Постанова

від 20.03.2020 по справі 906/703/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 906/703/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства ПФ Макс (далі - ПП ПФ Макс , скаржник)

на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.10.2016 (суддя Кудряшова Ю.В.),

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 (Саврій В.А. - головуючий, судді: Дужич С.П., Мамченко Ю.А.) та

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2019 (Бачунська Г.Б. - головуючий, судді: Філіпова Т.Л., Олексюк Г.Є.)

у справі № 906/703/16

за позовом Приватного підприємства Максимум-Інвест (далі - ПП Максимум-Інвест , позивач)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Диво-Гран (далі - ТОВ Диво-Гран , відповідач),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ПП ПФ Макс

про стягнення 202 939, 05 грн.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У липні 2016 року ПП Максимум-Інвест звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ Диво-Гран про стягнення 159800, 00 грн. основного боргу, 2 377, 92 грн. 3% річних, 33 106, 49 грн. пені та 7 654, 65 грн. інфляційних втрат.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ПП Максимум-Інвест як новий кредитор посилається на неналежне виконання ТОВ Диво-Гран умов договорів позики (поворотної фінансової допомоги), укладених у період з 19.09.2012 по 04.07.2013 між ПП ПФ Макс та ТОВ Диво-Гран у частині своєчасності повернення сум боргу.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.10.2016, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016, у справі № 906/703/16 позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ Диво-Гран на користь ПП Максимум-інвест 159 800,00 грн. основного боргу, 2 370 ,27 грн. 3% річних, 7 267, 04 грн. інфляційних втрат; у решті позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу обґрунтовані та підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню. Також обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є вимоги щодо стягнення 2 370, 27 грн. 3% річних та 7267,04 грн. інфляційних втрат. У частині стягнення 7, 65 грн. 3% річних, 387,61 грн. інфляційних втрат, а також стягнення суми пені судами попередніх інстанцій відмовлено у зв`язку з недоведеністю позовних вимог в цій частині.

2.2. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2019 у справі № 906/703/16 поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП ПФ Макс в особі ліквідатора Гуріна Романа Анатолійовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.10.2016 у справі № 906/703/16.

2.3. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 906/703/16 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ПП ПФ Макс в особі ліквідатора Гуріна Романа Анатолійовича.

2.4. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2019 апеляційну скаргу ПП ПФ Макс залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 04.10.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 у справі № 906/703/16 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на час розгляду справи судом першої інстанції та на час прийняття оскаржуваного рішення ПП Максимум-Інвест було належним позивачем та кредитором за зобов`язаннями ТОВ Диво-Гран , що виникли з договорів позики. Доказів на підтвердження інших обставин на спростування даного факту апеляційному суду не надано, а тому викладені в апеляційній скарзі доводи не можуть слугувати підставою для скасування законного, на час його прийняття, рішення суду першої інстанції, яке, в свою чергу, на даний час набрало законної сили та є виконаним.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.10.2016, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2019 у справі № 906/703/16, ПП ПФ Макс подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити до Північно-західного апеляційного господарського суду на новий розгляд.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. ПП ПФ Макс обґрунтовує подану касаційну скаргу тим, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.03.2019 у справі № 925/724/14 визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 02.02.2015 №020215/1, укладений між ПП ПФ МАКС та Товариством з обмеженою відповідальністю Муніципальна енерго-сервісна компанія (далі - ТОВ Муніципальна енерго-сервісна компанія ), відповідно до умов якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги, а новий кредитор приймає відповідні права, а саме: права вимоги до ТОВ Диво-Гран щодо повернення грошових коштів за договорами позики, укладений між боржником та первісним кредитором у період з вересня 2012 року по серпень 2013 року на загальну суму 159 800 грн.

4.2. При ухваленні оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій не враховано та не надано правової оцінки тому, що ПП ПФ Макс з 2014 року перебуває у процедурі банкротства (діє мораторій на задоволення вимог), керівником підприємства підписано договір про безкоштовне відступлення прав вимоги на користь третіх осіб; а також того, що судами попередніх інстанцій безпідставно не залучено ПП ПФ Макс до розгляду справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача в особі арбітражного керуючого - Севрюкова І.О.

4.3. Скаржник вважає, що, оскільки договір про відступлення права вимоги від 02.02.2015 №020215/1 визнано судом недійсним, то саме він є належним стягувачем за правовідносинами по договорах позики з ТОВ Диво-Гран , а тому стягнення суми боргу за рішенням суду на користь позивача у даній справі порушує його права та є незаконним.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1.Відзивів не надходило.

РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

6. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

6.1. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 19.09.2012 по 04.07.2013 між ПП ПФ МАКС та ТОВ Диво-Гран укладені договори позики (поворотної фінансової допомоги): від 19.09.2012 на суму 5 700,00 грн.; від 21.09.2012 на суму 1 850,00 грн.; від 25.09.2012 на суму 7 800,00 грн.; від 28.09.2012 на суму 2 000,00 грн.; від 05.10.2012 на суму 5 000,00 грн.; від 15.10.2012 на суму 3 000,00 грн.; від 19.10.2012 на суму 3 000,00 грн.; від 24.10.2012 на суму 650,00 грн.; від 30.10.2012 на суму 12 800,00 грн.; від 16.11.2012 на суму 4 000,00 грн.; від 28.11.2012 на суму 2 000,00 грн.; від 29.11.2012 на суму 5 400,00 грн.; від 07.12.2012 на суму 4 000,00 грн.; від 12.12.2012 на суму 600,00 грн.; від 18.12.2012 на суму 10 000,00 грн.; від 28.12.2012 на суму 14 100,00 грн.; від 18.01.2013 на суму 10 000,00 грн.; від 24.01.2013 на суму 3 000,00 грн.; від 29.01.2013 на суму 13 000,00 грн.; від 30.01.2013 на суму 200,00 грн.; від 13.02.2013 на суму 4 700,00 грн.; від 13.03.2013 на суму 11000,00 грн.; від 19.03.2013 на суму 15 200,00 грн.; від 22.03.2013 на суму 2 700,00 грн.; від 30.04.2013 на суму 15 000,00 грн.; від 01.06.2013 на суму 1 450,00 грн.; від 04.07.2013 на суму 1 650,00 грн.

6.2. Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договорів позикодавець надає позику протягом десяти календарних днів з моменту підписання договору. Позика надається у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів позикодавця на розрахунковий рахунок, що підтверджує оформлене платіжне доручення і банківська виписка.

6.3. Відповідно до пункту 2.2 договорів позики є безпроцентними.

6.4. Пунктом 4.1 договорів встановлено, що строк повернення позики позичальнику становить 36 календарних місяців (3 роки) з моменту надання позики.

6.5. Сторони погодили, що позика повертається шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця. Позика вважається поверненою в момент фактичної передачі позичальником позикодавцеві суми позики, визначеної у підпункті 2.1 цього договору, що підтверджує оформлене належним чином платіжне доручення, і зарахування грошової суми, що позичалася, на поточний рахунок позикодавця (пункт 5 договорів).

6.6. Згідно з пунктом 7 договорів останні підписуються уповноваженими представниками сторін, скріплюються печатками та вважаються укладеними з моменту надання позики позичальнику. Договори діють до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Строки надання позики можуть бути подовженими за згодою сторін, які оформляються додатковими угодами до договорів. У цьому випадку додаткові угоди набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та скріплення печатками.

6.7. Приватне підприємство ПФ МАКС свої зобов`язання згідно із зазначеними вище договорами виконало належним чином, своєчасно перерахувавши в повному обсязі усі суми позик відповідачу.

Загальна сума поворотної фінансової допомоги, яка була надана ПП ПФ МАКС за вищезазначеними договорами позики відповідачу в період з 19.09.2012 по 04.07.2013, складає 159 800,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок.

6.8. 02.02.2015 між ПП ПФ МАКС та ТОВ Муніципальна енерго-сервісна компанія укладено договір відступлення прав вимоги № 020215/1, відповідно до умов якого первісний кредитор передає належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає відповідні права, а саме: права вимоги до ТОВ Диво-Гран щодо повернення грошових коштів за договорами позики, укладеними між боржником та первісним кредитором у період з вересня 2012 року по серпень 2013 року на загальну суму 159800 грн.

6.9. Листом від 04.03.2015 №3 ТОВ Муніципальна енерго-сервісна компанія повідомило ТОВ Диво-Гран про зміну кредитора та звернулося з вимогою сплатити 159800 грн. грошових коштів на розрахунковий рахунок нового кредитора.

6.10. 02.02.2016 між ТОВ Муніципальна енерго-сервісна компанія та ПП Максимум-Інвест укладено Договір про відступлення прав вимоги №02-02-2016/1, відповідно до умов якого ТОВ Муніципальна енерго-сервісна компанія передало право вимоги до ТОВ Диво-Гран - ПП Максимум-Інвест .

6.11. 27.04.2016 ПП Максимум-Інвест на адресу відповідача направило повідомлення-претензію про зміну кредитора та про сплату заборгованості.

6.12. На час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій кредитором ТОВ Диво-Гран за договорами позики, укладеними між останнім та ПП ПФ МАКС у період з 19.09.2012 по 04.07.2013, є ПП Максимум-Інвест .

6.13. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.03.2019 у справі №925/724/14 визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 02.02.2015 №020215/1, укладений між ПП ПФ МАКС та ТОВ Муніципальна енерго-сервісна компанія , відповідно до умов якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги, а новий кредитор приймає відповідні права, а саме: права вимоги до ТОВ Диво-Гран щодо повернення грошових коштів за договорами позики, укладеними між боржником та первісним кредитором у період з вересня 2012 року по серпень 2013 року на загальну суму 159 800 грн.

7. Джерела права

7.1. Цивільний кодекс України:

- пункт 1 частини другої статті 11:

підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

- стаття 204:

правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним;

- частина перша статті 526:

зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

- частина перша статті 530:

якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін);

- стаття 549:

неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання;

- стаття 610:

порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

- частина перша статті 612:

боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором;

- частина друга статті 625:

боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

- стаття 1046:

за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками;

- стаття 1049:

позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором;

- стаття 1050:

якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

7.2. Господарський кодекс України:

- частина перша статті 193:

суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

- частини перша та друга статті 217:

господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції;

- стаття 230:

штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

7.3. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції, чинній на день подання касаційної скарги):

- частина перша статті 13:

судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- частина перша статті 73:

доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

- частина перша статті 74:

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

- частина перша статті 76:

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

- пункт 1 частини першої статті 308:

суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

- стаття 309:

суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

8. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

8.1. Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

8.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

8.4. Судова колегія звертає увагу на те, що переглядає рішення судів попередніх інстанцій у межах заявлених вимог у касаційній скарзі, а відтак суд касаційної інстанції не здійснює перегляд рішень судів в частині розміру боргу та нарахованих на нього сум штрафних санкцій, оскільки це сторонами не оспорюється.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

9.2. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову в ній є вимоги позивача про стягнення з відповідача 159 800, 00 грн. основного боргу, 2 377, 92 грн. 3% річних, 33106, 49 грн. пені та 7 654, 65 грн. інфляційних втрат за невиконання умов договорів позики.

9.3. Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

9.4. Відповідно до положень частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Так, відповідно до змісту оскаржуваних рішень та матеріалів справи відступлення права вимоги до ТОВ Диво-Гран у спірних правовідносинах (за договорами позики) відбулось у два етапи. Спочатку право вимоги перейшло від ПП ПФ Макс (первісний кредитор) до ТОВ Муніципальна енерго-сервісна компанія відповідно до договору від 02.02.2015 № 020215/1, а потім, у свою чергу, від ТОВ Муніципальна енерго-сервісна компанія до ПП Максимум-Інвест (новий кредитор) відповідно до умов договору від 02.02.2016 №02-02-2016/1.

9.5. Як вже зазначалось, ПП ПФ Макс визначає підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій - визнання недійсним у судовому порядку договору від 02.02.2015 № 020215/1, укладеного між ПП ПФ МАКС та ТОВ Муніципальна енерго-сервісна компанія про відступлення права вимоги (ухвала Господарського суду Черкаської області від 28.03.2019 у справі №925/724/14).

9.6. Слід відзначити, що рішення Господарського суду Житомирської області про стягнення з ТОВ Диво-Гран на користь ПП Максимум-Інвест основного боргу та штрафних санкцій після перегляду його в апеляційному порядку набрало законної сили 16.11.2016.

Більше того, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, заборгованість у розмірі 159 800 грн. стягнута з ТОВ Диво-Гран у примусовому порядку на підставі рішення Господарського суду Житомирської області від 04.10.2016 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 у справі № 906/703/16, про що також свідчить лист ТОВ Диво-Гран від 07.07.2017 № 258 на звернення арбітражного керуючого Гуріна Р.А. від 26.06.2017 вих. № 93 про сплату боргу за договорами позики. Даний факт не спростований ПП ПФ Макс .

Відтак встановлено, що рішення у даній справі, про скасування якого просить скаржник, виконане на користь позивача - ПП Максимум-Інвест .

9.7. Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин. Вона полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно.

На час підписання Договору відступлення права вимоги №02-02-2016/1 між ТОВ Муніципальна енерго-сервісна компанія та ПП Максимум-інвест договір №020215/1 був чинний, у судовому порядку не оскаржувався.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що на час розгляду даної справи у Господарському суді Житомирської області та в Рівненському апеляційному господарському суді Договори відступлення права вимоги були чинні.

Разом з тим слід відзначити, що визнання недійсним договору між ТОВ Муніципальна енерго-сервісна компанія та ПП ПФ Макс саме по собі не свідчить про нікчемність договору, укладеного між ТОВ Муніципальна енерго-сервісна компанія та ПП Максимум-Інвест , а його недійсність судом не визнавалася.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Разом з тим Касаційний господарський суд зазначає, що питання визнання недійсності договору від 02.02.2016 № 02-02-2016/1 про відступлення права вимоги не є предметом розгляду у даній справі. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не може користуватись правами позивача та заявляти самостійні вимоги щодо предмету спору. Такі вимоги можуть бути предметом судового розгляду у порядку окремого позовного провадження.

9.8. Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Застосування таких наслідків іменується реституцією.

Реституція як спосіб захисту порушеного права застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. Реституція є заходом, спрямованим на приведення майнового стану сторін недійсного правочину до стану, який вони мали до вчинення такого правочину. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного, зокрема нікчемного, правочину, за правилами реституції може бути адресована тільки стороні недійсного правочину. Крім того, реституцію можна застосувати лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він був переданий.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), а також Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі №910/1570/18.

Враховуючи вищевикладене, Касаційний господарський суд відзначає, що за означених обставин обраний скаржником спосіб захисту власних майнових прав шляхом скасування рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/703/16 не призведе до їх автоматичного відновлення, яке можливе в судовому порядку лише у спосіб подання віндикаційного позову до особи, яка набула майно, за доведеності факту набуття останнього як безпідставного.

9.9. Твердження скаржника щодо того, що судами попередніх інстанцій не надано правову оцінку договору відступлення права вимоги, укладеного від імені ПП ПФ Макс арбітражним керуючим Севрюковим І.О., не заслуговують на увагу, оскільки така правова оцінка надана Господарським судом Черкаської області в ухвалі від 28.03.2019 у справі №925/724/14.

Також не приймаються Судом і посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій у 2016 році безпідставно та незаконно відмовлено у задоволенні клопотанні про залучення ПП ПФ Макс до участі у розгляді справи як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, оскільки постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2019 здійснено перегляд судового рішення Господарського суду Житомирської області від 04.10.2016 після залучення ПП ПФ Макс до участі у розгляді справи як третьої особи.

9.10. З огляду на викладене Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду доходить висновку про необґрунтованість касаційної скарги.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. За змістом частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

10.2. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують того, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

11. Судові витрати

11.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на ПП ПФ Макс .

11.2. Водночас відповідно до службової записки начальника фінансово-економічного управління від 20.01.2020 № 187/1/22-20 зарахування судового збору на рахунок Верховного Суду в розмірі 6 088, 17 грн. (квитанція від 09.01.2020 № 21706094), сплаченого Гуріним Романом Анатолійовичем , відсутнє. Оскільки скаржником не надано доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.10.2016, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2019 у справі № 906/703/16, сума несплаченого судового збору підлягає стягненню з ПП ПФ Макс у дохід Державного бюджету України.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства ПФ Макс залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 04.10.2016, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2019 у справі № 906/703/16 залишити без змін.

2. Стягнути з Приватного підприємства ПФ Макс - боржник (18021, м.Черкаси, вул. Гагаріна, 95, кв. 191, код ЄДРПОУ 37318637) у дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; найменування податку, збору, платежу: "Судовий збір (Верховний Суд, 055)") 6 088, 17 грн. (шість тисяч вісімдесят вісім гривень 17 копійок) судового збору за подання касаційної скарги.

3. Доручити Господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко