Рішення

від 12.09.2019 по справі 910/5463/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2019Справа № 910/5463/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В. , за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біміс"

до Державного реєстратора Фролової Олени Олександрівни (приватний нотаріус КМНО)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації"

2. Київська міська рада

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

3. ОСОБА_1

4. ОСОБА_11

про визнання недійсним свідоцтва про права власності та рішення про державну реєстрацію,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 12.09.2019,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Біміс" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора Фролової Олени Олександрівни (приватний нотаріус КМНО) (далі - відповідач, Нотаріус) про визнання недійсним свідоцтва про права власності та рішення про державну реєстрацію.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач в порушення імперативних приписів чинного законодавства України, на підставі незаконних правовстановлюючих документів зареєстрував право власності на майно за адресами: АДРЕСА_1 за Компанією "Стайрон девелопментс лімітед".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 вищевказану позовну заяву було залишено без руху та встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви.

07.05.2019, 10.05.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків та 14.05.2019 позивачем подано доповнення до клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2019 було відкрито провадження у справі № 910/5463/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справу третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" та Київську міську раду, підготовче засідання у справі призначено на 13.06.2019.

30.05.2019 через канцелярію суду надійшли заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_11 про вступ у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

10.06.2019 відповідачем подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву.

13.06.2019 до канцелярії суду надійшли клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та письмові пояснення третьої особи 2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_11, підготовче засідання у справі відкладено на 03.07.2019.

01.07.2019 на офіційну електронну поштову адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 підготовче судове засідання призначене на 03.07.2019 було перенесено на 11.07.2019.

02.07.2019 до канцелярії суду представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення позовної заяви з додатками залученим третім особам та відповідь на відзив, електронна копія якого була направлена до суду 01.07.2019.

Також 02.07.2019 до канцелярії суду було подано пояснення третьої особи ОСОБА_11 на позовну заяву.

За результатами підготовчого засідання 11.07.2019 суд ухвалив продовжити підготовче провадження у справі на 30 днів до 15.08.2019 (включно) та відкласти підготовче засідання у справі на 31.07.2019.

24.07.2019 до канцелярії суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив.

За результатами підготовчого засідання 31.07.2019 підготовче засідання у справі було відкладено на 14.08.2019.

У підготовче засідання 14.08.2019 прибули представники позивача, третьої особи 2 та відповідач з адвокатом.

Треті особи 1, 3, 4 представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За наслідками судового засідання 14.08.2019 судом постановлена ухвала про закриття підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті в судовому засіданні 06.09.2019.

Судове засідання по суті 06.09.2019 було відкладене на 12.09.2019.

У призначеному судовому засіданні 12.09.2019 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив. При цьому під час судового засідання представником до суду була подана копія запиту Прокуратури міста Києва, здійснено в межах кримінального провадження.

Представник відповідача та Нотаріус заперечували проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник Київської міської ради надав пояснення по суті спору.

Треті особи 1, 3,4 не направили своїх представників для участі в судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, шляхом направлення поштової кореспонденції за вказаними в матеріалах справи адресами.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2017 між ПАТ Комерційний банк Експобанк та ТОВ Віндекс за результатами відкритих електронних торгів, оформлених протоколом № UA-EA-2017-07- 06-000062-с від 20.07.2017 було укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна: 6/100 частки нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1911,7 кв.м.

08.08.2017 вказаний вище об`єкт нерухомості ТОВ Віндекс відчужило на користь ТОВ Біміс (5/100 часток та 3/1000 часток) та фізичної особи ОСОБА_1 (7/1000 часток).

11.08.2017 між ТОВ Біміс та ОСОБА_1 було укладено договір про виділ частки спільного майна в натурі, внаслідок якого сторони угоди вирішити розділити об`єкт вказаної вище нерухомості:

- ТОВ Біміс стало власником нежилих приміщень №№ 23, 24, 25, 26, 29, ЗО (літ. Д).

- ОСОБА_1 стала власником нежилих приміщень №№ 21, 22 (літ. Д).

07.12.2017 ТОВ Біміс продало фізичній особі ОСОБА_11 нежилі приміщення № 23, 24, 25 у вказаній вище будівлі, внаслідок чого ТОВ Біміс залишилося власником нежилих приміщень АДРЕСА_5 .

17.11.2017 між ПАТ Комерційний банк Експобанк та ФОП ОСОБА_5 за результатами відкритих електронних торгів, оформлених протоколом № UA-EA-2017-10-18-000139-a від 26.10.2017 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна: 29/1000 частки нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1004,60 кв.м.

29.12.2017 між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ Біміс укладено договір купівлі-продажу 11/1000 часток нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

29.12.2017 між ТОВ Біміс , ФОП ОСОБА_6 та фізичною особою ОСОБА_11 було укладено договір про виділ об`єктів нерухомого майна в натурі, внаслідок чого ТОВ Біміс залишилося власником нежилих приміщень (групи 1-7) загальною площею 1175,43 кв.м, по АДРЕСА_2 .

Надалі, ТОВ Біміс , як власник нежитлових приміщень за адресами: АДРЕСА_2 загальною площею 1175,63 м.кв, та АДРЕСА_2 загальною площею 1878,92 м.кв., у лютому 2019 року отримав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (надалі - Реєстр), в якому ним було виявлено запис про те, що, одним з співвласників нерухомості за адресами: АДРЕСА_1 в Реєстрі зазначена компанія Стайрон девелопменте літімед , зареєстрована в Співдружності Домініки. Згідно Інформаційної довідки, площа нерухомості, що зареєстрована за компанією Стайрон девелопменте лімітед становить: у літері Г , яка складається з груп нежитлових приміщень № 45-49 відповідно 1663,20 м2; у літері Д , яка складається з груп нежитлових приміщень № 21-30 відповідно 2813,80 м2.

Таким чином, фактично нерухомість позивача одночасно зареєстрована в Реєстрі як за ТОВ Біміс , так і за компанією Стайрон девелопменте лімітед . При чому, із наявного у матеріалах справи витягу з Реєстру вбачається, що спірний запис про державну реєстрацію права власності за компанією Стайрон девелопменте лімітед вчинений 07.03.2017.

У відповідь на адвокатський запит, Департамент комунальної власності міста Києва надіслав лист № 062/02/07 - 1353 від 11.02.2019, з якого слідує, що свідоцтво про право власності серії МК № 010001631 від 18.06.1998, на яке йде посилання як підставу виникнення права власності, в Реєстрі, компанії Стайрон девелопменте лімітед ніколи не видавалося. У доповненій відповіді від 21.02.2019 Департамент додав, що також на вказану іноземну компанію не видався і наказ Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна від 09.06.1998 № 282-В.

У ході досудового розслідування № 12019100090002055 за заявою Товариства було отримано ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 20.03.2019 у справі № 760/7667/19 про надання тимчасового доступу до речей і документів, пов`язаних із згаданими вище об`єктами нерухомості, в ході реалізації якої слідчими було отримано:

1. Копію Наказу від 09.06.1998 № 282-В, з якого вбачається, що єдиною особою, якій було вирішено оформити право власності з видачею свідоцтва про право власності є ВАТ Меблева фабрика ім. В. Боженка .

2. Копію свідоцтва, на якому відсутня відмітка КП Київське міське БТІ про державну реєстрацію права власності.

3. Пояснення приватного нотаріуса Фролової О.О., яка діяла у якості державного реєстратора в ході державної реєстрації права власності на нерухомість компанії Стайрон девелопментс лімітед та вилучену копію реєстраційної справи.

4. Інформаційні довідки від 17.10.2016 та 08.12.2016 року, начебто які підтверджують реєстрацію права власності компанії Стайрон девелопментс лімітед на згадану вище нерухомість.

5. Компанія Styron Developments Limited не зареєстрована Національним офісом промислової власності Співдружності Домініки http://onapi.qob.do/index.DhD/busqueda-de-signos-nombres-y-marcas не існує в принципі.

З метою захисту своїх порушених прав як власника спірних приміщень Товариство звернулось із даним позовом до суду, в межах якого просить суд визнати недійсним свідоцтво про право власності та рішення про державну реєстрацію.

Матеріально-правовим обґрунтуванням вказаних вимог Товариство вказує те, що Нотаріус був позбавлений можливості здійснювати реєстрацію права власності на спірні об`єкти, оскільки: одержані правовстановлюючі документи не відповідають вимогам чинного законодавства на час виникнення спірних правовідносин; не виконав імперативних вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо витребування від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав на спірне майно; не вчинено дій щодо отримання від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав на спірне майно, унеможливлює встановлення достовірності поданих документів.

Ураховуючи той факт, що на момент здійснення реєстраційних дій Нотаріусом у Державному реєстрі прав містилися записи про право власності ПАТ КБ Експобанк на спірні об`єкти, то вчинення реєстраційних дій прямо порушує вимоги Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

При цьому у межах розгляду даної справи представником Товариства неодноразово наголошувалось на тому, що між позивачем та Нотаріусом відсутній спір про право на спірне майно, натомість Товариство вважає, що мало місце порушення Нотаріусом порядку здійснення реєстраційних дій.

В основу заперечень проти задоволення позовних вимог Нотаріусом покладений той факт, що ОСОБА_7 не є належним відповідачем у цій справі. Водночас зазначено, що відповідач під час вчинення дій щодо реєстрації спірного майна за компанією Styron Developments Limited діяла відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Інструкції про вчинення нотаріальних дій. Крім того, зазначила, що спірний запис про державну реєстрацію права власності був вчинений нею на підставі заяви ОСОБА_8 , який діяв на підставі довіреності від імені Styron Developments Limited.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 41 Конституції України унормовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини 6 статті 55 Конституція України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25.03.1999 заява №311107/96, пункт 54).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до преамбули та статті 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон) цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Під час подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі фізична особа повинна пред`явити документ, що посвідчує її особу, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - також документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб.

Частиною 1 статті 16 Закону передбачено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку (частина 3 вказаної статті).

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Як вказано у позивачем, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем представником Компанії Стайрон Девелопменте Лімітед Нотаріусу для здійснення реєстраційних дій було подано: Свідоцтво про право власності на майновий комплекс, серії МК № 010001631 від 18.06.1998, виданого Головним Управлінням житлового господарства та майна м. Києва та Інформаційні довідки Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації НЖ-2016 №3092 від 17.10.2016 та Нж-2016 №3467 від 08.12.2016.

Під час судового розгляду даної справи Нотаріусом були надані пояснення, згідно яких остання зазначала, що заява на вчинення реєстраційних дій була подана особисто ОСОБА_8 , який діяв на підставі довіреності від імені Styron Developments Limited. Надані Товариством докази, а саме запит Прокуратури міста Києва від 06.08.2019 та відповідь на вказаний запит Державної прикордонної служби України від 06.08.2019, не можуть бути прийняті судом, як такі що спростовують повідомлені відповідачем обставини. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що в прохальній частині запиту зазначено: надати відомості про те, чи перетинав державний кордон України громадянин Російської Федерації ОСОБА_8 за період з 01.01.2017 по теперішній час. У відповідь на вказаний запит Державною прикордонною службою України була надана інформація про те, що в базі не виявлено даних про перетинання вказаною особою державного кордону. Однак, відсутність даних про перетинання кордону за період з 01.01.2017 по теперішній час, не свідчить про неможливість вказаної особи перебувати на території України станом на дату подання заяви. Вказане також підтверджується тим, що довіреність на вчинення в тому числі реєстраційних дій видана на ім`я ОСОБА_9 видана 20.05.2016. При цьому, із наявної в матеріалах справи копії реєстраційної справи вбачається, що з метою дотримання порядку вчинення реєстраційних дій Нотаріусом здійснено фотокопії паспорта ОСОБА_8 .

Таким чином, оскільки Нотаріусом не було виявлено підстав відмови в реєстрації права власності, відповідач вчинив відповідний запис 07.03.2017.

Частинами 1-2 статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У той же час, слід зауважити, що обґрунтування позивачем своїх позовних вимог не відповідає положенням статті 2, 14 ГПК України, якими закріплений принцип диспозитивності у господарському процесі. Сама по собі незгода із вчиненим 07.03.2017 записом про право власності на спірний об`єкт нерухомого майна не є підставою для тверджень про недійсність свідоцтва про право власності компанії Styron Developments Limited. Отже в процесуальному та матеріальному сенсі вказане не може бути підтвердженням щодо порушення права та охоронюваних законом інтересів позивача з боку Нотаріуса. При цьому, сама по собі наявність інтересу позивача щодо спірного об`єкту нерухомого майна по собі не може бути підставою для визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання недійсним рішення про державну реєстрацію.

Крім того, Товариство належними та допустимими доказами не довело факту порушення Нотаріусом прав позивача в аспекті вчинення реєстраційного запису 07.03.2017, враховуючи, Товариство набуло право на спірне майно на підставі правочинів, вчинених 08.08.2017 та 29.12.2017.

Суд вважає за необхідне зауважити, що спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи - Styron Developments Limited, а не позивача. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

У даному випадку визнання недійсним рішення про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на таке майно від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Спір про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію права власності на майно має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж майна. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Беручи до уваги вказане, у межах даного спору належним відповідачем є Styron Developments Limited, як особа, що зареєструвала за собою право власності на нерухоме майно, яке за твердженнями Товариства належить ТОВ БІМІС .

При цьому суд відзначає, що у межах судового розгляду справи судом неодноразово було роз`яснено Товариству його право, передбачене статтею 48 Господарського процесуального кодексу України.

Доводами про відсутність підстав заміни відповідача на належного, Товариство вказувало відсутність такої юридичної особи, як Styron Developments Limited (Співдружність Домініка). У підтвердження вказаного позивач надав до суду роздруківку з реєстру Спідружності Домініки.

Суд критично оцінює такі твердження позивача, оскільки в матеріалах справи наявні копії свідоцтво про реєстрацію № 3846 від 26.05.1997, витягом про засновників від 19.10.2014, свідоцтво про повноваження посадових осіб від 20.05.2016. Відсутність в реєстрі Співдружності Домініки інформації про Styron Developments Limited, на яку посилається Товариство обумовлено тим, що реєстри юридичних осіб Співдружності Домініки є конфіденційними, а дані вказаних реєстрів є закритими для вільного доступу.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Узагальнюючи викладене, враховуючи, що позивачем не доведено порушення прав Товариства саме Нотаріусом та останній не є належним відповідачем у даному спорі, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Біміс" до Державного реєстратора Фролової Олени Олександрівни (приватний нотаріус КМНО) за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:1. Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" 2. Київська міська рада та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:3. ОСОБА_1 4. ОСОБА_11 про визнання недійсним свідоцтва про право власності та рішення про державну реєстрацію - відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані з розглядом позову, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Біміс".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 10.10.2019.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ