Постанова

від 11.10.2019 по справі 906/703/16

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2019 року Справа № 906/703/16

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

третьої особи - Пропадущий А.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "ПФ Макс" в особі Ліквідатора Гуріна Романа Анатолійовича на рішення господарського суду Житомирської області від 04.10.16 р. у справі № 906/703/16 (суддя Кудряшова Ю.В., повний текст 10.10.16 р.)

за позовом Приватного підприємства "Максимум-Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Диво-Гран"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПП "ПФ "Макс" в особі Ліквідатора Гуріна Романа Анатолійовича

про стягнення 202939,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПП Максимум-Інвест (надалі - позивач) звернулося в Господарський суд Житомирської області з позовом до ТОВ Диво-Гран (надалі - відповідач) про стягнення 159800,00 грн. - основного боргу, 2377,92 грн. - 35 річних, 33106,49 грн. - пені, 7654,65 грн. - інфляційних.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.10.16р. у справі №906/703/16 позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Диво-Гран" на користь ПП "Максимум-інвест" 159800,00 грн. основного боргу, 2370,27 грн. 3% річних, 7267,04 грн. інфляційних, в решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу обгрунтовані та підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Господарський суд вважав обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення вимоги щодо стягнення 2370,27 грн. 3% річних та 7267,04 грн. інфляційних, а тому, відмовив в позові в частині стягнення 7,65 грн. 3% річних та 387,61 грн. інфляційних.

В Договорі умова про застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені відсутня, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.16 р. апеляційну скаргу ТОВ Диво-Гран залишено без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 04.10.16 р. - без змін.

23.07.19 р. ПП ПФ Макс звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 04.10.16 року та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 28.03.19 р. у справі № 925/724/14 визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 02.02.15 р. № 020215/1, укладений між ПП "ПФ "МАКС" та ТОВ "Муніципальна енерго-сервісна компанія", відповідно до умов якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги, а Новий кредитор приймає відповідні права, а саме: права вимоги до ТОВ Диво-Гран щодо повернення грошових коштів за договорами позики, укладений між боржником та первісним кредитором у період з вересня 2012 р. по серпень 2013 р. на загальну суму 159800 грн.

А відтак апелянт вважає, що саме він є належним стягувачем за правовідносинами по договорах позики з ТОВ Диво-Гран , а тому стягнення на користь позивача у даній справі порушує його права та є незаконним.

Наголошує на тому, що у період укладення договору № 020215/1 існував мораторій на відчуження майна боржника запроваджений в межах розгляду справи про банкрутство.

Стверджує, що оскаржуване рішення впливає на права ПП ПФ Макс в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором позики і погашення боргів банкрута в рамках ліквідаційної процедури.

В судове засідання представники сторін не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника сторін, оскільки останні не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України .

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 19.09.2012 по 04.07.2013 між ПП "ПФ "МАКС" та ТОВ "Диво-Гран" укладені договори позики (поворотної фінансової допомоги): від 19.09.2012 на суму 5700,00 грн.; від 21.09.2012 на суму 1850,00 грн.; від 25.09.2012 на суму 7800,00 грн.; від 28.09.2012 на суму 2000,00 грн.; від 05.10.2012 на суму 5000,00 грн.; від 15.10.2012 на суму 3000,00 грн.; від 19.10.2012 на суму 3000,00 грн.; від 24.10.2012 на суму 650,00 грн.; від 30.10.2012 на суму 12800,00 грн.; від 16.11.2012 на суму 4000,00 грн.; від 28.11.2012 на суму 2000,00 грн.; від 29.11.2012 на суму 5400,00 грн.; від 07.12.2012 на суму 4000,00 грн.; від 12.12.2012 на суму 600,00 грн.; від 18.12.2012 на суму 10000,00 грн.; від 28.12.2012 на суму 14100,00 грн.; від 18.01.2013 на суму 10000,00 грн.; від 24.01.2013 на суму 3000,00 грн.; від 29.01.2013 на суму 13000,00 грн.; від 30.01.2013 на суму 200,00 грн.; від 13.02.2013 на суму 4700,00 грн.; від 13.03.2013 на суму 11000,00 грн.; від 19.03.2013 на суму 15200,00 грн.; від 22.03.2013 на суму 2700,00 грн.; від 30.04.2013 на суму 15000,00 грн.; від 01.06.2013 на суму 1450,00 грн.; від 04.07.2013 на суму 1650,00 грн.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. договорів позикодавець надає позику протягом десяти календарних днів з моменту підписання договору. Позика надається у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів позикодавця на розрахунковий рахунок, що підтверджує оформлене платіжне доручення і банківська виписка.

Пунктом 4.1. договорів встановлено, що строк повернення позики позичальнику становить 36 календарних місяців (3 роки) з моменту надання позики.

Сторони погодили, що позика повертається шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця. Позика вважається поверненою в момент фактичної передачі позичальником позикодавцеві суми позики, визначеної в п.п. 2.1. цього договору, що підтверджує оформлене належним чином платіжне доручення і зарахування грошової суми, що позичалася, на поточний рахунок позикодавця (п. 5 договорів).

Загальна сума поворотної фінансової допомоги, яка була надана ПП "ПФ "МАКС" за вищезазначеними договорами позики відповідачу в період з 19.09.2012 по 04.07.2013 складає 159800,00 гривень, що підтверджується копіями банківських виписок.

02.02.2015 р. між ПП "ПФ "МАКС" та ТОВ "Муніципальна енерго-сервісна компанія" укладено договір відступлення прав вимоги №020215/1, відповідно до умов якого первісний кредитор передає належному йому права вимоги, а Новий кредитор приймає відповідні права, а саме: права вимоги до ТОВ Диво-Гран щодо повернення грошових коштів за договорами позики, укладений між боржником та первісним кредитором у період з вересня 2012 р. по серпень 2013 р. на загальну суму 159800 грн.

Листом №3 від 04.03.2015 р. ТОВ "Муніципальна енерго-сервісна компанія" повідомило ТОВ "Диво-Гран" про заміну кредитова та вимагало сплатити 159800 грн. грошових коштів на розрахунковий рахунок нового кредитора.

02.02.2016 р. між ТОВ "Муніципальна енерго-сервісна компанія" та ПП "Максимум-Інвест" укладено Договір про відступлення прав вимоги №02-02-2016/1, відповідно до умов якого ТОВ "Муніципальна енерго-сервісна компанія" передало право вимоги до ТОВ "Диво-Гран" - ПП "Максимум-Інвест".

27.04.2016 ПП "Максимум-Інвест" на адресу відповідача направив повідомлення-претензію про зміну кредитора та про сплату заборгованості.

А відтак на час розгляду справи судом першої інстанції кредитором ТОВ Диво-Гран за договорами позики, укладеними між останнім та ПП "ПФ "МАКС" у період з 19.09.2012 по 04.07.2013, є ПП "Максимум-Інвест".

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вже заначалося, ПП "ПФ "Макс" визначає підставою для скасуваненя рішення суду - визнання недійсним в судовому порядку договору від 02.02.2015р. №020215/1, укладеного між ПП "ПФ "МАКС" та ТОВ "Муніципальна енерго-сервісна компанія" про відступлення права вимоги.

Зокрема ухвалою господарського суду Черкаської області від 28.03.2019 у справі № 925/724/14 визнано недійсним договір від 02.02.2015р. №020215/1 з підстави вчинення даного догвоору після порушення справи про банкрутство, оскільки боржник здійснив відчуження майнових активів безоплатно, та керівник боржника без погодження з розпорядником майна вчинив правочин уступки права вимоги. Також апелянт стверджує, що заявлене в межах розгляду даної справи клопотання про залучення його третьою особою у справі задоволено не було.

Будь-яких інших підстав на спростування встановлених оскаржуваним рішенням обставин щодо суми боргу ТОВ "Диво-Гран" в розмірі 159800,00 грн. основного боргу, 2370,27 грн. 3% річних, 7267,04 грн. інфляційних нарахувань ПП "ПФ "Макс" у апеляційній скарзі не вказано. А відтак апелянт не спростовує рішення в частині розміру стягнення.

Розглядаючи апеляційну скаргу ПП "ПФ "Макс" в межах заявлених у ній вимог, суд апеляційної інстанції вказує на наступне.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що заявник скарги в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

А тому для розгляду апеляційної скарги особи, що не залучена до участі у справі, але стверджує, що оскаржуване рішення порушує її права, суд зобов`язаний встановити правовий зв`язок між скаржником та сторонами спору або безпосередньо ухваленим судом рішенням для визначення статусу такої особи та чи може вона бути суб`єктом оскарження судового рішення.

Попередньо судом встановлено, ПП "ПФ "Макс" є особою-позикодавцем за договором з відповідачем, права за яким в подальшому було передано іншим особам, а тому рішення у даній справі може впливати на права та обов`язки апелянта.

Водночас, метою здійснення певних процесуальних дій, в тому числі оскарження рішення у справі, є захист свого порушеного права, а тому такі дії повинні сприяти відновленню даного права або інтересу особи.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України , національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", пп. 51 і 52).

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України ).

Як встановлено судом, рішення Господарського суду Житомирської області про стягнення з ТОВ Диво-Гран на користь ПП Максимум-Інвест основного боргу та штрафних санкцій було переглянуто в апеляційному порядку та залишено в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.16 р., а отже набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Більше того, як свідчать матеріали справи, зокрема відповідь на звернення арбітражного керуючого Гуріна Р.А. вих № 93 від 26.06.2017 до ТОВ "Диво-Гран" про сплату боргу за договорами позики, останнім листом від 07.07.2017 № 258 повідомлено, що заборгованість у розмірі159 800 грн. стягнута з ТОВ "Диво-Гран" в примусовому порядку на підставі рішення Господарського суду Житомирської області від 04.10.2016 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 у справі № 906/703/16 (т. 2 а.с. 83-84). Даний факт не спростований ПФ "Макс", а відтак рішення у справі, про перегляд якого просить апелянт, виконане на користь позивача.

Отже, здійснення апеляційного перегляду судового рішення, яке вже залишено в силі судом апеляційної інстанції, набрало законної сили і є чинним та виконане, є порушенням принципу правової певності, оскільки, таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник стверджує, що договір відступлення прав вимоги № 020215/1 від 02.02.2015 р. укладений між ПП "ПФ "МАКС" та ТОВ "Муніципальна енерго-сервісна компанія" було визнано недійсним ухвалою господарського суду Черкаської області від 28.03.19 р. у справі № 925/724/14.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин. Вона полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на час підписання Договору відступлення права вимоги № №02-02-2016/1 між ТОВ "Муніципальна енерго-сервісна компанія" та ПП "Максимум-інвест", договір № 020215/1 був чинний, не оскаржувався в судовому порядку, а тому ПП "Максимум-Інвест" набуло право вимоги на законних підставах.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на час розгляду даної справи в господарському суді Житомирської області та в Рівненському апеляційному господарському суді, Договори відступлення права вимоги були чинні.

Разом з тим, визнання недійсним договору між ТОВ "Муніципальна енерго-сервісна компанія" та ПФ "Макс", не вказує на нікчемність договору між ТОВ "Муніципальна енерго-сервісна компанія" та ПП "Максимум-інвест", а його недійсність судом не визнавалася.

А тому, посилання апелянта на недійсність договору між ТОВ "Муніципальна енерго-сервісна компанія" та ПП "ПФ "Макс", як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог не заслуговують на увагу.

Крім того, колегія вважає, що за означених обставин обраний скаржником спосіб захисту власних майнових прав шляхом скасування рішення Господарського суду Житомирської області у справі № 906/703/16 не призведе до їх автоматичного відновлення, яке можливе в судовому порядку лише у спосіб подання віндикаційного позову до особи, яка набула майно, за доведеності факту набуття останнього як безпідставного.

Разом з тим, апеляційний суд не бере до уваги заяву ПП ПФ Макс про визнання недійсним договору № 02-02-2016/1 про відступлення права вимоги від 02.02.16 р., оскільки за своїм змістом така заява може бути окремою позовною вимогою позивача, що повинна розглядатися в порядку і спосіб визначений процесуальним законодавством в межах окремого позовного провадження. З аналізу прохальної частини заяви вбачається, що вона містить самостійні вимоги та переслідує мету вирішення спору на свою користь.

Визначаючи статус ПФ "Макс", як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, останній не може користуватися правами позивача у справі на стадії апеляційного провадження.

А тому заява ПП ПФ Макс про визнання недійсним договору № 02-02-2016/1 про відступлення права вимоги від 02.02.16 р. не підлягає розгляду в межах апеляційного перегляду рішення у даній справі.

На підставі навеленого, апеляційним судом встановлено, що на час розгляду справи судом першої інстанції та прийняття рішення, ПП "Максимум-інвест" було належним позивачем та кредитором за зобов`язаннями ТОВ "Диво-Гран", що виникли з договорів позики. Доказів на підтвердження інших обставин на спростування даного факту апеляційному не надано, а тому викладені в апеляційній скарзі доводи не можуть слугувати підставою для скасування законного, на час його винесення, рішення суду першої інстанції.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст.. 129 ГПК України, судові витрати слід залишити за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ПФ Макс" в особі Ліквідатора Гуріна Романа Анатолійовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.10.16 р. у справі № 906/703/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 04.10.16 р. у справі № 906/703/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/703/16 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "24" жовтня 2019 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Олексюк Г.Є.