Ухвала

від 09.10.2019 по справі 872/17/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 872/17/19

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Мачульський Г.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Радгосп "Виноградна Долина"

на ухвалу Південно-Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019

за заявою Фермерського господарства "Кандибинське"

про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 22.08.2019 у справі №6/2019,

за позовом Фермерського господарства "Кандибинське"

до Державного підприємства "Радгосп "Виноградна Долина"

про стягнення 1 528 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

26.09.2019 (згідно із штампом апеляційного господарського суду) Державне підприємство "Радгосп "Виноградна Долина" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із апеляційною скаргою на ухвалу Південно-Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019, прийняту апеляційним господарським судом як судом першої інстанції.

Ухвалою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі №872/17/19 заяву Фермерського господарства "Кандибинське" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 22.08.2019 у справі №6/2019 - задоволено.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Господарського процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами 2, 3 цієї статті. Справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.

За змістом частини другої статті 253 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 25 зазначеного кодексу.

Таким чином, Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні суди розглядають як суди першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 356 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про видачу або відмову у видачі наказу може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку, встановленому для оскарження рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Радгосп "Виноградна Долина", Судом встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 258 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

До апеляційної скарги заявником додано копію квитанції 0.0.1476616657.1 від 25.09.2019 про сплату судового збору у розмірі 1 921,00 грн., яка завірена неналежним чином, оскільки не містить підпису посадової особи зазначеної на цій копії.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір", суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд зазначає, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

При цьому, пунктами 2.20, 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" який носить виключно рекомендаційний та роз`яснювальний характер зазначено наступне: чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України. Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Отже, додана заявником до матеріалів апеляційної скарги копія квитанції 0.0.1476616657.1 від 25.09.2019 про сплату судового збору у розмірі 1921,00 грн. не може вважатися належним доказом сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Аналогічну правову позицію викладено в ухвалах Верховного Суду України від 21.05.2018 у справі № 923/331/16, від 30.08.2018 у справі № 910/6968/16 та від 18.04.2018 у справі № 925/56/16.

Відповідно до частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки до апеляційної скарги Державного підприємства "Радгосп "Виноградна Долина" не додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, така апеляційна скарга вважається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

Для усунення недоліків апеляційної скарги Державному підприємству "Радгосп "Виноградна Долина" необхідно подати до суду оригінал квитанції 0.0.1476616657.1 від 25.09.2019 на суму 1 921,00 грн.

Усунувши недоліки, заявнику апеляційної скарги необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для визначення судом чи було дотримано заявником встановлений у частині 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України строк на усунення заявником недоліків апеляційної скарги.

За змістом частини 4 статті 174 та частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, якщо заявник не усунув недоліки апеляційної скарги у встановлений строк, така скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із апеляційною скаргою.

Керуючись статтями 174, 233, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Радгосп "Виноградна Долина" залишити без руху до 15.11.2019.

2. Встановити Державному підприємству "Радгосп "Виноградна Долина" строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

3. Державному підприємству "Радгосп "Виноградна Долина" надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6) докази про дату вручення даної ухвали.

4. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Г.М. Мачульський