Постанова

від 08.10.2019 по справі 420/2873/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/2873/19

Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М. Дата і місце ухвалення: 30.07.2019р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства ДНЕСТР до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанови і припису, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство ДНЕСТР звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №ОД403/1663/АВ/П/ТД/ФС від 09 квітня 2019 року, якою на підприємство накладено штраф в сумі 250 380 грн. за порушення ч.3 ст.24 КЗпП України, а також визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень №ОД403/1663/АВ/П від 28 березня 2019 року.

Позов обґрунтовувало тим, що висновки відповідача про порушення позивачем законодавства про працю, а саме ст.ст. 21 , 24 КЗпП України в частині фактичного допущення двох працівників до роботи без укладення трудового договору з ними та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, не відповідають дійсності та є необґрунтованими. Позивач зазначав, що ПП ДНЕСТР з фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено цивільно-правові договори на перевезення вантажів по визначених маршрутах. Під час інспекційного відвідування відповідні договори було надано посадовій особі відповідача, а також були надані всі, пов`язані з їх виконанням, документи. Вказані цивільно-правові угоди відповідають чинному законодавству, а дії позивача щодо укладення даних договорів не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОД403/1663/АВ/П/ТД/ФС від 09.04.2019р. Визнано протиправним та скасовано припис про усунення правопорушень №ОД403/1663/АВ/П від 28.03.2019р.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління Держпраці в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення від 30.07.2019р. з прийняттям нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ПП ДНЕСТР .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом не враховано, що укладені позивачем з фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договори підряду, не мають певного матеріального результату, а визначають процес трудової діяльності та умови організації праці. При цьому, особа, яка працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, сама організовує свою роботу та виконує її на власний ризик.

Також, апелянт посилається на те, що частиною 5 статті 50 Закону України Про зайнятість населення заборонено роботодавцям застосувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин та вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

ПП ДНЕСТР подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що у Головного управління Держпраці в Одеській області відсутні повноваження тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору. Предметом договорів підряду, укладених підприємством з фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є виконання працівниками певного визначеного обсягу роботи, за наслідками виконання якої замовник зобов`язувався оплатити виконавцеві виконану роботу, тобто предметом договорів є кінцевий результат, а не процес праці.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі службового посвідчення №1663, відповідно до ст.259 КЗпП України, частини 3 статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26 квітня 2017 року №295, у період з 21.03.2019р. по 27.03.2019р. головним державним інспектором праці ОСОБА_4, у присутності бухгалтера ПП ДНЕСТР ОСОБА_3 , проведено інспекційне відвідування ПП ДНЕСТР , яке зареєстровано за адресою: Одеська обл., Білгород - Дністровський р - н , с.Салгани, вул.Шабська, 13 , на предмет додержання вимог законодавства про працю.

За результатами проведеного інспекційного відвідування складено акт №ОД403/1663/АВ від 27.03.2019р., яким зафіксовано порушення позивачем ч.3 ст.24 КЗпП України.

Зокрема в акті інспекційного відвідування зазначено, що позивачем допущено двох працівників до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Штатними розписами підприємства на 2018 рік та 2019 рік передбачено три штатні одиниці - директор (посадовий оклад 4400 грн.), бухгалтер (сумісник оклад - 2100 грн.) та водій (посадовий оклад - 4300 грн.). Крім цього, за цивільно-правовими договорами з жовтня 2018 року по грудень 2018 року включно на підприємстві виконували роботу з перевезення вантажів по маршрутах, зазначених у актах приймання-передачі робіт (послуг), дві особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . За висновками посадової особи відповідача, договори підряду, укладені з вказаними фізичними особами, не мають певного матеріального результату, а приховують процес трудової діяльності та організації праці.

Враховуючи викладене, посадова особа Головного управління Держпраці в Одеській області дійшла висновку, що укладені ПП ДНЕСТР з фізичними особами договори мають ознаки трудового договору, а правовідносинам між його сторонами притаманні ознаки трудових відносин між роботодавцем та найманими працівниками.

Акт інспекційного відвідування №ОД403/1663/АВ від 27.03.2019р. підписано бухгалтером підприємства із зауваженнями.

За наслідками інспекційного відвідування винесено припис про усунення виявлених порушень №ОД403/1663/АВ/П від 28.03.2019р., яким директора ПП ДНЕСТР зобов`язано усунути виявлені під час інспекційного відвідування порушення до 11.04.2019р.

На підставі акту інспекційного відвідування №ОД403/1663/АВ від 27.03.2019р. Головним управлінням Держпраці в Одеській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОД403/1663/АВ/П/ТД/ФС від 09 квітня 2019 року, якою на підприємство накладено штраф в сумі 250 380 грн. за порушення ч.3 ст.24 КЗпП України.

Не погоджуючись із законністю вказаних припису та постанови про накладення штрафу ПП ДНЕСТР оскаржило їх в судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов підприємства, дійшов висновку, що укладені між ПП ДНЕСТР та фізичними особами договори підряду носять ознаки саме цивільно-правових договорів, за якими працівник сам організовує роботу і виконує її на власний ризик та розсуд, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, що діють на підприємстві. За висновками суду першої інстанції, надані позивачем до перевірки та до суду договори, не носять характеру трудових договорів та них не розповсюджується дія норм чинного в Україні трудового законодавства.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Нормами ст.24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст. 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність за порушення законодавства про працю встановлено ст.265 КЗпП України, зі змісту якої слідує, що для накладення на юридичну особу, яка використовує найману працю, штрафу необхідним, передусім, є встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Зокрема, ч.2 ст.265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Таким чином, підставою для притягнення юридичної особи, яка використовує найману працю, до відповідальності на підставі ч.2 ст.265 КЗпП України, є встановлений факт відсутності трудових відносин між цією особою та працівником при умові фактичного виконання працівником трудових функцій.

При цьому, обов`язок доведення порушення відповідним суб`єктом господарювання вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, статтею 77 КАС України покладено на Управління Держпраці в Одеській області, як суб`єкта владних повноважень, який заперечує проти позову.

Як вбачається з матеріалів справи та слідує зі змісту акту інспекційного відвідування №ОД403/1663/АВ від 27.03.2019р. ПП ДНЕСТР укладено ряд цивільно-правових договорів з фізичними особами, а саме: договори підряду №35 від 28.11.2019р., №33 від 06.11.2018р., №39 від 12.12.2018р. та №40 від 18.12.2018р. з ОСОБА_1 , №38 від 07.12.2018р. та №34 від 09.11.2018р. з ОСОБА_2 , предметом яких є виконання підрядниками автопослуг на визначених маршрутах із зазначенням відправних та кінцевих населених пунктів та відстані.

За умовами п.2.4 вказаних Договорів підряду Підрядник самостійно організовує всю роботу з виконання договору, визначає безпосередніх виконавців та розподіляє обов`язки між ними.

Пунктом 3.1 Договорів передбачено, що Замовник виплачує Підряднику винагороду у розмірі 0,3384 грн. за 1 км пробігу або 400 грн. за виконане замовлення, що обкладається у встановленому законодавством порядку податками.

Матеріалами справи, також, підтверджено, що на виконання договорів підряду складалися акти приймання-передачі робіт (послуг), в яких визначено найменування виконаної роботи (маршрут, його довжина, посилання на товарно-транспортні накладні), вартість 1 км пробігу, загальна вартість послуг, відомості про здачі та прийняття роботи.

Чинним законодавством передбачено, що договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є виконання стороною певного визначеного обсягу робіт та отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Виконуючи роботи за цивільно-правовим договором працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до його трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом на роботу на певну посаду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами Цивільного кодексу України .

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що відносинам між ПП ДНЕСТР та фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 притаманні саме ознаки цивільно-правового договору, а не трудового, оскільки жоден з наявних в матеріалах справи договір підряду не містить положень щодо обов`язку виконавців бути присутніми на підприємстві у визначені робочі години, обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.

Оплата наданих послуг проводилась саме по факту наданих конкретних послуг за договором, а не за сам процес виконання трудових обов`язків протягом трудового дня.

При цьому, умовами цивільно-правових угод не передбачалося надання фізичним особам, які виступали виконавцями, соціальних пільг, відпусток, їм не виплачувалася вихідна допомога та інші компенсації, які мають місце у правовідносинах між роботодавцем та працівником.

Доказів наявності у цивільно-правових договорів підряду ознак нікчемних правочинів ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій відповідачем не надано, як і не надано доказів визнання судом даних договорів недійсними.

Результати виконання договорів сторони оформили актами приймання-передачі виконаних робіт, зі змісту яких не вбачається, що роботи (послуги) надавались на постійній основі, так як у листопаді та грудні 2018 року ОСОБА_1 надано послуги по два рази на місяць та ОСОБА_2 двічі - у листопаді та грудні 2018 року. З вказаного слідує, що ПП ДНЕСТР залучило вказаних фізичних осіб для виконання окремого, чітко визначеного завдання (перевезення вантажу по визначеному маршруту).

Більше того, як правильно зазначив суд першої інстанції, чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, а отже сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

Щодо посилань апелянта на те, що особи, з якими підприємство укладає цивільно-правові договори є юридично необізнані та вважають, що вони працюють офіційно, то колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки на час розгляду даної справи відповідачем не надано відомостей про те, що зі сторони будь-якої особи - виконавця за цивільно-правовими угодами було подано заяви (скарги) до відповідних державних органів щодо захисту їх прав та інтересів у сфері трудового законодавства.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність винесених Головним управлінням Держпраці в Одеській області за наслідками проведеного інспекційного відвідування припису про усунення виявлених порушень №ОД403/1663/АВ/П від 28 березня 2019 року та

постанови про накладення штрафу №ОД403/1663/АВ/П/ТД/ФС від 09 квітня 2019 року.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги Головного управління Держпраці в Одеській області висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду першої інстанції від 30 липня 2019 року немає.

А відтак, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 жовтня 2019 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук