Ухвала

від 28.10.2019 по справі 379/272/18

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 379/272/18

1-кс/379/900/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2019 року м.Тараща

Суддя Таращанського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Тараща заяву про самовідвід слідчого суддіТаращанського районногосуду Київськоїобласті ОСОБА_3 у справі № 379/272/18 номер провадження 1-кс/379/897/19,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах власника майна ОСОБА_5 , подане за матеріалами досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12017110290000043, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.02.2017 про скасування арешту майна.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.10.2019 слідчий суддя ОСОБА_3 була визначена в якості слідчого судді для розгляду зазначеного клопотання.

Проте, слідчий суддя ОСОБА_3 28.10.2019 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75, ч. 1 ст. 80 КПК України заявила самовідвід, оскільки обставиною, яка унеможливлює її участь в даній справі в якості слідчого судді є те, що нею неодноразово по суті розглядалися аналогічні клопотання, з тих само підстав і щодо того й самого предмету нерухомості. Ухвали слідчого судді перевірялися апеляційною інстанцією та набрали законної сили.

Слідчий суддя та учасники кримінального провадження в судове засідання не прибули, про час та місце розгляд заяви повідомлені належним чином.

Суддею з урахуванням положеньст. 81 КПК України, визнано можливим проводити розгляд заяви про самовідвід за відсутності заявника.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому розгляді фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Вивчивши заяву про самовідвід, приходжу до наступного висновку.

Згідно з вимогами ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Положеннями ст.ст. 75, 76 КПК України визначено підстави відводу щодо слідчого судді.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 75 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Частиною 5 статті 80 КПК України визначено, що відвід повинен бути мотивованим.

Пунктом 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли би виникнути сумніви у неупередженості судді.

Згідно з п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень відносно сторін у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме: вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.

Практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що право на безсторонній суд включає як об`єктивні, так і суб`єктивні елементи (рішення у справах «П`єрсак проти Бельгії» від 1.10.1982 р.; «Де Куббер проти Бельгії» від 26.10.1984р).

Об`єктивний критерій безсторонності полягає в тому, щоб встановити, чи існували при розгляді справи факти, які ставлять під сумнів незалежність судді.

Суб`єктивний критерій безсторонності полягає у відсутності упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8від 13червня 2007 року «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

У свою чергу, поняття «обставини, які викликають сумнів у його неупередженості» є оціночним, використання якого залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує та з`ясовує його сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.

За загальним правилом існує презумпція особистої безсторонності доти, доки не доведено інше. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.9 КПК України є обов`язковою для застосування під час здійснення кримінального провадження, при наданні оцінки безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспекти. Зокрема, у справах «Гаусшильдт проти Королівства Данії» та «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначено, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття у справі «Гаусшильдт проти Королівства Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. При цьому, суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо нього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, його прихильностей чи уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчить про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду з прав людини підтримав і Верховний Суд України у справі № 5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01 березня 2012 року).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

З урахуванням доводів, наведених заявником і доказів на їх обґрунтування, суддя приходить до висновку, що об`єктивних підстав визначених п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України щодо існування інших обставин, які можуть свідчить про упередженість слідчого судді ОСОБА_3 у розгляді клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах власника майна ОСОБА_5 , подане за матеріалами досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12017110290000043, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.02.2017 про скасування арешту майна не встановлено, вважаю за необхідне відмовити в задоволенні заяви про самовідвід.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.75,76,81,309 КПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви слідчого судді Таращанського районного суду Київської області ОСОБА_3 про самовідвід від участі у розгляді справи № 379/272/18 номер провадження 1-кс/379/897/19 за клопотанням адвоката ОСОБА_4 в інтересах власника майна ОСОБА_5 , поданого за матеріалами досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12017110290000043, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.02.2017, про скасування арешту майна відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя:ОСОБА_1