Ухвала

від 23.09.2019 по справі 640/15934/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 11сс/818/1670/19 Слідчий суддя: ОСОБА_1

Справа № 640/15934/19 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ст.173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

представника власника майна - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції матеріали за апеляційною скаргою представника власника майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019220490003670 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалоюслідчого судді було задоволено клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019220490003670 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, та накладено арешт на майно, вилучене в ході проведення огляду місця події 09.08.2019 року за адресою: м. Харків, вул. Вінниченко 7а, перелік якого вказаний в ухвалі. Слідчий суддя, розглядаючи клопотання прокурора, дійшов висновку про те, що вилучене майно є доказом злочину, відповідає критеріям, визначених у ст. 98 КПК України, та стороною обвинувачення доведена необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження. Представник власника майна, не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, подав апеляційну скаргу, в якійпросить скасуватиухвалу слідчогосудді Київськогорайонного судум.Харкова від29серпня 2019року,постановити нову,якою відмовитив задоволенніклопотання прокурора. Окрім цього, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що ухвала була проголошена без участі апелянта, про її зміст стало відомо з реєстру судових рішень.

В апеляційній скарзі її автор зазначає, що позиція власника, відображена в запереченнях, не була досліджена слідчим суддею в мотивувальній частині. На перевезення наявні всі документи, арешт майна спричиняє збитки для підприємницької діяльності, оскільки робить неможливим його використання. Автомобіль та напівпричіп описані в протоколі огляду місця події, з моменту затримання минув вже місяць, тому з якою метою це майно зберігається не зрозуміло. Вказує, що ст. 246 КК України не передбачає конфіскації майна. Необхідність у накладенні арешту на майно є лише припущенням. Суд безпосередньо не переконався, що клопотання є вмотивованим. Автомобіль та напівпричіп були використані для виконання умов договору з перевезення. Просить переглянути ухвалу в частині висновків щодо непропущення прокурором строку звернення із клопотанням.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника власника майна, який просив задовольнити клопотання про поновлення апеляційного строку та апеляційні вимоги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про можливість задоволення клопотання про поновлення пропущеного строку та встановила підстави для часткового задоволення апеляційних вимог.

З наданих суду матеріалів встановлено, що власник майна ОСОБА_7 був повідомлений про час та місце розгляду клопотання про арешту майна, про що свідчить зміст рапорту слідчого (а.с. 42). Крім того, представник власника майна 29.08.2019 року надіслав до суду заперечення на клопотання слідчого в якому просив проводити розгляд без участі власника майна та його представника, що свідчить про обізнаність апелянта про розгляд клопотання про арешт майна слідчим суддею. Разом з тим, враховуючи, що власник майна не був присутнім під час оголошення ухвали слідчого судді, а інформація про дату ознайомлення з її змістом, зазначена його представником в апеляційній скарзі, не спростована, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання представника власника майна та поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

З наданих суду матеріалів встановлено, що в провадженні Харківської місцевої прокуратури № 2 перебувають матеріали кримінального провадження № 12019220490003670 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

З матеріалівклопотання вбачається,що 09.08.2019року о22:00за адресою:м.Харків,вул.Вінниченко,7-аспівробітниками УППм.Харків ДППбуло виявленоавтомобіль маркиDAF,державний номер НОМЕР_1 ,під керуванням ОСОБА_8 ,який перевозив«ділову деревину»,законність дійякого викликалисумнів.У ходіподальшого досудовогорозслідування буловстановлено,що деревинав кількості106штук,об`ємом 27.4030метрів кубічних,яка перевозиласьна автомобіліDAF,державний номер НОМЕР_1 ,з бортовимпричепом № НОМЕР_2 ,була призначенадля одержувачаТОВ «Форестгруп ЮА»(адресарозвантаження м.Хотомля),перевізником якоїє ПП«Докукін» (водій ОСОБА_8 ,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_1 ),а відправникомє ДП«Гадяцьке лісовегосподарство» відповіднодо товаро-транспортноїнакладної серіїПЛА №774685від 09.08.2019року. У органу досудового розслідування виникла необхідність перевірити походження деревини та перевірити чи дійсно наявна документація на вилучену деревину, та чи були законні підстави у ДП «Гадяцьке лісове господарство» здійснювати вирубку саме цієї деревини яку було продано ТОВ «Форест груп ЮА». Враховуючи, що автомобілем та причепом здійснювалося перевезення імовірно незаконно вирубаної деревини, то вказане майно є предметом, за допомогою якого здійснювалося вчинення злочину.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Згідно із ч. 3ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

З огляду на положення ч. 2, 3ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Враховуючи зміст встановлених слідством обставин, норми КПК України, а також диспозицію ч. 1 ст. 246 КК України є достатні підстави вважати, що виявлене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, оскільки саме вищезазначеним транспортом здійснювалося перевезення деревини, законність вирубки якої має бути перевірена під час досудового розслідування.

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги апеляційні доводи з приводу того, що арешт майна спричиняє збитки для підприємницької діяльності, оскільки робить неможливим його використання. За таких обставин, враховуючи, що в протоколі огляду місця події був зафіксований факт того, що деревина перевозилася саме вказаним автомобілем та причепом, апеляційний суд вважає за можливе змінити застосований слідчим суддею спосіб арешту майна на встановлення заборони його відчуження, що дасть можливість власникам цього майна використовувати його за призначення. Такий спосіб арешту майна на переконання колегії суддів здатний забезпечити виконання завдань кримінального провадження та є найменш обтяжливим для власників цього майна, у зв`язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню лише в частині визначення способу арешту майна.

Щодо доводів апелянта з приводу пропуску строку звернення із клопотанням про арешт майна слід зазначити, що ухвалою слідчого судді клопотання було повернуто прокурору для усунення недоліків, копію вказаної ухвали прокурор отримав 22.08.2019 року о 17.00, про що свідчить розписка в матеріалах справи (а.с. 43), та повторно з клопотанням прокурор звернувся 23.08.2019 року, тобто протягом 72 годин, які були надані прокурору для усунення недоліків.

За таких обставин ухвалу слідчого судді слід вважати такою, що відповідає вимогам ч.1ст.173 КПК Україниі підстав для її скасування з мотивів вказаних в апеляційній скарзі апелянта, на думку колегії суддів, немає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Клопотання представника власника майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 про поновлення строку на подачу апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2019 року задовольнити, вказаний строк поновити.

Апеляційну скаргу представника власника майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019220490003670 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, скасувати в частині способу арешту автомобіля DAF, державний номер НОМЕР_1 , 1997 року випуску, свідоцтва про реєстрацію та ключів від нього, який перебуває у власності ОСОБА_7 , та бортового причепу державний номер НОМЕР_2 , 1992 року випуску, шасі № НОМЕР_3 , та свідоцтва про реєстрацію, який перебуває у власності ОСОБА_9 , та визначити спосіб арешту вказаного майна у вигляді заборони його відчуження, повернувши його власникам на зберігання з попередженням їх про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України.

В решті вказану ухвалу залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді