Постанова

від 24.10.2019 по справі 911/2686/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2019 р. Справа№ 911/2686/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Кравчука Г.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

від прокуратури - Набок Ю.В.

від позивача 1 - не з`явився.,

від позивача 2 - не з`явився.,

від відповідача - Біцюк В.С.,

розглянувши апеляційну скаргу

Заступника прокурора Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2019 (повний текст рішення складено 10.06.2019)

у справі №911/2686/18 (суддя Бацуца В.М.)

За позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави

в особі:

1. Гірської сільської ради

2. Бориспільської районної державної адміністрації Київської області

до Приватного підприємства „Беріг"

про стягнення 611 594, 28 грн. та розірвання договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

У 2018 році Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Гірської сільської ради та Бориспільської районної державної адміністрації Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства „Беріг" про стягнення 611 594, 28 грн. та розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позову прокурор зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за договором оренди в частині сплати орендної плати.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.05.2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за період дії договору та на його виконання і у встановлений договором строк відповідачем було належним чином виконано свій обов`язок по оплаті нарахованої згідно з договором орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою у заявлений період, а також те, що до моменту внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки в частині зміни розміру орендної плати у відповідності до нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки у орендаря не виникає і відсутній обов`язок по сплаті орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою згідно з положеннями Податкового кодексу України у відповідності до нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Крім того, місцевим господарським судом зазначено, що у позивачів не виникло право на розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав, зазначених у самому договорі та у ст. 32 Закону України „Про оренду землі" оскільки не доведено істотного порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки та положень законодавства України.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Заступник прокурора Київської області подав до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2019 року в та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник зазначає, що оскільки рішенням сільської ради змінено нормативно грошову оцінку земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача, останній повинен був самостійно обчислити розмір орендної плати та сплатити з урахуванням нової нормативно грошової оцінки, а оскільки відповідач не здійснив таку оплату, за ним обчислюється заборгованість в розмірі 611 596, 28 грн. За таких обставин, враховуючи наявність істотного порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором від 21.10.2004 року, даний договір підлягає розірванню на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 610, 611, 651 Цивільного кодексу України. Крім того, прокурор зазначає, що місцевий господарський суд вважає, що відповідачем подано не всі доказів необхідні для відшкодування останньому витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 року розгляд апеляційної скарги Заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2019 року у справі №911/2686/18 призначено на 03.10.2019 року.

30.08.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватного підприємства „Беріг", відповідача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

30.08.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватного підприємства „Беріг" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Також, 03.10.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Заступника прокурора Київської області, апелянта у справі, надійшли пояснення по справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 року розгляд справи відкладено на 24.10.2019 року.

В судовому засіданні 24.10.2019 року прокурор надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Також представник відповідача відмовився від клопотання про зупинення провадження та просив залишити його без розгляду оскільки постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.09.2019 року у справі №587/430/16-ц касаційну скаргу заступника прокурора Сумської області задоволено, ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 12 липня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14 вересня 2017 року скасовано, а справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду, тобто відпала підстава для зупинення провадження у даній справі.

Представники позивача 1 та позивача 2 в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21.10.2004 року між позивачем-2 та відповідачем було укладено договір, згідно з умовами пунктів 1.1.-1.4. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, відповідно до плану що додається, надалі за текстом - „Земельна ділянка". (т.1, а.с. 24-29)

Відповідно до п. 1.2. договору земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

Згідно з п. 1.3. договору в оренду передається земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд загальною площею 9, 98 гектарів лісів, за рахунок земель державної власності на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, за межами населеного пункту.

Пунктом 1.4. договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 92 412 грн. 05 коп.

Згідно з п. 2.1.1. договору земельна ділянка вважається переданою в оренду за цим договором з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі земельної ділянки. орендар може приступити до використання земельної ділянки лише після набрання чинності цим договором.

Відповідно до п. 2.2. договору цільове призначення, земельної ділянки - будівництво та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд.

Пунктом 2.3.1. договору визначено строк його дії, згідно з яким договір укладається на термін 49 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

Згідно з п. 2.7.1. договору орендна плата встановлюється та справляється в грошовій формі за рік в розмірі 10% (десять відсотків) від грошової оцінки земельної ділянки визначеної у пункті 1.4. цього договору : 9 241 грн. 21 коп. (дев`ять тисяч двісті сорок одна гривня 21 копійка). Орендна плата вноситься на поточний рахунок Гірської сільської Ради, Бориспільського району, Київської області № 371181004072, в УДК у Київській області, МФО 821018, код одержувача 04363647, код платежу 13050200, або на інший рахунок, визначений за згодою сторін, або Орендарем відповідно до чинного законодавства.

Крім того, відповідно до п. 2.7.6. договору розмір орендної плати може бути переглянутий (зменшений) за вимогою орендаря у випадках невиконання орендодавцем обов`язку повідомити орендарю про права третіх осіб на земельну ділянку, а крім того один раз на рік у разі погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально. Сума, на яку зменшується орендна плата, встановлюється за згодою сторін. За згодою сторін орендна плата може бути проіндексована у погодженому сторонами порядку. У разі збільшення земельного податку розмір орендної платні за згодою сторін може бути збільшено на відповідну суму за вимогою орендодавця, але не частіше ніж раз на рік .

Також, як вбачається з п. 5.1. договору, сторони домовляються:

- зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін;

- договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання.

При цьому, згідно з п. 5.5. договору сторони погоджуються з тим, що:

Будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін у разі, якщо з будь- яких причин будь-які положення цього договору є недійсними, недіючими, незаконними або такими, що не мають юридичної сили, це не впливає на дійсність або юридичну силу будь- якого або усіх інших положень цього договору. Сторони попереджаються, що у випадку, коли будь-яке із положень цього договору втратило юридичну силу , вони невідкладно розпочнуть переговори на засадах взаємної доброзичливості для того , щоб змінити це положення таким чином , щоб у зміненому вигляді воно стало чинним і законним та у максимально можливому обсязі відбивало початкові наміри сторін щодо суті зазначеного положення.

В разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, ці питання вирішуються у судовому порядку.

Згідно з п. 8. договору цей договір набуває чинності після його підписання з моменту державної реєстрації.

Вказаний договір оренди земельної ділянки було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Козій А. В. та зареєстровано в реєстрі за № 5782.

12.11.2004 року вказаний договір було зареєстровано у Бориспільському районному відділі Київської регіональної філії Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.11.2004 р. № 5.

Рішенням № 476-36-6 від 13.10.2015 року „Про затвердження проекту землеустрою щодо встановленння (зміни) меж села Гора Бориспільського району Київської області" Бориспільської районної ради затверджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Гора Бориспільського району Київської області загальною площею 932, 92 га. (т.1, а.с. 148).

Рішенням № 630-32-7 від 21.03.2017 року „Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель села Гора Бориспільського району Київської області" Гірської сільської ради затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель села Гора Бориспільського району Київської області, виконану ТОВ „Адванс Інвест"; затверджену базову вартість одного квадратного метра земель села Гора Бориспільського району Київської області в розмірі 152, 18 гривень, граничні значення зонального коефіцієнту Км2 становлять 0, 80 та 1, 05; затверджено економіко-планувальне зонування території села Гора Бориспільського району Київської області; введено в дію нормативну грошову оцінку земель села Гора Бориспільського району Київської області з 01.01.2018 року. (т.1, а.с. 37-38).

Згідно листом № 10-10-0.222-19025/2-17 від 15.12.2017 року Головного управління Держгеокадастру у Київській області земельній ділянці, що перебуває у користуванні ПП „Беріг" згідно з договором від 21.10.2004 року, присвоєно кадастровий номер 32220883200:03:001:0627 і вказана земельна ділянка знаходиться в межах с. Гора Бориспільського району Київської області. (т.1, а.с. 34-35).

Листом №637-02-19-18 від 13.02.2018 року Гірська сільська рада повідомила прокуратуру Київської області про те, що затверджена базова вартість 1 м.кв. земель с. Гора становить 152, 18 грн. Земельні ділянки ПП Принт , ПП`Гросс та ПП Беріг згідно схеми економіко-планувального зонування відносяться до І зони з коефіцієнтом Км2 - 0, 86. (т.1, а.с. 80).

Крім цього, в матеріалах справи наявний лист №2527/9/10-36-12-03 від 14.03.2018 року в якому ГУ ДФС у Київській області надало відповідь Прокуратурі Київської області, що зокрема ПП Бергі перебуває на податковому обліку в Бориспільському відділенні ГУ ДФС у Київської області та є платником орендної плати з юридичних осіб. Також вказано, що ПП Беріг звітує з орендної плати та сплачує податкові зобов`язання у визначені терміни та в повному обсязі, згідно договору оренди. (т.1, а.с. 81-82).

ГУ Держгеокадастру у Київській області листом №10-10-0.332-9404/2-18 від 13.06.2018 року повідомило, що нормативно грошова оцінка з урахуванням коефіцієнта індексації станом на 01.01.2018 року земельної ділянки, яка перебуває в користуванні ПП Беріг (кадастровий номер - 3220883200:03:001:0627) становить 12 459 460, 95 грн. (т.1, а.с. 86-87).

Крім того в матеріалах справи наявна податкова декларація зі змісту якої вбачається, що відповідач сплати орендної плати 11 378, 76 грн. за січень - червень 2018 року. (т.1, а.с. 83-85).

Отже, звертаючись з даним позовом, прокурор зазначає, що у відповідача наявна заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою згідно з договором від 21.10.2004 року у період з січня по червень 2018 року, розмір якої розрахований з використанням 10 % відсоткової ставки від нової нормативно грошової оцінки земельної ділянки, затвердженої у відповідності до рішення № 630-32-7 від 21.03.2017 року „Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель села Гора Бориспільського району Київської області" Гірської сільської ради, а тому внаслідок неналежного виконання ПП Беріг умов договору в частині обов`язку з своєчасного і повного внесення орендної плати за користування земельною ділянкою з врахуванням нормативної грошової оцінки землі, що зумовлює ненадходження коштів до бюджету Гірської сільської ради, і, відповідно порушує права та інтереси держави договір оренди земельної ділянки від 21.10.2004 року підлягає розірванню.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про оренду землі").

За приписами ст. 1 ЗУ "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ч. 5 ст. 6 ЗУ "Про оренду землі").

Згідно із ст. 13 ЗУ "Про оренду землі", договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди землі, який зареєстрований у встановленому законом порядку та недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв`язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас, істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (п.3 ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про оренду землі").

У свою чергу, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ст. 21 ЗУ "Про оренду землі").

Із змісту Договору вбачається, що сторонами у пп. 2.7.1, 2.7.6 погоджено, зокрема, розмір орендної плати, яка у свою чергу за згодою сторін може бути проіндексована у погодженому сторонами порядку . У разі збільшення земельного податку розмір орендної плати за згодою сторін може бути збільшено на відповідну суму за вимогою орендодавця (Бориспільської РДА), але не частіше ніж раз на рік.

У свою чергу, ч. 1 ст. 30 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Отже, як Договором так і зазначеними положеннями Закону передбачено, що зміна орендної плати здійснюється виключно за погодженням сторін Договору.

Проте, ані прокурором, ані позивачами не було надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України на підтвердження того, що Гірською сільрадою або ж Бориспільською РДА було ініційовано питання на підставі п. 2.7.6 Договору щодо зміни (збільшення) орендної плати та внесення відповідних змін до Договору у порядку п. 5.5 Договору.

Водночас, із змісту позовної заяви вбачається, що прокурор обґрунтовуючи свої вимоги посилається на п.п. 288.1-288.3 ст.288 ПК України відповідно до яких, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому п. 288.4 ПК України ст. 288 ПК України встановлено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Проаналізувавши положення п.п. 288.1-288.3 ст.288 ПК України та ст. 21 Закону України "Про оренду землі" колегія суддів зазначає, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений в договорі оренди. У свою чергу, ПК України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, саме договором оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.10.2018 у справі №916/3233/16).

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачено положень про зміну розміру орендної плати за користування орендованим майном саме з моменту прийняття законодавцем таких змін, а надається право стороні правовідносин в подальшому ініціювати внесення відповідних змін до договору. Отже, до моменту внесення змін до договору оренди, в тому числі за рішенням суду, орендар зобов`язаний сплачувати оренду плату в розмірі, передбаченому чинним договором оренди. (Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.02.2018 року № 916/1578/15-г).

Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем було виконано зобов`язання в часині сплати орендної плати в розмірі, встановлену пп. 2.7.1 п. 2.7 Договору, що також підтверджується листом ГУ ДФС у Київській області №2527/9/10-36-12-03 від 14.03.2018 року. (т.1, а.с. 81-82).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Разом з цим, суд зазначає, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який не може бути меншим, ніж встановлено положеннями ст. 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №925/1016/16).

Також, колегія суддів звертає увагу, що висновок про те, що зміна нормативної грошової оцінки є лише підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, та внесення відповідних змін до договору у вигляді оформлення додаткової угоди було викладено у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 року № 235/4017/15-ц, та Верховного Суду України від 02.03.2016 № 922/538/14 та від 02.03.2016 року №3-476гс15.

Отже, зміни до Договору в частині зміни орендної плати здійснюється виключно за згодою сторін. Крім того, колегія суддів зазначає, що умовами Договору не передбачений обов`язок орендаря самостійно індексувати розмір орендної плати у зв`язку із зміною нормативно-грошової оцінки земель.

Відтак, доводи скаржника стосовно того, що відповідач повинен самостійно обраховувати розмір орендної плати ураховуючи нормативну грошову оцінку земель, затверджену рішенням Гірської сільради №630-32-VIIвід 21.03.2017 року колегією суддів відхиляється.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за період дії договору та на його виконання і у встановлений договором строк відповідачем було належним чином виконано свій обов`язок по оплаті нарахованої згідно з договором орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою у заявлений період, а також те, що до моменту внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки в частині зміни розміру орендної плати у відповідності до нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки у орендаря не виникає і відсутній обов`язок по сплаті орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою згідно з положеннями Податкового кодексу України у відповідності до нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 611 594, 28 грн. з орендної плати за земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд площею 9,98 га, яка знаходиться на території Гірської сільської ради правомірно відмолено.

Щодо вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд площею 9,98 га, яка знаходиться на території Гірської сільської ради від 21.10.2004 року, зареєстрованого у Бориспільському районному відділі Київської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України про, що 12.11.2004 року у Державному реєстрі земель вчинено запис №5 колегія суддів зазначає наступне.

Так, ч.ч. 3,4 ст. 31 ЗУ "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЗУ "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом "д" ст. 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку про те, що у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №925/549/17).

Разом з цим, за ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На підставу для розірвання договору, прокурор посилається на неналежного виконання ПП Беріг умов договору в частині обов`язку з своєчасного і повного внесення орендної плати за користування земельною ділянкою з врахуванням нормативної грошової оцінки землі встановленої у відповідності до рішення № 630-32-7 від 21.03.2017 року „Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель села Гора Бориспільського району Київської області" Гірської сільської ради.

Втім, як встановлено вище, ПП Беріг сплачує орендну плату у розмірі та у строк встановлений Договором, що підтверджується відповідним листом ГУ ДФС у Київській області, який у свою чергу є контролюючим органом, а тому матеріали справи не містять доказів систематичної несплати відповідачем орендної плати за Договором від 21.10.2004 року, що в свою чергу свідчить про відсутність істотного порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором у розумінні ст. 651 ЦК України, а тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору оренди.

Щодо висновку суду першої інстанції про покладення на прокуратуру витрат відповідача, понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 28 000, 00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Таким чином, правовий аналіз вищенаведених норм процесуального закону в їх сукупності дає підстави для висновку, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.11.2018 у справі № 910/8682/18; від 07.02.2019 у справі № 906/194/18.

У доказ понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 28 000, 00 грн. відповідачем надано до суду першої інстанції договір № 08-01 про надання правової допомоги від 09.01.2019 року (т.1, а.с. 106), укладеним між ПП „Беріг" та Адвокатським об ?єднанням „ОМП", додаткову угоду № 1 від 09.01.2019 року до договору № 08-01 про надання правової допомоги від 09.01.2019 року (т.1, а.с. 207), підписаною між ПП „Беріг" та Адвокатським об ?єднанням „ОМП", свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4708 від 25.10.2011 року (т.1, а.с. 108), ордер серії КВ № 391440 від 09.01.2019 року (т.1, а.с. 107), ордером серії КВ № 436928 від 02.04.2019 року (т.1, а.с. 220), відомості з Єдиного реєстру адвокатів України (т.1, а.с. 209210), копію меморіального ордеру № 814382SB від 29.03.2019 року на суму 28 000, 00 грн. (т.1, а.с. 208).

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до пп. 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів (у формі, яка доступна для читання та виключає можливість внесення будь-яких змін). У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254 (Положення № 254) визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов`язкові реквізити.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

При цьому, відповідно до ч. 2, п. 42, додатку 7 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного банку України від 21.01.2004 року N 22 необхідно ставити підписи відповідального виконавця банку, який оформив меморіальний ордер , та працівника, на якого покладено функції контролера. У разі перерахування коштів на рахунки клієнтів-отримувачів (фізичних та юридичних осіб), які відкриті в інших банках, розрахунковий документ засвідчується підписами керівника (його заступника) і головного бухгалтера (його заступника) банку або підписами уповноважених осіб згідно з внутрішніми нормативними документами банку та відповідального виконавця банку.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що наданий меморіальний ордер № 814382SB від 29.03.2019 року не може бути належним та достатнім доказом, в розумінні ст. ст. 76, 79 ГПК України, оскільки не містить будь-якої відмітки банку про проведення відповідної операції із зарахування коштів на рахунок АО ОМП та підпису відповідального виконавця банку, який оформив меморіальний ордер . При цьому, виписки банку по особовому рахунку АО ОМП до матеріалів справи представлено не було.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо скасування рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2019 року у справі №911/2686/18 в частині стягнення з Прокуратури Київської області на користь Приватного підприємства „Беріг" судових витрат в розмірі 28 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідачем під час апеляційного перегляду рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2019 року у справі №911/2686/18 подано заяву про відшкодування судових витрат, однак до зазначеної заяви відповідачем долучено лише додаткову угоду №2 до договору про надання правової допомоги №08-01 від 09.01.2019 року та не надано належних та допустимих доказів фактичного понесення таких витрат, з огляду на вказане судові витрати на професійну правничу допомогу, надану Адвокатським об`єднанням ОМП в суді апеляційної інстанції, в сумі 40 000, 00 грн., не можуть бути відшкодовані за рахунок прокуратури, як такі що не підтверджені належними засобами доказування про їх фактичне здійснення учасником справи.

Враховуючи вимоги щодо відшкодування понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 28 000, 00 грн., викладені в апеляційній скарзі, скарга Заступника прокурора Київської області підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2019 року у справі №911/2686/18 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2019 від 18.06.2019 року у справі №911/2686/18 в частині стягнення з Прокуратури Київської області на користь Приватного підприємства „Беріг" судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 28 000, 00 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у стягненні судових витрат в розмірі 28 000, 00 грн.

3. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2019 від 18.06.2019 року у справі №911/2686/18 залишити без змін.

4. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2686/18.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.10.2019 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Г.А. Кравчук

К.В. Тарасенко