Рішення

від 19.03.2010 по справі 2-83/2010

ВЕЛИКОБУРЛУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                         

Справа № 2-83/2010

                                                      Р І Ш Е Н Н Я

                                                     Іменем України

                                                    (заочне рішення)

 19 березня  2010 року  Великобурлуцький районний суд  Харківської області

в складі: головуючого - судді Малюкіна Ю.П.,за участю секретаря судового засідання – Логвинової М.В., представника позивача – ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Великий Бурлук справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» про визнання договору оренди земельної ділянки (паю) припиненим та повернення її з неналежного користування,

                                                   В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Росія” (далі ТОВ „Росія”) Великобурлуцького району Харківської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (паю) та повернення її з неналежного користування відповідача, посилаючись на те, що 20 лютого 2000 року вона уклала з ТОВ „Росія” договір оренди земельної ділянки (паю) строком на 20 років. Право позивача на земельну ділянку підтверджувалось сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0233055. Вказаний договір зареєстрований Черненською сільською радою в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 12 лютого 2000 року за № 50.

15 жовтня 2004 р. Позивач отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Черненської сільської ради.

Після уточнення позовних вимог Позивач просив визнати договір оренди земельної ділянки, укладений 20 лютого 2000 року між ним та ТОВ „Росія”, припиненим із 15 жовтня  2004 року, тобто з моменту отримання Державного акта, оскільки вона набула статусу власника земельної ділянки, змінився предмет оренди та статус сторін договору, але дія раніше укладеного договору всупереч вимогам законодавства України не припинена. Також позивач просила суд зобов’язати відповідача передати належну їй на праві власності земельну ділянку.  

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги Позивача в повному обсязі, при цьому доповнив, що після отримання ОСОБА_2 Державного акта вІН намагався укласти договір оренди з відповідачем, але ТОВ „Росія” проігнорувало її вимогу щодо укладення договорів оренди земельних ділянок. 18 вересня 2009 року постановою господарського суду Харківської області ТОВ „Росія” визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура. Ліквідатором вищевказаного товариства призначено ОСОБА_3. В добровільному порядку відповідач не бажає припиняти договір, який укладено 20 лютого 2000 року на підставі сертифіката. Тому позивач і вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав, оскільки наявність чинного договору оренди земельної частки (паю) перешкоджає власнику землі укласти договір з іншим орендарем.

ОСОБА_3, який є ліквідатором ТОВ «Росія», про час і місце судового засідання судом повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки 23 лютого 2010 року, але до суду не з’явився, про причини неявки не повідомив. Його представник в судове засідання також не з’явився.

На адресу суду ОСОБА_3 надіслав заперечення, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відсутність підстав для розірвання договору оренди земельної частки (паю), а також просив застосувати до вимог позивача позовну давність.

Відповідно до ч.4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України справа судом розглянута заочно, на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлені обставини справи і визначені відповідно до них правовідносини.

20 лютого 2000 року між ОСОБА_2, як орендодавцем, і ТОВ „Росія”, як орендарем, був укладений договір оренди земельної ділянки (паю) строком на 20 років на підставі належного позивачеві сертифіката серії ХР № 0233055 на право на земельну частку (пай). Зазначений договір зареєстрований 12 лютого 2000 року за №50 у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею Черненської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області (а.с.7).

Порядок укладення договорів оренди земельної частки (паю) урегульований Указом Президента України від 03 грудня 1999 року № 1529/99 „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” та постановою Кабінету Міністерства України від 24 січня 2000 року № 119 „Про затвердження порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)”.

Фактично у договорі від 20 лютого 2000 року йдеться про оренду земельної частки (паю) , який помилково названий  договором оренди земельної ділянки (паю), що зазначено у п. 1.3 цього договору.

На виконання Указу Президента № 1529/09 форма Типового договору оренди земельної частки (паю) затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 року за № 101/4322 (далі-Типовий договір).

Суд констатує, що укладений між сторонами договір не відповідає встановленій формі Типового договору.

В ньому не передбачені такі істотні умови, як щорічне погодження між сторонами розміру та форм оплати орендної плати шляхом унесення змін або доповнень в додаток до Договору як його невід’ємної частини, як це передбачено в п. 2.2 Типового договору. В укладеному сторонами договорі взагалі відсутній додаток і розмір орендної плати встановлено в сумі 288 грн. на весь час дії договору.      

Не передбачено в договорі необхідність індексації орендної плати відповідно до рівня інфляції національної валюти України, як це передбачено в п.2.2 Типового договору.

На порушення п.3 Типового договору в укладеному між сторонами договорі не передбачено обов’язок орендаря сплачувати пеню у розмірі 0,2 відсотка від суми недоїмки за кожний день прострочення.

В цілому текст укладеного договору фактично повністю відмінний від форми Типового договору.

Відповідно до п. 17 розділу Х „Перехідні положення” ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення  власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості)  земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

ОСОБА_2 15 жовтня 2004 року на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) отримав Державний акт серії ХР №069090  на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7.8567 га, яка розташована на території Черненської сільської Ради, кадастровий номер 6321485500:01:000:0020, ділянка №386, встановлені межі цієї ділянки. Цей акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 250 (а.с.6).

Представник позивача пояснив суду, що позивач, як і інші власники земельних ділянок, після отримання Державних актів пропонували ТОВ „Росія” переукласти договір оренди в зв’язку із зміною його предмету, але позитивної відповіді не отримав. На підтвердження цього надав копію витягу з протоколу № 1 від 19 січня 2005 року зборів уповноважених власників земельних ділянок колишнього КТАГО «Росія».

Група власників земельних ділянок (в тому числі Позивач) також колективно зверталися до ліквідатора ТОВ «Росія» ОСОБА_3 з вимогою розірвати договори оренди земельних часток (паїв), посилаючись на отримання Державних актів та визнання відповідача банкрутом.

Представник позивача пояснив, що ліквідатор ТОВ «Росія» ОСОБА_3 не погодився розірвати договори за згодою сторін.

Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю й виділення земельної ділянки в натурі, згідно з п.2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю) (затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5; зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 року за № 101/4322) зобов’язання сторін за укладеним договором припиняється відповідно до чинного законодавства.

Згідно з розділом ІХ «Перехідні положення» Закону України № 161-ХІV від 6 жовтня 1998 року „Про оренду землі” після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений.

Зазначена норма Закону прямо вказує на обов’язковість припинення дії договору оренди земельної частки (паю), пов’язуючи це з отриманням державного акта й виділенням земельної ділянки в натурі.

З огляду на зазначене з часу отримання позивачем Державного акта на право власності на земельну ділянку він набув статусу власника земельної ділянки, тобто змінився предмет оренди та статус орендодавця, однак договірні відносини не були приведені у відповідність до вимог Закону України „Про оренду землі”.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках , встановлених договором або законом .

Положення п.8 розд. Х «Перехідні положення» ЗК та розд. ІХ «Перехідні положення» Закону № 161-ХІV щодо переукладання договору оренди земельної частки (паю) передбачають право на переукладання договору оренди з попереднім орендарем і не можуть бути примусом для власника земельної ділянки. До того ж відповідач не прийняв пропозицію громадян-землевласників щодо укладення договорів оренди після отримання державних актів. На тих самих умовах, що і раніше укладений, договір оренди земельної ділянки не може бути укладений у будь-якому разі, оскільки форма і зміст раніше укладеного договору суперечить чинному законодавству України.

Сторони договору оренди земельної частки (паю) не привели договірні відносини у належний стан, враховуючи вимоги Закону України „Про оренду землі”.

На даний час, згідно з постановою господарського суду Харківської області від 18 вересня 2009 року, ТОВ „Росія” визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура. Ліквідатором вищевказаного товариства призначено ОСОБА_3 (а.с.8-9). На даний час ТОВ „Росія” не має права вести господарську діяльність.

Представник позивача пояснив, що відділ Держкомзему у Великобурлуцькому районі Харківської області відмовляється надавати висновки, які необхідні для укладення договору оренди земельної ділянки на підставі державного акта, оскільки юридично ще не припинений договір оренди, який укладено на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай). Суду надана письмова відмова вищевказаного відділу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що договір оренди земельної ділянки (паю), право на яку підтверджувалось сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ХР №0233055, укладений 20.02.2000 р. між ОСОБА_2 та ТОВ «Росія», слід припинити шляхом його розірвання в зв’язку з неможливістю його виконання, оскільки необхідність припинення його дії прямо витікає з розділу ІХ «Перехідні положення» Закону України № 161-ХІV від 6 жовтня 1998 року „Про оренду землі” і внаслідок існування зазначеного договору позивач позбавлений права на свій розсуд розпоряджатися належною йому земельною ділянкою.

В частині вимог позивача про зобов’язання ТОВ „Росія” передати належну їй на праві власності земельну ділянку позовні вимоги не підлягають  задоволенню, оскільки не надано доказів того, що ТОВ „Росія” володіє вищевказаною земельною ділянкою на даний час. Після отримання позивачем Державного акта відповідна земельна ділянка відповідачеві не передавалась. До того ж після отримання позивачем Державного акта на право власності на земельну ділянку без укладення договору оренди землі відповідач не мав права користуватися земельною ділянкою, яка не передавалася йому згідно з правилами, встановленими ст.ст.  17, 20 Закону України «Про оренду землі», ч.2 ст. 125, ч.2 ст. 126   ЗК України.  

      Підстав для застосування строків позовної давності не встановлено.  

      Згідно з ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.

                      Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд

                                                        В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Договір оренди земельної ділянки (паю), право на яку підтверджувалось сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0233055, укладений 20 лютого 2000 року між ОСОБА_2 і товариством з обмеженою відповідальністю «Росія», який зареєстрований 12 лютого 2000 року за №50 у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею Черненської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, припинити шляхом його розірвання.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 45 грн. 50 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подання через Великобурлуцький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви або в порядку, передбаченому ч.4 ст. 295 ЦПК України.

                  Суддя                                                         Ю.П.Малюкін