В.М. та керівником підприємства Альошиним В.О.

У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_6 ніколи не перебував у трудових відносинах з МКП «НТЦ «Ротор» , що підтверджене копією його трудової книжки, відомостями про отримані ним у період з 2005 р. по 2016 рік доходи, копією витягу з ЄДРПОУ (т.1 а.с.64-72), а тому ОСОБА_6 не мав повноважень на вчинення правочину від імені МКП «НТЦ «Ротор» .

За такого підписання ним оспорюваного договору не відповідало вимогам ч.2 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочину недійсним відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України.

Допустимих доказів того, що ОСОБА_6 не підписував оспорюваний позивачем договір, суду не надано.

Висновок проведеної за клопотанням позивача судово-технічної експертизи №19-817/1092 від 16.04.2019 р., на який посилався як на доказ непідписання договору ОСОБА_6 представник позивача ОСОБА_2 , не доводить цю обставину.

Оскільки за вказаним висновком договір оренди містить рукописні записи, підписи, відбитки печаток, які за способом виконання відносяться до оригіналу договору, та містить рукописні записи, які виконані за допомогою друкуючого пристрою із електрографічним способом друку та є зображенням рукописних записів. Досліджені примірники договору виготовлені шляхом монтажу.

При проведенні вказаної експертизи не ставилося питання про дослідження підпису від імені ОСОБА_6 на примірниках договору на предмет його виконання іншими особами чи підробки, а тому сторона позивача та третя особа ОСОБА_6 належними та допустимими доказами не довела обставини, на які посилалася, а саме, що договір підписаний не ОСОБА_6 .

Крім цього, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (ч.3 ст.238 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що довіреністю, посвідченою 27.12.2004 р. приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Токарчуком С.А., ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_7 або МКП НТЦ Ротор , користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 9,06 га, що розташована в межах території Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області та належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 096340, виданого Доманівською райдержадміністрацією 14 липня 2004 року

Аналізуючи зазначену довіреність суд бере до уваги, що даною довіреністю ОСОБА_11 М. уповноважує здійснювати однакові повноваження в її інтересах ОСОБА_7 або МКП НТЦ "Ротор" розпоряджатися в інтересах доверітеля її земельною ділянкою. Із зазначеного вбачається, що ОСОБА_7 та МКП "НТЦ "Ротор" при укладенні правочинів повинні були діяти від імені ОСОБА_1 .

Аналізуючи спірний договір оренди, укладений начебто від імені ОСОБА_1 та МКП "НТЦ "Ротор" про оренду земельної ділянки, вбачається, що МКП "НТЦ "Ротор" при розпорядженні земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_1 діяло в своїх інтересах, тобто підприємства.

Таким чином, ОСОБА_7 при укладенні договору оренди землі діяв від імені власника земельної ділянки недобросовісно, чим порушив вимоги ст.238 ЦК України.

За такого оспорюваний договір не відповідає вимогам ч.1, ч.3 ст.203 ЦК України, що могло бути підставою для визнання його недійсним в силу ч.1 ст.215 ЦК України.

Разом з тим представниками відповідачів ТОВ «НТЦ «Ротор» Кудрявцевим М.Ю. та ТОВ "Друга Миколаївська Агро-Група" Глазковим А.С. заявлено клопотання про відмову в задоволенні позовних вимог через застосування наслідків спливу позовної давності.

За правилами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Встановивши, що позовну давність пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цієї підстави, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справ Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі АТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Такої позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема у Постанові від 14 серпня 2019 р. у справі №575/473/16-ц.

Із заявою про застосування позовної давності представники відповідачів звернулися до ухвалення рішення у справі.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 вказувала на те, що з 2006 р. вона жодних коштів у рахунок виплати орендної плати не отримувала, при цьому про існування договору та довіреності вона дізналася лише у грудні 2015 р.

Належних та допустимих доказів на спростування можливості дізнатися про існування договору оренди земельної ділянки, що належить позивачеві, з 2006 р. по грудень 2015 р., з урахуванням видання нею довіреності на розпоряджання земельною ділянкою ще 27.12.2004 р., ОСОБА_1 не надано.

Позивач, як власник майна, яким понад 10 років користуються інші особи, повинна була цікавитися підставою користування будь-ким її земельною ділянкою, знати про стан своїх майнових прав.

Той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого цивільного права раніше грудня 2015 р., нею не доведений.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов у частині визнання договору оренди землі недійсним позивач пред`явила після спливу позовної давності, що відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України є підставою для відмови в його задоволенні в частині цих позовних вимог.

Позовні вимоги щодо повернення земельних ділянок власнику є похідними від вимог про визнання недійсними договору та довіреності.

Відмова у задоволенні основних позовних вимог має наслідком відмову в задоволенні позовної вимоги про повернення земельних ділянок.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у повному обсязі у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Друга Миколаївська Агро-Група» , ОСОБА_7 , треті особи без самостійних вимог: Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_6 про визнання договору оренди земельної ділянки і нотаріальної довіреності недійсними, зобов`язання повернення земельної ділянки.

Рішення набирає чинності через 30 днів, якщо не буде оскаржене.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги у 30-денний строк безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Доманівський районний суд Миколаївської області.

Суддя : А. В. Вадовська