Ухвала

від 13.05.2020 по справі 475/946/16-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

13.05.20

22-ц/812/772/20

Єдиний унікальний номер справи № 475/946/16-ц

Провадження № 22-ц/812/772/20

У Х В А Л А

13 травня 2020 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі судді судової палати у цивільних справах Самчишиної Н.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Семененком Вадимом Борисовичем, на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2019 року, ухвалене у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Друга Миколаївська Агро-Група , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3 , про визнання договору оренди земельної ділянки і нотаріальної довіреності недійсними, зобов`язання повернення земельної ділянки , -

встановив:

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Друга Миколаївська Агро-Група , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3 , про визнання договору оренди земельної ділянки і нотаріальної довіреності недійсними, зобов`язання повернення земельної ділянки

Не погодившись з вказаним рішенням, представник позивача ОСОБА_4 21 березня 2020 року подав безпосередньо до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій порушив питання про поновлення строку на її подання.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення представник позивача зазначив про отримання ним його повного тексту нарочно в суді першої інстанції лише 21 лютого 2020 року.

Ухвалою судді Миколаївського апеляційного суду від 30 березня 2020 року викладені в апеляційній скарзі причини попуску строку визнані неповажними, вказана апеляційна скарга залишена без руху та апелянту надано строк для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин та сплати судового збору.

На виконання цієї ухвали, представник позивача подав оригінал квитанції про сплату судового збору та нову заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В заяві посилався на те, що ОСОБА_1 отримала копію оскаржуваного рішення 27 вересня 2020 року, проте його, як єдиного представника, про це не повідомила. Позивач не має спеціальної освіти, тому не розуміла процесуальних наслідків неподачі апеляційної скарги у передбачений законом строк.

Крім того, зазначав, що самостійно подати апеляційну скаргу у строк на апеляційне оскарження до 28 жовтня 2019 року позивач не мала змоги, оскільки в період з 14 жовтня по 31 жовтня 2019 року хворіла. А у день її видужання виїхала на роботу до м. Києва, де перебувала в період з 31 жовтня 2019 року до 25 грудня 2019 року, надавши відповідні докази.

Посилаючись на викладені обставини, представник позивача просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2019 року з урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод як права на доступ до правосуддя.

Вказані причини для поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд поважними не вважає з огляду на таке.

Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у справі. Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечує рівноваги між інтересами сторін та правової визначеності у цивільних правовідносинах, які є складовими принципу верховенства права, проголошеного ст. 8 Конституції України.

У пункті 46 рішення від 29 жовтня 2015 року у справі Устименко проти України (заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( Ryabykh v. Russia , заява № 52854/99, пункти 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Разом з тим, у пункті 47 наведеного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Матеріалами справи підтверджено, що повний текст оскаржуваного рішення позивач отримала 27 вересня 2019 року, в день його складення (довідковий лист до справи), а отже останнім днем для подачі апеляційної скарги з урахуванням вихідних днів було 28 жовтня 2019 року.

Згідно виписки із медичної карти хворого № НОМЕР_1 від 22 квітня 2020 року ОСОБА_1 проходила лікування з діагнозом гострий бронхіт в амбулаторно-поліклінічному закладі КНП Доманівський РЦ ПМСД в період з 14 жовтня 2019 року до 31 жовтня 2019 року (а.с.196 т. 2). Проте сам факт перебування на амбулаторному лікуванні (амбулаторне лікування - це лікування хворого, яке проводиться вдома або коли сам хворий відвідує лікувальний заклад, але продовжує соціально активну життєдіяльність, тобто не перебуває у рамках повного стаціонару) протягом вказаного періоду не свідчить про поважність причин для поновлення строку на подачу апеляційної скарги у березні 2020 року.

Перебування ОСОБА_1 у м. Києві в період з 31 жовтня 2019 року до 25 грудня 2019 року у зв`язку з виконанням нею договору про надання послуг № 34/нп від 31 жовтня 2019 року, що підтверджено відповідними доказами (а.с.197-201 т. 2), не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки не пов`язане з об`єктивними, істотними перешкодами для своєчасної реалізації права на апеляційне оскарження.

Отже, будь-яких поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення від 27 вересня 2019 року з часу, коли позивач отримала його копію до 25 березня 2020 року апелянт не навів та відповідних доказів не надав.

Самі по собі посилання представника ОСОБА_4 про отримання ним копії оскаржуваного рішення лише 21 лютого 2020 року, хоч і підтверджені матеріалами справи (а.с.121 т. 2), проте зазначених висновків суду не спростовують, з огляду на те, що сама позивач отримала оскаржуване рішення ще 27 вересня 2019 року.

За такого, вказані в заяві представника позивача ОСОБА_4 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 357 ЦПК України, якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнанні судом неповажними.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст. 358 ЦПК України, ст. 7 Закону України Про судовий збір , суд, -

ухвалив:

Викладені в клопотанні представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2019 року визнати неповажними.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником - адвокатом Семененком Вадимом Борисовичем, на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Друга Миколаївська Агро-Група , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3 , про визнання договору оренди земельної ділянки і нотаріальної довіреності недійсними, зобов`язання повернення земельної ділянки .

Зобов`язати фінансовий орган - Управління державної казначейської служби України у м. Миколаїв (УК у м. Миколаїв 22030101) повернутиОСОБА_4 сплачений ним 28 квітня 2020 року за квитанцією 1944-5153-1607-56-17 судовий збір за апеляційною скаргою ОСОБА_1 у розмірі 2480 грн. 40 коп. (дві тисячі чотириста вісімдесят гривень сорок копійок), що був сплачений на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , МФО 899998;

Оригінал квитанції 1944-5153-1607-56-17 від 28 квітня 2020 року направитипредставнику позивача .

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання і з цього часу протягом тридцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Н.В. Самчишина