Рішення

від 05.09.2019 по справі 761/13894/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/13894/19

Провадження № 2/761/4929/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Мальцева Д.О.,

за участю секретаря Чугаєва І.В,

позивач ОСОБА_1

представник відповідача-2 Литвин А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва, в залі судових засідань, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Київської обласної ради Київській обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом , Київська обласна рада, про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв`язку із невиконанням рішення судів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Комунального закладу Київської обласної ради Київській обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом (далі по тексту - відповідач 1), Київська обласна рада (далі по тексту - відповідач 2), відповідно до якого просила (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) стягнути з відповідача 1 доплату коштів за підвищення заробітної плати до виплаченого ОСОБА_1 середнього заробітку за період з 12.08.2014 по 14.06.2017 згідно з рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.06.2017 по справі 752/14788/14-ц, що набрало законної сили (далі по тексту - рішення суду від 14.06.2017) в розмірі - 69 320,57 грн., суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача у зв`язку із невиконанням відповідачем 2 рішення суду від 14.06.2017 про поновлення позивача на роботі - за період з 14.06.2017 по 29.03.2019 (дату проведення експертного висновку) в розмірі - 309 480, 61 грн., виплату середньої заробітної плати за період невиконання рішення суду від 14.06.2017 про позивача на посаді головного лікаря Комунального закладу Київської обласної ради Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом , - за період з 29.03.2019 по 05.09.2019 (з дати проведення експертної оцінки на дату судового засідання), що становить - 79 728, 48 грн., а також стягнути з відповідача 2 судові витрати за проведення експертної оцінки в розмірі 10 120, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.06.2017 по справі 752/14788/14-ц, що набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської обласної ради, Департаменту охорони здоров`я, Київської обласної державної адміністрації, Комунального закладу Київської обласної ради Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом , третя особа - ОСОБА_2 задоволено частково, зокрема, поновлено позивача на займаній посаді головного лікаря КЗ КОР Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом та стягнуто з відповідача 1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 240 839, 10 грн. Оскільки позивача не було поновлено на займаній посаді, позивач вказує, що має право на доплату до виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 12.08.2014 по 14.06.2017 з урахуванням підвищення посадового окладу головного лікаря КЗ КОР Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом . Крім того, просить стягнути суму середнього заробітку, що підлягає виплаті позивачу за час вимушеного прогулу у зв`язку з невиконанням рішення суду від 14.06.2017 про поновлення позивача на займаній посаді за період з 14.06.2017 по 29.03.2019 (дату експертного висновку) з урахуванням сум підвищеного посадового окладу в розмірі 309 480, 61 грн., за період з 29.03.2019 по 05.09.2019 - 79 728, 48 грн. Також позивач вказує, що нею були понесені витрати на проведення експертної оцінки ТОВ Київський експертно-дослідницький центр в розмірі 10 000, 00 грн., банківських послуг - 120 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 10 120, 00 грн.

Від представника відповідача 1 відзив не надходив

Представник відповідача 2 в своєму відзиві заперечував проти позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні. Вказує, що не є належним відповідачем по справі, оскільки рішенням суду від 14.06.2017 позовні вимоги задоволені саме в частині, що стосуються відповідача 1, а відтак судові витрати мають бути розділені між позивачем та відповідачем 1. Крім того, вказує, що позивач зловживає своїми процесуальними правами та неправомірно залучила відповідача 2, оскільки відповідач 2 не порушував прав позивача.

04.04.2019 по справі відкрито провадження, прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Сторонам встановлено строки для надання заяв по суті справи.

06.05.2019 від позивача надійшли письмові пояснення.

23.05.2019 від представника відповідача 2 та заява про залишення позовної заяви без розгляду.

29.05.2019 від представника відповідача 1 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача 1.

30.08.2019 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

02.09.2019 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

05.09.2019 ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача 2 про залишення позову без розгляду.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав клопотання, відповідно до якого справу просив розглядати за відсутності представника відповідача 1. Крім того, зазначив, що з доводами позовної заяви не погоджується повністю.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, вказав, що є неналежним відповідачем по справі, просив відмовити в задоволенні позову.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, які підтверджені наданими сторонами доказами по справі.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зміст права на працю полягає у можливості кожної особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до ч. 7 ст. 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Положеннями ст. 236 КЗпП України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

При цьому, стаття 236 КЗпП України не містить застережень з приводу того, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, в разі, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі, чи інших дій, спрямованих на безпосереднє виконання своїх посадових обов`язків.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.06.2017 по справі 752/14788/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31.10.2017 та постановою Верховного суду від 09.07.2018, позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської обласної ради, Департаменту охорони здоров`я, Київської обласної державної адміністрації, Комунального закладу Київської обласної ради Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом , третя особа - ОСОБА_2 задоволено частково, зокрема, поновлено позивача на займаній посаді головного лікаря КЗ КОР Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом та стягнуто з відповідача 1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 240 839, 10 грн.

07.12.2017 рішення суду в частині виплати середнього заробітку з час затримки розрахунку відповідачем 1 виконано, на рахунок позивача перераховані грошові кошти в сумі 240 842, 95 грн.

Оскільки в добровільному порядку рішення суду в частині поновлення на займаній посаді позивача не виконано, за вказаним рішенням суду позивач 12.07.2017 отримав виконавчий лист № 752/14788/14-ц, на підставі якого відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України 17.10.2017 відкрито виконавче провадження № 54929952.

У зв`язку з невиконанням судового рішення виконавче провадження було закінчене 20.11.2017, при цьому Відділом одночасно направлено до СУ ГУ НП у м. Києві повідомлення № 54929952/20.1/10 про вчинення боржником кримінального правопорушення. 12.12.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відповідні відомості за попередньою кваліфікацією: ч. 1 ст. 382 КК України.

Численні звернення позивача до відповідача 2 щодо виконання судового рішення та поновлення останньої на займаній посаді відповідачем 2 залишені поза увагою.

Таким чином, судове рішення в частині поновлення позивача на займаній посаді станом на момент розгляду справи не виконане, а тому в силу положень ст. 236 КЗпП України, позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Так, середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок).

Згідно п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу III Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Відповідна правова позиція міститься і в постановах судових палат у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 1 липня 2015 р. у справі N 6-435цс15 та від 16 грудня 2015 року у справі № 6-648цс15, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для застосування судами України.

Позивачем, після винесення рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.06.2017, додатково були отримані відомості щодо розміру посадового окладу директора КЗ КОР Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом в частині його підвищення, яке відбулось за період вимушеного прогулу позивача та до розрахунку суми за час вимушеного прогулу, визначеного за рішенням суду від 14.06.2017 не увійшли (зокрема лист ДОЗ КОДА від 29.05.2017 № С-1103, Довідка про отримані доходи № 128 від 01.02.2017 КЗ КОР Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом ).

У зв`язку з вищевикладеним, а також з метою визначення розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв`язку з невиконанням рішення Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 752/14788/14 позивач замовила в ТОВ Київський експертно-дослідницький центр проведення судово-економічної експертизи.

Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 29.03.2019 № 14757, за час вимушеного прогулу за період з 12.08.2014 по 14.06.2017 з урахуванням підвищення посадового окладу головного лікаря КЗ КОР Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом сума середнього заробітку становить 310 160, 77 грн. Загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає до виплати позивачу за період з 15.06.2017 по 29.03.2019 становить 309 480, 61 грн. Станом на 29.03.2019 середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 766, 62 грн.

Вказаний Висновок відповідачами в судовому засідання наданими до матеріалів справи доказами не спростований.

Так, згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ч. 1, 4 ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

В судовому засіданні встановлено, що на момент розгляду справи рішення Голосіївського районного суду від 14.06.2017 по справі 752/147888/14-ц не виконане відповідачем 1 в частині поновлення позивача на посаді на головного лікаря КЗ КОР Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом , що є порушенням права на працю позивача та є підставою для застосування судом положень ст. 236 КЗпП України.

Вирішуючи питання в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15.06.2017 по 29.03.2019 суд бере до уваги розрахунки, наведені у Висновку експерта від 29.03.2019, відповідно до якого загальна сума до виплати становить 309 480, 61 грн.

Крім того, згідно Висновку експерта від 29.03.2019 середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 766, 62 грн., з дня проведення експертного дослідження до дня розгляду вказаної справи минуло 104 робочих дні.

З врахуванням наведеного, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 29.03.2019 по 05.09.2019, знаходить його обґрунтованим, а відтак з відповідача 1 на користь позивача підлягають до стягнення грошові кошти в сумі 79 728, 48 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 1 на користь позивача доплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 12.08.2014 по 14.06.2017 в розмірі 69 320, 57 грн., який був визначений на підставі Висновку експерта від 29.03.2019, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.06.2017 було встановлено, що згідно довідки про заробітну плату позивача заробітна плата за червень та липень 2014 року складає 678, 42 грн., кількість робочих днів за цей період становить 2 дні. Таким чином середньоденна заробітна плата позивача становить 339, 21 грн. ( 678, 42 грн. : 2 дні). Період вимушеного прогулу становить 710 днів, отже стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток в сумі 240 839, 10 грн. (339, 21 грн. х 710 днів).

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.06.2017 суду набрало законної сили.

Отже, у вказаній частині обставини справи, які стосуються виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 12.08.2014 по 14.06.2017, вже були встановлені рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.06.2017, а тому є такими, що не підлягають доказуванню.

За таких обставин, позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають, оскільки Голосіївським районним судом м. Києва вже вирішувалось питання щодо їх обґрунтованості та доведеності.

Вирішуючи питання щодо відшкодування судових витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні встановлено, що за проведення вказаного експертного дослідження позивачем понесені витрати в розмірі 10 120, 00 грн., з яких 10 000, 00 грн. - вартість самого експертного висновку та 120, 00 грн. - оплата комісії за прийом платежу, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями квитанції № 54 від 22.02.2019 та копією Акту № 29032019/1 приймання-здачі наданих послуг від 29.03.2019.

Так, позивач просить стягнути вказані витрати з відповідача 2 Київської обласної ради, разом з тим, оскільки відповідач 2 не несе відповідальності щодо виплати останній середнього заробітку за час вимушеного прогулу, для встановлення розміру якого і було залучено експерта, вказані витрати суд вважає за необхідне стягнути саме з відповідача 1.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 5989, 93 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 116, 117, 235-237-1 КЗпП України, ст.4, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 274, 275, 279, 352-355, 430 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу Київської обласної ради Київській обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом , Київська обласна рада, про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв`язку із невиконанням рішення судів, - задовольнити частково.

Стягнути Комунального закладу Київської обласної ради Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом (м. Київ, вул.Баговутівська, 1, код ЄДРПОУ 33195426) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.п.н. НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.06.2017р. по 05.09.2019р. у розмірі 389209,09 грн. та витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 10120грн., а всього 399329,09грн.(триста дев`яносто дев`ять тисяч триста двадцять дев`ять грн. 09 коп.)

Стягнути з Комунального закладу Київської обласної ради Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом (м. Київ, вул.Баговутівська, 1, код ЄДРПОУ 33195426) на користь держави судовий збір у розмірі 5989, 93 грн.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного тексту рішення - 20.09.2019.

Суддя: