Постанова

від 02.03.2010 по справі 2а-8-10

БОРОДЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-8/10                              

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2 березня 2010 року          Бородянський районний суд

Київської області в складі : головуючого  – судді Унятицького Д.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні в залі суду в смт. Бородянка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації, Майданівської сільської ради Бородянського району про зобов'язання виплатити недоотримані суми щомісячної доплати,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2009 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона працювала в Майданівській сільській раді Бородянського району, що розташована в зоні посиленого радіологічного контролю і відповідно до ст.39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має право на щомісячну доплату у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, проте з 1996 року вказані доплати вона отримувала в значно меншому розмірі, ніж передбачено вказаним Законом.

Тому просила визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації щодо відмови у виплаті їй щомісячної доплати згідно ст.39 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірними; зобов’язати Управління праці  та соціального захисту населення Бородянської РДА провести перерахунок і виплатити на її користь недоотриману суму щомісячної грошової доплати за період з 1996 року по 2006 рік у розмірі 14 921,05 грн.

Позивачка надіслала заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач – Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації надіслало заяву про розгляд справи без участі його представника, позовні вимоги не визнає, просить застосувати статті 99, 100 КАС України.

Відповдач – Майданівська сільська рада Бородянського району в судове засідання свого представника не направила, відповідно до листа просила слухати справу без участі її представника, позовні вимоги не визнає, наполягає на застосуванні строку позовної давності.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 122 КАС України суд ухвалює рішення в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що у позові необхідно відмовити.

Судом встановлено, що позивачці, як працюючій в зоні посиленого радіологічного контролю, з січня1996 року по вересень 2006 року  проводилась доплата відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з суми 5 гривень 20 копійок, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 20 квітня 2007 року, що підтверджується копією довідки Майданівської сільської ради № 400 від 1 грудня  2008 року (а.с.15).

З 20 червня 1996 року, відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановлено, що громадянам, які працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю, провадиться доплата в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст.39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Одночасно слід зазначити, що з 2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлювався Законом України "Про Державний бюджет України" (на відповідний рік). Положення Законів України "Про Державний бюджет України" не містить обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до "Положення про порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення", затвердженого наказом Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства фінансів України від 2 грудня 1994 р. N 184/121 "Порядку зарахування збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення і використання його коштів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №396 від 30 березня 1998 року, "Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 987 від 20 червня 2000 року, Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20 вересня 2005 року №936 доплати проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями, в даному випадку, нарахування та виплату щомісячних доплат своїм працівникам, в тому числі позивачці, здійснювала Майданівська сільська рада Бородянського району Київської області.

Таким чином з урахуванням вимог ст.39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачка з 20 червня 1996 року по вересень 2006 року мала право на щомісячну грошову доплату за роботу в зоні посиленого радіоекологічного контролю, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент здійснення виплати.

 Однак, відповідно до ст.ст. 71,75 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року, ст.ст. 257, 267 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року, загальний строк для захисту прав за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки. Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Відповідно до вимог ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк і згідно ст. 100 вказаного Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

За таких обставин, оскільки позивачкою не наведено поважних причин пропуску нею вказаного строку звернення до суду, на застосуванні якого наполягають відповідачі, та враховуючи, що вона звернулася до суду лише 5 серпня 2009 року, то підстав для задоволення позову не вбачається.

Керуючись ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, ст.ст.71,75 ЦК УРСР в ред. 1963 року, ст.ст. 9, 11, 71, 86, 99, 100, 122,159-163 КАС  України, суд

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації, Майданівської сільської ради Бородянського району про зобов'язання виплатити недоотримані суми щомісячної доплати відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Бородянський районний суд Київської області.

ОСОБА_2Унятицький