Постанова

від 14.07.2021 по справі 420/2873/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 420/2873/19

адміністративне провадження № К/9901/31160/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів : Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області

на рішення Одеського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Корой С. М. від 30.07.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ступакової І. Г., суддів: Бітова А. І., Лук`янчук О. В. від 08.10.2019

у справі № 420/2873/19

за позовом Приватного підприємства Днестр

до Головного управління Держпраці в Одеській області

про визнання протиправними та скасування постанови і припису

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2019 року Приватне підприємство Днестр (далі також - позивач, ПП Днестр ) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області (далі також - відповідач, ГУ Держпраці в Одеській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОД403/1663/АВ/П/ТД/ФС від 09.04.2019 та припис Головного управління Держпраці в Одеській області про усунення правопорушень № ОД403/1663/АВ/П від 28.03.2019.

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2019, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОД403/1663/АВ/П/ТД/ФС від 09.04.2019 і припис Головного управління Держпраці в Одеській області про усунення правопорушень № ОД403/1663/АВ/П від 28.03.2019; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 5676,70 грн.

3. 11.11.2019 від відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2019 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

4. Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

5. 17.01.2020 від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 - без змін.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі службового посвідчення №1663, відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частини третьої статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, у період з 21.03.2019 по 27.03.2019 головним державним інспектором праці Голінським П. І. у присутності бухгалтера ПП Днестр Безрукової О. І. проведено інспекційне відвідування ПП Днестр , яке зареєстровано за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с. Салгани, вул. Шабська, 13 , на предмет додержання вимог законодавства про працю.

7. За результатами проведеного інспекційного відвідування складено акт №ОД403/1663/АВ від 27.03.2019, яким зафіксовано порушення позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України.

8. Зокрема, в акті інспекційного відвідування зазначено, що згідно з цивільно-правовими договорами з жовтня 2018 року по грудень 2018 року включно на підприємстві виконували роботу з перевезення вантажів по маршрутах, зазначених у актах приймання-передачі робіт (послуг), дві особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Згідно з висновками посадової особи відповідача договори підряду, укладені з вказаними фізичними особами, не мають певного матеріального результату, а приховують процес трудової діяльності та організації праці.

9. Акт інспекційного відвідування №ОД403/1663/АВ від 27.03.2019 підписано бухгалтером підприємства із зауваженнями.

10. За наслідками інспекційного відвідування винесено припис про усунення виявлених порушень №ОД403/1663/АВ/П від 28.03.2019, яким директора ПП Днестр зобов`язано усунути виявлені під час інспекційного відвідування порушення до 11.04.2019.

11. На підставі акта інспекційного відвідування №ОД403/1663/АВ від 27.03.2019 Головним управлінням Держпраці в Одеській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОД403/1663/АВ/П/ТД/ФС від 09.04.2019, якою на підприємство накладено штраф в сумі 250 380,00 грн за порушення частини третьої статті 24 КЗпП України.

12. Не погоджуючись із законністю вказаних припису та постанови про накладення штрафу, ПП Днестр звернулось до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та законних інтересів.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

13. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що укладені позивачем цивільно-правові договори з фізичними особами помилково оцінені відповідачем як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.

14. Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. Договори підряду, укладені позивачем з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , не мають певного матеріального результату, а визначають процес трудової діяльності, оскільки такі фізичні особи систематично виконували певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи у встановлений строк.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що укладені між ПП Днестр та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 договори підряду мають ознаки саме цивільно-правових договорів. Доказів наявності у цивільно-правових договорів підряду ознак нікчемних правочинів відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом цих договорів недійсними.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

16. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на те, що судами не враховано, що виконувані ОСОБА_3 і ОСОБА_4 роботи з перевезення вантажів носили постійний, систематичний характер, на власний ризик по виконанню робіт з метою отримання прибутку, а тому вони мали б виконуватися фізичними особами-підприємцями. Однак ані ОСОБА_3 , ані ОСОБА_4 не зареєстровані як фізичні особи-підприємці. Предметом договорів підряду, укладених між ПП Днестр та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , є надання виконавцями транспортних послуг, тобто процес праці, що не передбачає будь-якого кінцевого результату.

17. Позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, з урахуванням положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

19. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

21. Згідно з приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

22. Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

23. За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

24. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

25. У той же час взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами, зокрема, статті 208 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

26. Загальне визначення цивільно-правового договору закріплено у статті 626 ЦК України, якою передбачено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

27. Згідно з приписами статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

28. Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

29. Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

30. Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

31. Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

32. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання кінцевих результатів праці і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

33. Згідно з положеннями частини першої статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

34. Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

35. У постанові від 04.07.2018 у справі № №820/1432/17 Верховний Суд зробив такий правовий висновок: Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт . Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеного висновку.

36. Верховний Суд у постанові від 14.05.2020 у справі № 640/1099/19 дійшов висновку, згідно з яким відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною Цивільним кодексом України. При цьому у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

37. Такий висновок був підтриманий Верховним Судом у постановах від 26.05.2020 у справі №160/5315/19, від 28.01.2021 у справі № 380/1116/20, від 10.06.2021 у справі №160/12899/19 та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.

38. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПП Днестр укладено цивільно-правові договори з фізичними особами, а саме: договори підряду № 35, № 33, № 39, № 40 з ОСОБА_3 та № 38, № 34 з ОСОБА_4 , предметом яких є виконання автопослуг на визначених маршрутах із зазначенням відправних та кінцевих населених пунктів та відстані.

39. За умовами пункту 2.4 вказаних договорів підряду підрядник самостійно організовує всю роботу з виконання договору, визначає безпосередніх виконавців та розподіляє обов`язки між ними.

40. Пунктом 3.1 цих договорів передбачено, що замовник виплачує підряднику винагороду у розмірі 0,3384 грн за 1 км пробігу або 400,00 грн за виконане замовлення, що оподатковуються у встановленому законодавством порядку.

41. Судами встановлено, що зобов`язання за договорами, укладеними позивачем з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , останні виконували разово, про що складено відповідні акти приймання-передачі робіт (послуг). У листопаді та грудні 2018 року ОСОБА_3 надано послуги по два рази на місяць та ОСОБА_4 двічі: у листопаді та грудні 2018 року. У цих актах зазначено найменування виконаної роботи (маршрут, його довжина, посилання на товарно-транспортні накладні), вартість 1 км пробігу, загальна вартість послуг, відомості про здачі та прийняття роботи.

42. Підрядники не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку; жоден з наявних в матеріалах справи договорів підряду не містить положень щодо обов`язку підрядників бути присутніми на підприємстві у визначені робочі години, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу. Оплата наданих послуг проводилась саме по факту наданих конкретних послуг за договором, а не за сам процес виконання трудових обов`язків протягом трудового дня.

43. Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій на підставі аналізу змісту договорів підряду, укладених позивачем з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , встановлено, що їх предметом є виконання працівниками певного визначеного обсягу роботи за певним маршрутом із зазначенням відстані маршруту, за наслідками виконання якої замовник зобов`язувався оплатити виконавцеві виконану ним роботу, зобов`язання за договорами, укладеними позивачем з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , останні виконували разово, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що їх предметом є кінцевий результат, а не процес праці; метою цих договорів є отримання певного матеріального результату.

44. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що правочини, укладені позивачем з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не є нікчемними відповідно до чинного законодавства та не визнавались недійсними в судовому порядку.

45. Зважаючи на наведене вище правове регулювання та встановлені у цій справі судами обставини, зокрема те, що зобов`язання за договорами, укладеними позивачем з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , останні виконували разово, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що у відносинах між позивачем та вищезазначеними особами відсутні ознаки трудових відносин, а тому оскаржувані постанова та припис відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.

46. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 у справі №160/12899/19 та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.

47. Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених доводів, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій, фактично зводяться до переоцінки доказів. Таким доводам судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку з дотриманням норм матеріального права.

48. Водночас колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

49. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

50. Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

51. Суд при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

52. На підставі викладеного Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

53. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко